Рішення

від 20.11.2024 по справі 500/5786/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5786/24

20 листопада 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати відмову Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 21.06.2024 про відмову ОСОБА_1 у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року протиправною та скасувати;

зобов`язати Кременецький відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.05.2024 позивач, ОСОБА_1 , звернулася із заявою до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області із заявою оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі Положення №2503-XII), у зв`язку втратою, раніше виданого. Відповідач рішенням від 21.06.2024 відмовив оформленні та видачі паспорта громадянина України, оскільки заявником подано не всі, визначені Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за №620/33591 (далі Тимчасовий порядок), документи, а саме рішення суду.

На думку позивача, відмова в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є грубим порушенням принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту за відсутності згоди, що, власне, і слугувало підставою для звернення до суду з даними позовом, в якому також посилається на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.

Ухвалою суду від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Кременецьким відділом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на відсутність підстав для оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення №2503-ХІІ, за результатами розгляду звернення від 24.05.2024. В порушення вимог Тимчасового порядку позивач рішення суду про зобов`язання Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, на її ім`я, не подала. 21.06.2024 відповідачем за результатами розгляду заяви позивача прийнято законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства, про що повідомлено заявника.

Вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, оскільки позивачем не було подано усі документи, необхідні для оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що 24.05.2024 ОСОБА_1 звернулась до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області із заявою про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року взамін втраченого паспорта громадянина України.

До вказаної заяви позивачем додано: заяву додаток 1 до Тимчасового порядку; заяву про втрату/викрадення паспорта додаток 5 Тимчасового порядку; 2 фотокартки розміром 3,5x4,5 см; квитанцію про сплату державного мита; свідоцтво про народження; заяву від 24.05.2024; копію талону-повідомлення №5744 від 14.11.2023 року.

Рішенням Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 21.06.2024 позивачу відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, оскільки позивачем не подано рішення суду про зобов`язання Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, на її ім`я.

Про вказане рішення позивачу повідомлено листом Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 21.06.2024.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача і винесеного на підставі них спірного рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких, в тому числі, відноситься паспорт громадянина України; та 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 цього Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно ч.1 ст.21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, що також кореспондується з нормами Положення №2503-XII.

Нормами п.3 Положення №2503-XII передбачена можливість виготовлення бланків паспортів як у вигляді паспортної книжечки, так і у вигляді паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 5, 6 Положення визначено, що паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис Україна, нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис Паспорт. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис Паспорт громадянина України. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.

Водночас, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 (далі Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

Відповідно до п.5 Порядку № 302 у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.

Перелік документів, які необхідно подати заявнику для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого, визначено у п.35 Порядку № 302.

Пунктом 3 Постанови №302 установлено, що:

прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється;

паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 відповідно до абз.5 п.3 Постанови №302, Постанови №398 затверджено Тимчасовий порядок.

Згідно п.1 Тимчасового порядку цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови №302, Постанови №398, Положення №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Згідно п.3 Тимчасового порядку подача заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядкує є згодою на обробку персональних даних згідно із Законом України "Про захист персональних даних".

Окрім цього, суд також звертає увагу, що погодження людини на оформлення паспорта-картки відповідно до Закону №5492-VІ є згодою на присвоєння унікального номера запису в Реєстрі, який відповідно до статей 4, 10 цього закону за своєю суттю є довічним незмінним ідентифікатором конкретної людини, складеним із її персональних даних. Будь-яке примушування до оформлення паспорта-картки без згоди на те особи свідчить про порушення принципу невтручання в особисте та сімейне життя суб`єкта, шляхом електронної обробки персональних даних у процесі оформлення паспорту у формі ID-картки.

Так, п.131 затвердженого Постановою №302 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація, як біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI (далі Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Статтею 2 Закону №2297-VI встановлено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Разом з тим, відповідно до ч.5, 6 ст.6 Закону №2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.

При цьому, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, у межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Вказані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу-використання традиційних методів ідентифікації особи.

Своє бажання отримати паспорт громадянина України у формі книжечки позивач аргументує тим, що не надає згоду на збір і обробку персональних даних та передачі таких до Єдиного державного демографічного реєстру, що в свою чергу є необхідною умовою для видачі паспорта у формі ІD-картки.

У ст.8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.07.2010 №2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст.5 і 6 цієї Конвенції; …".

За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст.8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, заява № 18139/91, п.37). Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Разом з цим, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 №475/97-ВР, передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.

Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне і сімейне життя, що становить порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

При прийнятті рішення у спірних правовідносинах суд враховує ту обставину, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а тому відсутність такого є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації. Суд зауважує також, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

Таким чином, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про належність позивачу права отримати паспорт громадянина у формі книжечки, оскільки таке право прямо передбачено Законом №5492-VI, а саме ч.2 ст.14 цього Закону.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), що в силу приписів ч.3 ст.291 КАС України враховуються судом при ухваленні рішення.

Прийняття після винесення постанови Великою Палатою Верховного Суду декількох підзаконних нормативно-правових актів не позбавляє даної справи ознак, які відповідають ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зазначеної вище зразкової справи.

Наразі порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України регламентовано Законом №5492-VI, Постановою №302 та Тимчасовим порядком.

Частина 5 розд.І Тимчасового порядку визначає, що заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.

Відповідно до ч.1 розд.VІ Тимчасового порядку для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає:

1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку;

2) рішення суду;

3) заяву;

4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;

5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта);

6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України);

7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Строк розгляду заяви про втрату паспорта становить 30 календарних днів з дня подання заяви. За потреби проведення додаткової перевірки за матеріалами справи про втрату паспорта або у разі несвоєчасного надходження відповіді на направлені запити строк розгляду продовжується не більше ніж на 30 календарних днів (п.2 розд.VI Тимчасового порядку).

З аналізу вказаної норми суд зазначає, що одним із документів, що позивач має надати до заяви для оформлення паспорта є наявність рішення суду.

При цьому, пп.5 ч.1 розд.IX Тимчасового порядку визначено, що територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта.

Відповідач, приймаючи 21.06.2024 оскаржуване рішення про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі зразка 1994 року, зазначив, що позивачем не подано рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 зазначила, що самі по собі дії відділу УДМС щодо відмови у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

За сукупністю встановлених обставин, суд приходить до висновку про відповідність спірного рішення про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі зразка 1994 року вимогам чинного законодавства, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду, тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 21.06.2024 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з цим, щодо дотримання всіх необхідних вимог при зверненні до органу міграційної служби щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст.245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин щодо наявності у позивача права на отримання паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки (на паперових носіях), відповідач не має права діяти на власний розсуд, а саме оформлювати або не оформлювати паспорт у вигляді паспортної книжечки.

Проте вказаний обов`язок відповідач повинен виконати при наявності відповідних документів, надання яких встановлено законодавством, а саме Тимчасовим порядком.

Таким чином, враховуючи, що одним із документів, які позивач має надати до заяви для оформлення паспорта є наявність рішення суду, суд приходить до висновку, що для належного захисту прав позивача, що діє в інтересах неповнолітнього сина, та виконання рішення суду у майбутньому, з наведених вище мотивів та підстав, позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом зобов`язання Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року відповідно до вимог Тимчасового порядку.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій та рішень.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 20.09.2024.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Кременецький відділ Управління державної міграційної служби України у Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_1 , 09.09.1970 року, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, в порядку, визначеному Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за №620/33591.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області сплачений судовий збір в розмірі 605 грн (шістсот п`ять) 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 листопада 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Кременецький відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Хмельницького Богдана, 17, А,м. Кременець,Кременецький р-н, Тернопільська обл.,47004 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 ).

Головуючий суддяПодлісна І.М.