Рішення

від 20.11.2024 по справі 520/25537/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 листопада 2024 р. справа № 520/25537/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення з ОСОБА_3 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті належних сум грошового забезпечення, що обмежує права ОСОБА_2 , в інтересах якої подано даний позов, як спадкоємця вказаних коштів;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_3 з дати початку його служби у в/ч НОМЕР_2 у липні 2022 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про Державний бюджет України на 2022-2023 роки на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виплативши перераховану суму (з урахуванням отриманих коштів) ОСОБА_1 , як законному представнику ОСОБА_2 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 , як законному представнику ОСОБА_2 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби з ОСОБА_3 у розмірі 146 827,8 грн. (сто сорок шість тисяч вісімсот двадцять сім гривень 80 копійок).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 1, п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_2 , котра є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . ОСОБА_3 проходив службу з липня 2022 по грудень 2023 у в/ч НОМЕР_2 . Після смерті ОСОБА_3 позивачем з`ясовано, що з дати початку його служби у липні 2022 у в/ч НОМЕР_2 по 20.05.2023 грошове забезпечення виплачувалось у неналежному розмірі. Так, при обрахунку сум грошового забезпечення ОСОБА_3 відповідач керувався приписами ПКМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» зі змінами, які були внесені ПКМУ від 21.02.2018 №103, зокрема, щодо п. 4 ПКМУ від 30.08.2017 №704 в частині визначення відповідних посадових окладів та окладів за спеціальне звання для осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, не дивлячись на те, що відповідні зміни були визнані нечинними у судовому порядку в рамках розгляду справи №826/6453/18. Враховуючи, що недоотримані суми грошового забезпечення, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, у такому разі, є частиною спадкової маси, на яку має право донька померлого - ОСОБА_2 , як донька померлого ОСОБА_3 , в інтересах якої звернулась позивач, як її мати.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які були нараховані, належали до виплати особі за життя і залишилися неотриманими у зв`язку зі смертю. Отже, до складу спадкового майна може входити лише неотримане ОСОБА_3 грошове забезпечення, що було йому нараховане. В силу ст. 1219 ЦК України право вимагати перерахунку розміру вже отриманого померлим грошового забезпечення, - до складу спадщини не входить. ОСОБА_3 за свого життя не набув права на нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовця у розмірі, про який просить позивач, оскільки спір про це розпочато після його смерті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 29.07.2022 по 08.01.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , перебував на грошовому забезпеченні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 18.01.2024.

Згідно копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 30.04.2014, ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_3 , та є спадкоємицею останнього.

Згідно листа Військовій частині НОМЕР_2 від 24.07.2024 №691/479/вих ЗПІ, розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідних тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.

Позивач зазначає, що оскільки з 01 січня 2020 року збільшено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то в розумінні чинного п. 4 постанови №704, це призводить до збільшення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та, як наслідок, інших складових грошового забезпечення, що вираховуються від розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Зазначене слугує підставою для перерахунку такого грошового забезпечення за вказаний період проходження військової служби ОСОБА_3 , що порушує права неповнолітньої ОСОБА_2 , яка є спадкоємицею померлого.

Крім того, позивач вважає, що враховуючи протиправну бездіяльність відповідача у не приведенні розміру грошового забезпечення ОСОБА_3 , обрахованого за правилами п. 4 ПКМУ №704 у відповідність до Законів України Про Державний бюджет України на 2022-2023 роки при його звільненні з в/ч НОМЕР_2 , відповідач повинен нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 146 827,8 грн.

Згідно з п. 6-1 ст. 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.

Пунктом 6 глави 5 розділу V наказу МВС України №558 від 25.06.2018 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» передбачено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, в якому військовослужбовець помер) виплачуються сім`ї померлого, а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям.

Відповідно до п. 1 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 2 розділу ХХХ Порядку №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Відповідно до вимог статей 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:1) особисті немайнові права; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

Згідно ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Частиною 4 ст. 25 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №522/19647/17 та від 13.03.2019 у справі №484/3648/16-а.

Судом встановлено, що предметом спору є грошове забезпечення, яке за життя не було нараховано та не належало померлому ОСОБА_3 .

Оскільки спір у даній справі виник, стосовно сум грошового забезпечення, які за життя ОСОБА_3 йому не належали, не були нараховані та присуджені, то такі суми, не можуть передаватися членам сім`ї померлого.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має, в порядку встановлену цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що саме її права, свободи та законні інтереси були порушені суб`єктом владних повноважень.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить здійснити перерахунок грошового забезпечення покійному батьку неповнолітньої ОСОБА_2 , за його життя ці суми не були нараховані.

Право на грошове забезпечення випливає зі змісту права на соціальний захист, спрямованого на задоволення матеріальних потреб військовослужбовців і реалізується шляхом надання особі достатнього матеріального забезпечення.

Відтак, таке право на грошове забезпечення військовослужбовця нерозривно пов`язане з особою, якому воно призначено, у зв`язку з чим тільки особа, яка безпосередньо отримувала грошове забезпечення, вважаючи, що воно нараховується та виплачується в неналежному розмірі, може звернутися до суду за захистом своїх прав.

Європейський Суд з прав людини у постанові від 29.07.2010 у справі «Стрельцов и другие военные пенсионеры из Новочеркасска против Российской Федерации» визнав, що особи мають право на підтримання скарг своїх померлих родичів у межах ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Вказаного висновку Європейський Суд з прав людини дійшов виходячи з того, що право на отримання заробітної плати і прирівняних до неї платежів, пенсій та інших грошових сум, які виплачуються в якості засобів для існування і підлягали виплаті, проте не були отримані громадянином за життя, належать членам сім`ї померлої особи.

На підставі викладеного та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що лише нарахована сума грошового забезпечення входить до складу спадщини, підлягає виплаті спадкоємцям; за цих умов наведені правовідносини допускають правонаступництво.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.