Рішення

від 20.11.2024 по справі 520/23090/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 листопада 2024 року № 520/23090/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління ДПС у Харківській області від 29.07.2024 № 2-дс Про притягнення до дисциплінарної відповідальності винесеним на підставі подання про результати розгляду дисциплінарної справи стосовно начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС Лук`яненко Тетяни Віталіївни від 22.07.2024 № 296/20-40-01-03-05 яким застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого и. 2 частини другої ст. 65 Закону № 889-VIII (порушення правил етичної поведінки державних службовців).

-стягнути на користь ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_2 ) з відповідача Головного Управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код СДРПОУ 43983495) судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Наказом в.о. начальника Головного управління ДПС у Харківській області Гражевським С.В. від 29.07.2024 № 2-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» винесеним на підставі подання про результати розгляду дисциплінарної справи стосовно начальника управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС) ОСОБА_1 від 22.07.2024 № 296/20-40-01-03-05 застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 частини другої ст. 65 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ «Про державну службу» (далі - Закон 889-УШ) (порушення правил етичної поведінки державних службовців).

01.08.2024 позивачем отримано Наказ від 29.07.2024 № 2-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», з якого вбачається що відносно ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 частини другої ст. 65 Закону № 889-УШ (порушення правил етичної поведінки державних службовців).

З наказом позивачка не згодна, вважає його протиправним та винесеним з порушенням норм чинного законодавства України, так як оскаржуваний наказ містить лише загальне посилання, не містить конкретизації, в чому саме полягає порушення посадових обов`язків не зазначено, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , з 23.10.2012р. проходить службу в системі органів Державної податкової служби України.

Наказом в.о. начальника ГУ ДПС від 19.06.2023 № 784-о «Про переведення ОСОБА_1 » з 20.06.2023 року позивач призначена на посаду начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС.

Як з`ясовано судом, 24.06.2024р. начальником управління з питань запобігання та виявлення корупції було письмово ініційовано питання з приводу прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження відносно заявника шляхом складання доповідної записки №694/20-40-14-19 (далі за текстом Доповідна записка).

Причиною такого діяння послугувало порушення пункту 2 частини другої статті 65 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», а саме порушення вимог пункту 1 статті 38 Закону України від 10.14.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції», пункту 2 статті 3, пункту 1 статті 4 Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158, пунктів 1, 3, 4, 5 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС від 02.09.2019 № 52.

25.06.2024р. ГУ ДПС було видано наказ №33-дп про порушення відносно заявниці дисциплінарного провадження.

Матеріали дисциплінарного провадження були сформовані у дисциплінарну справу Головного управління ДПС у Харківській області.

Листом ГУ ДПС від 01.07.2024р. № 204/20-40-01-03-04 заявницю було сповіщено про необхідність надання пояснень по суті викладених у Доповідній записці фактів.

Письмові пояснення були надані заявницею 04.07.2024 (вх. ГУ ДПС 44203/6/ЕП від 05.07.2024р.).

Судом встановлено, що факти вчинення дисциплінарного проступку, які викладені в Доповідній записці від 24.06.2024 № 694/20-40-14-19 стосовно начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС ОСОБА_1 , знайшли своє підтвердження.

Суд вказує, що Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», зі змінами (далі - Закон № 1700-VII) встановлені основні правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті З Закону № 1700-VII суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах (стаття 22 Закону № 1700-VII).

Особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII, під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими (частина перша статті 38 Закону № 1700-VII).

Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, які затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158 (далі - Правила № 158), визначають узагальнені стандарти етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, якими вони зобов`язані керуватися під час виконання своїх посадових обов`язків.

Згідно з пунктом 1 розділу III Правил № 158 державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані виконувати свої посадові обов`язки якнайкраще, чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських, політичних, релігійних організацій, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії (бездіяльність) та рішення.

Абзацем другим пункту 2 розділу III Правил № 158 визначено, що державний службовець та посадова особа місцевого самоврядування зобов`язані діяти доброчесно, не використовувати службове становище в приватних інтересах чи в неправомірних приватних інтересах інших осіб, у тому числі не використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Також, відповідно до пункт у 1 розділу IV Правил № 158 державний службовець та посадова особа місцевого самоврядування повинні використовувати своє службове становище, ресурси держави та територіальної громади (рухоме та нерухоме майно, кошти, службову інформацію, технології, інтелектуальну власність, робочий час, репутацію тощо) виключно для виконання своїх посадових обов`язків і доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що в органах Державної податкової служби встановлені загальні вимоги до правил етичної поведінки, які затверджені наказом ДПС від 02.09.2019 № 52 .

Правила № 52 розроблені з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2020 № 950 «Про затвердження порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 і Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, які затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158, з метою впровадження високих етичних стандартів поведінки працівників, добросовісного, чесного та професійного виконання ними посадових обов`язків, недопущення вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією, формування у них «нульової» толерантності (нетерпимості) до корупції та сприяння зміцненню суспільної довіри (абзац третій пункту 1.1 розділу 1 Правил № 52).

Для забезпечення повної впевненості громадян України у неприйнятному ставленні до корупції та порушень загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки кожен працівник зобов`язаний знати та дотримуватись вимог Законів України «Про державну службу», «Про запобігання корупції», цих Правил та розпорядчих документів ДПС з питань запобігання корупції .

Під час прийняття рішень у ситуаціях, які потенційно можуть призвести до скоєння корупційних та пов`язаних з корупцією правопорушень, покладатися виключно на офіційні роз`яснення з питань застосування положень відповідних нормативно-правових .

Згідно пунктом 3.4 розділу 3 Правил № 52 працівники зобов`язані у своїй поведінці не допускати зокрема, але не виключно, впливу приватних, сімейних, суспільних або інших стосунків чи інтересів на його (її) поведінку та прийняття рішень під час виконання своїх посадових обов`язків.

Відповідно до пункту 3.5 розділу 3 Правил № 52 працівники зобов`язані вживати заходів щодо запобігання корупційним та пов`язаним з корупцією правопорушенням, запобігати та врегульовувати конфлікт інтересів, дотримуватись вимог фінансового контролю.

Абзац другий пункту 4.2 розділу 4 Правил № 52 вказує, що працівники зобов`язані діяти доброчесно, та зокрема, але не виключно, не використовувати службове становище в приватних інтересах чи в неправомірних приватних інтересах інших осіб, у тому числі не використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Працівники не повинні допускати, у тому числі у позаробочий час, дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам ДПС чи негативно вплинути на репутацію працівника (пункт 4.3 розділу 4 Правил № 52).

Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 Правил №52 працівники повинні використовувати своє службове становище, ресурси держави та територіальні громади (рухоме та нерухоме майно, кошти, службову інформацію, технології, інтелектуальну власність, робочий час, репутацію тощо) виключно для виконання своїх посадових обов`язків і доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до розділу 7 Правил № 52 персональна відповідальність щодо дотримання Правил покладається на кожного працівника ДПС, а також за порушення Правил працівники притягуються до відповідальності у порядку, встановленому законодавством.

Суд вказує, що у справі № П/811/1439/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого поступку, так як у межах кримінального провадження надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Тому відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку в його діях. Відтак, Верховний Суд відхилив доводи позивача про те, що без обвинувального вироку за порушеним стосовно нього кримінальним провадженням особа не може бути звільнена зі служби, оскільки відсутність в діях позивача складу злочину, а отже й підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності, жодним чином не може ототожнюватись з відсутністю фактів порушення ним службової дисципліни.

Матеріалами справи підтверджено, що дисциплінарною комісією (протокол засідання комісії від 22.07.2024 № 95) здійснено висновок, що в діях начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС ОСОБА_1 вбачаються ознаки вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, що полягає у порушенні правил етичної поведінки державних службовців, а саме: вимог статті 8 Закону № 889-УІІІ, частини першої статті 38 Закону № 1700-VII, пункту 2 розділу III, пункту 1 розділу IV Правил № 158, розділів 1, 3, 4, 5 Правил № 52, пункту 10 розділу 3 Посадової інструкції від 03.07.2023.

В поясненнях від 10.07.2024 (вх. ГУ ДПС № 45905/6 від 15.07.2024), які за змістом є аналогічними поясненням від 04.07.2024, позивач повідомила про відсутність в її діях дисциплінарного проступку та вважає передчасним і безпідставним ініціювання дисциплінарного провадження щодо неї, інших пояснень до дисциплінарної комісії не має та просить залишити без задоволення подання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності за порушення етичних норм поведінки державного службовця.

Враховуючи наведене, дисциплінарною комісією у Поданні про результати розгляду дисциплінарної справи стосовно начальника управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області ОСОБА_1 від 22.07.2024 № 240/20-40-01-03-05 (далі Подання дисциплінарної комісії від 22.07.2024) вирішено на підставі пункту 3 частини першої та частини 4 статті 66 Закону № 889-УІІІ рекомендувати застосувати до начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність за вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 65 Закону № 889-УІІІ (порушення правил етичної поведінки державних службовців).

Встановлено, що Листом ГУ ДПС від 22.07.2024р. №297/20-40-01-03-04 позивачем було сповіщено про необхідність надання пояснень по суті викладених у Поданні від 22.07.2024 № 240/20-40-01-03-05 фактів.

Письмові пояснення були надані 26.07.2024р. (вх. ГУ ДПС 48610/6/ЕП від 26.07.2024)

29.07.2024р. із посиланням на Подання дисциплінарної комісії від 22.07.2024 в.о. начальника ГУ ДПС було видано наказ №2-дс, яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.2 частини другої ст. 65 Закону № 889-VIII (порушення правил етичної поведінки державних службовців).

При цьому, у тексті наказу від 29.07.2024р. №2-дс зазначено, що дисциплінарне стягнення застосовується у межах дисциплінарного провадження, порушеного на підставі наказу від 25.06.2024р. №33-дп.

Суд вказує, що суспільні відносини з приводу проходження публічної служби в органах системи Державної податкової служби України унормовані, насамперед, приписами Закону України від 10.12.2015р. № 889-VIII «Про державну службу» (далі за текстом - Закон № 889-VIII).

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті служби в органах державної виконавчої влади.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом № 889-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За наведеним у ст. 1 Закону № 889-VIII визначенням, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ст. 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Як то визначено ч.1 ст.8 названого Закону, державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Судом встановлено, що відповідно до Положення про управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області, затвердженого наказом ГУ ДПС від 25.11.2022 № 236 (у редакції наказу ГУ ДПС від 03.05.2023 № 235) далі - Положення про управління) управлінням під керівництвом начальника управління забезпечується, зокрема:

очолювання структурного підрозділу, здійснення керівництва діяльністю та організація роботи структурного підрозділу ГУ ДПС відповідно до Регламенту ГУ ДПС та положення про структурний підрозділ, представлення структурного підрозділу у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями (підпункт 4.3.1. пункту 4.3. розділу 4);

організація, забезпечення контролю у межах компетенції за виконанням структурним підрозділом законів України, указів Президента України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, доручень Прем`єр-міністра України, доручень Міністра фінансів України та доручень керівництва Міністерства фінансів України, наказів Мінфіну з питань, що належать до компетенції ДПС, рішень (протоколів) Колегії ДПС, листів-доручень Голови ДПС, доручень керівництва ДПС, ГУ ДПС (визначених наказами і розпорядженнями ДПС, ГУ ДПС, протокольними дорученнями апаратних та інших нарад за участі керівництва ДПС/ГУ ДПС, планами роботи тощо), за наданням відповіді на запити і звернень народних депутатів України, запити територіальних підрозділів ЦОВВ, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, громадян та платників податків (підпункт 4.3.3. пункту 4.3. розділу 4);

вжиття у межах компетенції заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх реалізацією (підпункт 4.3.25. пункту 4.3. розділу 4).

Згідно з пунктом 4.9 розділу 4 Положення про управління, начальник управління несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на управління основних завдань та функцій згідно з цим Положенням, у порядку встановленому законодавством.

При цьому суд зазначає, що відповідно до Посадової інструкції начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС, затвердженої в.о. начальника ГУ ДПС 03.07.2023 (далі - Посадова інструкція від 03.07.2023), з якою ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 03.07.2023, до основних посадових обов`язків начальника управління належить, зокрема:

організація роботи щодо погашення боргу з податків і зборів платників податків, заборгованості з інших платежів. Організація та контроль облік об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, сервісне обслуговування платників. Організація планування роботи самостійного структурного підрозділу; підготування пропозицій та (або) прийняття рішень щодо: кадрових питань; розгляду вхідної кореспонденції; участь у нарадах, які проводять місцеві органи виконавчої влади; участь у роботі Колегії ДПС, ГУ ДПС, заслуховуваннях, нарадах, що проводить керівництво ДПС та ГУ ДПС (пункт 1 розділу 3);

забезпечення належного виконання структурним підрозділом вимог Законів України:

організація економічного (професійного) навчання у структурному підрозділі; вжиття у межах компетенції заходів щодо запобігання та протидії корупції, контроль за їх реалізацією, у разі виявлення чи одержання інформації про вчинення підлеглими корупційного, пов`язаного з корупцією або іншого правопорушення у сфері службової діяльності, вжиття у межах компетенції заходів щодо його припинення та негайне повідомлення про такі факти підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції;

розгляд у межах компетенції звернень (заяв, скарг, пропозицій) у т.ч. повторних, ЦОВВ та їх територіальних органів, судової гілки влади, правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, платників податків та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок), установ, організацій усіх форм власності, об`єднань громадян, по суті поставлених питань, у т. ч. на правомірність дій посадових осіб;

організація, забезпечення контролю в межах компетенції виконання структурним підрозділом Конституції України, законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, рішень Колегії ДПС, ГУ ДПС, доручень керівництва ГУ ДПС (визначених наказами і розпорядженнями ГУ ДПС, протокольними дорученнями щотижневих апаратних нарад керівного складу, планами роботи тощо), запитів і звернень народних депутатів України, запитів територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, громадян та платників податків (пункт 9 розділу 3);

дотримання вимог Конституції України, Законів України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» та від 01 червня 2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних», Положення про Головне управління ДПС у Харківській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11 2020 № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», наказу ДПС від 02.09.2019 № 52 «Про затвердження Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби», Положення про управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Харківській області (пункт 10 розділу 3).

Отже, відповідно до Посадової інструкції від 03.07.2023, одним з основних обов`язків начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС ОСОБА_1 є дотримання вимог, зокрема, але не виключно, Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (зі змінами); Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС від 02.09.2019 № 52 (зі змінами).

На виконання розпорядження ГУ ДПС від 16.02.2023 № 8-р «Про проведення перевірки з окремих питань» управлінням з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС (далі - Управління) проведена перевірка з окремих питань щодо дотримання вимог спеціального та антикорупційногозаконодавства під час відпрацювання боргу ВПП «Укренергомеханізація» (код ЄДРПОУ 24284137), TOB «Енергія Литво» (код ЄДРПОУ 36988620) і організації виявлення, обліку, зберігання та реалізації безхазяйного майна, визначеного доповідними записками управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС від 27.01.2023 № 454/20-40-13-03-18 та від 14.02.2023 №762/20-40-13-01-18.

За результатами перевірки Управлінням складено акт перевірки управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС з окремих питань від 20.03.2023 № 3/20-40-14-06, яким встановлено порушення в діях посадових осіб управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС під час виконання ними своїх повноважень.

У подальшому, Управлінням листом ГУ ДПС від 27.03.2023 №4386/5/20-40-14-12 направлено акт перевірки до Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтава (далі - ТУ ДБР), для надання правової оцінки дій посадових осіб ГУ ДПС та вжиття заходів згідно з вимогами чинного законодавства.

07 березня 2024 року працівниками ТУ ДБР на підставі ухвал слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова, наданих у межах кримінального провадження № 62023170020001576 від 03.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 368 КК України, проведено слідчі (розшукові) дії, а саме обшуки, зокрема, але не виключно, у робочому кабінеті та за адресою проживання начальника управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС ОСОБА_1 .

За результатами проведених слідчих (розшукових) дій начальнику управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС ОСОБА_1 працівниками ТУ ДБР повідомлено про підозру.

В подальшому слідчим суддею Ленінського районного суду м. Харкова (справа № 642/1022/24, кримінальне провадження № 62023170020001576 від 03.08.2023 року), у постановленій від 09.04.2024 ухвалі застосовано до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» (№ 27) строком на 60 (шістдесят) днів в межах строків досудового розслідування, тобто до 07 червня 2024 року включно, взявши її під варту у залі суду негайно. Встановлено строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 09 квітня 2024 року.

Відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 30.04.2024 у справі № 642/1022/24, ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасовано та постановлено нову, якою, зокрема, застосовано до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, починаючи з 30 квітня 2024 року строком на 60 днів, тобто до 07 червня 2024 року включно, але виключно у межах строку досудового розслідування.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30.04.2024 на Позивачку покладено, зокрема, наступні обов`язки:

- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, крім випадків забезпечення особистої безпеки під час повітряної тривоги;

- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими підозрюваними особами у даному кримінальному провадженні без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Листом від 17.06.2024 № 24368-24/15-03-2 (вх. ГУ ДПС від 20.06.2024 № 58410/5) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, повідомило ГУ ДПС про те, що в межах кримінального провадження № 62023170020001576 від 03.08.2023, проведено зміну раніше повідомлених підозр, та 14.06.2024 вручено нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 3 статті 368 КК України, зокрема, але не виключно, начальнику управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що частиною 1 статті 64 Закону № 889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Приписами ст. 65 Закону № 889-VIII визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 2 частини другої зазначеної статті, дисциплінарним проступком є порушення правил етичної поведінки державних службовців.

Статтею 66 Закону № 889-VIII обумовлено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Отже, з наведених положень Закону № 889-VIII убачається, що за порушення правил етичної поведінки державних службовців, державний службовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності з накладенням суб`єктом призначення або керівником державної служби на такого державного службовця дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.

Згідно з ч.1 ст. 68 Закону № 889-VIII дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.

Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку (частини перша, десята, одинадцятастатті 69 Закону №889-VІІІ).

Процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців встановлена Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019р. №1039(далі - Порядок №1039) пунктом 4 якого визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1039, а також частини другоїстатті 73 Закону №889-VІІІдисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень;пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Згідно пункту 27 Порядку №1039 дисциплінарна справа формується з урахуванням вимог порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженого НАДС. Тривалість формування дисциплінарної справи не може перевищувати 20 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 30 календарних днів.

Формує дисциплінарну справу та здійснює її підготовку до розгляду дисциплінарною комісією - секретар. Секретарем може бути обраний будь-який член дисциплінарної комісії. Секретар дисциплінарної комісії здійснює організаційне забезпечення роботи дисциплінарної комісії, формує порядок денний засідань дисциплінарної комісії, забезпечує ведення, формування та зберігання протоколів засідань дисциплінарної комісії, формування матеріалів дисциплінарної справи, їх зберігання, ознайомлення із матеріалами дисциплінарної справи членів дисциплінарної комісії та державного службовця та здійснює інші повноваження, які пов`язані із забезпеченням діяльності дисциплінарної комісії (пункти 16, 29 Порядку №1039).

Після завершення формування дисциплінарної справи комітет з дисциплінарних проваджень або секретар дисциплінарної комісії передають її відповідно Комісії або дисциплінарній комісії та повідомляють про це головуючому на засіданні Комісії або голові дисциплінарної комісії з метою призначення дати засідання для її розгляду (пункт 30 Порядку №1039).

Зі змісту положень вищевказаних положень законодавства слідує, що дисциплінарне провадження складається із таких стадій: 1) прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; 2) формування дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи дисциплінарною комісією із наданням пропозицій керівнику; 4) прийняття керівником на підставі пропозиції комісії рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття провадження.

На виконання частини другоїстатті 73 Закону №889-VІІІта пункту 25 Порядку №1039 на стадії формування дисциплінарної справи секретар дисциплінарної комісії повинен отримати від державного службовця, щодо якого порушене дисциплінарне провадження пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, а також пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та підготувати подання з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 ч.2 ст. 68 Закону № 889-VIII дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються), зокрема, на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Частиною 1 статті 74 Закону № 889-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Згідно із ч.1 ст. 77 Закону № 889-VIII, рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків з`ясовуються під час дисциплінарного провадження та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб`єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи. Такий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №822/46/18.

При цьому, об`єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення державним службовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства. Водночас, з суб`єктивної сторони дисциплінарний проступок характеризується наявністю вини державного службовця, під чим розуміється ставлення останнього до своїх протиправних дій чи бездіяльності, або рішення і їх шкідливих наслідків (висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №822/46/18).

Застосування вимог ст. 66 Закону України «Про державну службу» має бути здійснене із обов`язковим врахуванням принципу індивідуалізації покарання, що випливає із норм ст.ст. 67, 74 цього Закону.

Суд вважає за необхідне при розгляді даної адміністративної справи врахувати усталений підхід, який застосовується Великою Палатою Верховного Суду та колегіями суддів Верховного Суду в деяких спорах щодо накладення дисциплінарних стягнень.

Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).

Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №804/6242/17, від 22.10.2020 у справі № 826/3499/18, від 17.03.2020 у справі №818/235/17, від 06.02.2020 у справі №300/1406/19, від 22.01.2020 у справі №160/1750/19, та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №9901/918/18, від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 02.10.2018 у справі № 9901/454/18 (П/9901/454/18), від 13.06.2018 у справі № 800/395/17, від 22.01.2019 у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18) тощо.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, досліджених доказів, cуд погоджується з висновками, викладеними в Поданні дисциплінарної комісії від 22.07.2024 про те, що дії позивача, наслідком яких стало обвинувачення її у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища), є такими, що кваліфікуються, як порушення правил етичної поведінки державних службовців.

Аналогічний висновок щодо застосування норми права викладений у постанові Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 808/991/17.

На переконання суду, така поведінка позивача як працівника податкового органу суперечить загальним принципам, встановленим для останніх. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо податкових органів, які, у відповідності до своїх службових обов`язків, повинні дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів.

Судом встановлено обізнаність позивачки з вимогами та правилами етичної поведінки державних службовців, антикорупційного законодавства (міститься в протоколах зборів працівників управління по роботі з податковим боргом, на яких, зокрема, позивачкою доводилась відповідальність за порушення спеціального (правил етичної поведінки державних службовців) та антикорупційного законодавства: від 27.09.2023 № 76/П/20-40-13-04; від 09.10.2023 № 82/П/20-40-13-04; від 07.11.2023 № 94/П/20-40-13-04; від 06.12.2023 № 107/П/20-40-13-04; від 26.12.2023 № 109/П № 109/ П/20-40-13-04; від 13.03.2024 № 10/П № 10/ П/20-40-13-04; від 15.02.2024 № 12/П/20-40-13-04.

Суд впевнений, що такий стан організації владної управлінської функції контролю узгоджується із принципом юридичної визначеності як невід`ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України верховенства права.

Рішення щодо визначення певного виду дисциплінарного стягнення суб`єктом призначення має прийматися останнім з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 826/4714/17.

За змістом ч. 2 ст. 77 Закону № 889 - VIII у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

За визначенням ч.1 ст.1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

За приписами ч.1 ст.61 Закону №889-VIII службова дисципліна забезпечується шляхом: 1) дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку; 2) формування керівником державної служби у підпорядкованих державних службовців високих професійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов`язків, поваги до прав і свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави, державних символів України; 3) поєднання керівниками усіх рівнів методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службовців; 4) поєднання повсякденної вимогливості керівників до підпорядкованих державних службовців з постійною турботою про них, виявленням поваги до їхньої честі та гідності, забезпеченням гуманізму та справедливості.

В силу ч.1 ст.62 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.

Зміст, суть та коло обов`язків керівника державної служби щодо забезпечення службової дисципліни окреслені у приписах ст.63 Закону №889-VIII, де указано, що керівник державної служби несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності (ч.1 ст.63); З метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник державної служби зобов`язаний: 1) створювати умови для виконання державними службовцями своїх посадових обов`язків і підвищення ними професійної компетентності та вимагати належного виконання посадових обов`язків; 2) здійснювати контроль за виконанням державними службовцями посадових обов`язків; 3) під час виконання посадових обов`язків керуватися публічними інтересами, суворо дотримуватися і забезпечувати дотримання Конституції, законів України та інших нормативно-правових актів, чітко формулювати накази (розпорядження) та доручення, перевіряти точність і своєчасність їх виконання; 4) забезпечувати виконання державними службовцями своїх посадових обов`язків, у тому числі шляхом застосування дисциплінарних стягнень; 5) належним чином організовувати роботу державних службовців, забезпечувати ефективне виконання завдань, що поставлені перед державним органом; 6) виховувати у державних службовців сумлінне ставлення до служби, бережливе ставлення до державного майна, підтримувати їхню ініціативу, а також вживати заходів для додержання ними правил етичної поведінки; 7) забезпечувати прозорість та об`єктивність під час оцінювання результатів службової діяльності державних службовців; 8) організовувати проведення з державними службовцями профілактичних заходів щодо запобігання вчиненню ними дисциплінарних проступків, виявляти та своєчасно припиняти їх вчинення (ч.2 ст.63).

Згідно з ч.1 ст.65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.65 Закону №889-VIII дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Частиною 1 статті 66 Закону №889-VIII передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на суб`єкта владних повноважень шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до матеріалів справи доказами, суд приходить до висновку про правомірність винесеного податковим органом наказу, а тому відсутні підстави для його скасування

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вказує, що в силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

При вирішенні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, ст.255, ст.ст.257- 258, ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.