Рішення

від 20.11.2024 по справі 520/3562/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 р. № 520/3562/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" до Харківської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Торговий дім "Золота миля" (просп. Героїв Харкова, буд. 135А,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61001, код 34470937) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 44017626), в якому просить суд: визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000048/2 від 18.01.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000061.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці Державної митної служби України та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Державної митної служби України, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 01.07.2024 по 29.07.2024 перебував у відпустці, з 07.10.2024 по 11.10.2024 перебував на навчанні, з 28.10.2024 по 05.11.2024 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 07.10.2015 між ПП «Торговий Дім «Золота Миля» та PT.ASIANAGRO AGUNJAYA було укладено Контракт № BO-63-071015 від 07.10.2015.

Відповідно до пункту 1.1. контракту продавець зобов`язався продати покупцю товар згідно зі специфікацією. При цьому в пункті 2.1. контракту зазначено, що поставка товару здійснюється партіями на умовах, погоджених сторонами у специфікаціях. Товар поставляється партіями в асортименті за замовленням Покупця та в строки, зазначені в специфікаціях до цього контракту. Згідно з пунктом 4.1. контракту Ціна на товар встановлюється в доларах США і зафіксована в специфікаціях до цього контракту. Пунктом 5.1 контракту передбачено, що Умови поставки товару розуміються згідно з правилами Інкотермс-2010 і визначаються як на умовах поставки FOB, Джакарта, Індонезія, якщо інші умови поставки не вказані в специфікації. Відповідно до пункту 5.3. контракту всі витрати, пов`язані з виконанням цього контракту на території країни Продавця - несе Продавець, на території країни Покупця - несе Покупець. За умовами пункту 7.1. контракту умови оплати партії товару, що поставляється за контрактом, визначаються в Специфікаціях до цього Контракту.

Згідно зі специфікацією №167 від 25.09.23 передбачена поставка наступного товару: Замінник какао масла APICON 04, в кількості 22 200,00 кг., ціна товару 1,170 доларів США/кг., загальною вартістю 25 974,00 доларів США.

Строк відвантаження товару не пізніше 15 листопада 2023р.

Умови оплати даної партії товару 30% передоплата; 70% по отриманню сканкопій відвантажувальних документів, зазначених в параграфі 8 Контракту № BO-63-071015 від 07.10.2015р. через 21 день від дати Коносамента.

Умови поставки: FOB, Джакарта, Індонезія.

На виконання договору поставки позивачу було надіслано Проформа інвойс №0000000201 від 04.12.2023; Інвойс 9000020207 від 14.11.2023р; в якому міститься сума вартості товару 25 974,00 доларів США, який сплачений позивачем, що підтверджується платіжними документами №104 від 25.11.2023; №162 від 05.12.2023р.

Позивачем в якості перевізника товару залучено:

- Компанію Maerks A/S по маршруту - з порту Джакарта, Індонезія до порту Gdansk (Польща) за коносаментом №232835546 від 24.11.2023р., що підтверджується рахунком на оплату №5653296710 від 13.12.2023р.

- Компанію Stream Trade, якою надані послуги з експедирування/перевантаження/навантаження/митне Т1 у порту, транспортування за маршрутом - порт Гданськ (Польща) -залізнична станція Гливице (Польща) залізнична станція п/п Мостиська (Україна) - Харків (Україна), що підтверджується СМR №1365 від 15.01.2024, рахунком на оплату №282 від 12.01.2024р., довідкою про транспортні витрати б.н від 18.01.2024р., платіжним дорученням оплати послуг № 172 від 14.12.2023р.

Відповідно до довідки про транспортні витрати б.н від 18.01.2023р., вартість транспортних витрат, які входять до митної вартості товару за маршрутом з порту Джакарта, Індонезія - порт Gdansk (Польща) -залізнична станція Гливице (Польща) залізнична станція п/п Мостиська (Україна) складають суму 107 109,59 грн.

Позивач звернувся до Харківської митниці з електронною митною декларацією №24UA807200000865U8 від 18.01.2024р., в якій митна вартість була визначена за ціною контракту, у графі 31 зазначено товар (щодо оформлення товару Замінник какао масла «APICON 04» - виготовлений в суміші пальмової олії та її фракція та пальмоядрової олії та її фракцій, містить добавки емульгатору та антиоксиданту, вміст вільних жирних кислот 0,10% максимум, піддавався текстуруванню, призначений для виготовлення харчових продуктів, в упаковці масою нетто 20кг. 22 200,00кг., що надійшов в рамках Контракту № BO-63-071015 від 07.10.2015р. з Компанією PT.ASIANAGRO AGUNJAYA разом із наступними документами:

Пакувальний лист б/н від 14.11.2023;Проформа інвойс 1200019497 від 25.09.2023;Проформа інвойс 0000000201 від 04.12.2023;Інвойс 9000020207 від 14.11.2023;Коносамент 232835546 від 24.11.2023; ЖД накладная 31503661 від 14.01.2024;СМR 1365 від 15.01.2024;Т1 MRN23PL322080NU6D86E1 від 28.12.2023;Сертифікат походження 1057118/JKT/2023 від 24.11.2023;Платіжне доручення про оплату за товар 104 від 25.11.2023;Платіжне доручення про оплату за товар 162 від 05.12.2023;Транспортний рахунок 5653296710 від 13.12.2023;Транспортний рахунок 0000000282 від 12.01.2023;Платіжне доручення про оплату за транспортні послуги 172 від 14.12.2023;Cправка про транспортні витрати б.н від 18.01.2024; Прайс лист б/н від 25.09.2023; Додаткова угода 6 від 28.12.2018;Додаткова угода 5 від 25.07.2018; Додаткова угода 3 від 10.10.2016;Додаткова угода 7 від 02.03.2021;Додаткова угода 8 від 02.08.2022; Специфікація 167 від 25.09.2023; Додаткова угода 9 від 06.03.2022; Контракт BO-63-071015 від 07.10.2015; Транспортний договір UA00069121 від 20.09.2021;Транспортний договір 23-17 від 28.07.2023; Ветеринарний сертифікат б.н від 20.11.2023; Декларація виробника б.н від 20.11.2023; Лист б.н від 02.01.2023; Cертифікат аналізу AAJ/LAB/088/NOV/23 від 14.11.2023р.

Відповідач 18.01.2024 надіслав позивачу Запит (повідомлення) про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Позивач 18.01.2024р. (вих. 24/12/32) надав пояснення щодо складових митної вартості товару.

Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000048/2 від 18.01.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000061 від 18.01.2024.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням та карткою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з умов зовнішньоекономічного контракту від 12.07.2021 №ЕХР-08/20, інвойсу, декларації про походження товару, коносаменту.

Згідно частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 статті 53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм МК України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Суд звертає увагу на те, що за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно частини 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції, яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов`язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало наступне:

1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; - в супровідному документі Т1 MRN 23PL322080NS69RRY6 країною відправлення зазначено ІD (Індонезія) та країною призначення UA (Україна) без зазначення географічних пунктів та відсутні умови поставки, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; - в супровідному документі Т1 MRN 23PL322080NS69RRY6 код товару не співпадає з кодом товару зазначеного в МД, наданій до митного оформлення; - документ під кодом 3014 не можна вважати прас-листом, адже він містить лише дві товарні позиції та не містить терміну дії; - в платіжній інструкції від 01.11.2023 №547 відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189); - відсутні каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - відсутні документи, передбачені умовами пп.8.5, 8.7, 8.8 контракту від 21.10.2019 №39 (експортна митна декларація, калькуляція ціни, прайс-лист); - відсутня заявка, передбачена умовами п. 1.2 Договору про надання транспортних послуг від 23.01.2023 №ТО23/01), а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст.53 МКУ, та відмовою декларанта надати додаткові документи, щодо митної вартості та вимогою декларанта прийняти рішення про коригування митної вартості товар;

2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари;

3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари;

4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація:- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України;- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;

5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару:- на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;- прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

На підтвердження митної вартості товарів відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації № UA807200/2023/000697 від 01.12.2023, позивачем до митного органу надано наступні документи: сертифікат якості 344-DCN/GDN-PL/VII/2023 від 24.07.2023; пакувальний лист 344-DCN/GDN-PL/VII/2023 від 24.07.2023; проформа інвойс 082-С-DCN/PI-RC/V/2023 від 25.05.2023; інвойс 344-DCN/GDN-PL/VII/2023 від 24.07.2023; коносамент 230687461 від 14.09.2023;CMR б/н від 09.11.2023; Т 1 MRN 23PL322080NS69RRY6 від 09.11.2023; фітосанітарний сертифікат 6582527 від 10.09.2023; сертифікат про походження товару 1000587/MND/2023 від 15.09.2023; платіжне доручення про оплату за товар 83 від 10.10.2023; платіжне доручення про оплату за товар 501 від 14.07.2023; транспортний рахунок 5653275569 від 26.10.2023; транспортний рахунок 6438 від 09.11.2023; транспортний рахунок 0000000146 від 09.11.2023; платіжне доручення про оплату транспортних послуг 547 від 01.11.2023; довідка про транспортні витрати б.н. від 01.12.2023; прайс лист б/н від 25.05.2023; контракт 39 від 21.10.2019; специфікація 9 від 25.05.2023; додаткова угода до контракту 1 від 10.11.2020; додаткова угода до контракту 2 від 31.03.2023; транспортний договір UA00069121 від 20.09.2021; транспортний договір ТО23/01 від 23.01.2023; транспортний договір 23-17 від 28.07.2023; декларація про відсутність ГМО 344-DCN/GDN-PL/VII/2023 від 24.07.2023; лист б.н від 17.02.2021; сертифікат аналізу 344-DCN/GDN-PL/VII/2023 від 17.07.2023; лист виробника б.н від 24.07.2023; лист б/н від 24.07.2023; комерційна пропозиція б.н від 25.05.2023; лист б/н від 10.03.2021.

Оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем митної декларації, документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості товару.

Стосовно посилання Відповідача про ненадання каталогів, специфікацій, прейскуранту (прайс-листи) виробника товару, наданий прайс-лист не містить терміну дії, суд звертає увагу на таке.

У силу наведених вище приписів ч. 3 ст. 53 МК України ці документи не входять в перелік обов`язкових документів, які має надати декларант до митного органу, який передбачений ч. 2 ст. 53 МК України. Крім того, прайс-листи, калькуляція, тощо надаються за їх наявності. Ненадання цих документів автоматично не призводить до корегування митної вартості товарів. Необхідною умовою вимагати документи, щодо вартісних характеристик товару є наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо строку дії, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Отже, прайс-лист не є основним документом відповідно до ч.2ст.53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів; це довідник цін (тарифів)на товари та/або види послуг, які адресовані невизначеному колу покупців і жодний нормативний акт, зокрема міжнародний не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 815/1460/18.

Згідно з частиною 3 ст. 53 МК України надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов`язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. У декларанта відсутні каталоги виробника товару. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України каталог виробника товарів не відноситься до документів, які повинні надаватись декларантом для підтвердження митної вартості товарів, тому вимога митниці про його надання протирічить означеним правовим нормам.

При цьому, разом з митною декларацією №23UA807200016872U7 від 01.12.2023 позивачем було надано під час митного оформлення спірної товарної партії Специфікацію №9 від 25.05.2023 до Контракту №39 від 21.10.2019, прайс-лист б/н від 25.05.2023 які по своїй суті є каталогами виробника товару.

Крім того, Суд зазначає, що такі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації .

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №810/3667/15.

Щодо наданого разом з митною декларацією від 01.12.2023р. №23UA807200016872U7 супровідного документу Т 1 MRN 23PL322080NS69RRY6 від 09.11.2023, то суд зазначає, що даний документ, який є митною гарантією і застосовується для товарів, які перетинають територію ЄС (Євросоюзу) транзитом та фактично є документом контролю доставки товарів з обміном інформації в режими реального часу, заповнювався на території Польщі перевізником вантажу, дані зазначені у супровідному документі ідентифікуються з номером інвойсу 344-DCN/GDN-PL/VII/2023 від 24.07.2023р., сертифікатом якості, коносаментом № 230687461 від 14.09.2023р., номером контейнера та не є підставою для сумніву у заявленій декларантом митної вартості товару та жодним чином не впливає на числові значення складових митної вартості.

Щодо зауваження відповідача про відсутність експортної митної декларації, калькуляції, прайс-листів, суд зазначає наступне.

Копія експортної митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися відповідачу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 по справі №815/6805/17.

Крім того, декларація країни відправлення (експортна декларація) не є документом, що підтверджує митну вартість товару або її складові у розумінні частини другої статті 53 МК України, тому не надання такої декларації до митного оформлення не може призводити до сумнівів у заявленій декларантом митної вартості, а також не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з певної партією товару, не впливає на числові значення складових митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02 березня 2018 року в справі № 804/2997/17.

При вирішенні спірного питання суд враховує також правову позицію, викладену листі Європейської комісії до Держмитслужби щодо експортних декларацій країни відправлення від 27 березня 2008 року TAXUD.B.5/JZ/sk D(2008) 17044 (Брюссель), відповідно до міжнародних митних стандартів, транспортні документи та/або інвойси, але не експортна декларація, мають бути представлені імпортером для підтвердження та перевірки митної декларації. Ці документи містять достатню інформацію щодо країни відправлення/призначення, вартості товару тощо.

Зауваження відповідача, що в платіжній інструкції від 01.11.2023 №547 відсутній підпис відповідальної особи (підпис платника), що є порушенням вимог постанови Правління НБУ № 216 від 28.07.2008 (в редакції Постанови НБУ від 25.08.2022 №189), суд визнає необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до статті пункту 4 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Наданий до митного оформлення разом з митною декларацією від 01.12.2023 №23UA807200016872U7 банківський платіжний документ №547 від 01.11.2023 з оплати товару ідентифікуються з оцінюваною партією товару, містить відмітки (штампи) банку та підпис відповідальної особи та є підтвердженням оплати товару.

Відповідно до статті пункту 4 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Таким чином, висновок відповідача про відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, як на підставу для здійснення коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Аналогічна правова позиція узгоджується у постанові Верховного суду від 25.06.2020 року (справа №826/4833/20).

Підсумовуючи наведене, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000633/2 від 01.12.2023р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000697 складена у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості UA807000/2023/000633/2 від 01.12.2023, яке є протиправним, дійшов висновку про визнання протиправною та скасування вказаної картки.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля".

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що додатково підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи у розмірі 5000,00 грн.

На момент винесення рішення у справі позивачем не подано до суду документів на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, що позбавляє суд можливості вирішити питання щодо стягнення витрат на правову допомогу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 243, 246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (просп. Героїв Харкова, буд. 135А,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61001, код 34470937) до Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000048/2 від 18.01.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000061.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" витрати зі сплати судового збору у розмірі 6471 (шість тисяч чотириста сімдесят одна) грн 88 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов