Ухвала

від 20.11.2024 по справі 193/2026/24

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/2026/24

Провадження № 2/193/496/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

20 листопада 2024 року сел. Софіївка

Суддя Софіївського районного суду Кравченко Н.О., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради, третя особа Софіївська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

18.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Софіївської селищної ради, третя особа Софіївська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає наступним вимогамЦивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1ст. 4 ЦПК Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити зазначення ціни позову.

При цьому, згідно до п. 2 ч. 1ст. 176 ЦПК Україниціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 1ст.176 ЦПК Україниу позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

Крім того, відповідно до ч. 4ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 16 ПП ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року „Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Проте, в всупереч даним вимогам позивачем не надано квитанції про сплату судового збору.

Натомість, позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору у відповідності до п.13 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір".

Проте, посилання відповідача про те, що він звільнений від сплати судового збору за подачу позовної заяви на підставі п. 13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» необґрунтоване виходячи з наступного.

Відповідно доположень пункту13частини першоїстатті 5ЗУ «Просудовий збір»№ 3674-VIвід сплатисудового зборупід часрозгляду справив усіхсудових інстанціяхзвільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Згідно зі статтею 1 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Статтею 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до п. 13ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зазначено, що «відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановленіЗаконом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Устатті 22 цього ж Законупередбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені устатті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першоїстатті 5 Закону № 3674-VIсудмає враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей12,22 Закону № 3551-XII. Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VIвикладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18)».

Водночас зміст заявлених позовних вимог у даній справі свідчить про те, що вони не пов`язані із соціальним або правовим захистом учасників бойових дій, а тому судовий збір повинен сплачуватися на загальних підставах.

Посилання позивача, в обґрунтування звільнення його від сплати судового збору, на висновок колегії суддів Третьої судової палати КЦС у складі ВС від 03.07.2024 у справі 567/79/23 про передачу на розгляд Великої Палати ВС для відступу від попереднього правового висновку не може бути застосовано, оскільки за розглядом Великою Палатою згідно ухвали від 11.09.2024 року вирішено повернути її для подальшого розгляду та в мотивувальній частині зазначено:

77.Тож Велика Палата Верховного Суду може відступати від своїх попередніх висновків лише за наявності для цього належних підстав. Такі підстави мають бути належно мотивовані не лише в постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками вирішення спору по суті, а й в ухвалі відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

78.Відповідно до частини четвертоїстатті 403 ЦПК Українисуд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

79.Згідно з відкритими та загальнодоступними даними Офіційного вебпорталу парламенту України, у березні 2020 року у Верховній Раді України зареєстрований проект Закону про внесення зміни достатті 5 Закону України «Про судовий збір»(щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).

80.До проекту цьогоЗаконубуло надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України з яких вбачається, що метою цього законопроекту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності. А саме запропоновано внести зміни доЗакону України «Про судовий збір»в частині викладення пункту 13 частини першоїстатті 5 зазначеного Законув такій редакції: «учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав».

81.Проте Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни достатті 5 Закону України «Про судовий збір»(щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).

82.Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.

83.Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першоїстатті 5 Закону № 3674-VIз урахуванням вимог статей12та22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.

84.Наведені Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першоїстатті 5 Закону № 3674-VIвиключно статтями12та22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати пункт 13 частини першоїстатті 5 Закону № 3674-VIу справі, що розглядається.

85.Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що саме по собі періодичне передання їй на розгляд справ для вирішення однієї і тієї ж проблеми за відсутності обґрунтованих підстав та лише з мотивів незгоди з раніше сформульованими Великою Палатою Верховного Суду висновками не сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності (див., зокрема, ухвалу від 19 жовтня 2023 року у справі № 465/5184/14-ц).

86.Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.

87.Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд Третій судовій палаті Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостоїстатті 404 ЦПК України.

Крім того, відповідно до ч.3ст.175 ЦПК Українипозовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Отже,враховуючи вищевикладене,позивачу необхіднонадати доказивартості майна,зазначити цінупозову тасплатити судовийзбір увідповідності доціни позову.Згідно ч.2ст.175ЦПК України Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Окрім того, відповідно до ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування фактів викладених у позовній заяві покладається на сторону. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 не додано.

Як передбаченост. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177цьогоКодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

При цьому, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6Конвенціїпро захистправ людиниі основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Таким чином, оскільки встановлено, що позовна заява подана до суду з порушенням вимогЦПК України, вважаю, що її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175,185,260,261,353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради, третя особа Софіївська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява буде визнана неподаною та повернута відповідно до вимог ч. 3ст. 185 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.О.Кравченко