Рішення

від 19.11.2024 по справі 620/10315/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року Чернігів Справа № 620/10315/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наталіт» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ВЗ» від 15.07.2024 № 11018/ж10/25-01-04-04.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Наталіт» 17.05.2024 зареєструвало податкову декларацію з ПДВ № 9133924239 та подало заяву про бюджетне відшкодування ПДВ на суму 80357,00 грн. Проте, позивачу відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 80357,00 грн. по декларації за квітень 2024 року. Вважає, що дії позивача стосовно віднесення сум податкового кредиту були правомірними, адже усі господарські операції були реальними та підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, які додані до матеріалів справи. Також зазначає, що поданою декларацією з ПДВ та зареєстрованими постачальниками позивача податковими накладними підтверджується право позивача на податковий кредит у розмірі 80357,00 грн. За наслідками розрахунку, від`ємне значення у квітні 2024 року склало 80357,00 грн., що дало право позивачеві на звернення із заявою про бюджетне відшкодування цієї суми. Тому вважає неправомірним рішення відповідача щодо відмову в отриманні бюджетного відшкодування сумі 80357,00 грн. по декларації за квітень 2024 року.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що камеральною перевіркою встановлено, що підприємство в податковому кредиті декларації з ПДВ за квітень 2024 року відображає операції з придбання товарів і послуг у січня, лютому, березні, червні, серпні, листопаді та грудні 2023 року на суму ПДВ у розмірі 80357,0 грн. На підставі даних «Вантажно-митні декларації (експорт)» ІКС «Податковий блок» та ЄРПН ТОВ «Наталіт» у квітні 2024 року здійснювало операції з вивезення за межі митної території України продукції власного виробництва. Проте, у підприємства згідно наявної інформації відсутні місця зберігання складових для виробництва олії та готової продукції (склади, ємності, тощо). Крім того, відповідно даних ЄРПН у січні-листопаді 2022 року, червні-грудні 2023 року, січні-квітні 2024 року відсутнє придбання сої (як сировини, для виготовлення експортованої продукції). Відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, червень, серпень, грудень 2022 року, січень-березень 2023 року, січень, лютий, квітень 2024 року в рядку 10.4 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість» ТОВ «Наталіт» не відображаються обсяги постачання, а в декларації за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року та березень 2024 року обсяг придбання з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість становить 2160,0 грн, 3359,0 грн, 480,0 грн, 1200,0 грн., 44980,0 грн., 310256,0 грн., 3181,72,0 грн., 822950 ,0 грн та 432585,0 грн. відповідно. Також зазначає, що за результатами камеральної перевірки не можливо в повному обсязі дослідити правильність відображення сум податкових зобов`язань та податкового кредиту та, відповідно, правомірність нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого по декларації за квітень 2024 року та використання їх в господарській діяльності підприємства. Вказує, що ТОВ «Наталіт» порушено вимоги пунктів 200.4, 200.7, 200.8, 200.9, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, тому підприємству відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку у розмірі 80357,00 грн., яка відображена в декларації з ПДВ за квітень 2024 року.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 19.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17.05.2024 ТОВ «Наталіт» зареєструвало податкову декларацію з податку на додану вартість № 9133924239 за квітень 2024 року та подало заяву про бюджетне відшкодування ПДВ на суму 80357,00 грн. (а.с. 6-11).

Враховуючи наведене, відповідно до пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку, встановленому статтею 76 глави 8 розділу ІІ даного Кодексу, з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» посадовими особами Головного управління ДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку достовірності нарахування ТОВ «Наталіт» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2024 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 17.05.2024 № 9133924239).

За результатами перевірки складено акт від 18.06.2024 № 8505/Ж5/25-01-04-04-02/39436026 (а.с. 12-20).

Згідно висновку, викладеного в акті, під час перевірки було встановлено порушення ТОВ «Наталіт» податкового законодавства, а саме: пунктів 200.4, 200.7, 200.8, 200.9, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, розділу ІІІ, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями та позивачу відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 80357,00 грн. по декларації за квітень 2024 року.

На підставі вищезазначеного акту про результати камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ВЗ» від 15.07.2024 № 11018/ж10/25-01-04-04, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 80357,00 грн. (а.с. 21-22).

Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно зі статтею 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1). Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (абзац другий підпункт 75.1.1 пункту 75.1).

Пунктами 71.1-76.3 статті 76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 480/8796/21 камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за квітень 2024 року на підставі податкової декларації з податку на додану вартість від 17.05.2024 № 9133924239.

Відповідно до акта камеральної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про неможливість в повному обсязі дослідити реальність здійснення підприємством фінансово - господарських операцій, правильності декларування платником таких операцій у складі податкових зобов`язань та податкового кредиту, зберігання, транспортування, наявність основних засобів, за рахунок яких сформовано суми від`ємного значення, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Разом з тим, зважаючи на вимоги наведених норм права, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати господарсько-правові взаємовідносини платника з його контрагентами, первинні господарські документи бухгалтерського обліку, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку із чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності, а також своєчасність та повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюються.

Водночас, реальність вчинених платником правочинів та повнота/правильність їх відображення у податковій звітності, що були основою відображених у звітності цифр, в тому числі заявленої до відшкодування суми ПДВ, якраз може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок у порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України, а ніяк не камеральної перевірки.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що контролюючий орган здійснив перевірку достовірності формування позивачем податкового кредиту за квітень 2024 року, що не охоплюється предметом камеральної перевірки.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З огляду на вищезазначений правовий висновок Верховного Суду, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки, яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 640/12406/19.

Про необґрунтованість висновків перевірки, в даному випадку, свідчить те, що в межах проведеної камеральної перевірки відповідач не мав права досліджувати господарсько-правові взаємовідносини позивача з його контрагентами, надавати оцінку укладеним правочинам та робити висновки про реальність/існування тих чи інших правочинів, а відтак робити висновки про правильність та достовірність відображення підприємством податкових зобов`язань та податкового кредиту, а тим більше обґрунтовувати такі висновки тим, що це неможливо, оскільки ТОВ «Наталіт» не подало до Головного управління ДПС у Чернігівській області відомостей та пояснень.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «ВЗ» від 15.07.2024 № 11018/ж10/25-01-04-04 прийняте відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» необхідно задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. позивачем надані суду: договір надання правової (професійної правничої) допомоги від 01.07.2024, додаткову угоду від 01.07.2024 № 1, акт приймання-передачі наданих послуг від 24.07.2024 на суму 7000,00 грн., платіжну інструкцію № 662 від 24.07.2024 на суму 7000,00 грн., ордер на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 94-97).

Відповідно до наданих суду документів, всього виконано роботи на суму 7000,00 грн.

Заперечення відповідача, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, судом не приймаються до уваги, в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціну позову, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на сплату судового збору в сумі 3028,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» (вул. Шевченка, 20-Б, с. Новоселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15502, код ЄДРПОУ 39436026) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ВЗ» від 15.07.2024 № 11018/ж10/25-01-04-04.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» судовий збір в розмірі 3028,00 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.11.2024.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ