ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7852/24 Справа № 235/2491/23 Суддя у 1-й інстанції - Кузнєцова А. С. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.
секретар судового засідання Лідовська А.В.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Державне підприємство «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК»
розглянувши у відкритому судовому засіданні, відповідно доч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2024 року, яке ухвалено суддею Кузнецовою А.С. у місті Покровськ Донецької області та повне судове рішення складено 29травня 2024 року,
В С Т А Н О В И В
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» (далі- ДП «ДОБРОПІЛЛЯ-ВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я.
Позовна заявамотивована тим,що вперіод роботипозивача вшкідливих умовахпраці наДП «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» він захворів на професійні захворювання, в 2023 році йому було встановлено втрату 65 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з переоглядом в 2026 році. Захворювання виникли з вини роботодавця. Він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною, його фізичний та моральний стан не дозволяє відчути себе повноцінним, він переносить фізичні страждання та моральні переживання, відчуває постійний психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої в почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, поганий сон на фоні больових відчуттів.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд стягнути на свою користь з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 180000,00 грн.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДП «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» на користь ОСОБА_1 105000,00 грн. моральної шкоди, без стягнення податків та обов`язкових платежів.
Стягнуто з ДП «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» 626,27 грн. судового збору на користь держави.
Не погодившись із даним судовим рішенням, представник відповідача ДП «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду і новим рішенням відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на підприємстві відповідача позвиач працював з 26.01.2021 по 17.12.2022 року, інший профмаршрут його відбувався на інших підприємствах із шкідливими умовами праці, до лікарів звертався ще з 2017 року, отже його захворювання виникли ще до роботи у відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2ЦПКУкраїни щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371ЦПКУкраїни щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку учасників справи в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 03.08.2009 року прийнятий гірником підземним 2 розряду зповним робочим днем в шахті; - 13.04.2010 року переведений прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті; - 01.11.2011 року на базі відокремленого підрозділу шахта «Добропільська» створено і розпочато роботу виробничого структурного підрозділу ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» Шахта «Добропільська». Дія трудового договору продовжена відповідно до ст. 36 КЗпП України; - 25.01.2021 року звільнено за переведенням до Державного підприємства «Добропіллявугілля видобуток»;- 26.01.2021 року прийнятий за переведенням прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті; - 17.12.2022 року звільнений за станом здоров`я згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я) (а. с. 78)
Крім того, судом встановлено, що згідно Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, підприємство ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» перебуває у стані припинення з 30.11.2022 року (а. с. 52-56), а підприємство відповідача - Державне підприємство «Добропіллявугілля видобуток» зареєстроване 02.11.2020 року (а. с. 57-61)
Таким чином, судом встановлено, що загальний стаж роботи позивача розпочався з 03.08.2009 року та завершився 17.12.2022 року за станом здоров`я. Тобто, всупереч доводам відповідача про загальний стаж роботи позивача на іншому підприємстві вугільної промисловості. Саме на підприємстві відповідача, комісією під час проведення розслідування не було встановлено наявність шкідливих факторів виробництва середовища і трудового процесу.
Під час виконання трудових обов`язків позивач отримав професійні захворювання.Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 23.03.2023 року у ОСОБА_1 були встановлені професійні захворювання за наступними діагнозами:хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико динамічними порушеннями, м`язево тонічним та больовим синдромами. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ). Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст.,які виникли за обставину зв`язку з працею в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК. (а.с.9-12).
Крім того, із витягу із амбулаторної карти позивача вбачається, що ОСОБА_1 з 2017 року періодично перебував як на амбулаторному, так і на стаціонарному лікуванні в терапевтичному та неврологічному відділеннях:
- з 10.03.2017 року по 24.03.2017 року з діагнозом: ГРЗ з явищем трахеіту;
- з 04.09.2017 року по 18.09.2017 року з діагнозом: гостра правобічна люмбоішалгія;
- 11.12.2017 року Консультація сурдолога з діагнозом: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість 2 ст.;
- з 05.03.2018 року по 23.03.2018 року з діагнозом: гострий обструктивний бронхіт 1 ст., дифузний пневмосклероз. ЛН 1 ст.;
- з 06.08.2018 року по 23.08.2018 року з діагнозом: хронічна правобічна люмбоішалгія;
- з 04.03.2019 року по 14.03.2019 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 ст. фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст.;
- з 15.03.2019 року по 25.03.2019 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст.
- з 16.09.2019 року по 03.10.2019 року з діагнозом: гострий попереково крижовий радикуліт, з вираженим больовим м`язево тонічним корінцевим синдромом;
- 16.12.2019року - Консультація сурдолога з діагнозом: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість 2 ст.;
- з 15.05.2020 року по 29.05.2020 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст.;
- з 01.10.2020 року по 20.10.2020 року з діагнозом: хронічний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим м`язево тонічним корінцевим синдромом, стадія загострення, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта;
- з 05.04.2021 року по 26.04.2021 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст. Пневмоконіоз?;
- з 08.10.2021 року по 27.10.2021 року з діагнозом: хронічний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим м`язево тонічним корінцевим синдромом, стадія загострення;
- з 08.04.2022 року по 26.04.2022 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-2 ст. Пневмоконіоз?;
- з 15.07.2022 року по 04.08.2022 року з діагнозом: хронічний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим м`язево тонічним корінцевим синдромом, стадія загострення;
- з 05.08.2022 року по 15.08.2022 року з діагнозом: хронічний вертероброгенний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим м`язево тонічним корінцевим синдромом, стадія тривалого загострення;
- з 18.08.2022 року по 06.09.2022 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст. Пневмоконіоз?;
- 13.12.2022 року консультація сурдолога з діагнозом: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість 3 ст.;
- з 03.01.2023 року по 16.01.2023 року з діагнозом: хронічний бронхіт 2 ст. фаза загострення, дифузний пневмосклероз. ЛН 1-2 ст. Пневмоконіоз?;
- з 18.01.2023 року по 02.02.2023 року з діагнозом: хронічний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим м`язево тонічним корінцевим синдромом, стадія загострення (а. с.14- 25);
-в Державній установі «Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з 06.02.2023 року по 16.02.2023 року з діагнозом: хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико динамічними порушеннями, м`язево тонічним та больовим синдромами захворювання професійне, встановлене вперше. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. захворювання професійні, встановлені вперше (а. с. 17)
За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько експертної комісії (ЦЛЕК) Державної установи «Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» від 08.02.2023 року № 5/77 про наявність хронічного професійного характеру захворювання у ОСОБА_1 : захворювання професійні, встановлені вперше. Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клініко функціональних обстежень, динаміка захворювань, їх розвиток в період роботи; інформація про умови праці, представлена в санітарно гігієнічній інформаційній довідці від 29.12.2022 року, згідно якої хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, робоча поза, нахили тулуба), параметри яких перевищують допустимі величини, пилу, концентрації якого перевищують ГДК, шуму, рівень якого перевищує ГДР; профмаршрут на підприємстві відповідача. (а. с. 18).
Згідно довідки до акту огляду від 30.03.2023 року 12ААВ №216556 про наявність професійного захворювання та висновки про умови праці позивачу протипоказана важка фізична праця, вимушене положення тулуба, підземні та шкідливі умови праці (а. с. 13 звор.).
За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько експертної комісії серії 12 ААА №120336 від 30.03.2023 року у позивачавперше було встановлено професійне захворювання 65% за сукупністю захворювань, із них: 30% - хронічна радикулопатія, 25% - хронічний бронхіт, 10% - хронічна сенсоневральна приглухуватість, втрати професійної працездатності, третю групу інвалідності з 30.03.2023 року по 01.04.2026 рокувизначена потреба у медикаментозному лікуванні - за наслідками професійного захворювання; санаторно курортне лікування хронічної радикулопатії (а. с. 13).
На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу, у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями, моральної шкоди відповідачем з вини якого її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням у 2023 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року та ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практичноможливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 21 березня 2023 року причиною професійних захворювань позивача (хронічна радикулопатія, хронічна двобічна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня, хронічний бронхіт ІІ ст.) є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів важкість праці, пил переважно фіброгенної дії та виробничий шум (а.с. 9-11),
Отже, роботодавецьДП «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК»,під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли, у тому числі, й з виниДП «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК»,яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що останнім в апеляційному порядку не оспорюється
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутого з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 рокуз подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, судом враховано, що, у зв`язку з отриманням професійних захворювань та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 65%, у позивача змінилися умови життя, він змушений постійно проходити лікування, яке не дає покращення в стані здоров`я, відчуває стійкий біль та обмеження рухів у поперековому відділах хребта, біль в суглобах, заніміння кінцівок, задуху, кашель, загальну слабкість, втому.
При цьому, суд врахував період роботи позивача на підприємстві відповідача, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням і третю групу інвалідності, визначивши розмір моральної шкоди у сумі 105000,00 грн.
З огляду на відсутність апеляційної скарги позивача колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне і обґрунтоване.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Державного підприємства «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» залишити без задоволення.
Рішення Красноармійськогоміськрайонного судуДонецької областівід 24травня 2024 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 20 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді:
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 20.11.2024 |
Оприлюднено | 22.11.2024 |
Номер документу | 123177192 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Бондар Я. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні