Постанова

від 19.11.2024 по справі 480/6783/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 р. Справа № 480/6783/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські Лани" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 (суддя: Є.Д. Кравченко, м. Суми) по справі № 480/6783/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські Лани"

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанські лани" (далі по тексту позивач, ТОВ "Слобожанські Лани") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду контролю у Сумській області Укртрансбезпеки від 19.06.2023 № 342726 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що основним видом економічної діяльності позивача є 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту». Так, Товариство здійснює діяльність в сфері транспортно-експедиційних послуг, в тому числі як експедитор, залучаючи до перевезень інших суб`єктів господарської діяльності, які займаються вантажними перевезеннями, та укладаючи з ними відповідні договори на перевезення вантажів. При цьому, перевезення як автомобільний перевізник, здійснює залучене підприємство, або фізична особа-підприємець, що є власниками або наймачами відповідних вантажних автомобілів.

Вказує, що автомобіль марки ТАТА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не належить та ніколи не належав Товариству. Вказаний вантажний автомобіль, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належить ОСОБА_1 . Разом з тим, ОСОБА_1 , відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є фізичною особою-підприємцем, основним видом економічної діяльності якого є 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт».

Позивач зауважив, що Товариством був укладений договір від 01.01.2022 № МД-311 про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом та транспортно-експедиційного обслуговування з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ». Також, була укладена додаткова угода № 1 від 15.12.2022 до вказаного договору.

На виконання умов вищевказаного договору Товариством було укладено договір-заявку від 05.04.2023 № 05/04/2023-01 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та складено акт надання послуг від 11.04.2023 № 91-В. ФОП « ОСОБА_2 », в свою чергу, уклав договір-заявку від 05.04.2023 № 05/04/2023 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , який фактично і здійснював перевезення вантажу як перевізник.

Відтак, на переконання позивача, він не є автомобільним перевізником, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення, наведені у частині першій статті 60 зазначеного Закону України "Про автомобільний транспорт".

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 по справі № 480/6783/23 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські Лани" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 по справі № 480/6783/23 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує, що основним видом економічної діяльності позивача є 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту». Так, Товариство здійснює діяльність в сфері транспортно-експедиційних послуг, в тому числі як експедитор, залучаючи до перевезень інших суб`єктів господарської діяльності, які займаються вантажними перевезеннями, та укладаючи з ними відповідні договори на перевезення вантажів. При цьому, перевезення як автомобільний перевізник, здійснює залучене підприємство, або фізична особа-підприємець, що є власниками, або наймачами відповідних вантажних автомобілів.

Вказує, що автомобіль марки ТАТА, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не належить та ніколи не належав Товариству. Вказаний вантажний автомобіль, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належить ОСОБА_1 . Разом з тим, ОСОБА_1 , відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є фізичною особою-підприємцем, основним видом економічної діяльності якого є 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», а тому саме останній є автомобільним перевізником відповідно до Закону.

З огляду на викладене, вказує, що Товариство у спірних правовідносинах не має статусу автомобільного перевізника у розумінні статей 1, 33 Закону, та не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просить суд залишити рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 по справі № 480/6783/23 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Слобожанські лани» - без задоволення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що 06.04.2023 під час рейдової перевірки співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області був зупинений транспортний засіб марки TATA, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 ..

За наслідками перевірки посадовою особою відповідача 06.05.2023 складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 012943, зі змісту якого вбачається, що при перевезенні вантажу (посівний матеріал), згідно з ТТН від 05.04.2023 № 1, на момент проведення перевірки відсутній документ, що підтверджує правомірність використання транспортного засобу перевізником, який зазначений в ТТН від 05.04.2023 № 1, та відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка водія (а.с. 15).

Водій транспортного засобу ознайомлений зі змістом акту, про що свідчить його власноручний підпис; у розділі "пояснення водія" зазначено, що "книжку не видавали".

Надалі, листом Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області від 07.06.2023 № 41422/36/24-23 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення (а.с. 68).

Представник позивача надав відповідні пояснення щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення та підтверджуючі документи (а.с.27-29).

За результатами розгляду справи 19.06.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Сумській області стосовно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 342726. Вказаною постановою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанські лани" накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (а. с. 16).

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.06.2023 № 342726 є такою, що відповідає встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства про автомобільний транспорт, а тому підстави для її скасування відсутні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 (далі по тексту - Закон № 2344-III).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі по тексту - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).

За змістом пункту 14 Порядку № 1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктами 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 48 Закону № 2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При цьому, наведений у вказаній статті перелік документів не є вичерпним, оскільки зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17.

За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених норм вбачається, що непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до автомобільних перевізників санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 06.05.2023 № 030182, при перевезенні вантажу, згідно з товарно-транспортною накладною від 05.04.2023 № 1, у перевізника була відсутня, зокрема, оформлена індивідуальна контрольна книжка водія, яка передбачена п. 6.3 Наказу МТЗ № 340 від 07.06.2010.

Так, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340). Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з пунктом 7.1 Положення № 340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно з пунктом 6.3 Положення № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника (пункт 6.4 Положення № 340).

Таким чином, Положення допускає облік робочого часу водіїв, як тахографом, так і індивідуальною контрольною книжкою водія або графіком змінності водіїв.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіка змінності водіїв в разі необладнання транспортного засобу тахографом, передбачена Положенням № 340.

Водночас, за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книги водія, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт вантажні перевезення транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17, від 20.05.2020 у справі № 804/5737/16 та в силу вимог частини п`ятою статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даного спору.

Як зазначено вище, під час проведення рейдової перевірки 06.05.2023 водієм не було пред`явлено посадовим особам відповідача індивідуальну контрольну книжку водія.

При цьому, варто зауважити, що вказаний документ не було надано позивачем також і під час судового розгляду справи, як і не наведено жодного аргументу з приводу його відсутності станом на час проведення вказаної перевірки.

Так само, під час проведення рейдової перевірки 06.05.2023 не надано документу, що підтверджує правомірність використання транспортного засобу перевізником, який зазначений ву товарно-транспортній накладній від 05.04.2023 № 1.

У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до ТОВ "Слобожанські лани" санкцій, визначених ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

Щодо того чи є ТОВ "Слобожанські Лани" автомобільним перевізником у розумінні положень Закону № 2344-III та відповідно особою, на яку покладається відповідальність за недотримання вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", колегія суддів зазначає наступне.

Так, абзацом 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник.

У розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як зазначалося вище, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, одним із яких є товарно-транспортна накладна, у якій, відповідно до Правил № 363, зазначаються, зокрема, відомості щодо перевізника та/або експедитора.

Аналогічні правові висновки також викладені у постанові Верховного суду від 14 грудня 2023 року у справі № 340/5660/22.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки транспортного засобу TATA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водієм було надано уповноваженим особам контролюючого органу товарно-транспортну накладну від 05.04.2023 № 1, де автомобільним перевізником зазначено ТОВ "Слобожанські лани», яке здійснювало перевезення вантажу для ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (а.с. 18-19).

Вказані обставини свідчать, що саме позивачем здійснювалося перевезення вантажу на замовлення іншої особи (покупця) автомобільним транспортом, тобто надавалася транспортна послуга.

Необхідно також зазначити, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію, зазначену в товарно-транспортній накладній, про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в товарно-транспортній накладній відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

Такий правовий висновок також викладений у постанові Верховного суду від 14 грудня 2023 року у справі № 340/5660/22.

Судовим розглядом встановлено, що під час перевірки транспортного засобу TATA, реєстраційний знак НОМЕР_1 , водієм не було надано уповноваженим особам контролюючого органу будь-яких інших документів, крім товарно-транспортної накладної, з яких можливо б було встановити автомобільного перевізника.

У аспекті наведеного, колегія суддів вважає помилковим твердження позивача щодо безпідставного врахування контролюючим органом товарно-транспортної накладної, що була надана під час перевірки водієм, як документу, яким підтверджено відомості щодо автомобільного перевізника.

Колегія суддів повторно наголошує, що будь-яких інших документів на спростування відомостей, що саме ТОВ "Слобожанські Лани" було автомобільним перевізником, згідно з товарно-транспортною накладною, наданої водієм транспортного засобу під час його перевірки, позивачем контролюючому органу не надано.

Водночас, під час розгляду справи позивачем надані пояснення, зі змісту яких вбачається, що між ТОВ "Слобожанські Лани" та ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» укладено договір від 01.01.2022 № МД-311, відповідно до якого позивач є виконавцем та надає лише транспортно-експедиційні послуги, а до виконання перевезень залучає субвиконавців чи перевізників з власним транспортом, що спростовує доводи контролюючого органу про притягнення до відповідальності позивача за виявлене порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивач, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 50 Закону № 2344-ІІІ, договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами частин 1 та 3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

Як встановлено судом, між ТОВ "Слобожанські лани" (далі - Виконавець) та ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (далі - Замовник) укладений договір від 01.01.2022 № МД-311 (а.с.32-47) про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом та транспортно-експедиційного обслуговування, відповідно до п.1.1 якого Виконавець бере на себе зобов`язання на підставі Заявки Замовника доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж (згідно із товарно-супровідними документами) з місця відправлення до пункту призначення та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі Вантажоодержувача, або виконати за винагороду доручення Замовника по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та/або за її межами (міжнародним напрямкам), а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за надання послуг з перевезення вантажу, транспортно-експедиційного обслуговування та послуги страхування вантажу під час здійснення перевезення (якщо вони надавались окремо від транспортно-експедиційного обслуговування), погоджену Сторонам.

Виконавець зобов`язаний Виконати свої зобов`язання за Договором особисто, а у необхідних випадках за письмовим погодженням згідно Заявки Замовника може залучати для виконання своїх обов`язків інших осіб за умови, що він залишається відповідальним перед Замовником за виконання умов Договору (п. 2.2.3 Договору).

Також, умовами договору передбачена повна матеріальна відповідальність Виконавця за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортних документах (ТТН, CMR, TIR-CARNET) (п. 6.5 Договору).

З аналізу змісту вказаного договору вбачається, що між ТОВ "Слобожнські Лани" та ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» виникли відносини, зокрема, з перевезення вантажів.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ "Слобожанські Лани" було укладено договір-заявку від 05.04.2023 05/04/2023-01 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) (а.с.48) та складено акт надання послуг від 11.04.2023 № 91-В (а.с. 49). ФОП ОСОБА_2 , в свою чергу, уклав договір-заявку від 05.04.2023 05/04/2023 (а.с. 49а) з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , який фактично і здійснював перевезення вантажу.

У спірному випадку вантаж перевозився транспортним засобам, власником якого є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.17).

Отже, за встановлених фактичних обставин справи, позивач на виконання умов договору з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» від 01.01.2022 № МД-311 про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом та транспортно-експедиційного обслуговування здійснював перевезення вантажу із залученням для виконання своїх обов`язків інших осіб, через що підпадає під визначення автомобільного перевізника в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Одночасно з цим судом враховано, що, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює господарську діяльність, зокрема, за кодом КВЕД «49.41 Вантажний автомобільний транспорт».

При цьому, відповідно до КВЕД-2010: Клас 49.41 включає:

- усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом;

- перевезення лісоматеріалів;

- перевезення великогабаритних вантажів;

- рефрижераторні перевезення;

- перевезення великовагових вантажів;

- перевезення непакованих вантажів (навалом або наливом), включаючи перевезення автоцистернами, у т.ч. збирання молока на фермах;

- перевезення автомобілів;

- перевезення відходів і брухту без діяльності щодо їх збирання або утилізації.

Цей клас також включає:

- оренди вантажних автомобілів з водієм;

- вантажні перевезення транспортними засобами з використанням людської або тваринної сили;

- надання послуг водія без власного вантажного автотранспортного засобу.

Відтак, посилання позивача, що ТОВ "Слобожанські лани" не є за класифікатором ДКПП перевізником є безпідставними.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.06.2023 № 342726 є такою, що відповідає встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства про автомобільний транспорт, а тому підстави для її скасування відсутні.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські лани".

Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські Лани" - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 по справі № 480/6783/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді В.Б. Русанова Т.С. Перцова