Постанова

від 20.11.2024 по справі 520/17946/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 р. Справа № 520/17946/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., повний текст складено 30.09.24 по справі № 520/17946/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс"

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" (далі по тексту позивач, ТОВ "СТ Сервіс") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту відповідач, відділ Держслужби з трансбезпеки, орган публічної адміністрації), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної Служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068760 від 04.06.2024 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" залишено без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції не дослідив в повному обсязі обставини справи та наявні в справі докази, зокрема, докази знаходження автомобіля Mercedes Benz, державний номер НОМЕР_1 на ремонті, в період, за який було складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. Вважає , що Відповідачем по справі при здійсненні перевірки було не в повному обсязі досліджено обставини справи та Відповідач помилково дійшов до висновку, що TOB «СТ СЕРВІС» є допустив порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» та Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 яким затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, відтак Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068760 від 04 червня 2024 року підлягає скасуванню. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі, постанову Першого апеляційного адміністративного суду по справі №360/196/22 , просить визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної Служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068760 від 04.06.2024 року.

Від Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Сервіс» залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення, довідками про доставку електронного листа.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що на підставі Закону України Про автомобільний транспорт, Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567), Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області та направлення на перевірку № 001044 від 26.04.2024, 30.04.2024 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на 130 км а/д М-30.

Відповідно до пункту 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом KRONE, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який обладнано аналоговим тахографом.

У ході перевірки зазначеного транспортного засобу встановлено, що транспортний засіб використовується у господарській діяльності позивача. Цей факт було встановлено на підставі наданої водієм товарно-транспортної накладної № R- 37317 від 30.04.2024.

На момент проведення перевірки було встановлено: - відсутність тахокарт за 04.04.2024-07.04.2024 або бланк підтвердження діяльності водія.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами складено акт № АР 029327 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.04.2024.

Водій зі змістом акту № АР 029327 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.04.2024 був ознайомлений та підписав його без зауважень та заперечень.

Державна служба з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківських областях Державної служби України з безпеки на транспорті листом № 43340/38/24-24 від 17.05.2024, направленим поштою 20.05.2024 рекомендованим повідомленням № 0600921132902 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс", повідомило позивача для розгляду справи на 04.06.2024 з 9.00 до 11.00.

Відповідно до даних трекінгу Укрпошти за вказаним трекномером вищевказане повідомлення про розгляд справи 28.05.2024. не вручене під час доставки.

Державною службою з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківських областях Державної служби України з безпеки на транспорті, було винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068760 від 04 червня 2024 року якою притягнуто до відповідальності Товариство з обмеженою відповідальністю СТ СЕРВІС та накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що матеріалами перевірки підтверджено відсутність у водія на момент проведення перевірки тахокарт за попередні 28 днів перед днем перевірки або бланку підтвердження діяльності водія, що в свою чергу позивач у позові не заперечує, суд вважає доведеним належними доказами зміст правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно ст.1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі - Порядок №1567).

Пунктом 2 Порядку № 1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Абзацом 1 пункту 4 Порядку № 1567 встановлено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 15 Порядку № 1567 обумовлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених ст.ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, а саме документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах,інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж,інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

- дата і місце складання;

- вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

- пункти завантаження і розвантаження.

Даний перелік документів не є вичерпним. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.

Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 (далі - Положення) встановлюються особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Відповідно до п. 4 цей наказ (№340) набирає чинності з дня його офіційного опублікування (07.06.2010), крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для: - нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 150 км, перевезення небезпечних вантажів - з 01.06.2012; 4 - перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тон, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013; - перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тон до 12 тон - з 01.06.2015.

За приписом п. 6.1., 6.2. Розділу VI «Облік робочого часу» Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Відповідно до п. 6.4. Розділу VI «Облік робочого часу» Положення графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Автомобільний перевізник зобов`язаний додержуватись вимог Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція).

Пунктом 1.1 Інструкції визначено, що її положення розроблені відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1976 року про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт» та «;Про дорожній рух».

Пунктом 1.3 Інструкції визначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п.1.4 Інструкції контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Пунктом 3.3 Інструкції визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа, транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

07 вересня 2005 року прийнято Закон України №2819 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних Засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева».

20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди 5 щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Таким чином, в розумінні вказаних норм у їх сукупності водій транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом KRONE, державний номерний знак НОМЕР_3 , зобов`язаний був надати посадовій особі відповідача тахокарти за попередні 28 календарні дні, а в разі відсутності таких тахокарт з причин нездійснення діяльності водієм у відповідний період - бланк підтвердження діяльності, який містив би інформацію про періоди, протягом яких водій не виконував роботу з керування транспортним засобом.

Однак, як слідує з акту перевірки від 30.04.2024 № 029327 водій ОСОБА_1 не надав уповноваженій особі тахокарт за всі попередні 28 календарні дні, а саме за: 04.04.204, 05.04.204,06.04.24, 07.04.2024 або бланку підтвердження діяльності, що стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу в частині третій статті 2 та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Колегія суддів відмічає, що за приписом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, ані під час розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу, ані під час розгляду справи адміністративним судом позивач не надав належних доказів, які б підтверджували обставини нездійснення водієм ОСОБА_1 діяльності з перевезення за всі попередні 28 календарні дні, а саме за 04.04.204, 05.04.204,06.04.24, 07.04.2024 .

В розглядуваному випадку варто зауважити, що тахокарта фіксує відомості про режим праці та відпочинку водія, а бланк підтвердження діяльності містить інформацію про періоди, протягом яких водій не виконував роботу з керування транспортним засобом.

Тобто за умови нездійснення водієм транспортного засобу, в цьому випадку ОСОБА_1 , діяльності з перевезення за 04.04.204, 05.04.204,06.04.24, 07.04.2024 , останній на дату проведення перевірки мав би пред`явити посадовим особам відповідача бланк підтвердження діяльності, який заповнюється відповідно до додатку № 4 до Наказу № 340 та зберігається водієм протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Щодо наданих позивачем до матеріалів справи в підтвердження нездійснення водієм ОСОБА_1 діяльності з перевезення за 04.04.204, 05.04.204,06.04.24, 07.04.2024 договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів № СТО 2024/01-01 від 01.01.2024, рахунок на оплату № 08/04 від 08.04.2024 , акт прийому-передачі виконаних робіт № 08/04, відомість дефектів (замовлення) на ТО ремонт транспортного засобу на 03.04.2024 колегія суддів зазначає , що такі не є належними доказами та до уваги судом не приймаються , оскільки факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності.

Таким чином, позивач не довів стверджуванні ним обставини нездійснення водієм керування транспортним засобом, оскільки у такому випадку перевізником був би складений бланк підтвердження діяльності, який міг би бути наданий водієм для перевірки посадовій особі відповідача.

При цьому, варто відмітити, що відповідальність за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу настає за перевезення пасажирів та вантажів за відсутностісаме на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Отже, визначальним для вирішення спору є встановлення наявності на момент проведення перевірки документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-III.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в цьому випадку саме позивач, який є автомобільним перевізником, і відповідно, він несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» (тахокарт за всі попередні 28 календарні дні, а саме за: 04.04.204, 05.04.204,06.04.24, 07.04.2024 або бланку підтвердження діяльності), не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції з урахуванням підстав позову та предмету спору у повній мірі дослідив обставини у справі та прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу згідно з постановою № 068760 від 04.06.2024 року.

Обґрунтування апеляційної скарги аналогічні доводам, наведеним позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанцій, і зводяться виключно до незгоди з оцінкою судом обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Посилання апелянта на висновки, викладені у постанові суду апеляційної інстанції не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України ураховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях (постановах) судів першої(апеляційної) інстанції.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 по справі № 520/17946/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко