Рішення

від 19.11.2024 по справі 160/34388/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/34388/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЛІТАН»» про розподіл судових витрат по справі №160/34388/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЛІТАН»» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЛІТАН»» звернулося до суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Житомирської митниці залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року залишено без змін.

До апеляційного суду надійшло клопотання позивача про розподіл судових витрат, в якому просить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідачем подано заперечення на клопотання про розподіл судових витрат, аргументоване тим, що заявлена адвокатом сума витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи та іншими істотними обставинами, а відтак необгрунтованими є вимоги про стягнення 25 000 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши зазначену заяву, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. (ч. 7 ст. 139 КАС України)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЛІТАН»» просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн, які пов`язані з розглядом справи № 160/34388/23 в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до заяви додано: договір про надання правової допомоги від 30.11.2023 року, додаткову угоду від 10.01.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 30.11.2023 року, рахунок на оплату від 10.05.2024 року, підтвердження оплати послуг за правову допомогу, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.10.2024 року.

З сукупності наданих доказів, судом встановлено, що за підготовку та подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу позивачем здійснено оплату у розмірі 25000 грн.

Колегія суддів, ознайомившись з наданими доказами, відзивом на апеляційну скаргу Житомирської митниці, враховуючи предмет спору, складність та категорію справи, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та вирішується з урахуванням єдиної сталої практики Верховного Суду, вважає неспівмірними обсяг наданих послуг щодо складання відзиву на апеляційну скаргу та розмір заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Крім того, заявником не підтверджено, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу були необхідними та вплинули на результат розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Недоведеність доцільності витрат на правову допомогу свідчить про відсутність підстав для покриття таких витрат за рахунок коштів державного бюджету, з якого фінансується відповідач.

Відтак, наданими доказами в їх сукупності не підтверджено обґрунтованість та доцільність витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у цій справі.

За викладених обставин, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЛІТАН»» про розподіл судових витрат по справі №160/34388/23 є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 139, 252, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЛІТАН»» про розподіл судових витрат по справі №160/34388/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її підписання.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак