Постанова

від 19.11.2024 по справі 160/15140/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/15140/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна група «Наш дім»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року (суддя Ніколайчук Світлана Василівна, повний текст рішення складено 20.11.2023) в адміністративній справі

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна група «Наш дім»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

в с т а н о в и в :

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна група «Наш дім» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 127 956,42 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивач понесені судові витати. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, про прийняте рішення дізнався лише 26.06.2024 з Єдиного державного реєстру судових рішень. Вказує, що відповідач інформував органи зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектна група «Наш дім» є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законом порядку (код ЄДРПОУ 43017068), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань.

У зв`язку з невиконанням відповідачем нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю розраховано суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 127 956,42 грн, виходячи з того, що середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «Проектна група «Наш дім» за 2022 рік склала 8 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до норм чинного законодавства, повинна складати 1 особу. Натомість, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, склала 0 осіб.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не вжив всіх можливих заходів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до нормативів, встановлених Законом України № 875-ХІІ.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно зі статтею 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що накладення адміністративно-господарських санкцій у сфері правовідносин, що регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», можливе у випадку винної протиправної поведінки особи, яка полягає у незабезпеченні та не здійсненні заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативів, визначених законом.

Апелянтом надано докази, що останнім у 2022 році подано до державної служби зайнятості звітність за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) про наявність вакансій для осіб з інвалідністю», в якій ТОВ «Проектна група «Наш дім» визначило кількість робочих місць для осіб з інвалідністю в кількості 1 особа.

Факт не працевлаштування 1 особи з інвалідністю в 2022 році відповідачем не заперечується.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, реалізація особою з інвалідністю права на працевлаштування можлива у випадку безпосереднього звернення такої особи до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Подання «Проектна група «Наш дім» до державної служби зайнятості Інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН із зазначенням про наявність вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на посаду «архітектор», є свідченням того, що відповідачем вчинялись належні дії, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю в 2022 році.

Суд першої інстанції, в свою чергу, не забезпечив повноту розгляду справи, не дотримався принципу офіційного з`ясування обставин справи, а також не пересвідчився в належному повідомленні відповідача про розгляд справи, адже матеріали справи не містять довідку про доставку електронного листа до електронного кабінету чи докази направлення засобами поштового зв`язку відповідачеві копії ухвали про відкриття провадження в справі.

Щодо розподілу судових витрат, відповідне питання врегулювано статтею 139 КАС України, якою визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведеної норм права дає можливість дійти висновку, що процесуальний закон визначає єдину підставу для відшкодування понесених судових витрат особою, яка не є суб`єктом владних повноважень це задоволення позову такої особи. У випадку звернення до суду з позовом суб`єкта владних повноважень, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що в даній справі ТОВ «Проектна група «Наш дім» виступало відповідачем у справі, правові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектна група «Наш дім» задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з 19 листопада 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 19 листопада 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров

суддяТ.І. Ясенова