Постанова

від 19.11.2024 по справі 340/3454/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 340/3454/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Кар»

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року (суддя Г.М. МОМОНТ, повний текст рішення складено 19 липня 2024 року) в адміністративній справі

за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Кар»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и в :

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Кар» на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції в розмірі 46 282,67 грн та пеню в розмірі 703,38 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивач понесені судові витати. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що судом першої інстанції не ідентифіковано відповідача, адже позов стосується саме ТОВ «Агро Кар» (код ЄДРПОУ 40499194), при цьому відомості, зазначені в рішенні суду першої інстанції, які належать відповідачу (ЄДРПОУ 39918603, м. Кропивницький, вул. Декабристів, 6) стосуються ТОВ «Фентезі 2017». Вказує, що відповідач 29.03.2024 направив Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю лист № 01-29-03/24 щодо виконання вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», в якому зазначив, що середньооблікова кількість працівників за 2023 рік складає 11 осіб, з яких одна особа з інвалідністю. На підтвердження даної інформації до листа додано: копію наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 № 3-К від 08 лютого 2023 року; копію індивідуальної програми реабілітації інваліда № 638 від 12.04.2012; копію довідки до акту МСЕК № 874553 від 12.04.2012; копію звіту (уточнення) податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за перший четвертий квартал; копію листа ТОВ «Агро Кар» до ГУ ДПС у Кіровоградській області № 01-25/24 від 25.03.2024; копію листа ГУ ДПС у Кіровоградській області № 2860/6/11-28-24-08 від 28.03.2024.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Кар» є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законом порядку (код ЄДРПОУ 40499194), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань.

У зв`язку з невиконанням відповідачем нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю, Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відповідачеві розраховано суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 46 282,67 грн, виходячи з того, що середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «Агро Кар» за 2023 рік склала 12 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до норм чинного законодавства, повинна складати 1 особу. Натомість, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, склала 0 осіб. Також позивачем розраховано суму пені станом на 23.05.2024 за 38 днів прострочення в розмірі 703,38 грн.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи знайшов підтвердження факт порушення ТОВ «Агро Кар» вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в частині дотримання нормативу робочих місць для інвалідів, зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів сплати адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 46 986,05 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно зі статтею 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що накладення адміністративно-господарських санкцій у сфері правовідносин, що регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», можливе у випадку винної протиправної поведінки особи, яка полягає у незабезпеченні та не здійсненні заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативів, визначених законом.

Відповідачем надано до суду апеляційної інстанції докази виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю: копію наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 № 3-К від 08 лютого 2023 року; копію індивідуальної програми реабілітації інваліда № 638 від 12.04.2012 ОСОБА_1 ; копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; копію довідки до акту МСЕК № 874553 від 12.04.2012, якою визначено, що ОСОБА_1 має другу групу інвалідності з 01.03.2012, дата чергового переогляду безтерміново.

Вказані обставини свідчать про належне виконання ТОВ «Агро Кар» вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо виконання нормативів працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю неправомірно застосовано до ТОВ «Агро Кар» адміністративно-господарських санкції та нараховано пеню.

Суд першої інстанції, в свою чергу, не забезпечив повноту розгляду справи, не дотримався принципу офіційного з`ясування обставин справи, а також не встановив належні ідентифікаційні дані відповідача по справі, що призвело до неналежного повідомлення ТОВ «Агро Кар», адже направлене відповідачу поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «неправильно зазначена (відсутня) адреса».

Також, перевіривши матеріали електронної справи, суд апеляційної інстанції встановив, що в обліково-статистичній картці вказано відповідача - ТОВ «Агро Кар Україна» (ЄДРПОУ 41258600), у зв`язку з чим не можна вважати, що відповідач був повідомлений про розгляд справи за допомогою підсистем «Електронний суд», «Електронний кабінет» ЄСІТС.

Щодо розподілу судових витрат, відповідне питання врегулювано статтею 139 КАС України, якою визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведеної норм права дає можливість дійти висновку, що процесуальний закон визначає єдину підставу для відшкодування понесених судових витрат особою, яка не є суб`єктом владних повноважень це задоволення позову такої особи. У випадку звернення до суду з позовом суб`єкта владних повноважень, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що в даній справі ТОВ «Агро Кар» виступало відповідачем у справі, правові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Кар» задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року скасувати.

У задоволенні позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з 19 листопада 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 19 листопада 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров