Постанова

від 19.11.2024 по справі 160/34305/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/34305/23Суддя І інстанції Рищенко А.Ю.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,

за участю секретаря судового засідання Дивнич Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕТАЛ УКРАЇНА»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕТАЛ УКРАЇНА» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «РЕТАЛ УКРАЇНА» звернулося з вищевказаним позовом до суду в якому просило визнати протиправною та скасувати повністю індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №3098/ІПК/99-00-21-02-02-06 від 20.09.2023.

В обґрунтування позову посилається на те, що податкова консультація не відповідає вимогам, передбаченим нормами Податкового кодексу України, оскільки фактично не надає відповіді на питання, порушене у його зверненні. Вказує на те, що у податковій консультації відповідач обмежився лише цитуванням норм податкового законодавства, не надавши роз`яснення щодо практичного застосування норм податкового кодексу з урахуванням фактичних обставин та доданих платником документів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «РЕТАЛ УКРАЇНА» подало апеляційну, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що в оскарженій податковій консультації не зазначено про застосування ст. 58 Конституції України до спірних правовідносин, а саме не наведено належного обґрунтування чому саме норми п. 4-1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу у редакції, чинній з 01.08.2023 не можуть застосовуватися до операцій, здійснених у третьому кварталі 2022 року. Суд першої інстанції повністю проігнорував твердження позивача про те, що оскаржена ІПК є надмірним втручанням відповідача в мирне володіння майном позивача, тобто порушує право, гарантоване ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і громадянина.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу Державна податкова служба України просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «РЕТАЛ УКРАЇНА» підтримала вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник Державної податкової служби України просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.08.2023, 31.08.2023 та 11.09.2023 ТОВ «РЕТАЛ Україна» зверталось до Державної податкової служби України із зверненнями щодо застосування норми п. 4-1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції Закону України від 30.06.2023 №3219-IX «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» станом на 01.08.2023 до перехідних операцій, здійснених у третьому кварталі 2022 року з урахуванням ст. 58 Конституції України.

20.09.2023 Державною податковою службою України було надано ТОВ «РЕТАЛ Україна» індивідуальну податкову консультацію №3098/ІПК/99-00-21-02-02-06, в якій зазначено, що відповідно до п.п. 9-1.1 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу платники єдиного податку третьої групи, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені п. 9 цього підрозділу, та не відмовилися від їх використання самостійно, з 1 серпня 2023 року автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 цього підрозділу.

З метою усунення подвійного оподаткування операцій з відвантаження (надання) товарів (робіт, послуг), які було розпочато в період сплати єдиного податку та завершено в період сплати податку на прибуток підприємств змінами до Кодексу п. 4-1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 4-1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу у редакції, чинній з 01.08.2023 фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду збільшується на суму доходу, отриманого як оплата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування, вартість яких згідно з правилами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності визнано у складі доходу під час перебування на такій системі. Водночас фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму собівартості таких товарів (робіт, послуг), що врахована у складі витрат згідно з правилами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності під час перебування платника на спрощеній системі оподаткування.

Фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду зменшується на суму доходу, визнаного згідно з правилами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), відвантажених (наданих) у такому періоді, в частині суми їх попередньої (авансової) оплати, отриманої під час перебування платника на спрощеній системі оподаткування, та оподаткованого єдиним податком. Водночас фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму собівартості відвантажених (наданих) таких товарів (робіт, послуг), що врахована у податковому (звітному) періоді у складі витрат згідно з правилами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

У разі отримання під час перебування платника на спрощеній системі оподаткування попередньої (авансової) оплати частини вартості товарів (робіт, послуг), відвантажених (наданих) у подальшому у звітному (податковому) періоді перебування такого платника на сплаті податку на прибуток підприємств, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму частини собівартості таких товарів (робіт, послуг), що врахована у такому періоді у складі витрат згідно з правилами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, яка так відноситься до собівартості таких товарів (робіт, послуг), як сума такої попередньої (авансової) оплати до загальної вартості таких відвантажених (наданих) товарів (робіт, послуг).

Положення цього пункту застосовуються незалежно від того, чи прийняв платник відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень розділу ІІІ цього Кодексу.

Положення цього пункту не поширюються на платників податків, які були платниками єдиного податку четвертої групи.

Отже, норми п. 4-1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу у редакції, чинній з 01.08.2023 застосовуються до операцій, що здійснюються починаючи з 1 серпня 2023 року, та не можуть застосовуватись до операцій, здійснених у третьому кварталі 2022 року.

Не погоджуючись із такою податковою консультацією, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовлячи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у індивідуальній податковій консультації №3098/ІПК/99-00-21-02-02-06 від 20.09.2023 надано вичерпну відповідь на питання позивача щодо можливості застосування норми п. 4-1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення Кодексу в редакції Закону №3219-IX станом на 01.08.2023 до перехідних операцій, здійснених у третьому кварталі 2022 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Предметом розгляду спірної податкової консультації було застосування норми п. 4-1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції Закону України від 30.06.2023 №3219-IX «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» станом на 01.08.2023 до перехідних операцій, здійснених у третьому кварталі 2022 року з урахуванням ст. 58 Конституції України.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що індивідуальна податкова консультація це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з пунктами 52.1, 52.2, 52.3 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Відповідно до пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, індивідуальна податкова консультація як роз`яснення контролюючого органу надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому, платнику податків надано право оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить законодавству або змісту відповідного податку чи збору.

На поставлене позивачем питання 20.09.2023 відповідачем у індивідуальній податковій консультації №3098/ІПК/99-00-21-02-02-06 зазначено, зокрема, що норми п. 4-1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу у редакції, чинній з 01.08.2023 застосовуються до операцій, що здійснюються починаючи з 1 серпня 2023 року, та не можуть застосовуватись до операцій, здійснених у третьому кварталі 2022 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем у індивідуальній податковій консультації №3098/ІПК/99-00-21-02-02-06 від 20.09.2023 надано вичерпну відповідь на питання позивача щодо можливості застосування норми п. 4-1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу в редакції Закону №3219-IX станом на 01.08.2023 до перехідних операцій, здійснених у третьому кварталі 2022 року.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу того, що в оскарженій податковій консультації не зазначено про застосування ст. 58 Конституції України до спірних правовідносин, а саме не наведено належного обґрунтування чому саме норми п. 4-1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу у редакції, чинній з 01.08.2023 не можуть застосовуватися до операцій, здійснених у третьому кварталі 2022 року, колегія суддів зауважує, що розповсюджувати дію пунктів п. 4-1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу у редакції, чинній з 01.08.2023 на правовідносини, які були припинені є неможливим.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене у справі рішення першої інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена в апеляційній скарзі позиція позивача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕТАЛ УКРАЇНА» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 20 листопада 2024 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяС.В. Сафронова

суддяА.О. Коршун