Постанова

від 19.11.2024 по справі 420/4936/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4936/24

Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

при секретарі Качуренко В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року по справі за позовом Державної установи «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2024 року Державна установа «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області в якому просила суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 26.01.2024 року № 3678/15-32-07-08, № 3680/15-32-07-08, № 3683/15-32-07-08, № 3675/15-32-07-08, № 3677/15-32-07-08, № 3681/15-32-07-08 та від 31.01.2024 року № 4042/15-32-24-06-20, № 4046/15-32-24-06-20, № 4047/15-32-24-06-20;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №4048/15-32- 24-06-20 від 31.01.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №4044/15-32-24-06-20 від 31.01.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що прийняті податкові повідомлення-рішення є не обґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають діючому законодавству, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року адміністративний позов Державної установи «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в Акті перевірки відповідачем встановлено та доведено нецільове використання ДУ «Відділення гідроакустики ІГФ НАН України» активів (вартість активів (коштів або майна), вартість товарів (робіт, послуг), які використані на цілі інші, ніж фінансування видатків на утримання неприбуткової організації - ДУ «Відділення гідроакустики ІГФ НАН України».

Також апелянт наполягає на не включені позивачем до бази оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання послуг з оренди майна за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Гефта, 2 за січень - квітень 2023 для орендаря ТОВ «ІНСПЕКТОРАТ УКРАЇНА" код 25948585 до дати повернення майна.

В апеляційній скарзі також наголошується, що платником податку віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у складі вартості придбаного та списаного бензину на підставі даних, не підтверджених визначеними чинним законодавством документами, які повинні розкривати інформації про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій відповідно до їх сутності, для надання можливість оцінити характер і фінансовий вплив діяльності, якими платник податку займається.

Апелянт звертає увагу на неправомірності користування позивачем пільгою із земельного податку як заклад науки, що повністю утримуються за рахунок коштів державного бюджету, оскільки Податковим кодексом України для отримання пільги не передбачена реєстрація в Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якій вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не спростовує фактів та обставин, викладених в рішенні суду першої інстанції, не доводить дійсну, фактичну наявність порушень з боку позивача, а тому просить відмовити в її задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДУ "ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ" зареєстровано як юридична особа, код ЄДРПОУ 05540020, з 04.08.2005. року. Розмір статутного капіталу юридичної особи складає 0,00. Станом на 15.07.2024 року статус юридичної особи - В стані припинення.

ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» відповідно до Статуту є науковою установою, що заснована на державній власності і перебуває у віданні Національної академії наук України. ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» внесено до Реєстру неприбуткових установ та організацій з 12.04.2013 року. Номер рішення про включення до Реєстру або зміну ознаки неприбутковості 407/12-1 Ознака неприбутковості організації - 0031.

Головним управлінням ДПС в Одеській області за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ "ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІНСТИТУТУ ГЕОФІЗИКИ ІМ. С.І.СУББОТІНА НАН УКРАЇНИ" код за ЄДРПОУ 05540020 за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.10.2023 року з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства та за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.10.2023 року з метою контролю правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки складено Акт про результати документальної позапланової перевірки №37115/15-32-07-08/05540020 від 20.12.2023р. Позапланова перевірка проведена у зв`язку з припиненням ДУ "ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ" (відповідно до Постанови Президії НАН України №270 від 07.09.2022р.).

Не погоджуючись з результатами проведеної перевірки, ДУ "ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ" подані заперечення на Акт перевірки, за результатам розгляду заперечень був отриманий висновок Головного управління ДПС України в Одеській області щодо розгляду заперечень від 23.01.2024 №24/15-32-07-08. В результаті розгляду заперечень підтверджено висновки акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 37115/15-32-07-08 /05540020 від 20.12.2023 року.

За результатами вказаної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №4042/15-32-24-06-20 від 31.01.2024 року про нарахування штрафних (фінансові) санкцій у сумі 1020 грн.;

- №4046/15-32-24-06-20 від 31.01.2024 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 41402,06 грн. та нарахування штрафних (фінансові) санкцій 5617,05 грн.;

- №4047/15-32-24-06-20 від 31.01.2024 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з військового збору в сумі 2942,32 грн. та нарахування штрафних (фінансові) санкцій 383,81 грн.;

- №3681/15-32-07-08 від 26.01.2024 року про нарахування штрафних (фінансові) санкцій у сумі 34336 грн.;

- №3683/15-32-07-08 від 26.01.2024 року про нарахування штрафних (фінансові) санкцій у сумі 2040 грн.;

- №3680/15-32-07-08 від 26.01.2024 року про збільшення суму грошового зобов`язання по сплаті земельного податку юридичних осіб в сумі 527 грн. та нарахування штрафних (фінансові) санкцій у сумі 53 грн.;

- №3678/15-32-07-08 від 26.01.2024 року про збільшення суму грошового зобов`язання по сплаті земельного податку юридичних осіб в сумі 105242 грн. та нарахування штрафних (фінансові) санкцій у сумі 10524 грн.;

- №3677/15-32-07-08 від 26.01.2024 року про збільшення суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів в сумі 84389 грн. та нарахування штрафних (фінансові) санкцій у сумі 8439 грн.;

- №3675/15-32-07-08 від 26.01.2024 року про збільшення суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 469811 грн. та нарахування штрафних (фінансові) санкцій у сумі 117453 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 31.01.2024 №4048/15-32-24-06-20 про сплату недоїмки в сумі 6 701,99 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 31.01.2024 №4044/15-32-24-06-20 про донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 6 701,99 грн. та штрафних санкцій в сумі 2010,59 грн.

Позивач, вважаючи, що оскаржуваними рішеннями порушені його права, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції розглядаючи справу дійшов висновку про наявність підстав для прийняття рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.

Щодо вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №3675/15-32-07-08 від 26.01.2024 року (т. 1, а.с. 89), яким встановлено порушення пп. 133.4.2, пп. 133.4.4 пп. 133.4 ст. 133, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України та повідомлення-рішення №3683/15-32-07-08 (т. 1, а.с. 98) від 26.01.2024 року, яким встановлено порушення п. 49.2, пп. 49.18.6 п.49.18, п.137.5 ст.137 ПК України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до акту №37115/15-32-07-08 від 20.12.2023 року, перевіркою повноти визначення задекларованих показників Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації встановлено не підтвердження цільового використання активів, які використані на цілі інші, ніж виключне фінансування видатків на утримання неприбуткової організації - ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ».

При цьому, не зважаючи на недотримання ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» вимог пп. 133.4.2 пп. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України платником податку не подавалась податкова декларація з податку на прибуток, не декларувався фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, та не сплачувався податок на прибуток.

Перевіркою встановлено використання власних активів ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» (вартість активів (коштів або майна), вартість товарів (робіт, послуг) на цілі інші, ніж фінансування видатків на утримання ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ», а саме утримання іншої юридичної особи - Фізико-хімічного інституту захисту навколишнього середовища і людини МОН України та НАН України код ЄДРПОУ 01530125 (далі - ФХІЗНСІЛ МОН І НАН). З 01.01.2011 на територій ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» без укладення договору оренди та сплати орендних платежів знаходиться ФХІЗНСІЛ МОН І НАН, з частковою компенсацією витрат на утримання майна за рішеннями суду, який вважав такі витрати збитками ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ».

Як вбачається з акту перевірки, рішеннями судів позовні вимоги задовольнялись частково, а саме: відшкодування витрат на оплату опалення приміщень, на оплату електроенергії, на оплату зливових стоків, на вивезення побутових відходів (пропорційно до займаних площ та які визнавались відповідачем).

Витрати ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» на охорону будівель і території, на утримання прилеглої до будинку території та витрати на утримання і обслуговування комунальних систем загального призначення судами не визнавались з підстави не укладення договорів про відповідну компенсацію. ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» з 2011 року не укладались з ФХІЗНСІЛ МОН І НАН договори оренди та договори щодо компенсації витрат на утримання майна.

При цьому, платником податку не здійснено будь яких заходів з примусового виселення у судовому / адміністративному порядку ФХІЗНСІЛ МОН І НАН. ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» не визначалась база оподаткування з ПДВ щодо операцій з постачання послуг ФХІЗНСІЛ МОН І НАН, податкові накладні щодо операцій з постачання послуг не виписувались та не реєструвались в Єдиному реєстрі податкових накладних, ПДВ з цих сум не сплачувався. Як встановлено перевіркою та судовими рішеннями між ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» (Орендодавець) та ФХІЗНСІЛ МОН І НАН (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна від 31.12.2009 №_1, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно: приміщення в двоповерховому будинку і одноповерхових будівлях площею 536,3 кв. м, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 3, на 1 та 2 поверхах будинку та дворових будівлях, що перебуває на балансі ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» (Балансоутримувач).

Згідно з пунктом 3.1 Договору крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по розрахункам Орендодавця: відшкодовування комунальних платежів; відшкодування податку на землю; витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати (додаток № 2 до Договору). Пунктом 3.3. Договору передбачено, що орендна плата перераховується Орендарем за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Балансоутримувач представляє орендарю рахунки за відшкодування податку на землю, комунальні платежі та інші експлуатаційні витрат до 20 числа розрахункового місяця, плата здійснюється Орендарем протягом 5 днів після отримання рахунків, але не пізніше розрахункового місяця. Згідно з пунктом 3.10 Договору у разі припинення (розірвання) договору Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, враховуючи санкції. Пунктами 10.9, 10.10 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендоване майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. У разі, якщо Орендар затримав повернення орендованого майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2011 у справі №12/17-3778- 2011, яке залишено без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012, ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» відмовлено у задоволенні позову до ФХІЗНСІЛ МОН І НАН про визнання договору оренди, укладеного між сторонами 31.12.2009, продовженим до 31.12.2011 та визнання незаконним та нечинним п.10.4. договору оренди від 31.12.2009 року. При цьому, у рішенні суду встановлено, що договір припинив свою дію з 01.01.2011 року.

Постановою ВГСУ від 28.03.2012 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 залишено без змін.

Так суд встановив, що в наступному ФХІЗНСІЛ МОН І НАН безкоштовно користувалось приміщенням, яке знаходилось на балансі ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ», частково компенсуючи частину комунальних витрати та податок на землю виключно згідно рішень суду (Рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2014 у справі № 916/3644/13 з врахуванням Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2015, Постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2016, Постанови Верховного Суду від 19.04.2018, рішенням господарського суду Одеської області від 11.07.2017, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.10.2017, Рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2018, яке залишено без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2019, Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.06.2019 року; Рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2020 по справі № 916/1918/20 Південнозахідний апеляційний господарський суд залишив рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення)).

При цьому, суди вважали вимоги ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» щодо компенсації витрат на утримання у повному обсязі безпідставними, оскільки, заборгованість яку ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» просила стягнути з ФХІЗНСІЛ МОН І НАН за користування приміщеннями виникла не за договором, а по іншим правовим підставам.

В акті зазначено, що перевіркою ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» правомірно встановлено нецільове використання активів (вартість активів (коштів або майна), вартість товарів (робіт, послуг), які використані на цілі інші, ніж фінансування видатків на утримання неприбуткової організації - ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ».

Не зважаючи на недотримання неприбутковою організацією вимог пп. 133.4.2 пп. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» не подавалась податкова декларація з податку на прибуток та не сплачено податок на прибуток.

В результаті цього на порушення пп. 133.4.2, пп. 133.4.4 пп. 133.4 ст. 133, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України не задекларовано показники для податкової декларації з податку на прибуток та не визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 469811 грн.

Враховуючи, що ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ», користуючись пільгами як неприбуткова організація, використовувала власні активи на безкоштовне утримання іншої юридичної особи, що підтверджується судом, при цьому не здійснюючи будь яких дій на укладення з ФХІЗНСІЛ МОН І НАН договорів оренди та компенсації витрат на утримання майна, заходів щодо примусового виселення ФХІЗНСІЛ МОН І НАН у судовому / адміністративному порядку, не визначаючи базу оподаткування з ПДВ щодо операцій з постачання послуг з оренди ФХІЗНСІЛ МОН І НАН та без реєстрації податкових накладних на відповідні обсяги постачання, податковий орган дійшов висновку, що посадовими особами ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» удавано, цілеспрямовано створено умови які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За результатом проведеної перевірки Головне управління ДПС в Одеській області дійшло висновку про використання неприбутковою організацією ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені підпунктом 133.4.2 пункту 133.4.2 статті 133 Податкового кодексу України (використання доходів виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами) та нараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств та штрафні санкції починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення, за перевіряємий період на загальну суму 469 811 грн. (2017-170708 грн, 2018-145107 грн, 2020 74070 грн., 2021- 79956 грн.).

У зв`язку з цим, згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 статті 54, п. 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та п. 123.1 ст. 123, п. 52 1 підрозд.10 розд. XX Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання 587264,00 грн. (за податковими зобов`язаннями - 469 811,00 грн., за штрафними санкціями - 117453,00 грн.).

Так, відповідно до пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств неприбутковим підприємством, установою, організацією є підприємство, установа та організація, що одночасно відповідає таким вимогам, зокрема: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Поряд з цим відповідно до пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України «Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Згідно пп. 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України «У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, а для релігійної організації - вимог, визначених абзацом другим підпункту 133.4.1 і підпунктом 133.4.2 цього пункту, така неприбуткова організація зобов`язана подати у строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року (або з початку визнання організації неприбутковою в установленому порядку, якщо таке визнання відбулося пізніше) по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити і сплатити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток. Податкове зобов`язання розраховується виходячи із суми операції (операцій) нецільового використання активів.

Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

За період з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, по 31 грудня податкового (звітного) року така неприбуткова організація зобов`язана щокварталу подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком), сплачувати податок у строк, визначений для квартального періоду та подавати фінансову звітність у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

Відповідно до пп. 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України, встановлення контролюючим органом відповідно до норм цього Кодексу факту використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені підпунктом 133.4.2 цього пункту, є підставою для виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм цього Кодексу. Податкові зобов`язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення.

Згідно пункту 133.4.6. Податкового кодексу України до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені:

бюджетні установи;

громадські об`єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди;

спілки, асоціації та інші об`єднання юридичних осіб;

житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово- будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства);

об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків;

професійні спілки, їх об`єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об`єднання;

сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об`єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.

Відповідно до пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України неприбуткові підприємства, установи та організації не є платниками податку на прибуток.

Обов`язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (підпункт 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» відповідно до Статуту є науковою установою, що заснована на державній власності і перебуває у віданні Національної академії наук України. ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» внесено до Реєстру неприбуткових установ та організацій з 12.04.2013 року. Номер рішення про включення до Реєстру або зміну ознаки неприбутковості 407/12-1 Ознака неприбутковості організації - 0031.

Нежитлова будівля за адресою: вул. Преображенська, буд. 3, місто Одеса, належить на праві власності Національній академії наук України. Вказана будівля перебуває на балансі ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» з вересня 1973 року. Розпорядженням Президії Національної академії наук України №342 від 05.06.2019 року закріплено право оперативного управління вказаною нежитловою будівлею за ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ».

На підставі постанови Національної академії наук України №316 від 12.12.2008 року, 31.12.2009р. між Відділенням гідроакустики Морського гідрофізичного інституту Національної академії наук України, правонаступником якого виступає Державна Установа «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ», та Фізико-хімічним інститутом захисту навколишнього середовища і людини МОН України та НАН України укладено договір оренди № 1 нерухомого майна, відповідно до умов якого ФХІЗНСІЛ було передано в строкове платне користування нерухоме державне майно: приміщення в двухповерховому будинку і одноповерхових будівлях, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 3, на 1 та 2 поверхах будинку та дворових будівлях згідно з додатками №№ 1, 3, що перебуває на балансі ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» (балансоутримувач). Вказаний договір було укладено строком на 1 рік до 31.12.2010 року включно.

Додатком 2 до Договору оренди сторонами було визначено порядок відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого майна та комунальних послуг та податків з 01 січня 2010 р. в таких розмірах: 1. Орендна плата - згідно з договором оренди; 2.3емельний податок, всього - згідно з чинним законодавством; 3.На утримання загальних допоміжних приміщень та комунальних систем загального призначення та обслуговування в місяць за 1 кв.м загальної площі - 2 грн. 40 коп. у т.ч. ПДВ; 4.Комунальні послуги в місяць - по фактичній вартості згідно рахунку у тому числі; 4.1 електроенергія - 65,7 % від загального обсягу; 4.2.теплоенергія - 51,91 % від загального обсягу; 4.3.водопостачання - 84,95 % від загального обсягу; 4.4.водовідведення - 84,95 % від загального обсягу; 4.5.охорона - 51,91 % від фактичних видатків на її утримання; 4.6.утримання прилеглої до будинку території - 51,91 % від загального обсягу; 4.7.вивіз сміття - 51,91 % від фактичних видатків; 4.8. протипожежне забезпечення - 51,91 % від фактичних видатків. Після закінчення строку дії договору останній не було продовжено, однак ФХІЗНСІЛ орендоване майно не повернув та фактично продовжив користуватися орендованими приміщеннями.

Отже, враховуючи те, що ФХІЗНСІЛ підпорядковується в тому числі Національної академії наук України, з моменту закінчення строку дії Договору оренди, з урахуванням змін в законодавстві, сторони проводили перемовини щодо узгодження умов нового Договору оренди.

Разом з тим, оскільки нежитлова будівля перебуває на балансі ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ», договори про надання комунальних послуг та обслуговування всієї нежитлової будівлі укладені саме ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ». Відповідно обов`язок сплати рахунків за надані комунальні послуги по нежитловій будівлі в цілому лежить саме на ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ». При цьому, з метою компенсації витрат на утримання частини житлової будівлі, що займає ФХІЗНСІЛ, ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ», починаючи з 2011 року проводило претензійно-позовну роботу по стягненню з ФХІЗНСІЛ комунальних та інших витрат на утримання нежитлової будівлі.

Також, НАН УКРАЇНИ затверджені та надіслані до ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» Кошториси на 2017- 2022 рр. Так, кошторисами визначено в тому числі витрати на утримання нежитлової будівлі за адресою: вул. Преображенська, 3, м. Одеса (комунальні, інше).

Крім того, ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» протягом перевіряємого періоду та на теперішній час є неприбутковою організацією згідно ст.133.4.6. ПКУ. Так згідно рішення Головного управління ДПС в Одеській області №2115534600346 від 17.12.2021 року ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» включено з 12.04.2013 року до Реєстру неприбуткових установ та організацій та згідно вказаного рішення ознакою неприбутковості є: 0031- бюджетні установи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» відповідає вимогам неприбуткової організації, а тому позивач використовував дохід виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами) а саме майна, що належить позивачу на праві оперативного управління, а тому висновки контролюючого органу щодо обов`язку ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» подачі декларацій з податку на прибуток є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини у їх сукупності, вірним є висновок суду про те, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №3675/15-32-07-08 від 26.01.2024 року, №3683/15-32-07-08 від 26.01.2024 року є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №3678/15-32-07-08 від 26.01.2024 року (т.1, а.с. 106), №3680/15-32-07-08 від 26.01.2024 року (т.1 а.с. 101), яким встановлено порушення п. 36.1. ст. 36, п. 269.1 ст. 269, пп. 270.1.1. ст. 270, пп. 271.1. ст. 271, пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, ст. 206 Земельного кодексу України, пп. 1-3 ст. 12. Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 26.11.2015 № 848-VIII, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акту №37115/15-32-07-08 від 20.12.2023 року, перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2017 року по 31.10.2023 року ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» задекларовано земельний податок з юридичних осіб з урахуванням пільг на загальну суму 39772,05 по земельним ділянкам у м. Одеса та 1198 грн. по земельній ділянці на території Олександрівської (Краснознам`янської) сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

Перевіркою встановлено, що ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» не правомірно користувалось пільгою по земельному податку як заклад науки за період виключення з Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, за недодержання вимог чинного законодавства. В результаті цього, не в повному обсязі сплачено земельний податок за відсутності прав на пільгу, передбачену пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України, в періоди виключення з Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. В результаті цього не нараховано та не сплачено земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 105769 грн.

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтями 270, 271 Податкового кодексу України установлено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб передбачені статтею 282 Податкового кодексу України.

Так, згідно з підпунктом 282.1.4 пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України, від сплати податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Отже, звільняються від сплати земельного податку заклади науки та освіти, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Як вбачається з матеріалів справи, ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» діє на підставі Статуту, затвердженого розпорядженням Президії НАН України від 05.10.2018 року №560, відповідно до пунктів 1.1, 5.1 якого Інститут є державною бюджетною неприбутковою установою, що заснована на державній власності та для якої наукова діяльність є основною; фінансове забезпечення діяльності Інституту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що складаються з загального та спеціального (власні надходження) фондів державного бюджету, та його майнового комплексу.

Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Інститут є державною установою з видами економічної діяльності: 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері природничих і технічних наук, крім біотехнологій.

Крім того, рішенням Головного управління ДПС в Одеській області №2115534600346 від 17.12.2021 року ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» включено з 12.04.2013 року до Реєстру неприбуткових установ та організацій та згідно вказаного рішення ознакою неприбутковості є: 0031- бюджетні установи.

Згідно з пунктами 12, 23, 37 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Доходами бюджету є податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ). Надходження бюджету - це доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред`явлення цінних паперів.

За змістом частин 1 4 статті 13 Бюджетного кодексу України, бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; 2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); 4) фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев`ятої статті 51 цього Кодексу) на:

покриття витрат, пов`язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов`язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 та 3 другої групи);

виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Згідно із статтями 47, 48, 57 Бюджетного кодексу України, відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу). На кінець бюджетного періоду Казначейство України зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету та щодо субвенцій із спеціального фонду державного бюджету на рахунках спеціального фонду місцевих бюджетів для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду державного бюджету.

Частинами 8, 9 статті 51 Бюджетного кодексу України установлено, що якщо фактичний обсяг власних надходжень за спеціальним фондом кошторису бюджетної установи з урахуванням залишків бюджетних коштів на початок року менший від планових показників, врахованих у спеціальному фонді її кошторису, розпорядник бюджетних коштів зобов`язаний до закінчення бюджетного періоду внести зміни до спеціального фонду кошторису щодо зменшення власних надходжень і видатків з урахуванням очікуваного виконання спеціального фонду кошторису у відповідному бюджетному періоді. Розпорядники бюджетних коштів упорядковують бюджетні зобов`язання з урахуванням внесених змін до спеціального фонду кошторису.

Якщо фактичні обсяги власних надходжень бюджетних установ з урахуванням залишків відповідних бюджетних коштів на початок року перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.

Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

Таким чином, власні надходження бюджетних установ є доходом спеціального фонду бюджету та спрямовуються на покриття видатків, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету відповідно до бюджетних призначень за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов`язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов`язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому розпорядник здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов`язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків за цими зобов`язаннями із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Сам по собі факт наявності у бюджетної установи власних надходжень з огляду на викладене не свідчить про те, що вона не утримується повністю з державного або місцевого бюджету.

Отже колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що на позивача поширюється дія пільги, передбаченої підпунктом 282.1.4 пункту 282.1 статті 281 Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №3678/15-32-07-08 від 26.01.2024 року, №3680/15-32-07-08 від 26.01.2024 року вірно скасовані судом.

Щодо вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №3677/15-32-07-08 від 26.01.2024 року (т.1, а.с. 86), яким встановлено порушення п.44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1. ст. 193, п. 194.1. ст. 194, пп.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 795. Цивільного кодексу України, ст. 1,4,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та податкового повідомлення-рішення №3681/15-32-07-08 від 26.01.2024 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акту №37115/15-32-07-08 від 20.12.2023 року, перевіркою встановлено не включення ДУ до бази оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання послуг з оренди на загальну суму 52 954 грн (січень 2023 року 13065 грн, лютий 2023 року- 13 156 грн, березень 2023 року 13 353 грн, квітень 2023 року 13380 грн).

Перевіркою також встановлено, що платником податку віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у складі вартості придбаного та списаного бензину у розмірі 33754 грн на підставі даних, не підтверджених визначеними чинним законодавством документами, які повинні розкривати інформації про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій відповідно до їх сутності, для надання можливості оцінити характер і фінансовий вплив діяльності, якими платник податку займається.

ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» використовувала автомобільний транспорт - ВАЗ 21070 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено, що в подорожніх листах ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» зазначена марка, модель та державний номерний знак транспортного засобу, прізвище водія, час виїзду з гаража 8:00 - 9:00, час повернення до гаража 17:30 - 18:00, рух пального в літрах, проте замість маршруту руху та цілі в подорожніх листах зазначено «вирішення наукових та господарських питань». В подорожних листах відсутня кількість виконаної транспортної роботи у кілометрах, основні пункти (міста, через які пролягає маршрут від пункту відправлення до пункту призначення), відстань між пунктами призначення. В наданих до перевірки актах списання бензину відсутні висновки комісії, підписи членів комісії та посадових осіб платника податку.

Перевіркою також встановлено, що в порушення вимог пп. 44.1. ст. 44, п.189.1. ст.189, пп. г п. 198.5. ст. 198 Податкового Кодексу України, ст.1, ст. 4, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704, підприємством не нараховано податкові зобов`язання виходячи з вартості придбання пального, використання якого в господарській діяльності платника податку не доведено.

В результаті цього занижено податкові зобов`язання, відображені у рядку 4.1 податкових декларацій, у сумі 33754 грн та на порушення вимог п. 198.5 ст. 198, п. 201.1., п. 201.10. ст.200 Податкового кодексу України, п. 11, 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 N 1307, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за N 137/28267, не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведені податкові накладні за товарами/ послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, які використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, на загальну суму ПДВ 33754 гривень та не виписувались податкові накладні на суми операцій з постачання послуг з оренди за період фактичного користування майном орендатором до дати повернення предмета договору найму та фактичного припинення договору на загальну суму ПДВ 52954 грн.

Згідно з підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису».

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключення суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно пункту 193.1. статті 193 Податкового кодексу України ставки ПДВ встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: «а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків ; г) 14 відсотків.

Згідно пункту 194.1. статті 194 Податкового кодексу України «операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. 194.1.1. Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, між ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» (Орендодавець) та ТОВ ИНСПЕКТОРАТ УКРАЇНА" код 25948585 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна від 25.07.2013 № 03-13, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно: приміщення площею 891,1 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Гефта, 2, на 1 - 3 поверхах будівлі, що перебуває на балансі ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» (Балансоутримувач).

Пунктами 3.3, 3.4. Договору передбачено, що орендна плата перераховується Орендарем за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Так в ході перевірки ДУ контролюючому органу надані документи, а саме Договір оренди нерухомого майна від 25.07.2013 № 03-13, а також, додаткова угода №8 від 02.03.2023 року, відповідно до якої здійснена заміна сторони у зобов`язаннях на правонаступника Державну установу «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України»-Орендодавець.

Відповідно до ст.512 ЦКУ, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно ст.514 ЦКУ, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, сторони керуючись ч.3 ст.631 ЦК України передбачили у Додатковій угоді застосування положень з 01.01.2023 року.

Згідно ч.3 ст.631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Починаючи з січня 2023 по квітень 2023 року, на підставі Додаткової угоди №8 від 02.03.2023 року про заміну сторони акти виконаних робіт були підписані між ДУ «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України» (орендодавець) та ТОВ ІНСПЕКТОРАТ УКРАЇНА" (орендар).

ТОВ «ІНСПЕКТОРАТ УКРАЇНА" здійснював оплати згідно договору оренди на користь ДУ «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України», а не на ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ».

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ, податкові зобов`язання у Позивача не виникли тому як відсутній факт настання однієї із подій, а саме, згідно пункту а) відсутній факт зарахування коштів на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг та згідно пункту б) дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку - акт приймання-передачі послуг з оренди майна за відповідним договором оренди, який підтверджує факт надання таких послуг.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно із ст.1 Закону № 996 господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Сфера дії Закону № 996 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону № 996). Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов`язковими видом обліку, що ведеться підприємством. За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення). Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксуються та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи. Від імені яких складений документи, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» не надавало послуги з оренди, що підтверджується відсутністю актів наданих послуг з боку ДУ, зазначені акти наданих послуг укладені з іншою установою ДУ «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України», а також не отримувало коштів від ТОВ «ІНСПЕКТОРАТ УКРАЇНА". Таким чином, у позивача відсутній обов`язок для нарахування ПДВ та реєстрації податкових накладних.

Перевіркою також встановлено, що у період з 01.01.2017 року по 31.10.23 року ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» використовувало автомобільний транспорт ВАЗ 21070 2003 р.в. державний номер НОМЕР_1 . Заправка пального здійснювалось на підставі бланків дозволів «дозволів на відпуск», які посвідчують право покупця на одержання пального, придбаним від ТОВ "КАТРАЛ ОІЛ" код ЄДРПОУ 40164742, ТОВ "ОІЛ ЮГ" код ЄДРПОУ 41509187, ТОВ "ОІЛ ПІВДЕНЬ" код ЄДРПОУ 43177272.

Між ТОВ «ОІЛ ПІВДЕНЬ», ТОВ «ОЙЛ ЮГ» (Постачальник) та Державною установою «Відділення гідроакустики Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» (Покупець) укладені наступні договори поставки нафтопродуктів:

- Договір №0663 від 11.06.2020 року між ДУ та ТОВ «ОЙЛ ЮГ», накладна №12495 від 11.06.20 року, акт приймання-передачі від 11.06.20 року, платіжне доручення 248,249. Податкова накладна № 290.

- Договір №2372 від 15.10.2020 року між ДУ та ТОВ «ОЙЛ ПІВДЕНЬ», накладна №1310 від 15.10.20 року, акт приймання-передачі 1310 від 15.10.20 року, платіжне доручення 463,464, податкова накладна № 426.

- Договір №2372/2 від 09.12.2021 року між ДУ та ТОВ «ОЙЛ ПІВДЕНЬ», накладна №6293 від 09.12.21 року, акт приймання-передачі 6293 від 09.12.21 року, платіжне доручення 554,553, податкова накладна №181.

- Договір №2372/1 від 02.06.2021 року між ДУ та ТОВ «ОЙЛ ПІВДЕНЬ», накладна №3714 від 02.06.21 року, платіжне доручення 229,230, податкова накладна №82

- Договір №0663/2 від 19.12.2019 року між ДУ та ТОВ «ОЙЛ ЮГ», накладна №10580 від 19.12.2019 року, акт приймання-передачі 10580 від 19.12.2019 року, платіжне доручення 719,718, податкова накладна №629.

- Договір №0663/1 від 05.08.2019 року між ДУ та ТОВ «ОЙЛ ЮГ», накладна №8428 від 05.08.2019 року, акт приймання-передачі 8428 від 05.08.2019 року, платіжне доручення 397, податкова накладна №91.

- Договір №0663 від 08.02.2019 року між ДУ та ТОВ «ОЙЛ ЮГ», накладна №5861 від 08.02.2019 року, акт приймання-передачі 5861 від 08.02.2019 року, платіжне доручення 61,62 , податкова накладна №443.

Згідно договорів поставки пального ДУ з ТОВ "КАТРАЛ ОІЛ" код ЄДРПОУ 40164742, ТОВ "ОІЛ ЮГ" код ЄДРПОУ 41509187, ТОВ "ОІЛ ПІВДЕНЬ" код ЄДРПОУ 43177272 було придбано пальне з подальшим сховом. Розрахунки за ПММ покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару, що підтверджується платіжними дорученнями. Поставка товару підтверджується накладними та отримано пальне за накладними, докази містяться у матеріалах справи. Також, між сторонами були укладені акти відповідно до яких Покупець передав Постачальнику на зберігання продукти нафтоперероблення. За вказаними договорами Позивачем були отримані талони на заправку автомобілів.

Під час розгляду справи суд першої інстанції вірно встановив, що на виконання даних договорів в адресу ДУ виписано податкові накладні, що податкова не заперечує. В ході перевірки були надані договори, акти приймання-передачі, накладні, банківські виписки, талони, подорожні листи, звіт по витратам згідно подорожніх листів, відомості операцій по рахунку, цей факт не заперечується податковою (копії надаються до суду).

Відповідно до п.3.2 Договорів, що укладені з Постачальниками, до ціни товару входять вартість його зберігання на умовах передбачених даним договором та протягом строку дії «дозволів на відпуск» ( в талонах).

Згідно п.5.1.1.Договору, «Дозвіл на відпуск» не є розрахунковим документом чи платіжним засобом. «Дозвіл на відпуск» має індивідуальний штрих код та додаткові елементи захисту від підробки і є документом, що підтверджує прийняття Постачальником на зберігання товару відповідного виду та у визначеній кількості, а також підставою для отримання товару їхнім пред`явником.

Дозвіл (талон) - документ, який дозволяє його пред`явникові отримувати пальне на АЗС є засобом одноразового використання, що забезпечує систему безготівкового відпуску пального на АЗС. Оскільки передоплата за пальне вже була проведена, сама заправка відбувається без будь-якої додаткової оплати. А тому, вона має відбуватися без проведення розрахунків через РРО на АЗС та без додаткового оформлення саме розрахункової операції.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлює Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281).

Згідно даної Інструкції: талони на пальне - це спеціальні талони, що підтверджують право їх власників на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки.

Вказані первинні документи складені належним чином, на їх підставі можливо встановити зміст господарських операцій (в тому числі, придбання палива та використання палива водіями не для власних потреб чи потреб інших осіб, а у господарській діяльності підприємства).

Колегія суддів звертає увагу, що заправка по талонах на АЗС свідчить лише про фактичне отримання підприємством товару який був придбаний раніше і лише зберігався на АЗС до моменту його отримання. Тобто, в даному випадку розрахунковий чек не підтверджує реалізацію товару, придбання товару і не можуть вважатися розрахунковим документом у розумінні положень Інструкції №281.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України під час придбання ПММ право на податковий кредит у покупця виникає у загальновстановленому порядку, а саме за правилом першої події.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

До перевірки надані документи, що підтверджують як оплату за пальне так і його отримання згідно накладних. Відповідно Позивач має право на податковий кредит згідно ст.198.2. ст.198 ПК України. Так, отримання пального за талонами на податковий облік із ПДВ взагалі не впливає та не є розрахунковою операцією.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що талони не можуть бути засобом розрахунку, адже як оплата за паливо на рахунок продавця заздалегідь перераховуються гроші. У свою чергу, талон - це документ, який підтверджує право покупця на отримання вже оплаченого палива, що зберігається на АЗС. З наведеного свідчить, що талон не платіжний документ, а заправка по талонам на АЗС не розрахункова операція.

Відпуск нафтопродуктів за талонами, які попередньо оплачені у безготівковій формі, взагалі не є розрахунковою операцією і, відповідно, не потребує використання реєстратора розрахункових операцій, оскільки талон на бензин це фактично документ, який підтверджує право пред`явника на одержання вже оплаченого палива на АЗС. Операція, яка проводиться при видачі пального на АЗС при наданні талону, є поверненням власнику його майна (у даному випадку - пального), і така операція не може вважатися розрахунковою операцією, оскільки пальне було оплачено у попередньому періоді.

Отже, у розумінні наведених норм, талони на бензин не є платіжними документами, заправка у мережі АЗС за талонами не є розрахунковою операцією, а отримане пальне по талонам використано ДУ для здійснення своєї господарської діяльності.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що у позивача наявні первинні документи, що підтверджують використання палива у господарській діяльності: договори з постачальниками палива, акти приймання-передачі на зберігання, накладні, банківські виписки, талони, подорожні листи, звіт по витратам згідно подорожніх листів, відомості операцій по рахунку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу щодо використання отриманого пального не у господарській діяльності ДУ, у зв`язку з ненаданням до перевірки чеків РРО, оскільки заправка на АЗС по талонам це не придбання пального, а лише отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певної марки, яке вже попередньо оплачено.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини у їх сукупності, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №3677/15-32-07-08 від 26.01.2024 року, №3681/15-32-07-08 від 26.01.2024 року є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню, доводи апелянта в цій частині вимог не знайшли свого підтвердження.

Щодо вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №4046/15-32-24-06-20 від 31.01.2024 року на суму 41 402, 05 грн. (ПДФО) (т.1 а.с. 94) та штрафу 5617,05 грн, податкового повідомлення-рішення №4047/15-32-24-06-20 від 31.01.2024 року на суму 2942,32 грн (військовий збір) та штрафу 383,81 грн. (т. 1, а.с. 109), колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» придбано палива (бензин А-92) на загальну суму 202524,2 грн, у тому числі: Враховуючі вищевикладене та порушення зазначені у пп. 3.1.2. Акту перевірки, встановлено що за рахунок коштів підприємства у періоді з 01.01.2017 по 31.10.2023 громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , отримано дохід у вигляді додаткового блага на загальну суму 202524,2 грн.

В акті зазначено, що в порушення пп. 14.1.180, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст.14, пп. 162.1.1., пп.162.1.3, п.162.1, ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2., п.163.1, пп. 163.2.1., пп. 163.2.2. п. 163.2. ст.163, пп. 164.1.1., пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.1 п. 164.2, п. 164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.4 п. 168.1, п. 168.3., пп. 168.4.1, пп. 168.4.2, пп.168.4.7. п. 168.4 ст.168, п.171.1, абз. «а» п.171.2 ст.171, абз. «а» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України підприємство не утримало та не перерахувало податок на доходи фізичних осіб у періоді з 01.01.2017 по 31.10.2023 на загальну суму 44 456,52 грн, у т.ч. по періодам: лютий 2017 - 1009,32 грн, травень 2017 - 1035,75 грн, липень 2017 - 1009,40 грн, вересень 2017 - 1009,40 грн, листопад 2017 - 5705,56 грн, квітень 2018 - 2995,02 грн, липень 2018 - 3039,80 грн, лютий 2019 - 2829,07 грн, серпень 2019 - 3510,26 грн, грудень 2019 - 3379,08 грн, червень 2020 - 2620,45 грн, жовтень 2020 - 5762,46 грн, червень 2021 - 7548,41 грн, грудень 2021 - 3002,53 грн.

Статтею 162 Податкового кодексу України установлено, що платниками податку на доходи фізичних осіб, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; а також податковий агент.

Згідно із статтею 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, які саме доходи включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Так, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

За приписами підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

В апеляційній скарзі апелянт наполягає, що придбання палива є додатковим благом, однак відповідачем не доведено отримання водіями Інституту ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 додаткового блага, оскільки для того, щоби набути ознаки додаткового блага, така операція має потягнути за собою зміну фінансового та/або майнового стану працівника у бік його збільшення, тобто передане йому майно або майнове право має бути використане працівником у власних цілях та на свою користь.

Разом з тим ході перевірки не було встановлено, як і не надано відповідних доказів до суду під час розгляду цієї справи.

Враховуючи викладене, помилковими є доводи апеляційної скарги про порушення позивачем вимог пп.14.1.47 п. 14.1 ст.14, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, оскільки ним не виплачувався працівникам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 дохід у вигляді додаткового блага і тому був відсутній обов`язок як податкового агента нарахувати та утримати податок із суми такого доходу.

При цьому, з акту перевірки вбачається, що перевіркою відображення у податковій звітності сум доходів, нарахованих на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку у тому числі доходів, виплачених не за основним місцем роботи та окремих видів доходів, встановлено: ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» не подано Додаток 4 ДФ до розрахунку за І квартал 2023 року, в якому необхідно відобразити за січень 2023 року суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахованої співробітнику ОСОБА_4 у розмірі 22355,17 грн та за лютий 2023 року суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахованої співробітнику ОСОБА_5 у розмірі 8108,45 грн.

В порушення п. 51.1 ст. 51, п. 119.1 ст.119, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, вимог п. 4 Розділу ІV «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», затвердженого наказом Мінфіну від 13.01.2015 № 4, із змінами та доповненнями, ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги) за період з 01.01.2017 по 31.10.2023: надавалась не в повному обсязі та з недостовірними відомостями, а саме: в частині не відображення за перевіряємий період сум доходів, отриманих у вигляді додаткового блага громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з ознакою доходу « 126» та сум утриманого податку на доходи із зазначеного доходу (пп.3.2.2 Акту перевірки). підприємством не подано додаток 4 ДФ за І квартал 2023 року з відображенням нарахованих та виплачених сум лікарняних співробітникам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Згідно із пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку на доходи фізичних осіб, визначену ст.167 Кодексу (18 %), і ставку військового збору, встановлену пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (1,5 %).

В результаті порушень, зазначених у пунктах 2.1.1 та 3.2.2 Акту перевірки та на порушення п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення», підпунктів 162.1.1., 162.1.2., 162.1.3, п. 162.1, ст. 162, підпунктів 163.1.1, 163.1.2., п. 163.1, підпунктів 163.2.1., 163.2.2. п. 163.2. ст. 163, ст.168, п. 171.1, ст. 171, п. 176 Податкового кодексу, ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір за період з 01.01.2017 по 31.10.2023 на загальну суму 3037,86 грн, у т.ч. по періодам: лютий 2017 - 68,97 грн, травень 2017 70,78 грн, липень 2017 68,98 грн, вересень 2017 68,98 грн, листопад 2017 389,88 грн, квітень 2018 204,66 грн, липень 2018 207,72 грн, лютий 2019 193,32 грн, серпень 2019 239,87 грн, грудень 2019 230,90 грн, червень 2020 179,06 грн, жовтень 2020 393,77 грн, червень 2021 515,81 грн, грудень 2021 205,17 грн.

В порушення ч.1 п.1 ст.4, ч.1 п.1 ст.7, п.5 ст.8, п.1, 2 ст.9 Закону №2464 ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» не нараховано та не сплачено до бюджету єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування у загальній сумі 6 701,99 грн, а саме: Січень 2023 - 4918,13 грн ( ОСОБА_4 ); Лютий 2023 - 1 783,85 грн ( ОСОБА_5 )

Відповідно ч.І п.1 ст.4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ст.7 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464, базою нарахування єдиного внеску для платників роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до 31.12.2022 року працювали у ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» та в зв`язку з тим, що Відділення гідроакустики знаходиться в стадії припинення та кошторис ДУ на наступний рік не затверджувався, відповідно фінансова діяльність установи була не можлива, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 01.01.2023 р. зараховані ( переведені) до ДУ «ІРЕЕД НАН України».

ОСОБА_5 зарахована на посаду інженера 1 категорії ДУ «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України» з 1 січня 2023 р. ( надається Наказ №204 від 27.12.2022 р.). ОСОБА_4 зарахований до ДУ «ІРЕЕД НАН України» на посаду провідного наукового співробітника з 1 січня 2023 р. (надається Наказ №210 від 28.12 2022 р.).

Відповідно нарахування єдиного соціального внеску здійснював новий роботодавець - ДУ «ІРЕЕД НАН України» (Платіжне доручення №348 від 30.01.2023 р.- із загальної суми 14031,50грн сплачено 4918,14 грн за лікарняний ОСОБА_4 , платіжна інструкція №417 від 28.03.23 р.- із загальної суми 12268,13 грн сплачено 1783,85 грн за лікарняний ОСОБА_5 ), що є дотриманням ч. І п.1 ст.4 Закону №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

При виплаті лікарняних, з утриманням ПДФО та військового збору, єдиний соціальний внесок було нараховано та сплачено з рахунку ДУ «Інститут ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України», як роботодавця. ДУ «Інститут ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України», знаходиться у стадії припинення, кошторис державної установи на 2023 рік не затверджувався, що не надає можливості для здійснення будь-яких виплат.

Відповідно Єдиний соціальний внесок у розмірі 6 701,99 грн. був сплачений до бюджету роботодавцем ДУ «ІРЕЕД НАН України» за січень 2023 - лютий 2023 року. ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» не сплачувало та не нараховувало єдиний соціальний внесок у зв`язку з відсутністю підстав для їх сплати та відсутністю трудових відносин с зазначеними особами на момент сплати лікарняних.

Отже, доводи апелянта про заниження ДУ «ВІДДІЛЕННЯ ГІДРОАКУСТИКИ ІГФ НАН УКРАЇНИ» суми доходу на який нараховується Єдиний внесок та застосування штрафних санкцій не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Таким чином оскільки судом визнано, що виплати доходу у вигляді додаткового блага названим вище працівникам не відбулось, то висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5 п.16.1 підрозділу 10 розділу XX, пп. 162.1.1, пп. 162.1.2, пп. 162.1.3, п.162.1 ст. 162, пп.163.1.1, пп.163.1.2 п.163.1 пп.163.2.1, пп.163.2.2 п.163.2. ст.163, ст. 163, пп.164.1.1, пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.17 п.164.2, пп.168.1.1, пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168, п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України та про невиконання ним обов`язку при виплаті доходу нарахувати і утримати військовий збір є помилковими.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком про те, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №4046/15-32-24-06-20 від 31.01.2024 року, №4047/15-32-24-06-20 від 31.01.2024 року є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Щодо вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №4042/15-32-24-06-20 від 31.01.2024 року, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн. за порушення п.119.1 ст. 119 ПК України, слід зазначити наступне.

Актом перевірки встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності за вчинення податкового правопорушення, передбаченого пунктом 119.1 статті 119 Податкового кодексу України, яким установлено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Згідно 119.1 ст. 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Разом з тим згідно із статтею 109 Податкового кодексу України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

За змістом статті 111 Податкового кодексу України, за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно з приписами пункту 112.3. статті 112 Податкового кодексу України, особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши акт перевірки та податкове повідомлення-рішення №4042/15-32-24-06-20 від 31.01.2024 року, суд дійшов висновку, що відповідачем не встановлено складу правопорушення, передбаченого пунктом 119.1 статті 119 Податкового кодексу України та не доведено сукупності умов, які дають підставу для притягнення позивача до фінансової відповідальності.

Зокрема, відповідачем не зазначено, що Інститутом не подано або подано з порушенням строків чи не в повному обсязі податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги).

Також відповідачем не вказано, що подана з недостовірними відомостями або з помилками податкова звітність призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно пункту 119.1 статті 119 Податкового кодексу України подання податкової звітності з недостовірними відомостями або з помилками може бути підставою для фінансової відповідальності виключно у тому випадку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №4042/15-32-24-06-20 від 31.01.2024 року є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України №2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному ст.42 ПКУ.

Судом встановлено, що на підставі акту документальної перевірки №37115/15-32-07-08/05540020 від 20.12.2023 року відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ю-404815-32-24-06-20 від 25.01.2024 року на суму 6 701,99 грн.

Враховуючи скасування судом спірних податкових повідомлень-рішень, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-404815-32-24-06-20 від 25.01.2024 року на суму 6 701,99 грн., також підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта на п. 102.9 ст. 102 та п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України як на підставу дотримання строків перевірки та правомірності проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Так, відповідно абзацу одинадцятого пункту 52-2 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції Закону України №591-ІХ від 13.05.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»), на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102цього Кодексу.

Також відповідно до п. 102.9 ст.102 ПК України (ст. 102 доповнено п. 102.9 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»; із змінами, внесеними згідно з Законами№ 2142-IX від 24.03.2022,№ 2260-IX від 12.05.2022) на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи податковим органом проведено перевірку за період 2017-2023рр., а 1095-денний строк, визначений ст. 102 ПК України, сплинув у січні 2020 року (01.01.2017р.+1095 днів), тобто до внесення вищезазначених змін до ПК України, відтак п. 102.9 ст.102 ПК України та п. 52-2 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України не застосовуються до спірних правовідносин, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Своєю чергою встановлення обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірні рішення, є достатнім для висновку про їх протиправність.

Так, питання щодо впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, також вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 грудня 2022 року у справах № 420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі постанови КМУ № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень. Під час ухвалення постанов від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії.

Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що податковий орган належними і допустимими доказами у справі не довів факту порушення позивачем в охопленому перевіркою періоді вимог податкового законодавства.

В свою чергу доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Апелянтом не надано обґрунтовані заперечення та спростування висновків суду першої інстанції, на підставі яких суд дійшов висновку про безпідставність донарахування позивачу грошових зобов`язань без доведеності порушень з боку позивача та об`єкту оподаткування. Крім того, зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду судом першої інстанції.

Отже, доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 19 листопада 2024 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова