Постанова

від 19.11.2024 по справі 400/5999/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5999/24

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТРАНС-2023» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі № 400/5999/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТРАНС-2023» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області, про визнання протиправною та скасування постанови № ПШ 058215 від 06.06.2024,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2024 року представник ТОВ «ГЛОБАЛ ТРАНС-2023» звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Гринюка О. від 06.06.2024 № ПШ058215 щодо ТОВ «ГЛОБАЛ ТРАНС-2023» про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що чинне законодавство зобов`язує водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, мати або тахокарту, або особисту картку водія. Транспортних й засіб позивача обладнаний працюючим аналоговим тахографом, водій ОСОБА_1 мав при собі діючу картку водія, що не відображено в документах перевірки. Водій надав тахокарти за 03.05.2024-09.05.2024 висновки відповідача про відсутність у водія тахокарт є помилковими та не відповідають дійсності. В акті не вказано за які дні немає тахокарт. Законодавство не містить обов`язку для перевізника забезпечувати наявність у водія бланку підтвердження діяльності. Позивач просив відповідача відкласти розгляд справи для отримання відповіді на адвокатський запит, однак його клопотання було проігнороване. Відповідачем визначена неправильна кваліфікація можливого порушення, оскільки за порушення режиму праці та відпочинку застосовується відповідальність абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344), а не відповідальність за відсутність у водія документів (абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344).

Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що 09.05.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області під час проведення рейдової перевірки на підставі направлення на перевірку було проведено перевірку транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 . Відповідно до ТТН № 0008, яку надав інспектору водій на момент перевірки - автомобільним перевізником є позивач. Під час перевірки виявлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону № 2344, абзац 3 частина перша - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344, а саме: відсутні тахокарти режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 у кількості, що передбачено законодавством, або бланків підтвердження діяльності. У водія в наявності на момент перевірки було всього 8 заповнених тахокарт. Позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення листом від 27.05.2024 № 45451/32/24-24 на 06.06.2024. Повідомлення отримано позивачем 31.05.2024. Позивач не з`явився на розгляд справи, своїх доводів та заперечень не надав. За наявності підстав В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області правомірно розглянув 06.06.2024 акт від 09.05.2024 № 054916 та виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.06.2024 № ПШ 058215. У даному ж випадку, транспортний засіб обладнано саме аналоговим тахографом, а не цифровим, а тому відповідно у водія даного транспортного засобу апріорі не могло бути картки водія, так як такою карткою в аналоговому тахографі скористатися неможливо. Враховуючи зазначене, водій транспортного засобу мав пред`явити особам, які здійснюють контроль на автомобільному транспорті відповідні документи, а саме тахокарти у кількості 28+1. Таким чином, твердження позивача, викладені у позові щодо вищезазначених обставин є хибними та не заслуговують на увагу.

Представник позивача надав до суду першої інстанції відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів відповідача з підстав викладених у позовній заяві.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 22.08.2024 у справі № 400/5999/24 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТРАНС 2023» до Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївський області та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 06.06.2024 № ПШ058215 відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник ТОВ «ГЛОБАЛ ТРАНС-2023» подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що чинне законодавство не містить обов`язку для перевізника забезпечувати наявність у водія бланку підтвердження діяльності;

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що на момент перевезення на транспортному засобі здійснювали роботу два водія, які мали заповнені тахокартки за період роботи.

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст позову.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі товарно-транспортної накладної № 0008 позивач, як автомобільний перевізник здійснював перевезення вантажу кукурудзи з Черкаської до Одеської області.

Посадовими особами Укртрансбезпеки 09.05.2024 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт № 054916. В акті зафіксовано, що 09.05.2024 на автодорозі Н-16, км 39 + 800, Черкаський район проведено перевірку автомобіля MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Перевіркою виявлено порушення ст. 48 Закону № 2344, наказів Мінтрансзв`язку № 340 та № 385 (в наявності 8 заповнених тахокарт). Відповідальність за правопорушення передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, а саме: перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: без заповнених тахокарт у кількості, що передбачена законодавством або бланків підтвердження діяльності.

Водій транспортного засобу акт підписав із зауваженнями: «В наявності тахокарти за період з 03.05.2024 по 09.05.2024».

Листом від 27.05.2024 позивача запрошено на розгляд справи на 06.06.2024. Запрошення отримане позивачем 31.05.2024.

Відповідач 06.06.2024 прийняв постанову № ПШ058215, якою застосував до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за перевезення вантажів за відсутності документів, визначених ст. 48 Закону № 2344, а саме: тахокарти або бланку підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 .

Вважаючи вищевказану постанову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Отже, як зазначив суд, у випадку залучення підмінного водія, останній мав пред`явити до перевірки бланк підтвердження. Такий документ водієм не було надано до перевірки або під час розгляду матеріалів перевірки, а також позивачем не надано до суду.

Відтак, суд першої інстанції виснував, що позивачем, як автомобільним перевізником, допущено порушення ст. 48 Закону № 2344.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

У розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-Ш та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2) (далі Положення № 340).

Відповідно до пункту 1.3, 6.1, 6.3 Положення Про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно з визначенням, наведеним у абзаці 12 пункту 1.5 Положення № 340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких ТЗ та про певні періоди роботи їх водіїв.

В свою чергу, Порядок встановлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі Інструкція № 385).

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 385 встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з пунктами 3.3, 3.4, 3.6 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Якщо в рейсі перебувають двоє водіїв, положення абзаців п`ятого - сьомого пункту 3.3 цього розділу поширюються на кожного водія окремо.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів підписаної в Женеві 01.07.70 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом, тобто 1+28 тахокарт чи індивідуальних реєстраційних листків.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що водій, який здійснює перевезення на вантажному автомобілі, та який обладнаний тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Водночас, на перевізника покладений обов`язок забезпечувати належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР, здійснювати періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у визначеній Інструкцією № 385 кількості, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що транспортний засіб позивача був обладнаний аналоговим тахографом, що підтверджується позивачем, та 09.05.2024 здійснював перевезення вантажу, згідно товарно-транспортної накладної від № 0008, у зв`язку з чим, водій був зобов`язаний вести облік режиму праці та відпочинку та надавати відповідні тахокарти посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки тахокарти входять до переліку обов`язкових документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, на рівні з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах.

При цьому водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний своєчасно встановлювати, змінювати та заповнювати тахокарти, а також забезпечувати їх належне зберігання.

У свою чергу на водіїв покладено обов`язок зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта) за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія, які він має пред`явити посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки.

Мета наявності та обліку тахокарт до аналогових тахографів - саме забезпечення безпеки дорожнього руху водіїв як конкретного транспортного засобу, так і інших учасників дорожнього руху, в тому числі пішоходів.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, та не спростовано позивачем, що водій ОСОБА_1 надав лише 8 тахокарт.

Як зазначено у позовній заяві, а також в апеляційній скарзі, вказаний водій був підмінним.

Пунктом 6.4 Положення № 340 передбачено, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Отже, у випадку залучення підмінного водія, останній мав пред`явити до перевірки бланк підтвердження бланк підтвердження діяльності.

Проте, такий документ водієм позивача не було надано до перевірки або під час розгляду матеріалів перевірки, а також не надано до суду в ході судового розгляду справи.

Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем, як автомобільним перевізником, допущено порушення ст. 48 Закону № 2344.

Апеляційний суд також зауважує, що при здійсненні визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом за для контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв.

Аналізуючи наведені вище правові норми, колегія суддів вважає, що приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок. Тобто, приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умов на дорозі.

Зазначені вище висновки колегії суддів відповідають правовим висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 31.07.2024 р. у справі№ 440/5873/2.

Враховуючи все вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що на момент перевезення на транспортному засобі здійснювали роботу два водія, які мали заповнені тахокартки за період роботи.

Оцінюючи вказані аргументи скаржника колегія суддів зазначає таке.

Як зазначалось вище апеляційним судом, згідно з пунктами 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Пунктом 3.4 Інструкції № 385 встановлено, що якщо в рейсі перебувають двоє водіїв, положення абзаців п`ятого - сьомого пункту 3.3 цього розділу поширюються на кожного водія окремо.

З аналізу наведених положень виходить, що кожний водій транспортного засобу позивача зобов`язаний був зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарта) за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія, та пред`явити посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки.

При цьому, як зазначено вище апеляційним судом, у разі не здійснення перевезення пасажирів чи/та вантажів за вказаний період, кожен з водіїв зобов`язаний надати до перевірки посадовим особам Укратрансбезпеки бланк підтвердження діяльності (див пункт 6.4 Положення № 340)

За наведеного, вищевказані доводи апелянта є необґрунтованими.

Відтак, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТРАНС-2023» залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі № 400/5999/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк