Постанова

від 18.11.2024 по справі 620/6714/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/6714/24 Головуючий у 1 інстанції: Баргаміна Н.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Пенітенціарної Академії України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Пенітенціарної Академії України до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Пенітенціарна Академія України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Пенітенціарної академії України (код ЄДРПОУ: 08571788 IBAN UA408201720313241001201007942 банк: ДКСУ м. Київ МФО 820172) витрати, пов`язані з утриманням її в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 96657 грн. 15 коп.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Пенітенціарна Академія України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що для вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі є дві підстави або: 1) дострокове розірвання Контракту ад`юнктом/ одержувачем послуг (що відбулося в даному випадку), та/або 2) звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання. Тобто, якщо одержувач послуг не закінчила навчання в ад`юнктурі, тобто достроково розірвала Контракт, то, відповідно до пункту 4.5. Розділу IV Контракту №107/АС та частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію», зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в повному обсязі за весь період її фактичного навчання, незважаючи на те, що вона проходить службу в Національній поліції України.

03 вересня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Академії Державної пенітенціарної служби № 416/ОД від 15.09.2021 позивача з 01.11.2021 було зараховано здобувачем до ад`юнктури (аспірантури) Академії ДПтС на денну форму навчання за рахунок видатків державного бюджету.

Між Академією Державної пенітенціарної служби та ОСОБА_1 було укладено договір про навчання у закладі вищої освіти № 108/АС від 14.09.2021.

Також, 14.09.2021 між Академією Державної пенітенціарної служби (надалі - Академія) (виконавцем) з однієї сторони, та ОСОБА_1 з другої сторони укладено Контракт № 107/АС про підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в ад`юнктурі (аспірантурі) Академії Державної пенітенціарної служби за державним (регіональним) замовленням.

Відповідно до пункту 2.5 розділу ІІ Контракту, Академія зобов`язана проводити претензійно-позовну діяльність у справах про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням особи у закладі вищої освіти.

Згідно пункту 4.5 розділу ІV Контракту, у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України "Про національну поліцію". Витрати відшкодовуються одержувачем послуг в повному обсязі за весь період його фактичного навчання.

Наказом Міністерства юстиції України від 06.10.2023 № 3548/5 було перейменовано Академію Державної пенітенціарної служби у Пенітенціарну академію України.

Наказом Пенітенціарної академії України № 171/ОС від 07.03.2024 ОСОБА_1 було відраховано 11.03.2024 з денної форми навчання та направлено для подальшого проходження служби до Державної установи "Чернігівська виправна колонія (№44)".

Згідно довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням ад`юнкта ОСОБА_1 в Пенітенціарній академії України, було витрачено за період з 01.11.2021 по 11.03.2024 на грошове забезпечення - 96657,15 грн.

Пенітенціарною академією України було складено повідомлення про відшкодування витрат на навчання, яке вручено ОСОБА_1 під підпис 11.03.2024

З метою стягнення витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 в Академії Державної пенітенціарної служби, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV.

Відповідно до частини 1 статті 6 вищевказаного Закону, Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Частиною 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 2 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Приписами частини 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2021 року між Академією Державної пенітенціарної служби (надалі - Академія) (виконавцем) з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони укладено Контракт № 107/АС про підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в ад`юнктурі (аспірантурі) Академії Державної пенітенціарної служби за державним (регіональним) замовленням.

За умовами вищевказаного Контракту, ОСОБА_1 , зокрема, зобов`язувалась після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України "Про національну поліцію" в повному обсязі за весь період її фактичного навчання.

Так, апелянт стверджує, що для вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі є дві підстави, або 1) дострокове розірвання Контракту ад`юнктом/ одержувачем послуг (що відбулося в даному випадку), та/або 2) звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання.

Тобто, якщо одержувач послуг не закінчила навчання в ад`юнктурі, тобто достроково розірвала Контракт, то, відповідно до пункту 4.5. Розділу IV Контракту №107/АС та частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію», зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в повному обсязі за весь період її фактичного навчання, незважаючи на те, що вона проходить службу в Національній поліції України.

З приводу вищевказаних доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах встановлений Порядком відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 (далі - Порядок № 261).

Відповідно до п. 2 Порядку № 261, витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.

За приписами пункту 3 Порядку №261, відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Згідно п. 4 Порядку №261, витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

В силу положень пункту 5 Порядку № 261, після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

Пунктом 6 Порядку № 261 визначено, що особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів.

Нормами п. 8 Порядку №261 визначено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 261, стягнення суми витрат припиняється в разі: поновлення на навчанні особи, що була відрахована з вищого навчального закладу; повторного прийняття особи на службу в поліцію.

Матеріали справи свідчать, за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням, а саме: грошовим забезпеченням - 96657,15 грн.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Державної установи "Чернігівська виправна колонія (№44)" від 11.03.2024 №19 о/с-24 ОСОБА_1 прийнята на посаду старшого інспектора групи охорони Державної установи "Чернігівська виправна колонія (№44)" з 12.03.2024, та, згідно довідки Державної установи "Чернігівська виправна колонія (№44)" від 09.05.2024 № 18, старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_1 проходить службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 18.08.2015 по теперішній час.

Колегія суддів повторно зауважує, що в силу вимог п. 9 Порядку № 261, стягнення суми витрат припиняється, зокрема, в разі повторного прийняття особи на службу в поліцію.

Враховуючи вищезазначене, оскільки, ОСОБА_1 , яку було відраховано з Пенітенціарної Академії України (за власним бажанням), на час розгляду справи судом проходить службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правові підстави для стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі відсутні.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Пенітенціарної Академії України та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Пенітенціарної Академії України залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Ключкович В.Ю.