Ухвала

від 18.11.2024 по справі 640/22099/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/22099/21

УХВАЛА

18 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді: Кобаля М.І., суддів: Бужак Н.П., Файдюка В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2022 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Офіс Генерального прокурора, який не приймав участі в розгляді справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з моменту отримання зазначеної ухвали.

Копію зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції апелянт отримав 29.10.2024 року, через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 30.10.2024 року, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано апеляційну скаргу, в якій останній також просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 року апеляційну скаргу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з моменту отримання зазначеної ухвали.

Копію зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції апелянт отримав 29.10.2024 року, через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 30.10.2024 року, яка міститься в матеріалах справи.

08.11.2024 року, через систему «Електронний суд», від апелянтів надійшли заяви про усунення недоліків апеляційних скарг.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 року поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито провадження по справі за позовом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2022.

Щодо усунення недоліків апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2022 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 року про залишення без руху апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора зазначено, які саме недоліки мають бути усунені останнім, зокрема:

- шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку з зазначенням інших причин поважності такого пропуску, достатніх для його поновлення, та надання належних доказів такого пропуску;

- обґрунтування підстав звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, з урахуванням правових положень ст. 53 КАС України.

В заяві від 08.11.2024 року про усунення недоліків, Офісом Генерального прокурора зазначено, що прокурор участі у розгляді цієї справи не брав. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень текст оскаржуваного рішення надіслано для оприлюднення 19.05.2022, зареєстровано: 20.08.2022, забезпечено надання загального доступу 23.08.2022.

Також, скаржник зазначив, що у соціальній мережі Facebook 19.01.2023 користувачем ОСОБА_2 розміщено інформацію про руйнування будівлі на вул. Володимирській, 93 у м. Києві («Будинок з жуками»), про яку Офісу Генерального прокурора стало відомо 26.01.2023.

З огляду на те, що Департаментом не було вжито заходів з оскарження судового рішення, Офісом Генерального прокурора 23.02.2023 подано апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що строк останнім пропущено з поважних причин.

Також, у заяві від 08.11.2024 року про усунення недоліків Офісом Генерального прокурора зазначено, що підстави для представництва інтересів держави прокурором виникли вже після розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення рішення суду, оскільки таке рішення не було оскаржено Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як відповідачем по справі.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, Офісом Генерального прокурора на адресу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), направлено лист від 26.01.2023 за № 15/3/2-18306-23 щодо необхідності інформування про оскарження Департаментом рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2022 у справі № 640/22099/21 в апеляційному порядку.

Відповіді на зазначений запит прокурора Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не надано.

З огляду на бездіяльність Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2022, з дотриманням порядку визначеного ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», апеляційну скаргу у цій справі на судове рішення подано прокурором з метою захисту порушених інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини.

Дослідивши вказані доводи Офісу Генерального прокурора, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (само представництво) та (або) через представника.

Питання, пов`язані з участю прокурора у судовому процесі, врегульовані статтею 53 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Так, відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Аналіз вказаної правової норми надає можливості дійти висновку, що Конституцією України передбачено дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави, а саме:

1) доведення, що обставини звернення є виключним випадком;

2) представництво здійснюється в порядку, визначеному законом.

При цьому, частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, відповідно до частині 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У свою чергу, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 та в постанові Верховного Суду від 15.02.2022 по справі №640/32227/20.

Дослідивши матеріали справи, доводи апелянта про необхідність захисту інтересів Держави в даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що під час залишення апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора без руху, судом наголошено, що станом на момент постановлення судом апеляційної інстанції вказаної ухвали, відпали підстави зазначені вище, оскільки 30.03.2023 року Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як відповідачем в даній справі та суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2022 року, а станом на момент постановлення даної ухвали вже відкрито провадження по справі за апеляційною скаргою Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2022 року.

Таким чином, звертаючись до суду, Офіс Генерального прокурора перекладає на себе компетенцію відповідних уповноважених органів за відсутності на це визначених законодавчих підстав.

Згідно з приписом ч. 4 ст. 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 ч. 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у разі відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно п. 1 ч. 4 статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність повернення апеляційної скарги Офісу Генерального прокурора, на підставі п. 1 ч. 4 статті 298 КАС України, оскільки останнім не підтверджено наявність у нього адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 169, 296, 298, 321, 328, 329 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, скасування наказу - повернути апелянту.

Направити копію ухвали про повернення апеляційної скарги учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу.

Направити апелянту копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Копію апеляційної скарги залишити в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

В.В. Файдюк