Постанова

від 19.11.2024 по справі 560/9322/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9322/24

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

19 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» до Хмельницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2024 року позивач, - ТОВ «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС», звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмельницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/0000123/2 від 10 травня 2024 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.08.2024 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.08.2024, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, відповідно до контракту № 29 від 22.04.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» (Покупець) купило, а фірма «Firma Breuer» (Продавець) продала згідно з рахунком № 28/21/24 від 22.04.2024 моторний транспортний засіб для перевезення 10-ти осіб і більше: автобус марки VOLKSWAGEN, модель CRAFTER, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 (далі - ТЗ).

06 травня 2024 року товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЕКСПРЕС» до Хмельницької митниці подано для митного оформлення ТЗ митну декларацію 24UA400040013379U8 та відповідні документи, а саме: рахунок-фактуру № 29/2024 від 22.04.2024, декларацію про походження товару № 29/2024 від 22.04.2024, свідоцтво про реєстрацію ТЗ 15147304/17291347 від 23.04.2024, митну декларацію 24UA400040001385U7 від 18.01.2024.

У МД декларантом митна вартість автомобіля була заявлена в розмірі 10990 Євро (графа 45 МД) з розрахунку ціни транспортного засобу в розмірі 6497,40 Євро (графа 42 МД), а метод визначення митної вартості був вказаний резервний (лівий підрозділ графи 43 МД).

10 травня 2024 року Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/0000123/2 (далі Рішення) та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000331.

У Рішенні митна вартість транспортного засобу скоригована до 13800 Євро.

У зв`язку з цим різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною Відповідачем, склала 99154,59 грн, яку Позивач і сплатив, що підтверджується митною декларацією 24UA400040013957U4 від 10.05.2024.

Позивач не погоджується з позицією Відповідача щодо коригування митної вартості транспортного засобу оскаржив його рішення до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що 06.05.2024 на митний пост "Хмельницький" Хмельницької митниці було подано до митного оформлення митну декларацію №24UA400040013379U8 (МД) на товар Позивача (графа 31 МД): "Моторний транспортний засіб для перевезення 10-ти осіб і більше:- автобус марки VOLKSWAGEN, модель CRAFTER.-Ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 ,-тип двигуна - дизельний, - робочий об`єм циліндрів 2461 см3.,-потужність 120 кВт; - Загальна кількість сидячих місць, включаючи місце водія за реєстраційними документами - 19, -маса в разі максимального навантаження 3500 кг., - призначений для перевезення пасажирів, - бувший у використанні, - календарний рік виготовлення - 2010,-модельний рік виготовлення -2010,-виробник: VOLKSWAGEN (DE)-торговельна марка: VOLKSWAGEN".

Фактурна вартість задекларованого товару складала 6497.4 EUR (графа 22 МД), а митну вартість задекларовано у розмірі 465271,54 грн / 10990 EUR за шостим (другорядним/резервним) методом визначення митної вартості (графа 43 МД).

До митного оформлення разом з МД було подано такі документи (графа 44 МД): (0380) Рахунок-Фактура (інвойс), Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, Некласифікований документ, який підтверджує 24UA400040001385U7 18.01.2024 заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001 - 3021. 3023), (4100) 3овнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104).

Також, разом з митною декларацією та іншими вищевказаними документами, з врахуванням положень частин 4 та 5 статті 52, пункту 1 частини 2 статті 53 МКУ було подано декларацію митної вартості.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до статті 54 МКУ зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В результаті опрацювання поданих документів, встановлено, що документи містять розбіжності, не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, не підтверджують відомості щодо оплати за товар, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товару, про що відповідно зазначено в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, зокрема: - заявлена митна вартість - 10990 Євро, не відповідає рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби -13800 Євро.

Враховуючи вимоги Методичних рекомендацій №476 у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо "дійсної вартості" та у правильності визначення декларантом митної вартості товару.

Подані до митного оформлення документи не містять визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; витрат на обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України; витрат на страхування товару; комісійної та брокерської винагороди, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Отже, у відповідності до статті VII ГАТТ, є підстави вважати, що подані до митного оформлення документи, які подавались до митного оформлення не містять достовірної інформації щодо "дійсної вартості" товару, документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та документально підтверджених даних щодо складових митної вартості товарів, що унеможливлює застосування першого основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

В повідомленнях від 06.05.2024 декларанту було повідомлено, що у зв`язку з тим, що документи, подані відповідно до частини 2 статті 53 МКУ містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, необхідно надати документи згідно частини 3 та 4 статті 53 МКУ, що містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів зі складанням відповідного переліку (витяг з АСМО «Інспектор» повідомлення декларанту та відповіді на них додаються)

У відповідь декларантом повідомлено, що ним подано усі основні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару а також про неможливість подання інших додаткових документів.

Оскільки декларантом не було усунуто вищезазначені розбіжності додатково наданими документами, не підтверджено включення окремих складових митної вартості товарів, відповідно до положень частини 6 статті 54 МКУ, Хмельницькою митницею було винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 10.05.2024 №UА400000/2024/000123/2.

Дослідивши представлені до митного оформлення документи, суд першої інстанції погодився з висновками митного органу щодо того, що на дату митного оформлення позивачем не були надані документи, що спростовували сумніви, які виникли у митного органу, щодо підтвердження усіх числових значень складових митної вартості товару, який підлягав декларуванню.

Суд першої інстанції зазначив, що твердження позивача про те, що відповідач не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо» спростовується інформацією зазначеною, серед іншого, в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані до митного оформлення документи не містили окремих відомостей щодо належним чином підтверджених числових значень складових митної вартості товару, а також такі розбіжності у документах, які прямо впливали на обґрунтованість заявленої митної вартості.

Відтак, оскільки декларантом/позивачем не було підтверджено числові значення окремих складових митної вартості ввезеного товару, а також не були усунуті виявлені митним органом розбіжності, які впливали на заявлений рівень митної вартості, Хмельницькою митницею обґрунтовано прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Як передбачено ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.06.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Як встановлено з матеріалів справи, у митній декларації позивача митну вартість задекларованого товару було визначено декларантом за шостим (другорядним/резервним) методом.

Також, позивачем надано пакет документів, а саме: (0380) Рахунок-Фактура (інвойс), Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, Некласифікований документ, який підтверджує 24UA400040001385U7 18.01.2024 заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001 - 3021. 3023), (4100) 3овнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), декларацію про походження товару № 29/2024 від 22.04.2024.

Згідно з ст.57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Відповідно до ч.4-5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно з ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Відповідно до п.7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.

Колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Разом з цим, у графі 33 рішення митного органу було зазначено обставини, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме:

Документи, подані згідно з ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, не підтверджують відомості щодо оплати за товар, а заявлений рівень вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товару. Зокрема:

- заявлена митна вартість - 10990 Євро, не відповідає рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби - 13800 Євро;

- існує ризик незаявлення до митного оформлення витрат на перевезення товару до місця ввезення на митну територію України, оскільки товар переміщується на митну територію України безпосередньо імпортером, при цьому до митного оформлення заявлені умови поставки DAP, згідно з яким витрати на доставку товару здійснює продавець;

- в інвойсі зазначено, що за товар має бути здійснено попередню оплату, при цьому до митного оформлення не надано банківські платіжні документи;

- продавець товару не відповідає його власнику, який зазначено в техпаспорті, отже існує ризик незаявлення до митного оформлення посередницьких послуг з продажу товару, в тому числі комісійних та брокерських винагород;

- подані до митного оформлення документи не містять визначених ч.10 ст.58 МКУ, числових значень витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; витрат на обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України; витрат на страхування товару; комісійної та брокерської винагороди, за винятком комісійних за купівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів закордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Також, колегія суддів зазначає, що митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем ТЗ за резервним методом, має зазначити, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, навести порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 по справі №825/648/17 та у постанові від 09.09.2020 по справі №400/3133/18.

В свою чергу, митним органом наведено підстави неможливості застосування другорядних методів та вказано про застосування резервного методу. Джерелом числового значення митної вартості товару є МД від 01.05.2024 №UA205140/2024/029524.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що з наявних матеріалів справи, та доказів наданих відповідачем, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості без врахування індивідуальних ознак товару, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.

Тобто, відповідач фактично не досліджував ціну за аналогічний товар (хоча такий товар наявний по базі відповідача, оскільки надано відповідні докази позивачем (а.с.66-70), втім послався на схожий товар де вартість визначалась за інший транспортний засіб марки Mercedes-benz, модель Sprinter 516, з особливістю - додатково обладнаний пристроєм для піднімання інвалідних візків, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення.

Також, суд звертає увагу, що Наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 "Про затвердження Методичних рекомендацiй щодо роботи посадових осiб митних органiв з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв при здiйсненнi контролю за правильнiстю визначення митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України" затверджено Методичнi рекомендацiї щодо роботи посадових осiб митних органiв з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв при здiйсненнi контролю за правильнiстю визначення митної вартостi товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України.

Відповідно до п.5 Методичних рекомендацій №476 пiд час робiт з аналiзу, виявлення та оцiнки ризикiв можуть використовуватися такi джерела iнформацiї:

- спецiалiзованi програмно-iнформацiйнi комплекси Єдиної автоматизованої iнформацiйної системи Держмитслужби;

- спецiалiзованi видання, якi мiстять iнформацiю про цiни, сформованi на свiтовому ринку;

- iнформацiя, отримана Держмитслужбою, про цiни на товари та/або сировину, матерiали, комплектуючi, якi входять до складу товарiв;

- iнформацiя, отримана вiд митних органiв iноземних держав за результатами перевiрки автентичностi документiв, якi подавалися пiд час митного контролю та митного оформлення товару;

- iнформацiя, отримана за результатами здiйснення митного контролю, в тому числi, за результатами проведення документальних перевiрок дотримання вимог законодавства з питань митної справи;

- iнформацiя, отримана вiд державних органiв, установ та органiзацiй на запити територiальних органiв та/або Держмитслужби;

- цiнова iнформацiя, отримана в рамках домовленостей, укладених мiж Держмитслужбою та асоцiацiями, спiлками та iншими об`єднаннями iмпортерiв та виробникiв;

- висновки про якiснi та вартiснi характеристики товарiв, пiдготовленi спецiалiзованими експертними органiзацiями, що мають вiдповiднi повноваження згiдно iз законодавством;

- iнформацiя, отримана з мережi iнтернет.

Згідно з п.7.35. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №1074/2092 у разі відсутності цінових даних КТЗ у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ.

У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Середня ринкова ціна такого КТЗ визначається як середнє арифметичне значення цінових показників, одержаних із зазначених джерел інформації.

У разі використання середньої ринкової ціни пропозиції до продажу КТЗ її необхідно звести коригуванням до ціни продажу, застосовуючи відповідне співвідношення стосовно аналогічних КТЗ із довідників, зокрема передбачених додатком 8.

Коригування вартості КТЗ залежно від пробігу та строку експлуатації здійснюється із застосуванням підбору аналога і відповідно до вимог пунктів 7.8, 7.9 та підпунктів 7.12.1, 7.12.2 пункту 7.12 цієї Методики.

Подальше коригування вартості КТЗ залежно від технічного стану, комплектності, укомплектованості, відновлення й оновлення складових частин тощо здійснюється за формулами (9), (10), (11), а також з врахуванням процента ДЗ додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації (таблиця 4.1 додатка 4) та процента додаткового зменшення вартості КТЗ з дефектами кузова, кабіни, рами (таблиця 4.2 додатка 4).

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що за наявних обставин справи, відповідач не був позбавлений можливості встановити ціну товару на аналогічний транспортний засіб.

Отже, наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, неспівставності двох різних автомобілів (марка, модель, особливості автомобіля), не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з контрактом №29 від 22.04.2024, вартість транспортних засобів обумовлюється додатково в кожному конкретному випадку (рахунок-фактура тощо) (п.2)

В матеріалах справи наявних рахунок фактура № 29/2024 від 22.04.2024 з визначеною ціною товару (транспортного засобу).

Згідно з п.4 Контракту №29 від 22.04.2024 умовами поставки товару згідно з цим контрактом вважати DAP - Хмельницький.

Поставка на умовах DAP Інкотермс (англ. Delivered At Place Поставка в місце призначення), продавець несе ризики за вантаж до моменту його доставки в місце призначення. Умова може застосовуватися до будь-якого способу перевезення.

За умовами DAP вантажовідправник передає товар одержувачу готовим до розвантаження в кінцевому пункті призначення. Всі транспортні витрати лягають на продавця, у той час як митне оформлення (для імпорту) оплачує покупець.

Отже, поставка на умовах DAP Інкотермс не передбачає обов`язку позивача, як покупця товару щодо оплати послуг з перевезення та страхування товару до позивача та, відповідно, обов`язку отримання від продавця товару документів, які підтверджують зазначені витрати.

Колегія суддів зазначає, що використовуючи під час митного контролю повноваження щодо отримання від декларанта додаткових документів, які підтверджують числові значення митної вартості товару, поставленого на умовах DAP Інкотермс, задекларованого в митній декларації, відповідач не мав підстав покладати на позивача обов`язок щодо надання для підтвердження числових значень вартості товару транспортних (перевізних) документів та інших документів (в межах даних правовідносин).

В свою чергу, декларування товару саме позивачем, ніяким чином не спростовує факт поставки товару на умовах DAP Інкотермс - Хмельницький.

Щодо доводів в частині попередньої оплати, колегія суддів зазначає, що згідно з п.6 Контракту №29/2024 від 22.04.2024 оплата за товар повинна проводитись на рахунок продавця в Євро протягом не більше 6 місяців з дня оформлення рахунку. Оплата може проводитися як банківським переказом, так і внесенням готівкової валюти на зазначений у цьому контракті розрахунковий рахунок продавця.

В свою чергу, згідно з матеріалами справи (а.с.26) позивачем було здійснено авансовий платіж у сумі 1000 Євро готівкою 22.04.2024.

Щодо доводів, що продавець товару не відповідає його власнику, який зазначено в техпаспорті, колегія суддів зазначає, що позивач вказує, що здійснював правовідносини лише з продавцем «Firma Breuer», інформації щодо правовідносин між продавцем та іншими особами позивачу не відома. Крім того, на думку суду дана обставина не може слугувати беззаперечним доводом щодо визначення невірної ціни товару.

Також, колегія суддів звертає увагу, що позивачем зазначалось, що з третіми особами договірні відносини (в межах даного контракту) не здійснювались, а тому відсутні підстави для комісійних та брокерських платежів.

Відповідачем в межах ч.2 ст.77 КАС України дані обставини не спростовано.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вказаного, спростування доводів митного органу (підстав) зазначених в рішенні про корегування митної вартості та неповним дослідження аналогічного товару (транспортного засобу), колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта знайшли своє підтвердження і рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п.29).

У відповідності з статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим в оскаржуваній частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти в нове рішення про задоволення адміністративного позову.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

При цьому, згідно з ч.6ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання адміністративного позову ТОВ «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн, згідно платіжної інструкції №175 від 25.06.2024, та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір в сумі 4542,00 грн, згідно платіжної інструкції №500 від 17.09.2024.

Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року та прийняття нового судового рішення про задоволення адміністративного позову, колегія суддів вважає, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної митної служби України на користь ТОВ «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» підлягає судовий збір в сумі 7570,00 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/0000123/2 від 10 травня 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ - 43997560) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ-ЕКСПРЕС» (ЄДРПОУ - 44695197) судовий збір у сумі 7570,00 грн (сім тисяч п`ятсот сімдесят гривень 00 коп).

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.