Постанова

від 19.11.2024 по справі 560/2081/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2081/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

19 листопада 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАРК-ШВЕЙНЕ ОБЛАДНАННЯ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спарк-Швейне Обладнання" звернулось до суду з позовом до Хмельницької митниці, в якому просило:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів UA400000/2023/000312/2 від 22.12.2023.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000942 від 22.12.2023.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.04.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, 07.09.2023 між ТОВ "Спарк-Швейне Обладнання" (Покупець) та компанією "Jack Technology Co.,LTD." (Продавець) укладено контракт-імпорт №SV11-2023, згідно якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю за його заявками-замовленнями, а покупець зобов`язується прийняти у власність від продавця, товар згідно з інвойсами на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною цього Контракту (пункт 1.1. Контракту).

Вартість товару визначається в доларах США та вказується у інвойсах для кожної поставки (пункт 2.1. Контракту).

Загальна вартість товару, який буде поставлено за цим Контрактом, становить 96 450,00 доларів США (пункт 2.3. Контракту).

Поставка здійснюється на умовах CPT Baranowo (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано в інвойсі (пункт 3.2. Контракту)

На виконання Контракту здійснено поставку Товару, а саме: автоматичні промислові швейні машини "BRUCE" різної комплектації в асортименті, нові. Загальна вартість Товару складає 96 450,00 доларів США.

Доставка товару від м. Бараново (Польща) до митного кордону України здійснювалась позивачем за власний рахунок згідно Договору надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполучені №01М/15-11-2023 від 15.11.2023 укладеним з ПП "Беркут-Авто". Вартість транспортних послуг за маршрутом с. Бараново (Польща) - м.п. Ягодин склала 119087,80 грн.

11.12.2023 з метою митного оформлення імпортованого товару декларантом ФОП ОСОБА_1 в інтересах ТОВ "Спарк-Швейне Обладнання" складено та подано до Хмельницької митниці електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA400040040847U5.

Митна вартість товару визначена за ціною Контракту (основним методом) в розмірі 3662892,28 грн., до складових якої включено ціну товару 3543804,48 грн. (96450 доларів США * 36,7424 грн./1 долар США), та вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 119087,80 грн.

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість до митної декларації типу IM40ДЕ №23UA400040040847U5 додано (графа 44 Декларації):

- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 11.10.2023;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №JK230907- UA-SV11 від 07.09.2023;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Іnvoice) №JKYYJ23503 від 11.10.2023;

- Міжнародна автомобільна накладна (CMR) A №726471 від 29.11.2023;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №CCPIT3442304383798 від 15.10.2023;

- Рахунок-фактура (автотранспортні послуги) №78 від 30.11.2023;

- Контракт-імпорт №SV11-2023 від 07.09.2023;

- Договір про надання послуг митного брокера №301023-1 від 30.10.2023;

- Договір надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученні №01М/15-11-2023 від 15.11.2023;

- Платіжна інструкція в іноземній валюті (Payment order) №30 від 09.11.2023;

- Платіжна інструкція в іноземній валюті (Payment order) №31 від 14.11.2023;

- Заявка на перевезення вантажу №33/М від 27.11.2023;

- Митну декларацію №23PL391010NS6BACF0 від 30.11.2023.

Окрім цього, додатково було надано: Довідку про транспортні витрати №12/12 від 12.12.2023, та лист компанії "JACK TECHNOLOGY CO., LTD" №2112 від 11.12.2023.

22.12.23 Відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000942 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000312/2 в сторону збільшення за резервним методом.

Підставою для прийняття рішення стало неподання декларантом до митного оформлення документів, а саме: 1) коносаменту; 2) заявки на перевезення, а також наявність розбіжностей, що впливають на правильність визначення митної вартості товарів в частині включення складових митної вартості.

Вважаючи оскаржувані рішення митного органу протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Зокрема, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті митним органом без урахування усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Приписами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до положень частин першої, другої, третьої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України, здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пунктів 1,2 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, виникає за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, які підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі №21-498а15 та Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Судовим розглядом встановлено, що позивач надав усі документи, наведені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару. Крім того, відповідач як обставину прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів визначив те, що документи подані згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач стверджує що вартість товару №1 заявлена на рівні 4.97 дол.США/кг, а мінімальний рівень таких товарів складає 7,63 дол.США/кг. Вартість товару №2 заявлена нарівні 1,38 дол. США/кг, тоді як мінімальний рівень таких товарів складає4,02 дол.США/кг. Відомості про мінімальні рівні цін на товари встановлені з інформації яка міститься у ЄАІС ДПС.

Верховний Суд у своїх правових висновках зазначав, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. (Постанови від 25.02.2020 справа №260/718/19, від 27.04.2020 справа №140/804/19).

Отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять (Постанова від 30.04.2020 по справі №820/231/16).

Як встановив суд, у пункті 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, зазначено лише посилання на митні декларації, в порівняння з якими співставлялась вартість товару.

Щодо твердження митного органу про відсутність заявки на перевезення, то суд зазначає, що такий документ зазначений у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000942 від 22.12.2023 та декларації 23UA400040040847U5 від 11.12.2023, декларації 23UA400040042259U1 від 22.12.2023, томі таке твердження відповідача суд не бере до уваги.

Стосовно доводів апелянта щодо відсутності коносаменту, то слід зазначити, що згідно поданого до митного оформлення Рахуноку-фактури (інвойс) (Іnvoice) №JKYYJ23503 від 11.10.2023р поставка здійснювалась на умовах CPT Baranowo Poland (Інкотермс 2010).

Термін CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) - "фрахт/ перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Продавець включив у фактурну ціну Товару всі понесені ним витрати по транспортування до названого місяця Baranowo Poland. Частина 2 ст. 53 МК України не містить прямої вимоги надавати коносамент.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено подачу транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Відповідно до ст. 134 КТМ України, коносамент є документом, який підтверджує зміст та укладання договору морського перевезення.

Враховуючи що продавцем було включено у вартість Товару витрати на транспортування, в тому числі і витрати морського перевезення, вимога митниці надати до митного оформлення коносамент не ґрунтується на нормах МК України.

Окрім того, у апеляційні скарзі скаржник зазначає, що наявні розбіжності в поданих до митного оформлення документах в частині пункту поставки. Зазначає, що у сертифікаті походження товару (Certificate of origin) від 15.10.2023, зазначено, що поставка здійснюється до порту Гамбург.

Щодо вказаних доводів апелянта слід зазначити, що до митного оформлення надавались: - Рахунок-фактура (інвойс) (Іnvoice) №JKYYJ23503 від 11.10.2023 р.; - Міжнародна автомобільна накладна (CMR) A №726471 від 29.11.2023 р; - Заявка на перевезення вантажу №33/М від 27.11.2023 р.; У всіх вказаних документах місцем передачі товару від продавця до покупця вказано Baranowo Poland. Жодних розбіжностей в казаних документах не було виявлено.

Відповідно до ст. 41 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

Поданий до митного офрмлення сертифікат походження подавався з метою підтвердження країни походження ввезеного товару.

Серед перелічених в ст.53 МК України документів для підтвердження заявленої митної вартості сертифікат походження товарів відсутній, а отже не є документом для встановлення числових значень митної вартості.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно розбіжностей у вазі товару, оскільки числові значення ваги брутто та нетто товарів зазначені в митній декларації відповідають числовим значенням ваги товарів які зазначені в пакувальному листі без врахування товарів переданих для сервісного та гарантійного обслуговування (не для продажу).

Щодо доводів апелянта про те, що митна декларація Польщі не містить відомостей щодо вартості товару, при цьому відомості щодо ваги товарів та інші відомості вказано, т ослід зазначити, що до митного оформлення було надано митну декларацію №23PL391010NS6BACF0 від 30.11.2023р. Вказана декларація є транзитною та Позивачем не заповнювалась.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, при цьому, вказаний перелік не містить такого документа, як сертифікат походження.

Декларація країни відправлення не є джерелом інформації про митну вартість товару та цей документ не передбачений переліком документів, визначених статтю 53 МК України, що підтверджують митну вартість товару. Водночас, жодних розбіжностей у номенклатурі, об`ємі (масі), особі продавця товару, країни його походження митним органом виявлено не було.

Стосовно посилання апелянта на те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками, суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Разом із тим, відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом встановлено, що для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України. При цьому, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У свою чергу відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей в частині вартості товару, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.

Крім того, посилання відповідача на заниження позивачем митної вартості товару суд відхиляє, оскільки формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості подібних товарів не може вважатися заниженням митної вартості і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Суд також вказує на висновок Верховного Суду, який відповідає сталій практиці, викладений у постановах від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16, відповідно до якого інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті митним органом без урахування усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Натомість оскаржуване рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.