Постанова

від 19.11.2024 по справі 240/11300/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/11300/24

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

19 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.

за участю:

секретаря судового засідання: Гавриленко І.А.,

представника позивача: Струкова Л.В.,

представника відповідача: Мазур О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у Житомирській області, приватного акціонерного товариства "Детвілер Ущільнюючі Технології Україна" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Детвілер Ущільнюючі Технології Україна" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2024 року позивач, - ПрАТ "Детвілер Ущільнюючі Технології Україна", звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 01.02.2024 №00022400711, яким зменшено ПрАТ «Детвілер» бюджетне відшкодування на 44458,0 грн. та про застосування штрафної фінансової санкції в сумі 11114,5 грн.

Також, позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 01.02.2024 №00022390711, яким зменшено ПрАТ «Детвілер» від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2023 року на суму 81444,0 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 01.02.2024 №0002390711.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь приватного акціонерного товариства "Детвілер Ущільнюючі Технології Україна" судові витрати в сумі 3028 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позову. Щодо апеляційної скарги відповідача, зазначив, що остання не підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. Щодо апеляційної скарги позивача, зазначив, що заперечує щодо доводів зазначених у ній, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Детвілер Ущільнюючі Технології Україна" задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень від`ємного значення з податку на додану вартість утому числі заявленого до відшкодування з бюджету та складено акт від 18.12.2023 № 20973/06-30-07-11/06009 (а.с.57-68), згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення платником податків:

- п.14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК, у результаті чого ПрАТ «ДЕТВІЛЕР» завищено суму від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2023 року на загальну суму ПДВ 44458,00 грн;

- п.14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК, у результаті чого ПрАТ «ДЕТВІЛЕР» завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по рядку 21 Декларації з ПДВ за вересень 2023 року на загальну суму ПДВ 81444,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, контролюючим органом 01.02.2024 було прийнято податкові повідомлення-рішення, якими позивачу:

- № 00022400711 (а.с.21-23) - зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 44458,00 грн та застосовано штрафну (фінансову санкцію) у сумі 11114,5 грн;

- № 00022390711 (а.с.24-26) - зменшено розмір від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 81444,0 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00022400711, суд першої інстанції зазначив, що позивачем було придбано у ФОП ОСОБА_1 , який не є платником ПДВ, піддони дерев`яні та проведеною в вересні 2022 року інвентаризацією виявлено розбіжності (нестача) цих піддонів і вони в жовтні 2022 року були списані на загальну суму 243313,60 грн, при цьому позивачем не віднесено до об`єкта оподаткування сума вказаної нестачі та не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних зведена податкова накладна за вказаним товаром (а.с. 47, 53, 54, 63, 69-74, 77), у зв`язку із чим відповідач прийшов до висновку, що підприємством за жовтень 2022 року занижено податкове зобов`язання з ПДВ на загальну суму 48663,00 грн. і спірним рішенням зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 44458,00 грн.

Позивач вважає, що оскільки списані як нестача запаси на суму 243313,60 грн були придбані не у платника ПДВ, вони не відносяться до об`єкту оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи встановлені обставини справи та п. 198.5 ст. 198 ПК, суд першої інстанції вважає, що придбані позивачем у ФОП ОСОБА_1 піддони на суму 44458,00 грн використані платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Суд першої інстанції звернув увагу, що відповідно до п.2.3 протоколу № 1 від 17.10.2022 засідання інвентаризаційної комісії ПрАТ "Детвілер Ущільнюючі Технології Україна" інвентаризацією була встановлена нестача вказаних піддонів, а позивач будь яких доказів того, що придбані у ФОП ОСОБА_1 списані піддони на суму 44458,00 грн були використанні в господарській діяльності або їх нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили - не надано.

Те, що ФОП ОСОБА_1 не є платником ПДВ, не звільняє позивача, враховуючи приписи п. 198.5 ст. 198 ПК, від обов`язку нарахування податкових зобов`язань виходячи з бази оподаткування, до якої відносяться придбані у такої особи товари, які не використовувались в операціях, що є господарською діяльністю позивача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вважає спірне рішення правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00022390711, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, згідно акту перевірки (а.с.63-64), вважає, що отримані позивачем відповідно до договору про юридичні послуги № 2031-23-1 від 08.05.2023 (а.с.84-85, 126-137) від Адвокатського об`єднання "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ" юридичні консультації щодо скорочення персоналу на суму на суму 386193,20 грн (без урахування ПДВ), окрім того ПДВ 77238,64 грн, які віднесено до складу податкового кредиту за травень 2023 року використано в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, оскільки в ході перевірки встановлено, що позивачем вже у вересні 2022 року масово звільнено працівників (30.09.2022 було звільнено 93 працівника, при загальній кількості на початок періоду - 95 осіб).

Тобто позивач ставить під сумнів правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту за травень 2023 року суми 77238,64 грн, на підтвердження якої постачальником послуг були виписані податкові накладні № 37 від 16.05.2023 на загальну суму 262985,51 грн., в тому числі ПДВ 43830,92 грн; №38 від 16.05.2023 на загальну суму 200446,33 грн., в тому числі ПДВ 33407,72 грн, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечував представник відповідача.

Згідно платіжних інструкцій від 16.05.2024 (а.с.86,87), позивачем Адвокатському об`єднанню "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ" ПДВ 77238,64 грн підтверджена вказаними вище податковими накладними, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач мав право віднести її до податкового кредиту.

Відносно твердження відповідача, що юридичні послуги та консультацій щодо скорочення персоналу, яке відбулося у вересні 2022 року, були отримані до того, як був складений в травні 2023 року договір на такі послуги, то це не свідчить про порушення позивачем податкового законодавства, враховуючи, що відповідно до п. 3 "Спеціальні Умови" договору про юридичні послуги № 2031-23-1 від 08.05.2023 (а.с.84-85), сторонами визначена дата набуття ним чинності 08.07.2022, а відповідно до частин 2, 3 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором; сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

На підставі вказаного суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №00022390711.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 ПК України визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку у тому числі з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 186.2.1 п.186.2 ст.186 ПК України визначено, що місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов`язаних з рухомим майном у тому числі послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов`язані з рухомим майном.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п.187.7 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як передбачено п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Абзацом 3 п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами 1-3 п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп.«б» та «в» п.200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

- у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Отже, з наведених правових норм слідує висновок, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за травень 2023 року суми 77238,64 грн, на підтвердження якої постачальником послуг були виписані податкові накладні № 37 від 16.05.2023 на загальну суму 262985,51 грн., в тому числі ПДВ 43830,92 грн, № 38 від 16.05.2023 на загальну суму 200446,33 грн., в тому числі ПДВ 33407,72 грн, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з цим, договір про юридичні послуги № 2031-23-1 від 08.05.2023 (т.1 а.с.84-85, 126-137) від Адвокатського об`єднання "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ" юридичні консультації щодо скорочення персоналу на суму на суму 386193,20 грн (без урахування ПДВ), окрім того ПДВ 77238,64 грн, які віднесено до складу податкового кредиту за травень 2023 року укладено лише 08.05.2023.

В свою чергу, позивачем вже у вересні 2022 року масово звільнено працівників (30.09.2022 було звільнено 93 працівника, при загальній кількості на початок періоду - 95 осіб).

З цього приводу, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з ч.1-3 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Отже, положеннями ЦК України закріплено право сторін встановити, що умови договору застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до його укладення.

Крім того, самим договором передбачено, що дата набуття чинності 08.07.2022, а АО "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ" виставить рахунок по закінченню Проекту. Крім того, 16.05.2023 затверджено Акти приймання виконання роботи з юридичного обслуговування ПрАТ "Детвілер" (т.1 а.с.88-89).

Отже, зазначення ПрАТ "Детвілер" та АО "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ВАСИЛЬ КІСІЛЬ І ПАРТНЕРИ" у договорі про юридичні послуги №2031-23-1 тих обставин, що умови вказаного договору застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли до дати укладення договорів, а саме з 08.07.2022 і підтверджуються Актами приймання виконаної роботи, які є невід`ємними частинами вказаних договорів, не суперечить положенням ЦК України.

З урахуванням вказаного, та оскільки дана операція стосується фактично господарської діяльності підприємства, колегія суддів вважає, що доводи відповідача вказані в апеляційній скарзі щодо даного питання є помилковими, а суд першої інстанції дійшов вірного висновку, зазначивши, що податкове повідомлення-рішення від 01.02.2024 №00022390711 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в межах суми 77238,64 грн.

Щодо питання заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 48663,00 грн. і зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 44458,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції позивачем було придбано у ФОП ОСОБА_1 , який не є платником ПДВ, піддони дерев`яні та проведеною в вересні 2022 року інвентаризацією виявлено розбіжності (нестача) цих піддонів і вони в жовтні 2022 року були списані на загальну суму 243313,60 грн, при цьому позивачем не віднесено до об`єкта оподаткування сума вказаної нестачі та не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних зведена податкова накладна за вказаним товаром (а.с. 47, 53, 54, 63, 69-74, 77).

Відповідно до п 2.3 протоколу № 1 від 17.10.2022 засідання інвентаризаційної комісії ПрАТ "Детвілер Ущільнюючі Технології Україна" інвентаризацією була встановлена нестача вказаних піддонів, а позивач будь яких доказів того, що придбані у ФОП ОСОБА_1 списані піддони на суму 44458,00 грн були використанні в господарській діяльності або їх нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили - не надано.

Згідно з пп.14.1.18, 14.1.36, 14.1.178, 14.1.181, 14.1.191. пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу; постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентує стаття 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як визначено пунктом 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, від`ємне значення як категорія Кодексу це також математична (об`єктивна) категорія, різниця між зменшуваним (податкове зобов`язання) та від`ємником (податковим кредитом). Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, вимогами абз.1 п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з пп.«г» п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Разом з цим, з наданих позивачем доказів встановлено, що закуплені піддони використовувались в господарській діяльності (згідно з інвойсами, пакувальними листами, договором купівлі-продажу продукції №8/21 від 01.01.2021, договором купівлі-продажу продукції №2/19 від 01.02.2019).

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 ст73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як передбачено ч.1 ст.75 КАС України та ч.1 ст.76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, висновки податкового органу про списання позивачем піддонів не в господарській діяльності є припущеннями, які суперечать матеріалам справи. Крім того, відповідач не був обмежений встановити дані обставини під час перевірки.

На підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами вибуття (списання) позивачем піддонів як таких, що використані не в господарських операціях, та обов`язок декларування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень 2022 року на суму 48663,00 грн на підставі пункту 198.5 статті 198, пункту 189.1 статті 189, статті 201.10 ПК України.

Також, колегія суддів зазначає, що у випадку ліквідації основних засобів у зв`язку з їх знищенням, розібранням або перетворенням у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, платник податку не нараховує податкові зобов`язання з ПДВ (у тому числі, відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України) у випадку, зокрема, подання контролюючому органу належним чином оформленого акта на списання основних засобів за формою, встановленою наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29 грудня 1995 року №352, або за довільною формою, за умови, що такий документ міститиме всю необхідну інформацію, яка дозволить ідентифікувати операцію, та матиме належні реквізити первинного документа. Незалежно від форми складання документа на списання основних засобів такий документ має підтверджувати факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначення.

Крім того, відповідно до пунктів 41 43 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561, для визначення непридатності основних засобів до використання, можливість їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія. Така комісія: здійснює безпосередній огляд об`єкта, що підлягає списанню; установлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об`єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбирання (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість; складає і підписує акти на списання основних засобів.

З матеріалів справи встановлення дотримання вказаної методики та надання податковому органу усіх необхідних документів.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта (позивача) в межах даного питання є правомірними, а податкове повідомлення-рішення від 01.02.2024 №00022400711 в цілому та податкове повідомлення-рішення від 01.02.2024 №00022390711 в частині суми 4205 грн підлягає скасуванню.

Також, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів дійшла висновку щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2024 №00022400711 та податкового повідомлення-рішення від 01.02.2024 №00022390711.

Відповідно до ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, не встановлено усі належні обставини, а тому рішення суду першої інстанції є частково необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи щодо відмови у задоволенні адміністративного позову в частині зменшення ПрАТ «Детвілер» бюджетного відшкодування на 44458,0 грн. та застосування штрафної фінансової санкції в сумі 11114,5 грн, тому рішення суду першої інстанції в цій частині належить скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову в межах визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2024 №00022400711.

Щодо питання судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 6056 грн 00 коп - платіжна інструкція №95 від 12.06.2024 (т.1 а.с.27), за подання апеляційної скарги 4542 грн 00 коп - платіжна інструкція №163 від 01.10.2024 (т.2 а.с.11).

З урахуванням зазначеного вище колегія суддів приходить до висновку про стягнення судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 10598 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Детвілер Ущільнюючі Технології Україна" задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року скасувати в частині відмови у задоволенні адміністративного позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Детвілер Ущільнюючі Технології Україна" задовольнити.

Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 01.02.2024 №00022400711, яким зменшено приватному акціонерному товариству "Детвілер Ущільнюючі Технології Україна" бюджетне відшкодування на 44458 грн 00 коп. та яким застосовано штрафну фінансову санкцію в сумі 11114 грн 50 коп.

В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (ЄДРПОУ 44096781) на користь приватного акціонерного товариства "Детвілер Ущільнюючі Технології Україна" (ЄДРПОУ 32306009) судовий збір в сумі 10598 грн 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 листопада 2024 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.