Постанова

від 19.11.2024 по справі 560/6388/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6388/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

19 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Гвардійського комбінату комунальних послуг на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Гвардійського комбінату комунальних послуг про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гвардійського комбінату комунальних послуг про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 52087,54 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що станом на 15.05.2023 згідно штатних розписів відповідача, які узгоджується із звітом підприємства до контролюючих органів про перерахування єдиного внеску застрахованим особам, у нього працювало 6 працівників. Отже, в період з 01.01.2023 по 15.05.2023, відповідач не відносився до суб`єктів господарювання, яким відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (Закон №875-XII), встановлювався норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

З 15.05.2024 згідно штатних розписів відповідача, які узгоджується із звітом підприємства до контролюючих органів про перерахування єдиного внеску застрахованим особам, у нього працювало 7 працівників, серед яких особа з інвалідністю ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Це підтверджується наказом №3к від 12.05.2023 про прийняття на роботу, відомостями з державного реєстру фізичних осіб про їх доходи, довідкою МСЕК, пенсійним посвідченням інваліда.

12.05.2023, після зміни в штатному розписі до 9 працівників і прийняття на роботу 2-х працівників, Гвардійський комбінат комунальних послуг направив до контролюючого органу відповідне повідомлення, згідно Постанови №413 відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При наявності вищезазначеної публічної інформації (яка містилась у обов`язковій звітності підприємства) про працівників Гвардійського комбінату комунальних послуг, повного заповнення вакантних посад, не було потреби та обов`язку надавати до центрів зайнятості будь-яку інформацію. Позивач мав доступ до всієї інформації відповідача щодо його працівників, як застрахованих фізичних осіб, оскільки така звітність у відповідні органи подавалась відповідачем вчасно, тому не було підстав для нарахування адміністративно-господарських санкцій і звертатись до суду для їх стягнення.

Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Гвардійський комбінат комунальних послуг відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до ст. 19 Закону №875-XII, встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Згідно відповіді Хмельницької філії Хмельницького обласного центру зайнятості від 11.04.2024 відповідач не подавав до центру зайнятості в 2023 році інформацію про попит на робочу силу (вакансії), про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця осіб з інвалідністю.

За 1 робоче місце, призначених для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідач до 15 квітня 2023 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 51 828,44 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях підтверджується розрахунком сум АГС, який зроблено на підставі даних Пенсійного Фонду України, які ним отримані від відповідача зі звіту Єдиного соціального внеску за 2023 рік.

За несвоєчасну сплату відповідачем адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік нараховано відповідачу пеню в сумі 259,10 грн, про що зазначено у розрахунку пені станом на 25.04.2024, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Оскільки адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідач не сплатив, позивач звернувся до суду.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснював відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, а тому існує заборгованість про стягнення якої позивач подав позов.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату розгляду справи відповідачем не виконано усіх вимог встановлених для нього як до роботодавця, не сплачено адміністративно-господарських санкцій за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, доказів протилежного не надано.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Згідно із частиною 1 статті 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 7 Закону №875 законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно із частиною 1 статті 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з статтею 18 Закону України №875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи, роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страховик внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2018 року у справі №812/1140/18.

Встановлено, що відповідачем не подано звіт форми 3-ПН у відповідний центр зайнятості.

Таким чином, відповідачем не виконано усіх вимог встановлених для нього як до роботодавця, не сплачено адміністративно-господарських санкцій за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Гвардійського комбінату комунальних послуг залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.