Постанова

від 19.11.2024 по справі 300/7842/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7842/23 пров. № А/857/8648/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року, ухвалене суддею Григоруком О.Б. у м. Івано-Франківську у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 300/7842/23 за адміністративним позовом Державного підприємства «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2023 року позивач Державне підприємство «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» звернувся до суду із позовом до відповідача Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0073050406 від 14.07.2023.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Рішення мотивоване недоведеністю винних дій позивача, що є достатньою підставою для визнання неправомірності нарахування позивачу штрафу в розмірі 50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що камеральною перевіркою встановлено, що підприємством несвоєчасно сплачено до відповідного рівня бюджету грошові зобов`язання по екологічному податку, в тому числі за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти, який є додатком до податкової декларації по екологічному податку за І-ІІІ квартали 2022 року. Зокрема, перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання за І квартал 2022 року в сумах 1271,99 грн (сплачено 10.04.2023, граничний термін сплати 21.05.2022) та 68,05 грн (сплачено 17.11.2022, граничний термін сплати 21.05.2022); за ІІ квартал 2022 року в сумі 220, 57 грн (сплачено 10.04.2023, граничний термін сплати 20.08.2022); за ІІІ квартал 2022 року в сумі 68,05 грн (сплачено 10.04.2023, граничний термін сплати 22.11.2022). Відповідно до проведеного розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання відповідно до ст.124 ПК України по всіх випадках несвоєчасної сплати Підприємством грошового зобов`язання кількість днів затримки перевищує 90 днів. Підприємство скористалось правом подання заперечень на акт перевірки, однак таке залишено контролюючим органом без розгляду у зв`язку із порушенням термінів звернення із таким запереченням. Щодо обставин підтвердження / не підтвердження підприємством факту неможливості своєчасного виконання свого податкового обов`язку зазначає, що підприємством було подано до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків заяву №103.2/576 від 19.09.2022 (вз.№1409/6 від 28.09.2022), в якій Підприємство зокрема вказує на ускладнення фінансово-економічного стану підприємства, гострий дефіцит обігових коштів, в тому числі на погашення податкового боргу зі сплати екологічного податку за період І-ІІ квартал 2022 року. За наслідками розгляду заяви Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 25 листопада 2022 року №3015/6/33-00-04-01-01, виходячи із наявності у платника податків обігових коштів, відповідно до наданих банківських виписок, ненадання підтверджуючих документів, які б свідчили про наявність підстав неможливості виконання підприємством податкових зобов`язань, спричинених військовою агресією російської федерації, та передбачених Розділом ІІ Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225. Зауважує, що рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків позивачем не оскаржувалось ні в судовому, ні в адміністративному порядку. Задовольняючи позовні вимоги, судом враховано доводи позивача щодо відсутності у нього умислу при вчиненні даного правопорушення. Згідно доводів скаржника, протиправність дій ДП «Калуська ТЕЦ-нова» доведено матеріалами справи, актом перевірки та рішенням Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку. Скаржник, покликаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 05.10.2023 №520/14773/21, зазначає, що у випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі. Зважаючи на наведене, вважає, що суд першої інстанції надав перевагу доводам позивача, не врахувавши доказів відповідача, чим порушив принципи, закріплені у ст.2 КАС України щодо законності, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктами 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДП «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області, як платник податків.

Головним управління ДПС в Івано-Франківській області була проведена камеральна перевірка ДП «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, за результатами якої було складено Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів №7048/09-19-04-06/40885849 від 19.06.2023. Згідно висновків акта перевірки встановлено несвоєчасну сплату ДП «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» узгодженої суми грошових зобов`язань за платежем: екологічний податок за 1, 2, 3 квартали 2022 року по термінам нарахування, відповідно, 21.05.2022, 20.08.2022 та 22.11.2022, що є порушенням вимог пункту 57.1 статті 57, підпункту 250.2.1 пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України.

Згідно з висновками камеральної перевірки, діяння позивача, що призвели до порушення правил сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, вважається вчиненим умисно, а отже відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання передбачена п.124.3 ст. 124 ПК України (а.с. 10, 11).

З урахуванням встановлених в акті обставин Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0073050406 від 14.07.2023 форми «Ш» про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 50% за грошовими зобов`язаннями за платежем: «Надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти» у розмірі 814,35 грн.

ДП «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова», вважаючи податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0073050406 від 14.07.2023 протиправним, звернулось до суду з вимогами про його скасування. Позивач не погоджується із застосуванням штрафу у розмірі 50% на підставі ст. 124 ПК України, оскільки відсутній умисел у його діянні.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 109.1 статті 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 112.1 та 112.2 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Податковий кодекс України не містить визначення поняття «вина». Однак умови, за яких особа вважається винною, відображені у пункті 112.2 статті 112 ПК України та полягають у тому, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, згідно з пунктом 109.3 статті 109 ПК України необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи лише у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.

За приписами пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Позивач не заперечує факт сплати ним самостійно визначеної суми податкового зобов`язання за платежем екологічний податок за І, ІІ, ІІ квартали 2022 року із затримкою, водночас позивач зазначає про відсутність в його діях умислу та вини, як необхідної передумови для притягнення до відповідальності за статтею 124 ПК України, та стверджує, що податковий орган не довів наявності у діях позивача умислу.

Як слушно зазначив суд першої інстанції, в акті камеральної перевірки №7048/09-19-04-06/40885849 від 19.06.2023 не зазначено обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм пункту 57.1 статті 57, підпункту 250.2.1 пункту 250.2 статті 250 ПК України, а містить посилання на норми Податкового кодексу України та твердження про те, що платник був обізнаний в вимогами кодексу в частині своєчасності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток у визначені законодавством терміни та інші обставини (у разі їх наявності) та не вжив достатніх заходів для цього через те, що він діяв недобросовісно та без належної обачності.

Обізнаність платника податків щодо термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання, систематичні та триваючі порушення діючих норм ПК України або неналежне виконання встановлених законодавством правил є наслідком дій (бездіяльності) особи, і кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених за платником податків у статтях 16, 36 ПК України.

На переконання відповідача, ДП «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» достатніх заходів для своєчасної сплати грошового зобов`язання не вчинила через те, що вона діяла недобросовісно та без належної обачності. Дані дії платника податків вважаються умисними, зважаючи що особа мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21 дійшов наступних висновків.

В межах камеральної перевірки не можна встановити обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Такими чином недоведеності винних дій позивача є достатньою підставою для визнання неправомірності нарахування позивачу штрафу в розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату, є п. 124.1 статті 124 ПК України (застосування відповідальності у розмірі від 5% до 10% погашеної суми податкового боргу залежно від кількості днів затримки).

Вказаний правовий висновок підтриманий Верховним Судом і в іншій справі № 520/18519/21 (постанова від 22.08.2023).

Зважаючи на встановлені фактичні обставини (ненадання доказів умисності несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ та екологічного податку), Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2023 року погодився з усталеною судовою практикою, що контрольний орган в межах камеральної перевірки не має змоги встановити наявність у платника умислу щодо несвоєчасної слати податкового зобов`язання. Акти камеральної перевірки не містять жодних обґрунтувань умисного вчинення платником порушення норм пункту 57.1 статті 57 ПК України та необхідності застосування до платника фінансових санкцій, встановлених пунктом 124.3 статті 124 ПК України.

Таким чином, Верховним Судом у справах № 520/22505/21 та № 520/18519/21 сформульовано висновки щодо неможливості застосування органами ДПС штрафних санкцій, встановлених п.п. 124.2, 124.3 статті 124 ПК України, за результатами проведення камеральної перевірки.

Таким чином, саме наявність умислу в діяннях платника податків, що зумовлює обов`язок контролюючого органу під час перевірки встановити доведеність обставин, які б свідчили про цілеспрямоване створення платником податків умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України, є необхідною умовою притягнення платника податків до фінансової відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого пунктами 124.2-124.3 статті 124 ПК України.

Відповідачем застосовано до позивача штраф відповідно до статті 124 ПК України, як за діяння, передбачені пунктом 124.3 цієї статті.

Водночас, в Акті камеральної перевірки відповідачем не зазначено обставини та не доведено фактів, які свідчили б про умисне порушення платником податків строків сплати грошового зобов`язання.

Відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2024 у справі №160/17160/21.

Крім того, взагалі не видається можливим встановлення у межах камеральної перевірки таких обставин, що свідчать про умисність діянь платника податків, оскільки згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Таким чином, відповідачем не доведено, в тому числі не надано будь-яких доказів, що позивач діяв удавано, цілеспрямовано, нерозумно, недобросовісно та без належної обачності створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України, внаслідок чого він має бути притягнутий до фінансової відповідальності саме як за умисне вчинення податкового правопорушення.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені в акті перевірки висновки про умисне порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними.

Разом з тим, у постановах від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Така позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України, є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.

При цьому подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно таких, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо наявності вини, підтверджують існування пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.

Встановлені у цій справі обставини свідчать, що в акті камеральної перевірки лише зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення позивачем пункту 57.1 статті 57, підпункту 250.2.1 пункту 250.2 статті 250 ПК України і відсутні посилання на підтверджені відповідними доказами обставини, які б вказували на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки як умисел в діях платника податків та цілеспрямоване створення ним умов, які не мали іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

У цій справі не є спірним, що порушення Державним підприємством «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» пункту 57.1 статті 57, підпункту 250.2.1 пункту 250.2 статті 250 ПК України дійсно мало місце. Згідно з розрахунком штрафних санкцій затримка сплати усіх узгоджених сум грошового зобов`язання перевищує 90 календарних днів.

Звідси, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що за умови недоведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акта перевірки та обставин справи, платник податків підлягав притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України із застосуванням штрафних санкцій у сумі 162,87 грн за ставкою 10 відсотків погашеної суми податкового боргу (1628,66 грн) як за затримку сплати усіх узгоджених сум грошового зобов`язання, що перевищує 30 календарних днів. Відповідач же необґрунтовано завищив суму штрафних санкцій в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні на 651,48 грн (814,35 грн 162,87 грн).

Натомість, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі. Слід зазначити, що часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21, від 23 січня 2024 року у справі №160/17160/21, від 16 липня 2024 року у справі №440/2936/23.

Згадані висновки суду касаційної інстанції в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення даного спору.

Незважаючи на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесене саме за результатами камеральної перевірки, в межах якої не можна встановити умисел у діяннях платника податків, суд першої інстанції у своєму рішенні не звернув увагу на вище вказані висновки Верховного Суду.

На підставі викладеного, з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

За встановлених у цій справі обставин відсутні перешкоди для скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу, оскільки це пов`язано із застосуванням помилкової ставки штрафу внаслідок безпідставної кваліфікації діяння як умисного. За відсутності цієї кваліфікуючої ознаки діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність наступає на підставі п. 124.1 ст.124 ПК України у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків - за сплату 1628,66 грн із затримкою більше 30 календарних днів. Отже, штрафні санкції у розмірі 162,87 грн (1628,66 грн х 10%)) правильно були застосовані ГУ ДПС в Івано-Франківській області. Відповідно, податкове повідомлення-рішення фломи «Ш» №0073050406 від 14.07.2023 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 651,48 грн підлягало визнанню протиправним і скасуванню.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом апеляційної інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню у відповідній частині.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання розподілу судових витрат регламентоване статтею 139 КАС України, частина 6 якої вказує, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративну справу на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України).

Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у сумі 2415,60 грн (2684,00 грн * 90%), суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити частково, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі № 300/7842/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог Державного підприємства «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області форми «Ш» №0073050406 від 14.07.2023 щодо застосування штрафних санкцій в сумі 651,48 грн та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» в цій частині.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 43968084) на користь Державного підприємства «Калуська Теплоелектроцентраль-Нова» (ЄДРПОУ 40885849) судові витрати у розмірі 2415 (дві тисячі чотириста п`ятнадцять) грн 60 коп., понесені на сплату судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний