Постанова

від 06.11.2024 по справі 380/2511/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2511/24 пров. № А/857/23313/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року, ухвалене суддею Кедиком М.В. у м.Львові о 14:49, повний текст якого складений 18 липня 2024 року у справі №380/2511/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2024 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 12.12.2023 № 31068/13-01-24-08 в частині визначення грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 254146,25 грн, в тому числі основний платіж - 203317 грн, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50829,25 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 12.12.2023 № 31071/13-01-24-08 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 101658,50 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 11.01.2024 № 1284/13-01-24-08 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 101658,50 грн.

Доводи позовної заяви зводяться до незгоди позивача із висновками контролюючого органу про порушення податкового законодавства, що були встановлені в ході перевірки, щодо ненарахування платником податку зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 12933 грн згідно з нормами п.189.1. ст.189 та п. «г» п.198.5. ст. 198 ПК України, нескладання податкових накладних та їх нереєстрація ЄРПН. Позивач зауважує, що визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2021 №1387 «Про встановлення мінімальних роздрібних цін на пластикові пакети» роздрібні ціни застосовуються виключно при реалізації пластикових пакетів. Водночас актом перевірки підтверджено, що пластикові пакети ФОП не реалізовував, а відтак вважає твердження податкового органу про те, що при визначенні податкових зобов`язань у зв`язку з використанням пакетів не в господарській діяльності базу оподаткування слід визначати з мінімальних роздрібних цін, встановлених Постановою № 1387, протиправним.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що головними державними інспекторами Головного управління ДПС у Львівській області проведена документальна планова виїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2022.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки 22.11.2023 контролюючий орган склав акт № 30165/13-01-24-08-03/2514607714.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, пп. 177.4.5, п. 177.4, ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ із змінами та доповненнями донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2022 рік на загальну суму 11639,70 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2022 року на загальну суму ПДВ 216250 грн;

- п. 201.1, п. 201.2, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу в частині відсутності реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість за грудень 2022 року на загальну суму 216250 грн. Відповідальність за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних передбачена ст.120"1 ПКУ.

- пп.1.2, пп. 1.3, пп.1.5, пп.ї.6 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Кодексу, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.201. № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в результаті чого донараховано військового збору за 2022 рік на загальну суму 969,97 грн;

- пп «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, нарахування та утримання податку за перевірений період;

- пп.16.1.2 п. 16.1 ст.16, п. «а» п. 176.1 ст.176, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями перекручення даних у книзі обліку доходів і витрат за 2022 рік;

- п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР із змінами та доповненнями.

Контролюючий орган 12.12.2023 на підставі висновків акту перевірки від 22.11.2023 №30165/13-01-24-08-03/2514607714 прийняв податкові повідомлення-рішення:

1) № 31068/13-01-24-08, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) на суму 270 312,50 грн (з них за податковим зобов`язанням 21 6250,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 54062,50 грн);

2) № 31071/13-01-24-08, яким застосовано суму штрафу у розмірі 108125,00 грн;

3) № 1284/13-01-24-08, яким застосовано суму штрафу у розмірі 108125,00 грн;

ФОП ОСОБА_1 , вважаючи податкові повідомлення-рішення частково протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування у відповідних частинах.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

В розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року №168/704 (далі - Положення).

Згідно із пунктами 2.1, 2.2, 2.4 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Висновок відповідача щодо заниження податку на додану вартість за грудень 2022 року на загальну суму 216250 грн зокрема ґрунтується на безпідставному завищенні позивачем документально підтверджених витрат за 2022 рік на загальну суму без ПДВ 64665 грн.

Так, актом перевірки контролюючим органом зафіксовано наступне:

- платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 у 2022 році згідно ІС «Податковий блок» бази «Архіву електронної звітності» підсистеми «Єдиного реєстру податкових накладних» та представлених до перевірки видаткових накладних платником податків-фізичною особою придбано у ТОВ «Гал Плюс» (ЄДРПОУ 20770740) кульки «майка» 37*45 (450) та кульки 18/4*46 (1060 гр), а саме:

-видаткова накладна від 07.04.2022 № 30 кульок «майка» 37*45(450) на загальну суму без ПДВ 5250,0 грн;

- видаткова накладна від 15.06.2022 №45 кульок «майка» 37*45(450) на загальну суму без ПДВ 5680,0 грн.

-видаткова накладна від 23.06.2022 № 48 кульок 18/4*46 (1060 гр) на загальну суму без ПДВ 16125,0 грн;

- видаткова накладна від 05.07.2022 №49 кульок «майка» 37*45(450) на загальну суму без ПДВ 5680,0 грн;

- видаткова накладна від 17.08.2022 № 63 кульок «майка» 37*45(450) на загальну суму без ПДВ 5680,0 грн та кульок 18/4*46 (1060 гр) на загальну суму без ПДВ 26250,0 грн;

Всього придбано платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.02.2022 по 31.12.2022 пластикових пакетів в розмірах, що перевищують допустимі розміри, які визначені Постановою КМУ від 20.12.2021 № 1387 а саме: кульків «майка» 37*45 (450) та кульків 18/4*46 (1060 гр) на загальну суму без ПДВ 64665 грн.

Скаржник не спростовує доводів позивача про те, що пластикові пакети кульки «майка» 37*45 (450) та кульків 18/4*46 (1060 гр), придбані у ТОВ «Гал Плюс» (ЄДРПОУ 20770740) не були використані позивачем у господарській діяльності. Водночас зауважує, що зазначені товари використані в операціях, що не є господарською діяльністю та наголошує, що за правилами п. 198.5 ст. 198 ПК України платник зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за такими товарами.

Водночас в акті перевірки вказано також на те, що згідно переставленої довідки про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2022 кульки «майка» 37*45 (450) та кульки 18/4*46 (1060 гр) на залишку відсутні.

Відповідно до представлених до перевірки калькуляційних карточок хлібобулочних виробів, які виготовляються платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 , перелічені пластикові вище пакети не є упаковкою і їх вартість не включена до собівартості хлібобулочних виробів. Оскільки, перевіркою не встановлено факту реалізації вище перелічених пластикових пакетів, відповідно витрати на їх придбання не є витратами пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

За положеннями пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, наведений у пункті 177.4 статті 177 ПК України.

Наведений у пункті 177.4 статті 177 ПК України перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, не є вичерпним.

З наявних у матеріалах справи доказів слідує, що відповідно до наказу ФОП ОСОБА_1 від 29.12.2022 у зв`язку з забороною використання пластикових пакетів, головному бухгалтеру ОСОБА_2 наказано списати, а завгоспу ОСОБА_3 - знищити кульки «майка» 37*45 (450) 400 рул. на суму 26748,00 грн.

Відповідно до наказу ФОП ОСОБА_1 від 29.12.2022 у зв`язку з забороною використання пластикових пакетів, головному бухгалтеру ОСОБА_2 наказано списати, а завгоспу ОСОБА_3 знищити кульки 18/4*46 (1060 гр) 339 упаков. на суму 50850,00 грн.

Також позивач долучив до матеріалів справи копії Податкової декларації з податку на додану вартість з додатком 1 за серпень 2022 року, Податкової декларації з податку на додану вартість з додатком 1 за липень 2022 року, Податкової декларації з податку на додану вартість з додатком 1 за червень 2022 року, Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість з додатком І за квітень 2022 року, Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік з додатком 2, переліку витрат до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік.

З вказаних декларацій вбачається, що сплачений постачальнику ТОВ «Гал Плюс» (код ЄДРПОУ 20770740) податок на додану вартість у зв`язку з придбанням пластикових пакетів згідно з видатковими накладними від 07.04.2022 № 30, від 15.06.2022 № 45, від 23.06.2022 №48, від 05.07.2022 № 49, від 17.08.2022 № 63 ФОП ОСОБА_1 відніс до податкового кредиту на підставі отриманих від постачальника та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних від 07.04.2022 № 2, від 15.06.2022 № 3, від 23.06.2022 № 6, від 05.07.2022 № 1, від 17.08.2022 № 8, як це передбачено ст. 198 ПК України.

Також, до податкового кредиту віднесений і податок на додану вартість в сумі 12933 грн, сплачений постачальнику у зв`язку з придбанням пластикових пакетів кульки «майка» 37*45 (450) та кульки 18/4*46 (1060 гр) в кількості 519000 шт. на загальну суму 77598 грн, зокрема, без ПДВ-64665 грн, ПДВ - 12933 грн.

Однак, як слушно зазначив суд першої інстанції,у зв`язку з невикористанням пластикових пакетів у господарській діяльності (знищенням пластикових пакетів) 29.12.2022 податкові зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 12933 грн ФОП ОСОБА_1 не нараховував.

У Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік до витрат була віднесена вартість придбаних пластикових пакетів кульки "майка" 37*45 (450) та кульки 18/4*46 (1060 гр) в кількості 519000 шт. на загальну суму 64665 грн, без ПДВ, у зв`язку з їх знищенням 29.12.2022.

Натомість відповідач не спростував, що позивач не використовував пластикових пакетів у господарській діяльності (знищенням пластикових пакетів згідно з наказів від 29.12.2022 у зв`язку з забороною використання пластикових пакетів відповідно до Закону України від 01.06.2021 №1489-ІХ «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України»).

Таким чином, у зв`язку з невикористанням пластикових пакетів у господарській діяльності (знищенням пластикових пакетів) 29.12.2022 ФОП ОСОБА_1 дохід на суму 64665 грн не збільшив.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір також щодо правомірності накладення контролюючим органом на позивача штрафу у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних за грудень на загальну суму 216250 грн, тобто за порушення п. 201.1, п. 201.2, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.14.1.60 статті 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України також передбачені вимоги до граничних строків реєстрації податкових накладних у відповідності з яким реєстрація платниками податку податкових накладних в ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до абзацу першого цього ж пункту, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

На позивача, покладено обов`язок здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Норма пункту 120-1.1 статті 120 ПК України встановлює юридичну відповідальність за порушення платником податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Згідно пояснень позивача, у зв`язку з тим, що пластикові пакети у господарській діяльності не використовувались (у зв`язку із знищенням пластикових пакетів 29.12.2022) податкові зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 12933 грн згідно з нормами п.189.1. ст.189 та п.г п.198.5. ст.198 ГІК України ФОП ОСОБА_1 не нараховував, податкові накладні не складав.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм права та встановлених судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що за наведених умов у позивача не виникало обов`язку подавати податкові накладні за їх реалізацію.

При цьому, ФОП ОСОБА_1 визнає, що в результаті порушення норм п.189.1 ст.189 та пп. "г" п. 198.5 ст.198 ПК України ним були занижені податкові зобов`язання по податку на додану вартість за 2022 рік на суму 12933,00 грн.

Отже, відповідно до ст. 120-1 ПК України за нереєстрацію податкової накладної в ЄРПН з податку на додану вартість на суму 12933,00 грн, підлягає накладанню штраф - 6466,50 грн (12933*50%). Відтак контролюючий орган, враховуючи склад допущеного позивачем податкового правопорушення, застосовуючи штрафні (фінансові) санкції у наведеному розмірі, діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Наведені обставини в своїй сукупності були враховані при ухваленні рішення судом першої інстанції.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення від 12.12.2023 №31068/13-01-24-08 в частині визначення грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 254146,25 грн, в тому числі основний платіж - 203317 грн, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50829,25 грн; від 12.12.2023 № 31071/13-01-24-08 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 101658,50 грн, від 11.01.2024 № 1284/13-01-24-08 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 101658,50 грн, є протиправними та підлягають скасуванню.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного суду України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі №380/2511/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 18.11.24 згідно з ч.3 ст.321 Кодексу адміністративного судочинства України.