Постанова

від 18.11.2024 по справі 300/5979/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 рокуСправа № 300/5979/23 пров. № А/857/9117/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Варбуд» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року та додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року та апеляційною скаргою Державної податкової служби України на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року (суддя Бобров О.Ю., м.Івано-Франківськ), -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Варбуд» (далі ТОВ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі Головне управління) та Державної податкової служби України (далі ДПС) в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.07.2023 №9249725/42840726 (далі Комісія, Рішення, Реєстр, ЄРПН відповідно), яким відмовлено реєстрації податкової накладної від 30.12.2022 №9 в ЄРПН;

зобов`язати ДПС зареєструвати ПН в ЄРПН датою її фактичного подання.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року стягнуто на користь ТОВ за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4900 грн. Стягнуто на користь ТОВ за рахунок бюджетних асигнувань ДПС витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4900 грн.

Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, їх оскаржили відповідачі, які із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати судові рішення та прийняти нове, яким у задоволені позову та вимоги про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

В апеляційних скаргах вказують, що позивачем подано не повний перелік документів стосовно підтвердження інформації зазначеної у ПН. Зазначають, що сума витрат на правничу допомогу адвоката є надто завищеною та неспівмірною із складність справи та наданих адвокатом робіт (послуг).

Позивач відзиву на апеляційні скарги не подав.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи, які позивачем долучені до пояснення, засвідчують факт реального здійснення позивачем господарської операції з його контрагентами, у зв`язку з чим посилання податкового органу на надання платником податку копій документів є безпідставними.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції вказав на те, що витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 9800 грн є документально підтвердженими, співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатами обсягами послуг пов`язаних із справою, включаючи її підготовку та розгляд, затраченим ними часом на надання таких послуг, якістю наданих послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та ціні позову.

Такі висновки суду першої інстанції, є дещо помилковими, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ТОВ з 22.02.2019 перебуває на обліку в контролюючого органу, як платник податків, основний виді діяльності КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Між ТОВ (Генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (Замовник) (далі ТОВ-1) було укладено договір генерального підряду від 04.06.2019 №1/19 (далі Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, Генпідрядник в межах договірної ціни, із власних матеріалів, або з матеріалів наданих Замовником, виконує на свій ризик, власними і залученими силами і засобами роботи, здійснює контроль та нагляд за виконанням окремих видів робіт на об`єкті третіми особами - Субпідрядниками, здає Замовнику виконані роботи, усуває на протязі гарантійного строку допущені недоліки, а Замовник зобов`язується передати дозвільну документацію, а також прийняти від Генпідрядника закінчені роботи та оплатити їх.

Пунктом 4.1 Договору передбачено авансовий платіж, який здійснює Генпідрядник для забезпечення фінансування робіт на об`єкті (т.1 а.с.43-50).

З метою виконання даного договору позивачем було здійснено виконання будівельних робіт, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.03.2023 №709-02-1-6 (т.1 а.с.52-59).

TOB-1 було здійснено авансовий платіж в розмірі 280000 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №247 від 30.12.2022 (т.1 а.с.60).

За наслідками проведення господарської операції позивачем сформовано та направлено на реєстрацію ПН на суму 280 000 грн, в тому числі ПДВ 46666,67 грн, яка була прийнята та зареєстрована ДПС у ЄРПН.

Вказана податкова накладна була надіслана відповідачу в електронному вигляді для реєстрації в ЄРПН.

Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної від 11.01.2023 Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС ПН прийнята та реєстрація її зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК), оскільки відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операції (далі Критерії). Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрації/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (т.1 а.с.33).

Позивач надіслав контролюючому органу пояснення та копії документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції 89 документів (т.1 а.с.34).

Так, позивачем було подано: копії договору генерального підряду, видаткові накладні, платіжні доручення, дозвільні документи на виконання будівельних робіт, договори поставки, купівлі-продажу, документи, що підтверджує походження будівельних матеріалів позивачу, інші документи, які підтверджували вказану господарську операцію. Вказані документи містяться в матеріалах адміністративної справи (т.1 а.с.43-225).

18.07.2023 відповідачем подано повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, зокрема первинних документів щодо постачання, товарів, послуг. У додатковій інформації заначено: запропоновано надати первинний документ, згідно якого складено ПН .

На виконання вказаного повідомлення позивач надіслав контролюючому органу пояснення та копії документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції 93 документи (т.1 а.с.38).

Комісією 26.07.2023 прийнято Рішення. Підставою для такої відмови контролюючим органом визначено ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів, визначає «Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі Порядок №1165).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризикованості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризикованості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з пунктом 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризикованості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

При цьому, Критерії ризикованості здійснення операцій визначені в додатку 3 до Порядку №1165.

Так, пунктом 1 Критерії передбачено відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризикованості платника податку та/або ризикованості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає «Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216; далі Порядок №520).

Відповідно до пункту 2 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі комісія регіонального рівня).

Згідно пункту 3 Порядку №520 комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Пунктом 4 Порядку №520 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Відповідно до пункту 9 Порядку 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за № 959/30827 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.06.2020 № 261).

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Пунктом 10 Порядку №520 встановлено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Як видно з матеріалів справи, позивачем, у спосіб визначений Порядком №520, направлено Головному управлінню повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено для підтвердження реальності здійснення операції, вказаних у ПН всього 89 документів.

Також 18.07.2023 відповідачем подано повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, зокрема первинних документів щодо постачання, товарів, послуг. У додатковій інформації зазначено: запропоновано надати первинний документ, згідно якого складено ПН.

На виконання вказаного повідомлення позивач надіслав контролюючому органу пояснення та копії документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції, всього 93 документи .

Проте Комісією відмолено в реєстрації вказаної накладної з підстав ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації зазначеної у ПН, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, платником податку.

Так позивачем було подано: Договір, акт приймання виконаних будівельних робіт від 30.03.2023 №709-02-1-6, договори поставки будівельних матеріалів контрагентами позивача, накладні на придбання товарів, ТТН на підтвердження їх перевезення та платіжні інструкції на підтвердження оплати придбаного товару, інші документи, що підтверджують діяльність товариства.

При цьому, у повідомленнях про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 13.07.2023 №5 та від 18.07.2023 №7 позивачем зазначено, що укладення між ТОВ (Генеральний підрядник) та ТОВ-1 (Замовник) Договору, складання акту приймання виконаних будівельних робіт від 30.03.2023 та те, що виписано податкову накладну №9 від 30.12.2022 на суму 280 000 грн, авансова оплата відбулася 30.12.2022. Окрім цього, у листі поясненні позивача щодо спірної податкової накладної від 13.07.2023 було зазначено про те, що 30.12.2022 згідно платіжного доручення №247 була здійсненна авансова оплата в сумі 280 000 грн, згідно договору підряду (а.с.34, 38, 224).

Так відповідно до платіжної інструкції АТ «Укрсиббанк» від 30.12.2022 №247 TOB-1 було здійснено авансовий платіж ТОВ в розмірі 280 000 грн. в тому числі ПДВ 46666,67 грн.

Вказана платіжна інструкція містить підпис, печатку банку та сформована 30.12.2022, а документи податкову органу надавались 13.07.2023 та 18.07.2023, що спростовує відсутність такого документа та проведення оплати на час подання. Також відповідачем не спростовано факту здійснення такої оплати.

Більше того у оскаржуваному Рішенні у графі «Додаткова інформації (зазначити конкретні документи)» не вказано про відсутність надання такого платіжного документа.

В даному випадку, позивач надав контролюючому органу копії документів, які передбачені Порядком №520. Такі документи відповідають пункту 5 Порядку №520, а відповідачем під час відмови у реєстрації податкової накладної не зазначено який саме конкретно документ не подано.

Таким чином, первинні документи, які позивачем долучені до пояснення, засвідчують факт реального здійснення позивачем господарської операції з його контрагентами, у зв`язку з чим посилання податкового органу на надання платником податку копій документів є безпідставними.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством первинних документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також те, що такі документи були надані контролюючому органу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови позивачу в реєстрації ПН.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Відносно ухвалення додаткового судового рішення та підстав стягнення суми витрат на оплату правничої допомоги адвоката у повному розмірі, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі

Відповідно до частини першої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В контексті наведеного Верховний Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 27 квітня 2023 року у справі №280/4115/20.

В той же час, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Звертаючись до суду із вимогою про відшкодування судових витрат, позивач подав наступні документи:

договір про надання професійної правової допомоги від 31.08.2023 року №31/08, що укладений між Адвокатським об`єднанням «Ві ЕС Джі Партнер» та позивачем; акти прийняття виконаних робіт від 18.09.2023 та 17.10.2023; рахунки №18/09 від 18.09.2023 та №17/10/2 від 17.10.2023; платіжні інструкції №1678 від 02.10.2023 та №1700 від 18.10.2023 на загальну суму 9800 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Вказані висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, що викладена у постанові від 13.08.2024 у справі 640/27619/21.

Враховуючи наведені вище правові норми, зважаючи на наявність заперечення відповідача щодо розміру понесених судових витрат, складність справи, надані адвокатом послуги, наявність численної судової практики в даній категорії справ, апеляційний суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу за результатами судового розгляду справи у розмірі 9800 грн є не співмірною із складністю справи, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а відтак, апеляційний суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру присуджених витрат на професійну правничу допомогу до 4000 грн.

Вказана сума на думку апеляційного суду є справедливою та не надмірною для відповідачів враховуючи те, що практика по розглядуваній категорії справ є усталеною, і відповідно виконанні адвокатом послуги не вимагали значних зусиль в підготовці позову та відповіді на відзив у цій справі.

Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення слід змінити, зважаючи на обставини, що викладені вище.

Згідно частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції у справі, що розглядається не дав належної оцінки доводам відповідачів щодо неспівмірності заявлених судових витрат, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак апеляційні скарги позивача слід задовольнити частково, а резолютивну частину оскаржуваного судового рішення змінити.

Керуючись статтями 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 залишити без змін.

Додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року змінити, виклавши абзаци другий і третій резолютивної частини цього рішення, у такій редакції:

«Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Варбуд» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Варбуд» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 гривень».»

В решті додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич