Постанова

від 18.11.2024 по справі 140/35974/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/35974/23 пров. № А/857/11421/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року (суддя Сорока Ю.Ю., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №140/35974/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження до Волинської митниці,

про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення,

встановив:

У грудні 2023 року позивач ТОВ Відродження звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Волинської митниці, в якому просив: 1) визнати протиправними та скасувати картку відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні відпуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205080/2023/000238; 2) визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205080/2023/000020/1 від 20.10.2023; 3) стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу та витрати на послуги перекладача.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано картку відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205080/2023/000238. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205080/2023/000020/1 від 20.10.2023. Стягнуто з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ Відродження судовий збір у сумі 5368,00 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень та витрати, пов`язані із залученням перекладача в сумі 3600,00 гривень.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість, встановлено розбіжності у числових показниках складових митної вартості, разом із іншими зазначеними у рішенні розбіжностями, що викликало у митного органу обґрунтований сумнів щодо заявленої митної вартості товару та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. Однак декларант не надав додаткові документи, для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом від 20.10.2023 №174. У зв`язку з неможливістю застосування інших методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України. Незрозумілими є апелянту дії суду щодо встановлення обґрунтованості/необґрунтованості витребування митницею того чи іншого документа, якщо таке право чітко регламентовано прямою нормою закону. З огляду на зазначене Волинською митницею було прийнято спірні рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення, які скаржник вважає такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, положень Митного кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, а тому є законними та обґрунтованими. Щодо присудження судом першої інстанції з відповідача понесених позивачем витрати на правничу допомогу та витрат, пов`язаних із залученням перекладача, апелянт зазначає, що підготовка вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу. Наголошує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Щодо витрат, пов`язаних із залученням перекладача, зазначає, що необхідності в перекладі документів, що надавалися декларантом при здійсненні митного оформлення, не було. Вказана послуга є правом позивача, а не обов`язком, визначеним КАС України чи судом, а тому не підлягає відшкодуванню. Вважає апелянт завищеним розмір витрат на переклад документів та витрат на професійну правову допомогу.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 09.04.2024 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, залишивши без змін оскаржене рішення суду, вважаючи апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення Волинського окружного адміністративного суду у даній справі законним, обґрунтованим та таким, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Додатково просить стягнути на користь ТОВ «Відродження» у справі витрати на правничу допомогу за супроводження справи в апеляційній інстанції в сумі 5500,00 гривень.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції клопотання, у якому висловив заперечення щодо стягнення з Волинської митниці витрат, пов`язаних з правничою допомогою за представництво в суді апеляційної інстанції в розмірі 5500,00 грн. Просить зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ТОВ Відродження з 09.10.2001 зареєстроване як юридична особа в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

25.09.2023 між ТОВ Відродження (Покупець) та компанією Scania Nederland BV., (Продавець) укладено з контракт №19341 на придбання товару - сідельний тягач бувшого використання, призначений для перевезення напівпричепів на дорогах загального користування, марка SCANIA, модель згідно з довідником R450, в якому визначено предмет та умови поставки товару, основні зобов`язання сторін даного контракту (а.с. 43).

Зокрема, ТОВ Відродження, як Покупець, купує у Продавця Scania Nederland B.V. - товар, асортимент якого визначається в Інвойсі, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 1.1 визначено, що предметом цього Контракту є колісні транспортні засоби перелік Товарів попередньо узгоджується між Сторонами засобами електронного зв`язку. Після узгодження асортименту та ціни Товару ця інформація зазначається у відповідному Інвойсі та передається покупцю для оплати (п.1.2 контракту). Пунктом 1.4 контракту визначено Товар бренд SCANIA VIN номер YS2R4X20005416653.

В пункті 2.1 контракту передбачено, що Продавець поставляє Товар згідно даного Контракту на умовах FCA - Wijchen, відповідно до вимог Правил Інкотермс 2020 або інших, вказаних у товаросупровідних документах.

Ціна на товар встановлюється в EUR. Ціни на Товар стосовно кожної поставки будуть вказані в рахунках-фактурах (п.п.3.1, 3.3 контракту).

Згідно даного контракту позивачем було ввезено на митну територію України сідельний тягач бувшого використання, призначений для перевезення напівпричепів на дорогах загального користування, марка SCANIA, модель згідно з довідником R450, шасі №YS2R4X20005416653, який був заявлений для митного оформлення згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №23UA205080006035U1 від 20.10.2023 вартістю визначеною за ціною договору 17650 Євро, яка вказана в рахунку-фактурі (інвойс) №4319079 від 04.10.2023 та в рахунку-проформі №19341 від 25.09.2023 (а.с. 76).

Оплата придбаного ТЗ здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №12 від 28.09.2023.

З метою митного оформлення даного транспортного ТОВ Відродження 20.10.2023 подало до Волинської митниці митну декларацію типу ІМ40ДЕ №23UA205080006035U1 та наступні товарно-супровідні документи: зовнішньоекономічний контракт №19341 від 25.09.2022; рахунок-фактуру (інвойс) №4319079 від 04.10.2023; рахунок-проформу №19341 від 25.09.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми HUR.1 AF01247017 від 12.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.06.2023 (I, II частини); платіжний документ про оплату товару №12 від 28.09.2023; калькуляцію транспортних витрат №20-10/3 від 20.10.2023; висновок автотоварознавчого дослідження №10/0023 від 20.10.2023; копію митної декларації країни відправлення №23NLBA9T3FGAORDA9 від 12.10.2023; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.018.027164-23 від 20.10.2023; некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001 - 3021, 3023) №б/н від 20.10.2023; договір про надання послуг митного брокера № 17/2023/МБ від 01.10.2023; інші некласифіковані документи - фото № б\н від 20.10.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності, а саме:

- згідно рахунку-проформи від 25.09.2023 №19341 зазначено умови поставки EXW DOROHUSK, а згідно п.2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 25.09.2023 №19341 зазначені умови поставки FCA WIJCHEN;

- рахунок-фактура від 04.10.2023 №4319079 не містить підпису покупця товару.

У зв`язку із наявністю розбіжностей у документах, поданих до митного оформлення, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України у всіх вказаних вище випадках митного оформлення декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Декларант не надав додаткові документи, для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом від 20.10.2023 №174 (а.с. 91).

Оскільки документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, відповідач прийняв оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205080/2023/000238 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205080/2023/000020/1 від 20.10.2023 (а.с. 52, 53).

У графі 33 рішення зазначено, що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МКУ) та методу 2б (статті 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МКУ) та методу 2г (статті 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, на підставі цінової інформації наявної в мережі Інтернет (міжнародна платформа TRUCK 1.UE) посилання https://www.truckl.eu/tractor-units/scania-e-450-la4x2mnb-retarder-xenon-park-airco-euii-air- a7581058.html), що становить 33900 Євро.

В подальшому товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205080006048U3 від 20.10.2023 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України (а.с. 15).

Позивач, не погоджуючись із наведеною вище карткою відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення і рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з положеннями статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625.

Колегія суддів враховує, що у розглядуваній справі підставою для прийняття оспорюваного рішення №№UA205080/2023/000020/1 від 20.10.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205080/2023/000238 стало те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані декларантом документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності, а саме: згідно рахунку-проформи від 25.09.2023 №19341 зазначено умови поставки EXW DOROHUSK, а згідно п.2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 25.09.2023 №19341 зазначені умови поставки FCA WIJCHEN; рахунок-фактура від 04.10.2023 №4319079 не містить підпису покупця товару.

Декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Застосовано резервний метод. Джерелом інформації для визначення митної вартості оцінюваного товару слугувала цінова інформація, наявна в мережі Інтернет (міжнародна платформа TRUCK 1.UE) посилання https://www.truckl.eu/tractor-units/scania-e-450-la4x2mnb-retarder-xenon-park-airco-euii-air- a7581058.html) та становить 33900 Євро.

За вимогами частин першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 5 статті 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

Досліджуючи перелік документів, який при митному оформленні, був наданий позивачем, судом встановлено наступні обставини, зокрема, як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару, а саме: зовнішньоекономічний контракт №19341 від 25.09.2022; рахунок-фактуру (інвойс) №4319079 від 04.10.2023; рахунок-проформу №19341 від 25.09.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми HUR.1 AF01247017 від 12.10.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.06.2023 (I, II частини); платіжний документ про оплату товару №12 від 28.09.2023; калькуляцію транспортних витрат №20-10/3 від 20.10.2023; висновок автотоварознавчого дослідження №10/0023 від 20.10.2023; копію митної декларації країни відправлення №23NLBA9T3FGAORDA9 від 12.10.2023; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.018.027164-23 від 20.10.2023; некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001 - 3021, 3023) №б/н від 20.10.2023; договір про надання послуг митного брокера №17/2023/МБ від 01.10.2023; інші некласифіковані документи - фото № б\н від 20.10.2023.

Отже, судом встановлено, до митного оформлення було надано документи, які повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості у них не мають протиріч або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості товару за основним методом.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вказав відносно розбіжності, що згідно рахунку-проформи від 25.09.2023 №19341 зазначено умови поставки EXW DOROHUSK, а згідно п.2.1 зовнішньоекономічного контракту від 25.09.2023 №19341 зазначені умови поставки FCA WIJCHEN, якими передбачено, що Продавець поставляє Товар згідно даного Контракту на умовах FCA - Wijchen, відповідно до вимог Правил Інкотермс 2020 або інших, вказаних у товаросупровідних документах.

В даному випадку в товаросупровідному документі рахунку-проформі від 25.09.2023 №19341 попередньо вказано умови поставки EXW DOROHUSK, однак в рахунок-фактуру (інвойс) №4319079 від 04.10.2023 вказано умови поставки FCA WIJCHEN.

Суд зауважує, що первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон є інвойс. Його створює продавець та надсилає покупцю водночас з вантажем, оскільки без цього документа жоден перевізник не буде транспортувати товар.

Загалом, інвойс - це більш узагальнююче поняття документа, що експортером імпортеру, слово дослівно можна перекласти українською оплату, рахунок-фактура, але це не буде аналогом, оскільки підписання зобов`язання щодо надсилання, отримання та сплати за товар.

Є два види інвойсів: комерційний інвойс (commercial invoice) документ, на підставі якого відбувається оплата; проформа-інвойс - це попередній документ узгодження ціни, обсягу поставки тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс.

Проформа, якщо перекладати дослівно, означає заради форми, тобто це рахунок, виставлений покупцю формально, як документальне оформлення усних домовленостей, або оголошення ціни, обсягів поставки товару чи послуг. Його складання не створює жодних зобов`язань щодо оплати чи отримання товару.

Тобто, основним первинним документом, який супроводжує товар в міжнародній торгівлі, є рахунок-фактура (інвойс).

Умови поставки товару вказаними в контракті від 25.09.2023 №19341 та в рахунку- фактурі (Інвойс) №4319079 від 04.10.2023 є FCA WIJCHEN. Згідно Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс-2020) за умовами поставки FCA (Free Carrier - Франко перевізник) з вантажовідправника відповідальність знімається у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно.

При цьому, всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.

Ризики за товар переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу в транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження на транспорт перевізника.

Перевезення сідельного тягача бувшого у використанні, призначеного для перевезення напівпричепів на дорогах загального користування, марки SCANIA, модель згідно з довідником R450, шасі №YS2R4X20005416653, ТОВ Відродження, як Покупець, здійснювало самостійно.

Декларантом в підтвердження понесених витрат на перевезення ТОВ Відродження на Волинську митницю було надано калькуляцію транспортних витрат №20-10/3 від 20.10.2023, в якій вказано транспортні витрати за межами території України в сумі 1091 Євро та на території України в сумі 46 Євро. Вартість транспортних витрат за межами території України в сумі 1091 Євро відповідно до вимог п.5 ет.56 МК України включено до митної вартості ввезеного на територію України транспортного засобу, що не заперечувалось митним органом та підтверджено у п.16 рішення про коригування митної вартості товарів №UA205080/2023/00020/1 від 20.10.2023.

Отже, вказані в оскаржуваному рішенні митного органу розбіжності жодним чином не впливають на митну вартість заявленого позивачем для митного оформлення транспортного засобу.

Стосовно вказаних митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості розбіжностей, що рахунок-фактура (інвойс) №4319079 від 04.10.2023 не містить підпису покупця, судом враховується, що рахунок-фактура (інвойс) створюється та виписується постачальником товару, в даному випадку компанією "Scania Nederland BV.", який містить усі необхідні дані про товар та його вартість, реквізити продавця та покупця, підписаний та скріплений печаткою продавця товару.

Так, в інвойсі від №4319079 від 04.10.2023 містяться дані щодо назви та адреси вантажовідправника (Продавця) та вантажоотримувача (Покупця), найменування та характеристику транспортного засобу, його вартість, умов поставки та оплати. Тобто, в інвойсі №4319079 від 04.10.2023 наявна вся інформація, яка дозволяє ідентифікувати поставку та дає підстави стверджувати, що вказаний рахунок-фактура (інвойс) відповідає вимогам первинного документа, визначеним ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №6996-XIV та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Щодо зауваження відповідача про відсутність підпису покупця в інвойсі, то варто вказати, що зазначена обставина не впливає на розрахунок митної вартості. Крім того, відсутній підпис покупця в інвойсі по суті не є розбіжностями, оскільки даний документ не носить суперечностей з іншими поданими документами та відсутність підпису не впливає на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.

У постанові від 16.04.2019 у справі №815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойс і за наявності інших належних та достатніх доказів, не вказують на їх недійсність, та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Відтак, надані документи підтверджують цінові складові митної вартості, а тому відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості на підставі цінової інформації, наявної в мережі Інтернет (міжнародна платформа TRUCK 1.UE) посилання https://www.truckl.eu/tractor-units/scania-e-450-la4x2mnb-retarder-xenon-park-airco-euii-air- a7581058.html) та становить 33900 Євро.

Отже, доводи митного органу щодо ненадання позивачем митному органу повного переліку додаткових документів, відповідачем не було обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару. У той же час суд встановив, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та його числове значення.

Надані відповідачеві для здійснення митного оформлення документи надавали йому повне право під час митного оформлення застосовувати метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту), відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції, зокрема у справах №804/16980/14, № 815/2013/15, про те, що основним методом визначення вартості митної продукції, яка ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операцій).

Кожен наступний метод використовують лише у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

За наведеного висновок відповідача, що сформований у рішенні про те, що надані документи мають розбіжності, є безпідставним, тому що у відповідача не було жодних передбачених законом підстав для визначення вартості імпортованого товару за резервним методом.

До того ж, як вказано відповідачем в апеляційній скарзі, джерелом інформації, яка була використана для визначення митної вартості товару, митним органом було використано розміщене в мережі Інтернет оголошення на міжнародній платформі TRUCK1.UE за посилання https://www.truck1.eu/tractor-units/scania-e-450-la4x2mnb-retarder-xenon-park- airco-euii-air-a7581058.html, яке містило усі модельні характеристики сідельного тягача, зазначеного в МД.

З цього приводу колегія суддів зауважує, що згідно контракту №19341 від 25.09.2023 продавцем товару - сідельний тягач бувшого використання, призначений для перевезення напівпричепів на дорогах загального користування, марка SCANIA, модель згідно з довідником «R450» являється фірма Scania Nederland B.V., яка виставила на продаж вказаний транспортний засіб без посередників також на офіційному сайті дилера товару за посиланням https://used.scania.nl/vehicle?14849+Scania+R+450+LA4x2MNB+RETARDER+XENON+PARK+AIRCO+FULL+AIRveh за ціною 17650євро. Витяг із офіційного сайту дилера за вказаним посиланням від 20.10.2023 надавався декларантом під час митного оформлення, про що вказано у оскаржуваних картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205080/2023/000238 та в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205080/2023/000020/1 від 20.10.2023.

Суд зауважує, що в даному оголошенні на офіційному сайті дилера товару вказано всі контактні дані офіційного дилера Scania Truckcenter Benelux, які не зазначаються в оголошенні, на яке посилається митний орган.

Відповідно, продаж транспортного засобу було здійснено за ціною, згідно опублікованого в мережі Інтернет оголошення на офіційному сайті дилера Scania Truckcenter Benelux на підставі укладеного між Scania Nederland B.V. та ТОВ «Відродження» зовнішньоекономічного контракту.

Інформація, яка була опублікована на міжнародній платформі TRUCK1.UE це була запропонована на міжнародній платформі пропозиція, яка на даний час є опублікованою та не закритою.

Вимогами статті 59 МК України визначено, що за основу для визначення вартості береться вартість операції з ідентичними чи подібними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни.

У той же час, інформація, розміщена на сторінці інтернет-сайту https://www.truck1.eu/tractor-units/scania-e-450-la4x2mnb-retarder-xenon-park-airco-euii-air-a7581058.html та відомості з такого сайту не можуть свідчити про реальну вартість товару.

Тому інформація з інтернет-сайту https://www.truck1.eu/tractor-units/scania-e- 450-la4x2mnb-retarder-xenon-park-airco-euii-air-a7581058.html не може бути використана як належне джерело цінової інформації, оскільки така не містить інформацію про покупця даного транспортного засобу.

Отже, враховуючи викладені вище обґрунтування, висновки Волинського окружного адміністративного суду висловлені в рішенні від 09.04.2024 у даній справі є обґрунтовані та відповідають нормам матеріального права, яке було застосовано судом у прийнятому рішенні.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі Волинською митницею не доводиться те, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару згідно ІМ40ДЕ №23UA205080006035U1

від 20.10.2023 є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Доводи апеляційної скарги відповідача таких висновків суду не спростовують.

Отже, на підставі з`ясованих у справі обставин суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, приймаючи картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205080/2023/000238 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205080/2023/000020/1 від 20.10.2023, діяв не на підставі чинного законодавства.

В частині вирішення судом першої інстанції питання щодо розподілу понесених сторонами у справі судових витрат у виді витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи (перекладом документів) в розмірі 3600 грн, з чим не погодився відповідач, колегія суддів враховує, що позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 10000,00 грн..

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 №01/01-12, укладеного між адвокатом Хомич О.В. (Адвокат) та ТОВ Відродження (Клієнт); додаткову угоду №1/01/01-12 від 06.12.2023 до договору про надання правничої допомоги від 01.12.2023 №01/01-12; копію акта здачі-прийняття виконаних робіт наданих послуг від 18.12.2023 №1/01/01-12; рахунок-фактура №СФ-0000005 від 07.12.2023; копію платіжної інструкції №9882 від 07.12.2023 про оплату в сумі 10000,00 грн (а.с. 16 20).

Згідно додаткової угоди №1/01/01-12 від 06.12.2023 до договору про надання правничої допомоги від 01.12.2023 №01/01-12 визначено розмір винагороди (гонорару) Адвокату та порядок оплати за надання правової допомоги, а саме: консультування Клієнта, вивчення правової позиції для звернення в суд із позовом у цій справі - 2000 грн; підготовка та подання до суду позовної заяви у цій справі - 8 000 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 10000 грн. Правова допомога вважається наданою після підписання акту прийняття-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами. Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом у готівковому або безготівковому порядку після підписання Сторонами Акту прийняття- передачі робіт.

Відповідно до акта здачі-прийняття виконаних робіт наданих послуг від 18.12.2023 №1/01/01-12 виконавцем адвокатом Хомич О.В. надано такі послуги щодо ведення справи: консультування Клієнта, вивчення правової позиції для звернення в суд із позовом у цій справі - 2000 грн; підготовка та подання до суду позовної заяви у цій справі - 8 000 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 10000 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач, заперечуючи проти стягнення витрат на правову допомогу та стверджуючи про їх не співмірність та завищеність, не додає жодного доказу з цього приводу. Натомість, як вже зазначалось вище, між сторонами було досягнуто домовленостей про вартість правової допомоги у фіксованому розмірі в сумі 10000,00 грн..

В суді першої інстанції відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх не співмірністю із категорією справи і предметом позову.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною другою статті 134 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Отже, наведеними вище правовими нормами встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України №3477- IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 рішення у справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Колегія суддів вважає, що матеріалами справи в безспірному порядку підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат по оплаті професійної правничої допомоги при вирішенні судом першої інстанції цієї справи.

Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи із принципів співмірності витрат, зважаючи на заперечення відповідача обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, колегія суддів погоджується, що справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що є співмірним зі складністю справи та обсягом виконання відповідних робіт, що не спростовано відповідачем.

Крім того, нормами частини третьої статті 132 КАС України, визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 КАС України, судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою, суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.

З наведеного вбачається, що якщо матеріали позовної заяви містять документи складені на іноземній мові, такі потребують офіційного перекладу на українську мову.

На підтвердження понесення витрат, пов`язаних із залученням перекладача в сумі 3600,00 грн позивачем надано: акти виконаних робіт №РА-0000124 від 01.12.2023 на суму 2940,00 грн, №РА-0000129 від 18.12.2023 на суму 660,00 грн; рахунки №СФ-0000123 та №СФ-0000128 на відповідні суми; платіжні інструкції №9903 від 07.12.2023 на суму 2940,00 грн та №9980 на суму 660,00 грн; акти виконаних робіт №0000124 від 01.12.2023 на суму 2940,00 грн та №0000129 від 18.12.2023 на суму 660,00 грн (а.с. 21 28).

Отже, витрати, понесені позивачем під час підготовки та подання позову до суду на правову допомогу та залученні послуг перекладача, є документально підтвердженні та відповідають вимогам чинного законодавства України.

Такі витрати були необхідними з зв`язку із розглядом вказаної справи, а тому також підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В апеляційній скарзі відповідач не обґрунтував належним чином заперечення щодо визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Апеляційний суд також враховує, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач заявив, що у зв`язку з поданням апеляційної скарги змушений понести витрати на надання правової допомоги в сумі 5500,00 гривень.

Відповідач подав до суду заперечення щодо понесених судових витрат, у яких просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Вирішуючи по суті заяву (клопотання) позивача про відшкодування відповідних судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що вказана заява є частково обґрунтованою, з врахуванням наступного.

На підтвердження понесених позивачем у суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу надано: копії додаткової угоди №2/01/01-12 від 29.07.2024, акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №2/01/01-125 від 29.07.2024, рахунку-фактури №СФ-0000004 від 29.07.2024 та платіжної інструкції №12432 від 30.07.2024.

Згідно додаткової угоду №2/01/01-12 від 29.07.2024 до договору про надання правничої допомоги від 01.12.2023 №01/01-12 визначено розмір винагороди (гонорару) Адвокату та порядок оплати за надання правової допомоги, а саме, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у цій справі складає 5500,00 грн. Правова допомога вважається наданою після підписання акту прийняття-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами. Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом у готівковому або безготівковому порядку після підписання Сторонами Акту прийняття- передачі робіт.

Відповідно до акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №2/01/01-125 від 29.07.2024 виконавцем адвокатом Хомич О.В. надано послугу щодо ведення справи, а саме, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у цій справі - 5500,00 грн..

Платіжною інструкцією №12432 від 30.07.2024 підтверджено сплату коштів 5500,00 грн за надання правової допомоги згідно договору №01/01-12 від 01.12.23р., додаткової угоди №2/01/01-12 від 29.07.2024; акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №2/01/01-125 від 29.07.2024.

Надаючи оцінку наданим доказам щодо понесених позивачем витрат на надану правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 5500,00 грн, колегія суддів зауважує, що такий розмір не є у вказаному обсязі співмірним та обґрунтованим зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а являється завищеним, оскільки предмет спору в даній справі не є складним та не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних і затрати значного часу.

Водночас, взявши до уваги принцип співмірності, напрацьовану правову позицію щодо аналогічних правовідносин, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, колегія суддів вважає, що обсяг наданої стороні позивача професійної правничої допомоги у вказаній справі в суді апеляційної інстанції за підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу складає 1000 грн, із затраченим часом не більше однієї годин (послуги: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу 1 год. (1000 грн), який відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), співмірності із складністю справи та обсягу виконаних адвокатом робіт. Такий відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача містить обґрунтування, аналогічні змісту мотивувальної частини позовної заяви та висновків суду першої інстанції.

З врахуванням встановленого колегія суддів вважає, що фактична вартість витрат адвоката складає підтверджений розмір у 1000 грн. в суді апеляційної інстанції і такий розмір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року в адміністративній справі №140/35974/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (код ЄДРПОУ 43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження (код ЄДРПОУ 31501553) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень 00 коп..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль