Постанова

від 19.11.2024 по справі 380/22792/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22792/23 пров. № А/857/1638/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, прийняте суддею Гуликом А.Г. у місті Львові, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦШИНА Україна» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦШИНА Україна» (надалі ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Львівської митниці (надалі відповідач) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №11А209000/2023/400020/2 від 27.03.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209140/2023/000215 від 27.03.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 позов задоволено.

Суд виходив з того, що згідно п. 2 Договору між ТОВ та ЗАТ «Орміна», перевезення вантажів здійснюється на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення (форма наведена у додатку до контракту, посилання на заявку міститься у рахунку на перевезення).

Заявка до митного оформлення не надана.

Суд першої інстанції зазначив, що всі істотні умови перевезення відображені у заявці на перевезення та у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг №GRE 004770 від 13.03.2023.

У вказаному рахунку-фактурі зазначений маршрут транспортування, номер замовлення, номер транспортного засобу, яким перевозився товар, номер договору, відповідно до якого надаються послуги, та вартість таких послуг (1400 євро).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції в даному випадку виконав функцію митного органу (суб`єкта владних повноважень), дослідивши обставину та документ, який не був поданий та досліджений митним органом, порушивши тим самим приписи ч. 1 ст. 2 КАС України.

Зазначає, що для підтвердження, такий рахунок відповідає усім домовленостям, які зазначені у заявці, декларант мав надати до митного оформлення, а не під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в позові.

ТОВ у відзиві зазначає що, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Вважає, що висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються доводами наведеними відповідачем в оскаржуваному рішенні у відзиві, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару, а відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вважає, що судом першої інстанції винесено правомірне рішення.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та Double Coin Tyre Group (Shangain) Exp Co., Ltd укладено контракт №DC-SU/2020-0525 від 25.05.2020 на поставку шин для вантажних транспортних засобів.

Згідно Інвойсу №20230035В від 06.01.2023 продавець зобов`язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар на загальну суму USD 100131,92.

Уповноваженим позивачем декларантом з метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, подана митна декларація №23UA209140006390U3 від 27.03.2023.

Митна вартість товару визначена за основним методом, а саме ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів: сертифікат якості б/н від 06.01.2023; пакувальний лист б/н від 08.03.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №202300035В від 06.01.2023; автотранспортну накладну №0313/2-1 від 13.03.2023; спровідний документ №23LTVR500000014515 від 13.03.2023; сертифікат про походження товару №23С3100А8410/00053 від 08.03.2023; декларацію про походження товару №202300035В від 06.01.2023; видаткову накладну №31 від 05.01.2023; видаткову накладну №171 від 02.01.2023; банківський документ б/н від 12.01.2023; рахунок-фактура №1006 від 13.03.2023; рахунок-фактура №GRE 004770 від 13.03.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1303-2 від 13.03.2023; прейскурант б/н від 06.01.2023; висновок про вартісні характеристики товару експерта №23/1/116 від 15.03.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 03.03.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 19.05.2022; зовнішньоекономічний договір DC-SU/2020-0525 від 25.02.2020; договір про надання послуг митного брокера UA209160/2022/26-01 від 08.08.2022; договір (контракт) про перевезення №204018-117 від 04.01.2018; договір (контракт) про перевезення №280322/1 від 28.03.2022; специфікацію до інвойсу №1 від 13.03.2023; копію митної декларації про відправлення №223120230000325922 від 22.01.2023.

Відповідач 27.03.2023 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №11А209000/2023/400020/2 та на його основі картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209140/2023/000215 від 27.03.2023.

Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача щодо коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, звернувся з відповідним позовом до суду.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно частини третьої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Частиною четвертою статті 57 МК України передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Згідно частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Згідно частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 зазначив, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Таким чином, митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Апеляційний суд критично оцінює доводи відповідача про те, що у гр. 4 ЦМР «місце завантаження» вказано «Вільнюс», тоді як відповідно до наданих до митного оформлення рахунків на транспортування покупець оплачує перевезення за маршрутом Шанхай Клайпеда та Вільнюс Рава-Руська. Від Клайпеди до Вільнюса відстань складає 300 км.

Відомості щодо витрат на цій ділянці маршруту відсутні.

Крім того, транспортування товару здійснювалось, в тому числі, морським транспортом, проте коносамент до митного оформлення не надавався.

Згідно листа експедитора ЗАТ «Орміна» від 13.03.2023, експедитор повідомив про помилку в маршрутах транспортування, зазначивши, що в рахунку №GRE004770 від 13.03.2023 допущена помилка, неправильно вказане місце завантаження Вільнюс, Литва. Вважати правильним місцем завантаження Клайпеда, Литва.

Відтак, експедитор підтвердив листом від 13.03.2023 допущену помилку у зазначенні маршруту. Вартість послуг доставки не змінювалась та складає 1400 євро.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що транспортування товару здійснювалось, в тому числі морським транспортом, проте коносамент до митного оформлення не подавався.

Для підтвердження розміру транспортних витрат на доставку морським транспортом, які впливають на розмір митної вартості товару, позивач надав відповідачу довідку про транспортні витрати №1303-2 від 13.03.2023 та рахунок на оплату №1006 від 13.03.2023, що надані експедитором ТОВ «Хіллдом Логістік» на послуги з доставки. У вказаних документах зазначено маршрут транспортування, а саме: Шанхай, Китай Клайпеда, Литва, а також вартість транспортних витрат за таким маршрутом, які складають 65753,20 грн за доставку одного контейнеру.

Відтак, позивач надав відповідачу документи, які містять інформацію про розмір транспортних витрат, які впливають на розмір митної вартості товару.

Відсутність у пакеті документів, що подавалися при митному оформленні, коносаменту на транспортування морським транспортом не може бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки коносамент не мітить інформації про митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14.

Колегія суддів не враховує зауваження відповідача щодо того, що відповідно до п. 2 Договору ТОВ із ЗАТ «Орміна», перевезення вантажів здійснюється на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення (форма наведена у додатку до контракту, посилання на заявку міститься у рахунку на перевезення). Заявка до митного оформлення не надана.

Всі істотні умови перевезення відображені у заявці на перевезення та у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг №GRE 004770 від 13.03.2023.

У вказаному рахунку-фактурі зазначений маршрут транспортування, номер замовлення, номер транспортного засобу, яким перевозився товар, номер договору, відповідно до якого надаються послуги, та вартість таких послуг (1400 євро).

Стосовно зауважень відповідача з приводу специфікації до інвойсу від 13.03.2023 та пакувального листа від 08.03.2023 (документи складені після відвантаження товару) дата інвойсу 06.01.2023, колегія суддів вважає, що поставка товару здійснювалася окремими партіями, різними контейнерами та, відповідно, з морського порту до пункту розмитнення доставлялась наземним транспортом різними автомобілями, які підлягали розмитненню. Оскільки загальний обсяг шин за об`ємом не міг бути розміщений в одному транспортному засобі, то під кожне завантаження складалася окрема специфікація та пакувальний лист на відповідну кількість шин, яка фактично може бути розміщена у такому транспортному засобі.

Частиною другою статті 55 МК України врегульовано, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечить наведеним вище положенням законодавства та судової практики, що є самостійною підставою для його скасування.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, та підтримана у постанові від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890.

Верховний Суд у постанові від 25.09.2020 у справі №810/2520/16 зазначив, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своїх рішеннях не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №11А209000/2023/400020/2 від 27.03.2023, а відтак про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимогст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №380/22792/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар