Постанова

від 19.11.2024 по справі 140/36088/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/36088/23 пров. № А/857/14086/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року, ухвалене суддею Костюкевичем С.Ф. у м. Луцьку Волинської області у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №140/36088/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРШАЛ ЮА» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРШАЛ ЮА» звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Волинської митниці, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07.11.2023 №UA205140/2023/000664/2 та від 14.11.2023 №UA205140/2023/000676/2.

Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовує тим, що в підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів та обраного методу її визначення до декларацій додано достатній перелік документів. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, їх дані піддаються обчисленню та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товарів які ввозяться по поданій митній декларації на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. За МД №23UA205140093293U6 та МД №23 UA205140095438U6 відбулось спрацювання кількох профілів ризику, зокрема: 101-1, 103-1, 105-2, 107-3, 210-1, 911-1. Вказуючи на наявність у митного органу за наведених обставин обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, зазначає, що з метою здійснення контролю правильності обчислення декларантом митної вартості митним органом декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи. На вимогу митного органу декларант подав повідомлення про надання додаткових пояснень та документів: закупівельна фактура №А8/10/2023 від 20.10.2023 та лист ТОВ «ТРАСБРОК ГРУП» від 07.11.2023. Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився, про що повідомив митницю листом від 07.11.2023. На переконання скаржника, надані додатково на вимогу митниці документи не спростовували розбіжності щодо вартості товару. Також зауважує, що судом першої інстанції не враховано те, що ст. 64 МК України чітко передбачено можливість застосування резервного методу визначення митної вартості товару на підставі раніше визнаних чи визначених вартостей, тобто митних декларацій, відомості про які наявні в митниці. Митним органом порівнювався рівень заявленої митної вартості оцінюваного товару з наявною інформацією про рівень цін на такі товари. За результатом такого порівняння виявлено МД, згідно яких були оформлені товари, які мають найбільшу кількість ідентичних параметрів із товаром, що був придбаний позивачем.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 07.11.2023 декларантом ТзОВ «МАРШАЛ ЮА» відповідно до положень статті 264 МК України на митний пост Волинської митниці подано електронну митну декларацію 23UA205140093859U6 для здійснення митного оформлення в режимі імпорту товару «сідельний тягач марки - RENAULT, модель - MAGNUM, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2012 р., модельний рік виготовлення - 2012 р., тип двигуна - дизельний, об`єм - 12 902 куб.см, потужність - 360 KW, номер кузова - НОМЕР_1 , призначення - для використання по дорогах загального користування, категорія N3, власна маса - 8329 кг повна маса - 18600 кг, вантажопідйомність - 10271 кг, тип - вантажний сідельний тягач; колісна формула 4 x 2; кількість місць включаючи водія 2; виробник: «RENAULT», FR; торгова марка: «RENAULT», в якій заявлена митна вартість товару за першим методом (за ціною договору) на рівні 6 150 Євро.

На підтвердження заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: рахунок-фактура № 39/10/23 від 31.10.2023; автотранспортна накладна № 209987 від 04.11.2023; декларація про походження товару № 6541 від 05.11.2023; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 01.06.2022; експертний висновок про якісні характеристики транспортного засобу № 6541 від 05.11.2023; договір купівлі-продажу № 29 від 31.10.2023; договір про надання послуг митного брокера від 06.11.2023; експортна декларація № 23PL301010Е1574704 від 04.11.2023; фото транспортного засобу; митна декларація № 23UA205140093293U6 від 06.11.2023.

За результатами розгляду документів 07.11.2023 Волинською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000664/2 та видано картку відмови № UA205140/2023/033263 в прийняті митної декларації. Митну вартість визначено на рівні 11 700 Євро замість заявлених декларантом 6 150 Євро.

Зокрема, в пункті 33 оскаржуваного рішення зазначено: «Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи які подані, для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

- в декларації країни відправлення №23РL301010Е1574704 від 04.11.2023 числове значення вартості товару становить 26 915 злотих, проте в інвойсі №39/l0/2023 від 31.10.2023 вартість товару становить 6 150 Євро;

- відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є Marshal Trans Spzoo, однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 01.06.2022 в графі C.1.1 зазначений інший власник CIESIELSKI PIOTR, документів про перехід права власності від власника CIESIELSKI PIOTR до Marshal Trans Spzoo, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно. Згідно ст. 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також не містять розбіжності Вам необхідно згідно ст. 53 та ст. 54 МКУ в 10-ти денний термін надати: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість якої визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; 4) випуску з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Декларант на вимогу митниці не надав додаткових документів, які б підтвердили митну вартість, про що повідомлено листом від 07.11.2023 № 21/07/23.

В оскаржуваному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме на рівні 11 700 Євро за МД №UА205140/2023/84289 від 11.10.2023.

Також в оскаржуваному рішенні зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД № 23UA205140093859U6 від 07.11.2023 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

14.11.2023 декларантом ТОВ «Маршал ЮА» відповідно до положень статті 264 МК України на митний пост Волинської митниці подано електронну митну декларацію №23UA20514009594U9 для здійснення митного оформлення в режимі імпорту товару «сідельний тягач: марки - SCANIA, модель - R480, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2013 р., модельний рік виготовлення - 2013 р., тип двигуна - дизельний, об`єм - 12 740 куб.см, потужність - 353 KW, номер кузова - YS2R4X20005323452, призначення - для використання по дорогах загального користування, категорія N3, власна маса - 8 212 кг, повна маса - 19 000 кг, вантажопідйомністю 788 кг, тип - вантажний сідельний тягач; колісна формула - 4 x 2; кількість місць включаючи водія 2; виробник: «SCANIA», SE; торгова марка: «SCANIA», в якій заявлена митна вартість товару за першим методом (за ціною договору) на рівні 12 330 Євро.

На підтвердження заявленої в МД митної вартості товарів та обраного методу їх визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: рахунок-фактура № 9/11/23 від 08.11.2023; автотранспортна накладна № 7080 від 10.11.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 12.04.2022; експертний висновок про якісні характеристики транспортного засобу № 7080 від 10.11.2023; договір купівлі-продажу № 30 від 08.11.2023; договір про надання послуг митного брокера від 13.11.2023; експортна декларація № 23PL301010Е1605589 від 10.11.2023; фото транспортного засобу; митна декларація № 23UA205140095438U6 від 13.11.2023.

За результатами розгляду документів, 14.11.2023 Волинською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000676/2 та видано картку відмови № UA205140/2023/033318 в прийняті митної декларації. Митну вартість визначено на рівні 16 000 Євро замість заявлених декларантом 12 330 Євро.

Зокрема, в пункті 33 оскаржуваного рішення зазначено: «Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи які подані, для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

- в декларації країни відправлення № 23PL301010E1605589 від 10.11.2023 числове значення вартості товару - 54408 злотих, проте в інвойсі № 9/11/2023 від 08.11.2023 вартість товару становить 12 330 Євро;

- відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є Marshal Trans Sp zoo, однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 12.04.2022 в графі C.1.1 зазначений інший власник Nagorski Szymon, документів про перехід права власності від власника Nagorski Szymon до Marshal Trans Sp zоo, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано.

- відповідно зовнішньоекономічного договору № 30 від 08.11.2023 продавцем товару є Marshal Trans Spzoo. (Польща), покупцем ТОВ «МАРШАЛЮА», Україна, що може свідчити про існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно. Згідно ст. 54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також не містять розбіжності декларанту позивача згідно ст. 53 та ст. 54 МКУ запропоновано в 10-ти денний термін надати: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість якої визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; 4) випуску з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Декларант на вимогу митниці надав додаткові документи, які підтвердили митну вартість, зокрема, рахунок-фактура № 01/11/23 від 09.11.2023, де зазначена вартість транспортного засобу 50000 PLN, продавець Szymon Nagorski, покупець Marshal Trans Spzoo.

В оскаржуваному рішенні також вказано на тк, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме: на рівні 11 700 Євро за МД №UА205030/2023/019300 від 10.10.2023.

Вказано, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД № 23UA205140095946U9 від 15.11.2023 шляхом надання гарантій відповідно до X розділу Митного кодексу України.

Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРШАЛ ЮА», вважаючи рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.11.2023 №UA205140/2023/000664/2 та від 14.11.2023 №UA205140/2023/000676/2 протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Згідно із статтею 264 Кодексу митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

У випадках, коли з причин, визнаних органом доходів і зборів обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів

Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.

За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).

За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.ч. 2-3 ст. 54 МК України).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Водночас частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відтак, в силу приписів статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року (справа №815/6827/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Встановлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованих в Україну товарів поставлено під сумнів правильність визначення їх митної вартості.

Згідно доводів скаржника, позивачем не надано достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом.

Зокрема митний орган покликається на те, що митницею було направлено уповноваженій особі декларанта електронними повідомленнями вимоги на надання додаткових документів.

Конкретизація переліку документів, які повинен надати платника податків пов`язується із вимогами до суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішень (вчинення дій) діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (п.2 ч.2 ст.2 КАС України), а також забезпечити право особи на участь в процесі прийнятті рішення (п.9 ч.2 ст.2 КАС України).

Оцінивши вимогу митного органу із наведеними вище нормами МК України, судом першої інстанції слушно вказано на те, що надані позивачем докази є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Зміст наданих митному органу документів, що кореспондуються між собою, вказує на наявність всіх реквізитів та відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих позивачем товарів.

Так, відповідно до матеріалів даної справи судом встановлено, що до митної декларації № 23UA205140093859U6 від 07.11.2023 на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактура № 39/10/23 від 31.10.2023; автотранспортна накладна №209987 від 04.11.2023; декларація про походження товару № 6541 від 05.11.2023; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 01.06.2022; експертний висновок про якісні характеристики транспортного засобу № 6541 від 05.11.2023; договір купівлі-продажу № 29 від 31.10.2023; договір про надання послуг митного брокера від 06.11.2023; експортна декларація № 23PL301010Е1574704 від 04.11.2023; фото транспортного засобу; митна декларація № 23UA205140093293U6 від 06.11.2023.

Водночас, позивачем листом від 07.11.2023 № 21/07/23 надано митному органу пояснення у яких зазначено, що товариством до митного оформлення було надано вичерпний перелік документів, який підтверджував заявлену митну вартість ввезеного товару, а тому надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару є необґрунтованим, а стосовно неможливості надання інших витребуваних документів надані відповідні пояснення. Просив врахувати надані пояснення та прийняти рішення відповідно до частин 3, 4 статті 54 МК України, без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Також до митної декларації № 23UA20514009594U9 від 14.11.2023 на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактура № 9/11/23 від 08.11.2023; автотранспортна накладна № 7080 від 10.11.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 12.04.2022; експертний висновок про якісні характеристики транспортного засобу № 7080 від 10.11.2023; договір купівлі-продажу № 30 від 08.11.2023; договір про надання послуг митного брокера від 13.11.2023; експортна декларація № 23PL301010Е1605589 від 10.11.2023; фото транспортного засобу; митна декларація № 23UA205140095438U6 від 13.11.2023.

Крім того, позивачем на вимогу митниці надано додаткові документи, які підтвердили митну вартість, зокрема, рахунок-фактура № 01/11/23 від 09.11.2023, де зазначена вартість транспортного засобу 50000 PLN, продавець Szymon Nagorski, покупець Marshal Trans Spzoo.

Доводи відповідача про те, що декларантом не було подано на витребування митного органу повного переліку первинних документів є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи передбачені ст. 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.

Щодо покликання відповідача на наявність таких розбіжностей як «в декларації країни відправлення №23РL301010Е1574704 від 04.11.2023 числове значення вартості товару становить 26 915 злотих, проте в інвойсі № 39/10/2023 від 31.10.2023 вартість товару становить 6 150 Євро» та «в декларації країни відправлення № 23PL301010E1605589 від 10.11.2023 числове значення вартості товару - 54408 злотих, проте в інвойсі № 9/11/2023 від 08.11.2023 вартість товару становить 12 330 Євро», судом першої інстанції правильно виснувано, що зазначена обставина не повинна викликати у Волинської митниці сумнівів при проведенні митного оформлення, оскільки у експортних митних деклараціях зазначена статистична вартість у польських злотих, а при заповненні митних декларацій суб`єкт (Польський брокер) повинен вибрати та проставити в зазначеній декларації середню статистичну вартість.

Суд апеляційної інстанції констатує, що декларантом до митної декларації був наданий рахунок-фактура (інвойс), за яким здійснювалась операція. Так, рахунок-фактура є доказом операції купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Відповідно до рахунка-фактури № 39/10/2023 від 31.10.2023 вартість товару становить 6150 Євро, на даному документі присутні усі реквізити і наявні усі підписи, а згідно закупівельного рахунок-фактури вартість товару визначена в злотих на рівні 26 915. Разом із тим в рахунку-фактурі № 9/11/2023 від 08.11.2023 вартість товару становить 12 330 Євро, на даному документі присутні усі реквізити і наявні усі підписи, а згідно закупівельного рахунок-фактури вартість товару визначена в злотих на рівні 54 408. При формуванні рахунків-фактур № 39/10/2023 від 31.10.2023 та № 9/11/2023 від 08.11.2023, за якими купувалися вищевказані транспортні засоби у польської фірми, був сформований польською фірмою рахунок на оплату за товару у валюті Євро, тому розбіжності в сумі товару, на яку звертає увагу в оскаржуваному рішенні відповідач, виникла у зв`язку з курсовою різницею, оскільки документи формувалися в різні дати, вартість валюти Євро до злотого також змінювалася.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивачем Волинській митниці були надані експортні декларації, які також підтверджують купівлю вищевказаних транспортних засобів згідно рахунків-фактур № 39/10/2023 від 31.10.2023 та № 9/11/2023 від 08.11.2023.

Щодо різниці в ціні товару, яка зазначена в експортній декларації та заявлена в митній декларації судом враховано, що в експорнтій декларації вказана статистична вартість, яка не вважається фактичною вартістю імпортованого товару.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що статистична вартість це митна вартість товару в тисячах гривень, що заокруглюється за правилами заокруглення і використовується для статистичного обміну на митниці, така не є тотожною митній вартості товару. Водночас експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими покликання скаржника на Керівництво із заповнення Єдиного адміністративного документа (далі - ЄАД), розроблене Генеральним Директоратом TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08), відповідно до якого графа 46 «статистична вартість» ЄАД має містити статистичну вартість. «Статистична вартість» означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни - експортера - члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та має також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни - члена ЄС, де відбувається експорт.

Отже, митна вартість товару, яка вказується декларантом у митній декларації при ввезенні товару на територію України, не може бути меншою за вартість товару, яка вказується в декларації країни відправлення, адже митна декларація країни відправлення - це оформлена в країні експорту товару митна декларація в митному режимі «експорт», яка містить, зокрема, показник «статистичної вартості».

Разом з тим, слід зазначити, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це в даному випадку обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Тож будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, конвертованої в іншу валюту, ніж та, що визначена контрактом і у якій позивач здійснювала оплату товару, у цьому разі обумовлена застосуванням курсу валют, а не заниженням ціни товару згідно з первинними документами, виданими продавцем.

До того ж, згідно з частиною 3 статті 53 МК України, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Крім того, окремі недоліки у заповненні декларації країни відправлення не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.

Також не заслуговують на увагу твердження митного органу про те, що «відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є Marshal Trans Spzoo, однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 01.06.2022 в графі C.1.1 зазначений інший власник CIESIELSKI PIOTR» та «відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є Marshal Trans Sp zoo, однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12.04.2022 в графі C.1.1 зазначений інший власник Nagorski Szymon», суд зазначає, що транспортний засіб ввезений з країни Євро Союзу, відповідно, на цю країну поширюється дія усіх директив Ради Європейського Союзу.

Відповідно до статті 4 Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЄС від 29.04.1999 про реєстраційні документи транспортних засобів свідоцтво про реєстрацію, видане однією державою-членом, офіційно визнає інша держава-член з метою ідентифікації транспортного засобу у міжнародному дорожньому русі або для перереєстрації в іншій державі-члені.

Крім того, суд зазначає, що задля спрощення процедур та мінімізації бюрократичних дій, склалася практика, яка передбачає можливість непереєстрації транспортних засобів у випадку подальшого продажу останніх. Для придбання транспортних засобів реєстрація таких не потрібна ні відповідно до європейського законодавства, ні відповідно до національних правил країни-експортера. Це також не потрібно для перепродажу транспортних засобів. Жодна з граф реєстраційного свідоцтва не є доказом права власності. Підтвердити право власності можна за допомогою договору купівлі-продажу. Свідоцтва про реєстрацію не мають завдання підтвердити право власності, а використовується як доказ права розпорядження в процесі реєстрації транспортного засобу. До того ж, відомості із свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар (постанова Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044).

Відтак, за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість транспортних засобів, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Рішеннями про коригування митної вартості товарів митну вартість імпортованого товару визначено за резервним методом згідно ст. 64 МК України.

При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано інформацію щодо рівня митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначених відповідно до раніше визнаних (визначених) митних вартостей.

Згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 08.02.2019 в справі №825/648/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Однак, зміст оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів не дає суду можливості встановити які складові вплинули на формування митним органом саме такої ціни, у ньому не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У ньому лише зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.

Тобто, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що факт надання достатніх документів на підтвердження заявленої вартості зазначено митним органом в картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/033263, № UA 205140/2023/033318 (а.с. 15, 24).

Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Слід також зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року (справа №805/2713/16-а).

В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом з урахуванням умов поставки.

Відтак, рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.11.2023 №UA205140/2023/000664/2 та від 14.11.2023 №UA205140/2023/000676/2 не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ «МАРШАЛ ЮА» про визнання протиправним та скасування рішень Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.11.2023 №UA205140/2023/000664/2 та від 14.11.2023 №UA205140/2023/000676/2 є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі №140/36088/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний