Постанова

від 20.11.2024 по справі 380/7489/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/7489/24 пров. № А/857/16177/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Коваля Р.Й., Кухтея Р.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року (суддя Мартинюк В.Я., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №380/7489/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача оформлене висновком від 24.01.2024 року про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції; 2) зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням III групи інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн..

Відповідач позовних вимог не визнав, подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа також подала відзив (пояснення) на позовну заяву, яку вважає безпідставною і необґрунтованою. Просила відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства внутрішніх справ України оформлене висновком від 24.01.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 1211,20 грн сплаченого судового збору.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт рішення суду необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням матеріальних норм права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про визнання протиправними дій МВС України та зобов`язання вчинити дії, позаяк при проведенні медико-соціальної експертизи позивача до складу комісії не залучалися представники закладів охорони здоров`я МВС України, тому вказана обставина виключає можливість прийняття рішення відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №850. Також судом першої інстанції не було враховано, що вимоги та зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є прямим втручанням у дискреційні повноваження і такими, що не відповідають засадам і завданню адміністративного судочинства.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 14.06.2024 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому зазначає, що апеляційна скарга не є обґрунтованою. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 проходив службу у органах внутрішніх справ України.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №661 від 10.12.2013 року, виданого Військово- лікарською комісією ГУ МВС у Львівській області у ОСОБА_1 наявне захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ; непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с. 18).

Згідно із довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серія 12ААА №012458, позивачу встановлено 45% втрати професійної працездатності (а.с. 15).

Як передбачено випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААВ №728749, позивачу встановлено третю групу інвалідності у заявку із захворюванням пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 17).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 року у справі №380/11873/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2024 року, зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок з відповідними документами ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (а.с. 24, 30).

Позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області із заявою (рапортом), до якої було долучено відповідний пакет документів, та просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлено третю групу інвалідності у заявку із захворюванням пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 14).

Відповідно до висновку про призначення одноразової грошової допомоги на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 року, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2024 року у справі №380/11873/23 складеного Головним управлінням МВС України у Львівській області на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_1 у зв`язку з інвалідністю з 13.03.2023 року на підставі підп.2 п.3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 402600 грн. 00 коп. (а.с. 39).

Листом №24/31/01-2024 від 24.01.2024 року Департамент пенсійних питань та соціального захисту повідомив Ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Львівській області, що за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу Департаментом охорони здоров`я МВС України вказано на те, що при його огляді медико-соціальною експертною комісією допущено порушення вимог Положення про медико-соціальну експертизу, відповідно до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. При проведенні експертизи позивача представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались. Лікарсько-консультативною комісією ДУ ТМО МВС України по Львівській області позивач на МСЕК не направлявся. Невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення унеможливила прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу. Враховуючи викладене, прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.

Листом №18 від 11.03.2024 року Головне управління МВС України у Львівській області повідомило позивача, що з метою виконання рішення суду у справі №380/11873/23 подані матеріали з відповідним висновком було направлено МВС для прийняття відповідного рішення. В подальшому вказані матеріали було повернуто до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області. Просило прибути для отримання копій листа Департаменту пенсійних витань та соціального захисту МВС України та висновку (а.с. 36).

Вважаючи рішення про відмову в призначенні спірної одноразової грошової допомоги протиправним, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України.

Переглянувши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції були врегульовані Законом України Про міліцію від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (далі Закон № 565-ХІІ).

Частиною шостою статті 23 Закону №565-ХІІ встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

З 07 листопада 2015 року Закон №565-ХІІ втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року №580-VІІІ (далі Закон №580-VІІІ).

Абзацом третім пункту 15 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України Про міліцію, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України Про Національну поліцію.

Отже, норми статті 23 Закону №565-ХІІ мають переживаючу дію, а колишні працівники міліції мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням їм інвалідності на підставі цього Закону в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації положень статті 23 Закону України Про міліцію Кабінет Міністрів України 21 жовтня 2015 року прийняв постанову №850, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі Порядок №850).

Відповідно до пункту 1 Порядку №850, порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно із п.2 Порядку №850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пп.2 п.3 Порядку №850, грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з п.7 Порядку №850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно з п.8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно з п.9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Наведені правові норми дають підстави дійти таких висновків: за працівниками міліції зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом №580-VІІІ; розгляд заяви (рапорту) і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги). Повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства, для доопрацювання, Порядком №850 не передбачено; обов`язок прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги за наслідками розгляду поданих працівником міліції заяви (рапорту) та документів покладений на Міністерство внутрішніх справ України.

У розглядуваній справі судом встановлено, що листом №18 від 11.03.2024 року Головне управління МВС України у Львівській області повідомило позивача, що з метою виконання рішення суду у справі №380/11873/23 подані матеріали з відповідним висновком було направлено МВС для прийняття відповідного рішення. В подальшому вказані матеріали було повернуто до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області листом за №24/31/01-2024 від 24.01.2024 року, яким повідомлено, що оскільки позивач Лікарсько-консультативною комісією ДУ ТМО МВС України по Львівській області на МСЕК не направлявся, невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення унеможливило прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу. Тому прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.

Як передбачено пунктом 14 Порядку №850, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Суд зауважує, що перелік підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, визначений пунктом 14 Порядку №850 та є вичерпним.

Зазначену відповідачем підставу для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги як незалучення працівників закладів охорони здоров`я МВС України при проведенні медико-соціальної експертизи під час встановлення інвалідності працівнику міліції пункт 14 Порядку №850 не містить.

Пунктом 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико- соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково- педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку про те, що склад комісії затверджується МОЗ, а участь представника закладів охорони здоров`я МВС не є безумовною.

Також слід звернути увагу на той факт що позивач не зобов`язаний відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що до складу комісії, яка проводила зазначену експертизу, не був залучений представник закладів охорони здоров`я МВС, Міністерство внутрішніх справ України діяло всупереч нормам чинного законодавства та прийнято протиправне рішення, яке не відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України щодо його законності та обґрунтованості, оскільки відповідачем не було прийняте у спосіб, що визначений законом.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Міністерства внутрішніх справ України оформлене висновком від 24.01.2024 року про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченого Порядком №850.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд першої інстанції цілком законне і обґрунтоване прийняв рішення про зобов`язання МВС України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого Порядком №850, так як чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення і виплати відповідної одноразової грошової допомоги, а також чітко регламентовані повноваження Міністерства внутрішніх справ України за результатами розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, а саме: прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у призначенні такої допомоги.

Натомість, відповідач у даному випадку ухиляється від призначення позивачу одноразової грошової допомоги, при тому, що позивачем виконано усі умови, визначені законом для затвердження МВС України висновку щодо призначення такої допомоги.

Обставини протиправності дій відповідача підтверджується встановленими судом під час розгляду справи №380/11873/23 та наведені у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 року, яке набрало законної сили.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень та яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що задоволення судом позовних вимог не буде мати наслідком втручання у дискреційні повноваження МВС України.

Так, згідно з положеннями п.4 ч.2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про протиправним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання прийняти відповідне рішення.

Тобто, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Таким чином, колегія суддів приходить до неспростованого висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги, з метою ефективного відновлення порушених прав позивача, прийняв законне та обґрунтоване рішення у наведений вище спосіб, що спростовує доводи апеляційної скарги.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст.243,308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року в адміністративній справі №380/7489/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Р. Й. Коваль Р. В. Кухтей