Постанова

від 19.11.2024 по справі 460/10443/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/10443/24 пров. № А/857/26942/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

представника позивача: Кардаш В.А.,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року про закриття провадження у справі №460/10443/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним дій,

суддя в 1-й інстанції Максимчук О.О.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся через свого адвоката Кардаша В`ячеслава Анатолійовича (далі також представник/адвокат позивача) до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті пенсії визначеного розміру станом на 01.03.2023 року;

- зобов`язати відповідача виплачувати позивачу пенсію визначеного розміру станом на 01.03.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно і безпідставно не виконує рішення суду від 15.09.2023 №460/13571/23 в порядку встановленому таким рішенням, а саме відповідач зменшив основний розмір пенсії з 15681,58 грн до 5481,58 грн, чим порушив п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» де зазначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду 17 жовтня 2024 року провадження у адміністративній справі №460/10443/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - закрито.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що позивач повинен звернутись в порядку статей 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення або про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду є помилковим оскільки в судовій справі №460/13571/23 не могло підійматись питання щодо її зменшення в подальшому, а саме в даному судовому рішенні підіймалось питання щодо прорахунку пенсії станом на 2023 року, а в подальшому відповідач в 2024 році її зменшив застосувавши норми закону які не повинні застосовуватись.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач уже звертався до суду із позовом з приводу нарахування і виплати йому відповідачем підвищення (доплати) до пенсії, що передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ. За результатами розгляду вказаного спору Рівненський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 15.09.2023 у справі № 460/13571/23, яким вирішив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, щодо не нарахування та невиплати із 01.03.2023 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити із 01.03.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Зазначене рішення суду набрало законної сили, після чого було прийняте до виконання відповідачем. На виконання цього рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023, за результатами якого нарахував і виплатив позивачу передбачене рішенням суду щомісячне підвищення до пенсії згідно зі статтею 39 Закону №796-ХІІ у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно із Законом про державний бюджет України в розмірі 13400,00 грн. На момент звернення позивача із новим позовом, який розглядається судом у цій справі № 460/10443/24, вказане рішення суду від 15.09.2023 у справі №460/13571/23 є чинним, в установленому порядку не скасоване і виконується відповідачем шляхом нарахування і виплати для позивача передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ підвищення (доплати) до пенсії у розмірі, визначеному цим рішенням суду.

Зі змісту наявних у справі матеріалів (доказів) суд встановив, що відповідачем для позивача проведено перерахунок пенсії на підставі рішення 932400157408 від 22.03.2024, де з 01.01.2024 нараховується і виплачується пенсія за віком, розмір якої з 01.01.2024 складає 5481,58 грн. У складі вказаної пенсії позивача передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ нараховується та виплачується щомісячне підвищення (доплата) до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідачем для позивача в розмірі 3200,00 грн, відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ХІ.

У червні 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив відповідача провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням мінімальної заробітної плати відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік».

Відповідач розглянув вказане звернення позивача. Про результати розгляду вказаного звернення відповідач повідомив позивача листом від 02.08.2024 № 9139-7848/К-02/8-1700/24, копія якого наявна у матеріалах справи. Відмовляючи у задоволенні звернення позивача, відповідач у вказаному листі-відповіді обґрунтовує таке своє рішення тим, що керуючись принципом обов`язковості судового рішення відповідач здійснює нарахування і виплату передбаченої статтею 39 Закону №796-ХІІ доплати до пенсії позивача у розмірі, визначеному рішенням суду від 11.12.2023 у справі №460/24752/23 виходячи з розрахункової величини у мінімальних заробітних платах відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ХІ. Отже вказане рішення виконане в межах повноважень в установленому чинним законодавством порядку.

Проаналізувавши підстави, предмет позову та суб`єктний склад сторін у цій справі №460/10443/24 та у справі №460/13571/23, яка розглянута по суті рішенням суду від 15.09.2023, яке набрало чинності і не скасоване, суд дійшов висновку, що наявні підстави для закриття провадження у даній справі з підстав передбачених пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки на даний час є таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими ж самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що звернення позивачем до суду із позовною заявою зумовлене його незгодою з тим, як відповідач виконує у 2024 році зазначене рішення суду від 15.09.2023 у справі №460/13571/23, оскільки у 2023 році відповідач виконував його шляхом нарахування і виплати позивачу доплати до пенсії за статтею 39 Закону №796-ХІІ у розмірі 13400,00 грн, а у 2024 році виконує це ж рішення суду шляхом нарахування і виплати позивачу доплати до пенсії за статтею 39 Закону №796-ХІІ у розмірі 3200,00 грн.

Суд першої інстанції проаналізувавши підстави, предмет позову та суб`єктний склад сторін у цій справі №460/10443/24 та у справі №460/13571/23, яка розглянута по суті рішенням суду від 15.09.2023, яке набрало чинності і не скасоване, дійшов висновку, що наявні підстави для закриття провадження у даній справі з підстав передбачених пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки на даний час є таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими ж самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав.

Суд першої інстанції зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів особи, на користь якої постановлено рішення, шляхом подання нового позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та зазначає наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також, згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).

Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

Закриття провадження у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елемент його змісту, слід перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/433/18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження по справі чи закрити провадження у справі. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Крім того, необхідною підставою для закриття провадження у справі також є наявність судового рішення, яким завершено розгляд справи і набрання цим судовим рішенням законної сили.

У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року в справі № 809/487/18, зазначено, що підстави адміністративного позову це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Верховний Суд зазначив, що для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Колегія суддів звертає увагу, що з огляду на підстави, предмет позову та суб`єктний склад сторін у цій справі №460/10443/24 та у справі №460/13571/23, яка розглянута по суті рішенням суду від 15.09.2023, яке набрало чинності і не скасоване, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявні підстави для закриття провадження у даній справі з підстав передбачених пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки на даний час є таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими ж самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне, вказати, що доводи позивача у даній справі фактично зводяться до незгоди застосування розрахункової величини - двох мінімальних заробітних встановленої ст. 39 Закону №796-XII, що була визначена рішенням суду від 15.09.2023 у справі №460/13571/23, оскільки у 2023 році відповідач виконував його шляхом нарахування і виплати позивачу доплати до пенсії за статтею 39 Закону №796-ХІІ у розмірі 13400,00 грн, а у 2024 році виконує це ж рішення суду шляхом нарахування і виплати позивачу доплати до пенсії за статтею 39 Закону №796-ХІІ у розмірі 3200,00 грн.

Апеляційний суд звертає увагу скаржника, що з 1 січня 2024 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ відповідно до статті 8 якого визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень, відповідно нарахування розміру доплати з 01.01.2024 з розрахунку 1600,00 грн. обумовлено набранням чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX та застосуванням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області правових приписів цього Закону.

Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що спір у справі, що розглядається, охоплює предмет спору у справі №460/13571/23, у якому постановлено рішення, яке набрало законної сили.

За таких обставин, правильними є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 повторно звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих підстав, предметом та до того самого відповідача.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 364, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року про закриття провадження у справі № 460/10443/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 20.11.24