Ухвала

від 20.11.2024 по справі 160/7809/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа №160/7809/19

адміністративне провадження №К/990/42088/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі №160/7809/19 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Криворізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , фізична особа - підприємець ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство Український державний науково - дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та нечинним рішення,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд:

- визнати незаконним, протиправним, нечинним та скасувати рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 № 3728 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу» з моменту його прийняття;

- відповідно до частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснити захист порушених прав, свобод та інтересів позивачки в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та нечинним рішення Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу Криворізької міської ради задоволено. Апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі №160/7809/19.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить з наступного.

За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Судом встановлено, що касаційну скаргу подано до суду касаційної інстанції з порушенням строку на подання касаційної скарги.

Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В обґрунтування підстав пропуску строку касаційного оскарження при поданні касаційної скарги заявниця посилається на те, що повний текст постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі №160/7809/19 їй було направлено 05 січня 2024 року, однак копію повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вона не отримувала, а представник - адвокат Білоус Г.Б. ознайомився із матеріалами справи 27 вересня 2024 року, на підтвердження вказаного до касаційної скарги долучено копію клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 160/7809/19.

Водночас, доказів необізнаності до 27 вересня 2024 року з постановою суду апеляційної інстанції заявницею не надано.

У даному випадку належними доказами можуть бути: копія конверту з відміткою про невручення поштового відправлення або довідка суду про ненаправлення (невручення) копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції на адресу скаржниці, довідка АТ «Укрпошта» про невручення поштового відправлення тощо.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником причин пропуску такого строку поважними.

Згідно із частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, відповідно до частини другої статті 330 КАС України, якою визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, у касаційній скарзі зазначається, зокрема: підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4).

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктами 1, 2 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржниця, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права (п. 3.1, п. 3.2 Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (Затвердженого спільним Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України та Української академії аграрних наук № 18/15/21/11 від 27.01.2006), ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», п. 3.5.7, п. 3.5.9 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 391 від 03.12.2004, положення Типової форми Висновку державної експертизи землевпорядної документації, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 974 від 12.07.2006) та порушив норми процесуального права (ст. 2, 9, ч. 2 ст. 74, ч. 2 ст. 77, п. 3 ст. 242 КАС України).

Крім того, скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а, від 16.10.2018 у справі №522/7868/13, від 25.05.2018 у справі №916/1785/17, від 16.05.2023 у справі №910/16093/18, від 24.11.2021 у справі №910/14228/21, від 02.02.2023 у справі №760/15137/16-ц, від 06.02.2020 у справі №910/2503/18, та ухвалі Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №540/597/19.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС України передбачає застосування норм права у подібних правовідносинах.

У справі №757/30991/18-а, на постанову Верховного Суду у якій від 13.04.2023 скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спір стосується дій відповідача щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У справі №522/7868/13, на постанову Верховного Суду у якій від 16.10.2018 скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, правовідносини є подібними зі справою №160/7809/19, оскільки стосуються рішень органів місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, проте Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку про порушення процедури, що передувала прийняттю регуляторного акта та не викладав висновку про застосування норм права на які посилається скаржник, а скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстави порушення судами норм процесуального права, зокрема пунктів 3 та 4 частини другої статті 353 КАС України.

У справі №916/1785/17, на постанову Верховного Суду у якій від 25.05.2018 скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спірні правовідносини стосувалися господарських зобов`язань, що виникли між двома суб`єктами господарювання.

Посилання скаржника на ухвалу Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №540/597/19, якою було відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки зазначеною ухвалою вирішувалось процесуальне питання та вона не містить висновків щодо застосування норм права.

В постановах Верховного Суду від 16.05.2023 у справі №910/16093/18, від 24.11.2021 у справі №910/14228/21, від 02.02.2023 у справі №760/15137/16-ц, від 06.02.2020 у справі №910/2503/18, на які скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спори стосуються визнання недійсними свідоцтв на знак для товарів і послуг.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №712/4126/22, на яку скаржник посилається на підтвердження підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, спір стосується поділу в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності.

Натомість у цій справі предметом оскарження є рішення Криворізької міської ради у Дніпропетровській області від 24.06.2015 №3728 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу».

А відтак, зазначене виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення та зазначені вище постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду прийняті у справах правовідносини у яких є подібними.

Також, в обґрунтування касаційної скарги скаржниця посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №280/5928/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні в частині визначення земель, які враховуються для визначення базової вартості 1 кв.м. земель міста.

Колегія суддів зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен чітко зазначити норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від такого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути належним чином аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи те, що скаржниця не зазначила чітко норми права щодо застосування якої був сформований висновок Верховним Судом, не навела обґрунтованих та переконливих арґументів необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.06.2022 у справі №280/5928/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, колегія суддів зазначає, що скаржницею не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо посилання скаржниці як на підставу касаційного оскарження на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Зазначеними положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.

Надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.

В загальному доводи касаційної скарги ґрунтуються на необхідності додатково перевірити та переоцінити докази, визнати доведеними обставини, що не були встановлені у судових рішеннях саме так, як вважає скаржник.

Інші наведені скаржником обґрунтування вимог до суду касаційної інстанції стосуються оцінки встановлених судами обставин справи та досліджених ними доказів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.

В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Частинами 1 та 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання адміністративного позову) за подання фізичною особою-підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру розмір судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання адміністративного позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 грн.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення позов у цій справі містить одну позовну вимогу немайнового характеру.

Отже, ставка судового збору за звернення з позовом у даній справі становила 1921,00 грн.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачу касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою складає 3842,00 грн.

Скаржницею не додано до касаційної скарги документа про сплату судового збору.

Водночас у касаційній скарзі скаржниця заявила клопотання про відстрочення від сплати судового збору.

Вирішуючи заявлене клопотання щодо наявності підстав для відстрочення від сплати судового збору, колегія суддів виходить із наступного.

Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку.

Водночас для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір.

Однак, клопотання скаржниці про відстрочення сплати судового збору не містить жодних обґрунтувань щодо підстав відстрочення сплати судового збору, та не підтверджено жодними належними та допустимим доказами, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням обґрунтованих причин для його поновлення та надання відповідних доказів на їх підтвердження; обґрунтованих підстави касаційного оскарження судового рішення з урахуванням вимог викладених в частині четвертій статті 328 КАС України; документа про сплату судового збору у сумі 3842,00 грн.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; код класифікації доходів бюджету: 22030102; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 160/7809/19 - відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі №160/7809/19 - залишити без руху.

3. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

4. Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог цієї ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій