Ухвала

від 20.11.2024 по справі 193/1737/24

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1737/24

Провадження 1-в/193/382/24

У Х В А Л А

іменем України

20 листопада 2024 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку стосовно нього у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX,

В С Т А Н О В И В:

26.09.2024 до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшло вищевказане клопотання засудженого ОСОБА_4 відповідно до якого останній, унаслідок приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX, просив суд або звільнити його від призначеного покарання або ж пом`якшити йому покарання.

Засуджений ОСОБА_4 у судовому засіданні своє клопотання підтримав і просив його задовольнити.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання засудженого, вважає що не має підстав ні для звільнення засудженого від покарання, ні для пом`якшення йому призначеного покарання за вироком суду.

Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали, долучені до клопотання, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_4 до 07.10.2024 відбував покарання у ДУ «Софіївська виправна колонія (№45)», а після перепрофілювання цієї установи у Табір для військовополонених, засудженого було переведено для продовження відбування покарання до ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)».

Теперішнє покарання ОСОБА_4 відбуває згідно вироку Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.01.2021, зміненого за ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.04.2024, за яким його засуджено за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі.

Відповідно до змісту цього вироку, ОСОБА_4 вчинив низку крадіжок чужого майна, а саме: 10.03.2023 на суму 2933,33 грн., 08.04.2023 на суму 924,78 грн., 09.04.2023 на суму 1174,80 грн., 11.04.2023 на суму 1275,42 грн., 11.04.2023 на суму 1227,24 грн., 15.04.2023 на суму 1051,92 грн., 15.04.2023 на суму 807,90 грн., 16.04.2023 на суму 1174,30 грн., 22.04.2023 на суму 2023,33 грн., 14.05.2023 на суму 1450 грн., 15.05.2023 на суму 1624 грн., 16.06.2023 на суму 386,33 грн.

Пунктом 13 ч.1 ст.537 КПК України встановлено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання покарань.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX (далі Закон № 3886-IX), який набув чинності 09.08.2024, внесено зміни до ст.51 (Дрібне викрадення чужого майна) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 ст. 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) Закон № 3886-IХ, яким внесено зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважались кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені цим законом мають зворотну силу в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та п.п 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України.

Пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачає, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Приписами підпункту 169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV Податкового кодексу України розмір податкової соціальної пільги визначений у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2023 встановлений на рівні 2684 грн.

Тобто для кваліфікації правопорушення адміністративного чи кримінального неоподатковуваний мінімум у 2023 році становив 1342 грн. Відповідно два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст. 51 КУпАП станом на 01 січня 2023 року складали 2684 грн.

За згаданим вище вироком суду засуджений вчинив 12 епізодів крадіжок, з яких 10.03.2023 на суму 2933,33 грн.

Таким чином, оскільки вартість майна, яке викрав засуджений на час вчинення діяння перевищувала два неоподаткованих мінімуму доходів громадян, тому відсутні підстави для звільнення ОСОБА_4 від покарання чи пом`якшення йому покарання за вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.01.2021, зміненого за ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.04.2024.

Варто зауважити, що на стадії виконання вироку суд, відповідно до п. 13 ч. 1 ст.537 КПК України, має право вирішувати питання про звільнення від покаранням у зв`язку з набранням чинності Закону № 3886-ІХ та про пом`якшення покарання, яке необхідно відбувати засудженому, якщо вирок стосується сукупності злочинів чи сукупності вироків.

Після ухвалення вироку судом першої інстанції подальша його зміна можлива винятково лише за результатними апеляційного чи касаційного його перегляду (ст. 407, 438 КПК України).

Відтак, на стадії виконання вироку, суд позбавлений можливості вносити до нього зміни, зокрема шляхом перекваліфікації дій засудженого, виключення через декриміналізацію певних епізодів діянь (крадіжок, шахрайства), тощо та змінювати у зв`язку з цим покарання у межах санкції статті за якою він був засуджений шляхом збільшення чи зменшення його розміру, обрання альтернативного покарання чи взагалі звільнення від відбуття покарання з випробуванням.

Таким чином, відсутні підстави для застосування відносно засудженого ОСОБА_4 положень ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, тому відповідне клопотання останнього задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX, - відмовити.

На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення прокурор, захисник можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області, а засуджений, який перебуває у місцях позбавлення волі, у той же строк і порядок, але з дня отримання повного тексту цієї ухвали.

У зв`язку з неявкою усіх учасників судового провадження, фіксація оголошення повного тексту цієї ухвали 21.11.2024 звукозаписувальними технічними пристроями не здійснювалася.

Суддя ОСОБА_1