Рішення

від 20.11.2024 по справі 343/1505/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1505/24

Провадження №: 2/343/521/24

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

15 листопада 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Керніцького І.І.,

з участю: секретаря судового засідання - Оленюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/1505/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Долинської міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій сторін:

позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачем по справі вона перебувала у шлюбі з 18 травня 2002 року, який на підставі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2010 року розірвано.

Від данного шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є вже повнолітньою, та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є відповідач ОСОБА_2 .

Після розірвання шлюбу, відповідно до рішення Долинського районного суду від 06 грудня 2010 року, неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 залишено проживати разом з нею, їх мамою.

Їх син ОСОБА_3 від народження має захворювання ДЦП. Наявність у дитини хвороби потребує особливого догляду за нею.

Відповідач з 2012 року без поважних причин не приймає жодної участі у вихованні та утриманні їхнього сина. Він самоусунувся від виховання дитини, відповідач не цікавиться сином, не телефонує, не провідує його, не спілкується із сином навіть в мінімальному обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, матеріально не забезпечує, будь-якої участі батька в житті ОСОБА_3 не має. Відповідач проживає в с. Гошів, її відомо, що він зловживає спиртними напитками. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, йому байдужа доля та здоров`я сина, який є дитиною з особливими потребами та потребує особливого догляду. Необхідні також навички батьків щодо догляду за неповнолітньою дитиною з таким діагнозом. Вона особисто, без батька ОСОБА_3 , піклується про дитину. В цьому допомагає її теперішній чоловік ОСОБА_6 . ОСОБА_3 проявляє особисту прихильність до неї та її теперішнього чоловіка, якого дитина вважає для себе найближчою людиною, у них теплі стосунки, гарні взаємовідносини, син із задоволенням проводить з ним час. Звичайно, це позитивно впливає на настрій дитини, його поведінку та здоров`я. Вона та її теперішній чоловік забезпечують матеріально сина ОСОБА_3 .

Таким чином, відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо виховання та утримання сина, без будь-якої поважної причини ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Він не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, про підготовку його до самостійного життя, зокрема, не забезпечує харчуванням, лікуванням дитини, не спілкується з дитиною навіть в мінімальному обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, матеріально не забезпечує, тобто йому взагалі байдужа доля сина.

У судове засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Оленин О.Ф. не прибули. Адвокат скерувала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності та позивачки, вказавши, що позов підтримує, просила позовні вимоги задовольнити, не заперечила щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про місце, дату і час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служби у справах дітей Долинської міської ради - Яремій Н.Б., яка діє на підставі довіреності № 4/05-19/35в від 02.01.2024 (а.с.21), в судове засідання не прибула.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 15.07.2024 відкрито провадження у справі, призначено провести судове засідання.

27 серпя 2024 року представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служби у справах дітей Долинської міської ради - ОСОБА_7 подала клопотання про відкладення судового засідання.

12 вересня 2024 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служби у справах дітей Долинської міської ради надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивачки суду не надав, хоча був повідомленим про розгляд даної справи у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що відповідач, хоча і був повідомленим про місце, дату і час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, представник позивачки не заперечила проти заочного розгляду справи, а тому суд постановив провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 21.11.2008 (а.с. 8) ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Рішенням Долинського районного суду Івано - Франківської області від 06.12.2010, справа № 2-1383/2010, яке набрало законної сили 17.12.2010 (а.с.7), шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 розірвано. Неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати з ОСОБА_8 .

У зв`язку із реєстрацією шлюбу, позивачка ОСОБА_8 змінила прізвище із « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 14.02.2014 (а.с. 10).

Згідно із актами обстеження від 11.06.2024, складених депутатом Долинської міської ради ОСОБА_11 , в присутності сусідів ОСОБА_12 і ОСОБА_13 (а.с.12), ОСОБА_1 разом із дочкою ОСОБА_4 , сином ОСОБА_3 , чоловіком ОСОБА_6 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 виховує разом із чоловіка ОСОБА_6 дитину з інвалідністю. Біологічний батько дитини ОСОБА_2 участі у вихованні дітей не приймає і не надає кошти на їх утримання.

Згідно із наданим третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог - Службою у справах дітей Долинської міської ради рішенням № 1119 від 05.09.2024 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав» та висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.25, 26-27), орган опіки та піклування Долинської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу позбавлення батьківських прав відповідача.

ІV. Оцінка суду:

вивчивши зміст позовної вимоги, дослідивши наявні у справі докази і встановивши фактичні обставини справи, беручи до уваги висновок третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служби у справах дітей Долинської міської ради, суд приходить висновку про задоволення позову з таких підстав.

Статтею 4 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Згідно із ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 27 даної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Системний аналіз вищенаведених норм права дає підстави суду зробити висновок, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

На перше місце судом ставиться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18).

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Згідно з наданими Службою у справах дітей Долинської міської ради рішенням № 1119 від 05.09.2024 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав» та висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , позбавлення батьківських прав останнього стосовно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним. Даний висновок та рішення відповідачем не оскаржувалися.

Частиною 6 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд, враховуючи зміст вказаного висновку органу опіки та піклування, вважає його повним, всебічним та достатньо обґрунтованим, оскільки в ході розгляду даної цивільної справи викладені в ньому обставини у знайшли своє підтвердження.

При ухвалені рішення суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (п. 48).

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що перешкод у спілкуванні з дитиною йому ні хто не чинив і не чинить.

Суд вважає, що наявність вини належить до обов`язкових умов позбавлення батьківських прав.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Проаналізувавши викладені обставини, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що фактично відповідач ОСОБА_2 не цікавився життям сина, всі питання,

що до його виховання вирішувались та вирішуються матір`ю, він, як батько, не бере участь в його вихованні, хоча йому відомо місце проживання дитини, жодних перешкод у спілкуванні з ним, участі в його вихованні, утриманні, у нього немає.

Факт того, що відповідач ОСОБА_2 не піклується про сина, про його фізичний і духовний розвиток, його навчання, підготовку до самостійного життя, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, його вихованням, не проявляє щодо нього батьківської уваги і турботи, не відвідує та не спілкується з ним, тобто він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, підтверджується викладеними вище доказами, які досліджені в судовому засіданні.

Про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача йдеться і у вищевказаному висновку Служби у справах дітей Долинської міської ради. Існування батька формально, тільки по документах, якого фактично немає в житті дитини, призводить до її душевного неспокою, незручності перед однолітками.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Отже, проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про умисне ухилення відповідача від обов`язків по вихованню дитини, та з урахуванням наведених обставин справи, вважає що є достатньо підстав для застосування до відповідача вказаного крайнього заходу впливу у виді позбавлення батьківських прав.

V. Розподіл судових витрат:

згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн (а.с.15), позов задоволено повністю, тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача на її користь.

На підставі вищевикладеного, ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959, ст.ст. 51 Конституції України, ст.ст. 4, 13, 80, 81, 141 ЦПК України, ст.ст. 1, 3-5, 7, 19, 141, 150, 155, 157, 164-167, 171 Сімейного кодексу України, ст.ст. 11, 12, 18 Закону України «Про охорону дитинства» та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273, 282, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Долинської міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок сплаченого судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Долинської міської ради Івано-Франківської області, місцезнаходження: м. Долина, просп. Незалежності, 5 Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 44050637.

Суддя Долинського районного суду І.І.Керніцький