Рішення

від 28.10.2024 по справі 607/15831/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.10.2024 Справа №607/15831/24 Провадження №2/607/3264/2024

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши увідкритомупідготовчомусудовому засіданні в м. Тернополі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Білецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . За життя спадкодавець склала заповіт в користь позивачки по справі. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася з відповідної частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 104,8 кв.м., житловою площею, 62,6 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами.

Даний будинок мав статус колгоспного двору, в якому станом на 15 квітня 1991 року були зареєстровані та проживали п`ять членів колгоспного двору.

Померлій ОСОБА_2 належала 1/5 частина будинку як члену колгоспного двору.

Після смерті матері спадщину прийняла ОСОБА_1 , як особа, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та подала відповідну заяву про прийняття спадщини за заповітом нотаріусу.

Інших спадкоємців за законом чи за заповітом, які б прийняли спадщину або мали право на обов`язкову часту, крім позивачки, немає.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 104,8 кв. м., житловою площею 62,6 кв. м., в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 23 липня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі № 607/15831/24, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалоюсуду,постановленою усудовому засіданні19серпня 2024року,залученоу процесуальномустатусі третьоїособи,яка незаявляєсамостійних вимогна предметспору Тернопільську районну державну нотаріальну контору та витребувано від третьої особи належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи № 94/2011, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

02 вересня 2024 року судом зареєстровано лист Тернопільської районної державної нотаріальної контори, на виконання ухвали суду від 19 серпня 2024 року, та надано копії матеріалів спадкової справи № 94/2011, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокатка Карпа М. М. в судове засідання не з`явилися, проте остання подала заяву, у якій просила суд проводити розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Білецької сільської ради у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання, в якому просив суд проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач може визнати позов на будьякій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, а також у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За змістом ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільської районної державної нотаріальної контори, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву у якій просить справу розглядати без його присутності.

За вказаних обставин, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

05 лютого 2010 року ОСОБА_2 склала заповіт на належну їй частину житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку пай, що знаходиться в селі Ігровиця розміром 2.63 га згідно Державного Акту ІV-ТР023421 поле № 487, яке заповіла ОСОБА_1 , що стверджується заповітом, посвідченим секретарем сільської ради О. З. Мокрицькою, зареєстрований в реєстрі за № 11.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років померла ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 26 квітня 2010 року Ігровицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

15 листопада 2019 року сільський голова Білецької сільської ради Малик Д. В. видав довідку № 471, згідно якої, з ОСОБА_2 на час її смерті були зареєстровані та проживали в житловому будинку по АДРЕСА_1 : дочка ОСОБА_1 , 1968 року народження, зять ОСОБА_3 , 1966 року народження, внук ОСОБА_4 , 1988 року народження, внук ОСОБА_5 , 2002 року народження.

Згідно інформаційної довідки, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро, технічної інвентаризації 13 травня 2024 року за № 462, станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , зареєстрований за головою колгоспного двору ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 10 квітня 1991 року на підставі рішення виконкому № 170 від 28 серпня 1990 року та записано 10 квітня 1991 року в реєстрову книгу № 4 за реєстровим № 280.

11 червня 2024 року староста села Ігровиця П. М. Винницький видав довідку № 202, згідно якої станом на 15 квітня 1991 року будинковолодіння по АДРЕСА_1 , рахується колгоспним двором, членами двору були: голова ОСОБА_2 , 1936 року народження, син ОСОБА_6 , 1964 року народження, дочка ОСОБА_1 , 1968 року народження, зять ОСОБА_3 , 1966 року народження, внук ОСОБА_4 , 1988 року народження.

Згідно довідки,виданої Білецькоюсільською радоюТернопільського районуТернопільської області11червня 2024року за№ 202,житловий будинок АДРЕСА_1 ,належав колгоспномудвору,який складавсяз п`ятичленів,головою якогобула ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 )та іншічлени - ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

10 травня 2024 року на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 13 травня 2024 року за № 463, по обліку бюро житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , належить голові колгоспного двору ОСОБА_2 . Дозвільні документи на проведення реконструкції прибудови з мансардою літ. «А1», загальною площею 26,8 кв.м., на будівництво альтанки з підвалом літ. «Є», замовником не надано.

09липня 2024року державнийнотаріус Тернопільськоїрайонної державноїнотаріальної конториОсадчук В.Ю.,розглянула подані ОСОБА_1 документи длявидачі свідоцтвапро правона спадщинуза заповітом,на часткужитлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . У справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за № 94/2011, після смерті ОСОБА_2 , за заявою ОСОБА_1 на видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 лютого 2011 року за номером № 187. Факт прийняття спадщини встановлено по спільному проживанню зі спадкодавцем, про що свідчить довідка видана Ігровицькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 23 лютого 2011 року за № 150. Інші спадкоємці не зверталися.

У зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу про належність спадкодавцеві нерухомого майна за вищевказаною адресою та первинної реєстрації нерухомого майна, державним нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10 липня 2024 року староста села Ігровиця П. М. Винницький видав довідку № 219, згідно якої будинковолодіння по АДРЕСА_1 рахується за померлою ОСОБА_2 . Земельна ділянка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку в кількості 0,14 га, не приватизована.

02 вересня 2024 року на запит суду від Тернопільської районної державної нотаріальної контори надійшли матеріали спадкової справи № 94/2011, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із матеріалів цієї спадкової справи встановлено, що 23 лютого 2011 року ОСОБА_1 , звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , на земельну ділянку для ведення сільського господарства, площею, 2,63 га, яка розташована на території Ігровицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

23 лютого 2011 року ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення сільського господарства, площею, 2,63 га, яка розташована на території Ігровицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

09 липня 2024 року ОСОБА_1 , звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на частину житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак у його видачі державним нотаріусом було відмовлено, що суд описав вище.

Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріуса не зверталися.

Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд доходить до наступного висновку.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно із ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При вирішення спорів щодо спадкування майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі, яке було набуто до 15 квітня 1991 року мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року мав статус колгоспного двору, головою двору була ОСОБА_2 , 1936 року народження, та його членами: син ОСОБА_6 , 1964 року народження, дочка ОСОБА_1 , 1968 року народження, зять ОСОБА_3 , 1966 року народження, внук ОСОБА_4 , 1988 року народження

Таким чином, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 мали ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , в рівних частках, тобто по 1/5.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина, на 1/5 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Частина 3 ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті матері, та успадкувала 1/5 частину житлового будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Водночас, позивачка не може оформити свої спадкові права, оскільки нотаріус відмовила їй у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст.3зазначеногоЗакону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, в тому числі на житлові будинки, які відносились до колгоспного двору, не залежить від державної реєстрації цього права.

Щодо правовстановлюючого документу на вищевказане спадкове майно, то суд виходить з наступного. Пунктом 18 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 р оку,погодженоїзаступником ГоловиВерховного судуУкраїнської РСР15січня1966року,якабула чинноюначаснабуттясторонамипо справітаспадкодавцем увласність майнаколгоспногодвору,передбаченопроцедуруотримання правовстановлюючогосвідоцтва направовласності.Зокрема,уразібудівництва будинкунаколгоспній землі,розташованій усмузі містаабо селищаміськоготипу,виконкоммісцевої Радидепутатів трудящих,на підставівитягузрішення загальнихзборівколгоспниківабо довідкиправління колгоспупронаданняземельної ділянкидлябудівництва,дозволувиконкому набудівництво таакту прозакінчення будівництваівведеннявексплуатацію будинку,разом ззатвердженням цьогоактувирішуєпитанняпрооформлення прававласностіівидачу свідоцтвапро це. В свідоцтві на право власності, яке видано колгоспному двору, вказується, що будинок належить колгоспному двору і зазначається голова цього двору.

Згідно інформаційної довідки, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро, технічної інвентаризації 13 травня 2024 року за № 462 за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_2 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, видане Тернопільською районною радою 10 квітня 1991 року на підставі рішення виконкому № 170 від 28 серпня 1990 року та записано 10 квітня 1991 року в реєстрову книгу № 4 за реєстровим № 280.

Водночас, цей правовстановлюючий документ суду не надавався, що не може бути перешкодою в оформленні спадкоємцем своїх прав на успадковане майно, а тому є підстави для застосування ст. 392 ЦК України до виниклих між сторонами правовідносин.

Отож, врахувавши встановлені обставини в сукупності із нормами матеріального права, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення шляхом визнання за нею права власності: на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також суд звертає увагу на те, що згідно інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 13 травня 2024 року за № 463, дозвільні документи на проведення реконструкції прибудови з мансардою літ. «А1», загальною площею 26,8 кв.м., на будівництво альтанки з підвалом літ. «Є», замовником не надано, що вказує на наявність самочинно збудованого приміщення.

У відповідності до п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їх спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положеньст. 1218 ЦК Українита з урахуванням роз`яснень, наданих у п. 7постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

У п. 7 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від30травня 2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування» міститься роз`яснення про те, що якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Водночас, оскільки проведення реконструкції прибудови з мансардою та будівництво альтанки з підвалом мало місце у 2014 році, цей будівельний матеріал не може були включено до спадкової маси спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з тим, що позивачка не заявив вимог про розподіл судових витрат, дане питання судом не вирішується.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 7678, 83, 206, 258268, 273, 352355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Білецька сільська рада, код ЄДРПОУ: 14029160, адреса місцезнаходження: вул. Молодіжна, 19, с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, 47707

Третя особа,яканезаявляє самостійнихвимогнапредмет спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ: 05466080, адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, буд. 27, м. Тернопіль, 46003.

Головуючий суддя Герчаківська О. Я.