Рішення

від 20.11.2024 по справі 201/4523/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/4523/24

Провадження № 2/201/2442/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Галко С.Д.,

за участі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до об`єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, компенсації невикористаної відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 19 квітня 2024 року звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська із позовом до об`єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», в якому просить, з урахуванням наданих додаткових пояснень, стягнути з відповідача на його користь:

-компенсацію за невикористані відпустки (60 днів) у розмірі 133 935,53 грн.,

-середній заробіток за час вимушеного прогулу з вини відповідача в період з 01 березня по 10 квітня 2024 року в розмірі 107 949,54 грн.

-спричинену моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.,

-витрати на правову допомогу в розмірі 50 000 грн.,

-сплачений судовий збір

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що з 01 червня 2021 року його було обрано на посаду Голови Об`єднаної профспілкової організації АТ «Дніпропетровськгаз», яке з 17 листопада 2023 року перейменовано в ОПО Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».

01 березня 2024 року за наслідками проведення конференції Об`єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» його повноваження як Голови профспілки, було припинено, при цьому, з ним не було проведено остаточних розрахунків. Відповідач не повідомив його про нараховані суми належні при звільнені та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Окрім того копію наказу № 3 від 02 березня 2024 року він отримав поштою лише 28 березня 2024 року, що є порушенням ст. 47 КЗпП України.

Отже у день звільнення, а саме 01 березня 2024 року відповідач мав видати йому копію наказу та провести з ним розрахунок у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України, проте жодних дій направлених на виконання вимог діючого законодавства з боку відповідача вжито не було.

Так відповідач в день його звільнення не здійснив виплату заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку, а саме: за другу половину лютого 2024 року нараховано та невиплачена у розмірі 31 169,96 грн.; заробітну плату за 1 березня 2024 року в розмірі 3 216 грн.; компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 60 днів, які підлягають оплаті, у розмірі 133 906,01 грн.

Порушивши ст. 115 КЗпП України відповідач здійснив виплату заробітної плати на належну йому банківську карту лише 10 квітня 2024 року у розмірі 27 266,48 грн. та заробітну плату за 1 березня 2024 року у розмірі - 2 588,88 грн.

Оскільки розрахунок із заробітної плати за другу половину лютого та березень 2024 року було проведено лише 10 квітня 2024 року просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 138 396,85 грн. виходячи з наступного розрахунку: середньомісячна заробітна плата за січень, лютий 2024 року склала 199 906,56 грн, отже середньоденна заробітна плата складає 5 125,81 грн.. Враховуючи що з моменту звільнення до моменту часткового розрахунку з ним пройшло 27 робочих днів отже середній заробіток за час затримки розрахунку становить 138 396,85 грн., які просив суд стягнути на його користь та 133 906,01 грн. компенсацію за невикористану відпустку 60 днів.

Окрім того позивач зазначив що діями відповідача йому було спричинено моральну шкоду, оскільки на його утриманні перебуває дві неповнолітні особи та він є єдиним годувальником в сім`ї, так як його дружина перебуває у декретній відпустці. Несвоєчасна виплата заробітної плати призвела до зміни способу життя, необхідності докладання зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, що завдало йому моральних страждань та принижує його гідність. Спричинену моральну шкоду оцінює в 50 000 грн та просить суд стягнути на його користь ( а.с. 1-4)

10 червня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив в якому остання просила відмовити в задоволення позовних вимог через їх необґрунтованість.

Так 01 червня 2021 року позивача дійсно було обрано на посаду Голови Об`єднаної профспілкової організації АТ «Дніпропетровськгаз». 01 березня 2024 року за результатами проведення конференції ОПО «Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» повноваження ОСОБА_1 як Голови профспілкової організації було припинено через незадовільну роботу.

Остаточний розрахунок при звільненні з відповідачем було проведено 10 квітня 2024 року.

Після припинення повноважень позивач жодних документів, печаток новому голові ані 01 березня, ані 02 березня не передавав. На підтвердження чого було складено акт від 18 березня 2024 року та від 25 березня 2024 року, після чого позивачу було направлено лист з вимогою про передачу документів.

Отже здійснити розрахунок з ОСОБА_1 не виявилося можливим у зв`язку з тим, що останній не передав жодних документів на підставі яких можна було б розрахувати розмір належних йому виплат.

Отримавши виписки з банківських рахунків відповідач на власний ризик розрахував заробітну плату яка підлягала виплаті позивачу та виплатив її, при цьому не був впевнений у власних розрахунках.

Відповідно до наказу № 074 від 01 червня 2021 року про прийняття на роботу позивач працював за сумісництвом на умовах неповного робочого дня за індивідуальним шестиденним графіком роботи з тривалістю робочого тижня 20 годин та тривалістю щоденної роботи: понеділок - вівторок по 4 години (з 06:00 по 07:30 та з 17:30 по 20:00), середа - п`ятниця по 3 години (з 06:00 по 07:30 год та з 18:00 по 19:30 год), субота 3 години (з9:00по 12:00) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу, однак позивачем розраховано середній заробіток за повний робочий день.

Окрім того позивач здійснював свої розрахунки виходячи з одноразової премії у розмірі 67 536 грн., однак одноразові премії не враховуються відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Щодо моральної шкоди зазначили, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами спричинення йому моральної шкоди (а.с. 69-76).

24 червня 2024 року позивачем надано додаткові пояснення в яких останній зазначив що починаючи з 01 червня 2021 року він отримував щомісячно заробітну плату в розмірі 67 536 грн, на підтвердження чого надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого), податку та військового збору.

З дати прийому на роботу, а саме з 01 червня 2021 року та до дати звільнення 01 березня 2024 року мав право на щорічну основну відпустку у кількості 66 календарних днів.

З Відомості №1 у рядку №45 зазначено, що позивачу нараховано і виплачено заробітну плату за серпень 2022 року у розмірі 71 909,29 грн., більшу ніж оклад, що свідчить про виплату у серпні 2022 року коштів за використану основну щорічну відпустку у кількості 6 днів. Тому залишок невикористаних днів основної щорічної відпустки складає 60 календарних днів. Окрім того зазначив, що у відповідача є доступ до програмного забезпечення M.E.Doc, з якої можна отримати об`єднану звітність з ПДФО та ЄСВ за 3-й квартал 2022 року де буде видно, щодо нарахування заробітної плати за серпень 2022 року та кількість оплачених днів відпустки у серпні 2022 року.

В наданому відповідачем розрахунку суми компенсації за невикористану відпустку зазначено, що обчислення проводилося виходячи з виплат нарахованих у 2023 році, але розмір заробітної плати не відповідає фактично нарахованому і виплаченому. Тому є підстави не приймати пояснення відповідача в частині розрахунку суму компенсації за невикористану відпустку.

Твердження відповідача, шо фактичним предметом спору в даній справі є вирішення питання про включення до розрахунку середнього заробітку позивача при обрахуванні йому суми компенсації за несвоєчасний розрахунок та компенсації за невикористані відпустки при звільненні суми виплаченої у травні 2023 року премії в розмірі 67 536,00 грн. не відповідає дійсності, оскільки згідно із Відомості №1 позивач у травні 2023 року жодної премії не отримував.

Також зазначив, що відповідач звільнив його на підставі Наказу про звільнення №3 від 02 березня 2024 року в якому зазначив, що звільнив ОСОБА_1 01 березня 2024 року. Однак, п. 2.27 Інструкції №58 «Про порядок ведення трудових книжок працівників» прямо вказує, що днем звільнення вважається останній день роботи. Тому запис в трудовій книжці, а також наказ про припинення трудового договору, повинні вказувати на останній день роботи працівника, який одночасно є днем звільнення (а.с. 108-110).

30 вересня 2024 року позивачем через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення в яких позивач зазначив, що трудовим договорим № 01, який було укладено між ОПО АТ «Дніпропетровськгаз» та ним 01 червня 2021 року, його було прийнято на посаду Голови профспілки ОСОБА_1 та встановлено посадовий оклад у розмірі 67 536,00 грн. з формою оплати: оклад по днях та з індивідуальним шестиденним графіком роботи.

Компенсація за невикористану відпустку становить 133 935,53 грн. з розрахунку:

Станом на 31.12.2023 - 56 днів, січень 2023 - 2 220,36 грн. =124 340,25 грн.

грудень 2023 р. 810 432,З грн (заробітна плата за 2023 рік) - (810 432 грн./365днів) (2 220,36грн (365 к.днів) * 56 к. днів)

з 01.01.2024 4 березень 2023 -2 398,82 грн. 9 595,28грн. лютий 2024 - 877 968 грн (877968/366) (2398,82грн (366 к. днів) *4 к. дні

Середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить 107 949,54 грн , з розрахунку: січень 2024 р. 135 072,00 грн 27 26 + лютий 2024 р. 64 834,56 грн. 25 24 = 199 906,56 грн.

Середньоденна 3 998,13 Кількість днів затримки (з 02.03.2024 р. по 09.04.2024 р.) робочих днів - 27. Сума середнього заробітку за весь час затримки до дати здійснення фактичного розрахунку - 107 949,54 (а.с. 145-148).

08 жовтня 2024 року позивачем надано пояснення щодо зміни суми компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки та компенсації за несвоєчасний розрахунок із заробітної плати, в яких останній зазначив, що при повторному розрахунку компенсації відпустки, який надано у додаткових поясненнях від 30.09.2024 року, розрахунок складається за 60 днів і становить 133 935,53 грн. При первинному розрахунку обчислення робилося за всі 60 днів виходячи із виплат працівнику нарахованих у 2023 році, але у Додаткових поясненнях розрахунок робився із врахуванням вимог Порядку №100 «Обчислення середньої заробітної плати» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ України №957 від 08.09.20123 року, а саме: якщо працівник отримує компенсацію за дні відпусток, на які він набув право до 31.12.2023, то розрахунок середньої зарплати здійснюють виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Таким чином, в розрахунок включаються місяці, відпрацьовані упродовж 2023 року; заробітна плата, нарахована працівнику у 2023 році (за фактично відпрацьований час з 1 січня або з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку), ділиться на кількість календарних днів у розрахунковому періоді. Отримана середньоденна заробітна плата множиться на кількість днів відпустки, що підлягають оплаті; при цьому обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки працівнику за 2024 рік (на які він набув право після 31.12.2023 р.) проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.

Отже, при звільнені працівника у 2024 році для розрахунку компенсації за невикористані відпустки роботодавець має обчислювати дві середні заробітні плати. Та й саму компенсацію ділити на дві частини: компенсація за відпустки, права на які набуті до 31.12.2023 р., та після цієї дати.

Стосовно розрахунку компенсації за несвоєчасний розрахунок із заробітної плати зазначив, що в позові сума розрахунку за несвоєчасний розрахунок із заробітної плати становила 138 396,85 грн. При повторному розрахунку компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, який надано у додаткових поясненнях від 30.09.2024 року, розрахунок становить 107 949,54 грн. Кількість днів затримки виплати заробітної плати не змінилася і становить 27 робочих днів. При первинному розрахунку у позові обчислення робилося виходячи із 5-ти денного тижневого робочого графіку, відповідно до якого кількість робочих та відпрацьованих днів, яка впливає на обчислення середньоденної заробітної плати, становила 39 днів. Враховуючи, що ОСОБА_1 працював відповідно до умов трудового договору за 6- ти денним робочим тижнем з формою оплати по днях та враховуючи розрахункові листи за січень та лютий 2024 року відповідно до яких, кількість відпрацьованих робочих днів, що впливає на розмір середньоденної заробітної плати, становить 50 днів. Тому, сума середньоденної заробітної плати змінилася з 5 125,81 грн. на 3 998,13 грн (а.с. 160-161).

15 жовтня 2024 року представником відповідача через систему «Електронний суд» було подано додаткові пояснення в яких зазначили що вини роботодавця у затриманні розрахунку при звільнені немає, оскільки останні кошти, що знаходились на рахунку ОПО Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» були зняті з рахунків організації позивачем, а відповідно коли до повноважень голови відповідача стала ОСОБА_2 з`ясувалось, що позивач не залишив на рахунках відповідача жодної копійки. За даним фактом на сьогодні в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження за №12024041030002273.

У даному випадку позивач обіймав посаду Голови ОПО Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», згідно із Статутом саме позивач розпоряджався грошовими коштами відповідача аж до свого звільнення.

28 лютого 2024 року ОСОБА_1 було знято 100 000 гривень з рахунку профспілки у касі відділення АБ «Південний» по чеку № ЯЮ4159128, цього ж дня ним же було переведено ще 100 000 гривень з цього ж рахунку профспілки на картковий рахунок № НОМЕР_1 . У свою чергу з карткового рахунку грошові кошти було знято 29 лютого 2024 року. 29 лютого 2024 року з рахунку профспілки у касі відділення АБ «Південний» по чеку № ЯЮ4159129 ОСОБА_1 було знято ще 40 000 гривень. Грошові кошти, що були зняті позивачем 28.02.2024 та 29.02.2024 року були останніми, що знаходилися на рахунку відповідача.

01 березня 2024 року було днем звільнення позивача, тобто це був останній день роботи позивача.

Оскільки позивач був головою ОПО Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», отже повинен був оформити наказом власне звільнення та здійснити розрахунок.

З 02 березня 2024 року на посаду голови ОПО Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» призначено ОСОБА_2 .

02 березня 2024 року ОСОБА_2 у якості голови ОПО Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» було оформлено наказ про звільнення ОСОБА_1 .

Не дивлячись на той факт, що ОСОБА_1 не оформив наказ, він не вийшов 02 березня 2024 року для оформлення звільнення, отримання наказу та розрахунку.

Таким чином, несвоєчасний розрахунок при звільненні мав місце не з вини відповідача. З вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_1 не вийшов на роботу у день звільнення.

Щодо компенсації невикористаної відпустки зазначили, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження невикористаної відпустки.

Також зазначили, що позивачем помилково при обчисленні середньої заробітної плати враховано премію за підсумками роботи за 2023 рік в розмір 67 536 грн., оскільки Згідно з пунктом 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати така премія не враховуються. (а.с. 165-179).

19 листопада 2024 року позивачем через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення, в яких зазначив що його було звільнено на підставі Наказу №3 від 02.03.2024 року з посади Голови 01 березня 2024 року за рішенням Конференції ОПО Дніпропетровської філії ТОВ «Газмережі» від 01.03.2024 р.

Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі у день звільнення, а саме 01 березня 2024 року, що не відповідає дійсності. Конференція ОПО Дніпропетровської філії ТОВ «Газмережі» проходила у м. Самар (стара назва Новомосковськ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , на якій були присутні не менше 50 чоловік, у тому числі ОСОБА_1 . Обов`язковою умовою проведення Конференції є реєстрація усіх присутніх на ній під особистий підпис.

Отже, у Відповідача є Протокол конференції від 01 березня 2024 року із реєстром присутніх на ній осіб, у тому числі ОСОБА_1 . Цей факт спростовує твердження Відповідача про відсутність ОСОБА_1 на роботі у день його звільнення (а.с. 203-206).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 квітня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.21-22).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, компенсації невикористаної відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди (а.с. 26-27).

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача вважала позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Фактичні обставини встановленні судом

Відповідно до наказу № 074 від 01 червня 2021 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків Голови Об`єднаної профспілкової організації Акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» з 01 червня 2021 року з терміном повноважень 5 років, за сумісництвом на умовах неповного робочого дня, за індивідуальним шестиденним графіком роботи з тривалістю робочого тижня 20 годин та тривалістю щоденної роботи: понеділок - вівторок по 4 години (з 06:00 по 07:30 та з 17:30 по 20:00), середа - п`ятниця по 3 години (з 06:00 по 07:30 год та з 18:00 по 19:30 год), субота 3 години (з9:00по 12:00) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу. Підстава протокол № 1 звітно - виборчої конференції ОПО АТ «Дніпропетровськгаз» від 28.05.2021 року (а.с. 8).

01 червня 2021 року між Об`єднанням профспілкова організація АТ «Дніпропетровськгаз» та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір на 5 років, за сумісництвом на умовах неповного робочого дня, за індивідуальним шестиденним графіком роботи з тривалістю робочого тижня 20 годин та тривалістю щоденної роботи: понеділок - вівторок по 4 години (з 06:00 по 07:30 та з 17:30 по 20:00), середа - п`ятниця по 3 години (з 06:00 по 07:30 год та з 18:00 по 19:30 год), субота 3 години (з9:00по 12:00). Форма оплати: оплата по днях; оклад (тариф) = 67 536 грн. (а.с. 97-99).

Згідно штатного розпису на період з липня 2018 року до прийняття нового затвердженого Наказом організації (профспілковим комітетом) від 01 липня 2018 року ставка голови профкома становила 67 536 грн. (а.с. 96).

Наказом № 3 від 02 березня 2024 року у зв`язку з припиненням повноважень ОСОБА_1 на посаді Голови Об`єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01 03.2024 року звільнити ОСОБА_1 з займаної посади 01.03.2024 року ( а.с. 9)

18 березня 2024 року комісією відповідача складено акт про те що колишні Голова правління та головний бухгалтер обіцяли з 10 до 11 години18 березня 2024 року прийти на підприємство та передати відповідні документи натомість повідомили що документи знаходяться в кімнатах 106 та 108. При огляді приміщення 106 та 108, оригіналів наказів, Постанов, протоколів засідань профспілкового комітету, податкової, бухгалтерської, статистичної звітностей за час перебування на посаді Голови ОСОБА_1 , а саме з 01.06.2021 по 01.03.2024 знайдено не було (а.с. 78).

25 березня 2024 року комісією складено акт про отримання від колишнього Голови ОПО Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» ОСОБА_1 печатки ОПО Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (а.с. 77).

26 березня 2024 року відповідач направив поштовим повідомлення ОСОБА_1 копію наказу про звільнення (а.с. 10)

В той же день 26 березня 2024 року відповідачем на адресу позивача було направлено лист прохання надати оригінали наказів, Постанов, протоколів, засідань профспілкового комітету, податкової, бухгалтерської статистичної звітностей за час перебування ОСОБА_1 на посаді Голови, крім того для правильного та остаточного розрахунку при його звільненні просили надати оригінали первинних документів: наказ про призначення на посаду Голови, штатний розклад, затверджений профспілковим комітетом, документи які підтверджують кількість днів невикористаної відпустки, розрахунково платіжні відомості за лютий, березень 2024 рік, платіжні відомості за лютий, березень 2024 рік, документи про нарахування заробітної плати за останні 12 місяців перед звільненням (а.с. 80)

10 квітня 2024 року відповідачем на адресу позивача було повторно направлено лист з проханням надати оригінали документів первинних документів для правильного остаточного розрахунку заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 (а.с. 79)

10 квітня 2024 року ОСОБА_1 на лист відповідача від 26 березня 2024 року повідомив що 01 березня 2024 року за результатами проведення конференції його повноваження як Голови було припинено, питання щодо приймання - передачі справ на конференції ніким, крім нього не підіймалося та було залишено поза увагою, як наслідок не було визначено відповідальної особи якій він повинен був передати справи у зв`язку з чим документи по діяльності профспілки були залишенні за місцем знаходження профспілки каб. 106 та 108 приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 81).

Згідно довідки про заробітну плату за 2023 рік від 05 січня 2024 року загальна сума заробітної плати ОСОБА_1 на посаді Голови за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 рік становить 810 432 грн. (а.с. 13)

Відповідно до довідки від 28 лютого 2024 року ОСОБА_1 не використав 60 календарних днів щорічної основної відпустки за період з 01.06.2021 року по 28.02.2024 року включно та компенсацію за зазначені невикористанні дні щорічної основної відпустки не отримував (а.с. 11) .

Згідно розрахункового листа із виплати заробітної плати за січень 2024 рік складеної головним бухгалтером ОСОБА_1 нараховано премію за січень 2024 рік (за підсумками роботи за 2023 рік) в розмірі 67 536 грн. (а.с. 14).

10 квітня 2024 відповідно до наданої довідки по рахунку ОСОБА_1 перераховано заробітна плата за березень 2024 рік в розмірі 2 588,88 грн. та за половину лютого 2024 року в розмірі 27 266,48 грн (а.с. 16 )

Згідно до наданих позивачем Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 02 кварталу 2021 року по 1 квартал 2024 року включно вбачається що позивач отримував заробітну плату щомісячно з 01 червня 2021 року, тобто з дати призначення його на посаді Голови профспілки у розмірі 67 536 грн. (а.с.116-120).

Позивач має неповнолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 (а.с. 17) та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 (а.с. 18).

Дружина позивача знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною (а.с. 19-20)

Позивачем надано виписку із медичної карти від 20.04.2024 року про його перебування у відділенні неврології з 08.04.2024 року по 19.04.2024 (а.с. 33-34) та надано чеки за придбання ліків (а.с.39-42).

З урахуванням зазначених обставин та наданих додаткових пояснень позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь:

-компенсацію за невикористані відпустки (60 днів) у розмірі 133 935,53 грн.,

-середній заробіток за час вимушеного прогулу з вини відповідача в період з 01 березня по 10 квітня 2024 року в розмірі 107 949,54 грн.

-спричинену моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.,

-витрати на правову допомогу в розмірі 50 000 грн.,

-сплачений судовий збір

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 01 березня 2024 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України у п. 20 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Враховуючи, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

При звернені до суду із позовом позивач з урахуванням додаткових пояснень просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 107 949,54 грн.

Так, заборгованість по заробітній платі позивачу сплачено лише 10 квітня 2024 року. Тобто затримка становить з 01 березня по 10 квітня 2024 року.

Середньоденна заробітна плата позивача становить 3 896,31 грн. з розрахунку:

Січень 2024 рік заробітна плата 135 072 грн (відомості з Державного реєстру фізичних осіб ОСОБА_1 а.с 116) + лютий 2024 рік 67 536 грн (відомості з Державного реєстру фізичних осіб ОСОБА_1 а.с 116) =202 608 грн. (заробітна плата за відпрацьовані два місяць)

202 608 грн. / 52(число відпрацьованих днів з урахуванням субот) =3 896,31 грн.

Отже середній заробіток за затримку невиплаченої заробітної плати становить 105 200,31 грн. з розрахунку: 3 896,31 грн. (середньоденна заробітна плата) * 27 (робочих днів)= 105 200,31 грн.

Беручи до уваги, що в порушення діючих норм КЗпП України Об`єднаною профспілковою організації Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» не був проведений з ОСОБА_1 повний розрахунок при його звільненні, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і можливість їх частково задоволення в розмірі 105 200,31 грн..

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення компенсації за невикористанні відпустки суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів реалізації трудових правовідносин - відплатність праці, який відображено у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії» від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечуватиме достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, встановленим статтею 12 Закону України «Про оплату праці».

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, наведеним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

Відповідно до статті 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 83 КЗпП України), аналогічна норма міститься у статті 24 Закону України «Про відпустки».

Положеннями статті 4 Закону України «Про відпустки» встановлено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина перша статті 6 Закону України «Про відпустки»).

Позивач працював з 01.06.2021 року по 01 березня 2024 рік .

Відповідно до наданої позивачем довідки від 28 лютого 2024 року №28/02-24 ОСОБА_1 станом на 28.02.2024 рік не використав 60 календарних днів за період з 01.06.2021 року по 28.02.2024 рік включно та компенсацію за зазначені невикористані дні щорічної відпустки не отримував (а.с. 11).

Відповідно до п 7. Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Відповідно до роз`яснень Мінекономіки щодо порядку обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31.12.2023 р. та після 31.12.2023 р. Відповідне обчислення проводилося згідно з вимогами Порядку №100, а саме: якщо працівник отримує компенсацію за дні відпусток, на які він набув право до 31.12.2023, то розрахунок середньої зарплати здійснюють виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Таким чином, в розрахунок включаються місяці, відпрацьовані упродовж 2023 року; заробітна плата, нарахована працівнику у 2023 році (за фактично відпрацьований час з 1 січня або з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку), ділиться на кількість календарних днів у розрахунковому періоді. Отримана середньоденна заробітна плата множиться на кількість днів відпустки, що підлягають оплаті; при цьому обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки працівнику за 2024 рік (на які він набув право після 31.12.2023 р.) проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.

Отже, при звільнені працівника у 2024 році для розрахунку компенсації за невикористані відпустки роботодавець має обчислювати дві середні заробітні плати. Та й саму компенсацію ділити на дві частини: компенсація за відпустки, права на які набуті до 31.12.2023 р., та після цієї дати.

Згідно з ч. 6 ст. 6 Закону №2136 у період дії воєнного стану норми статті 73 КЗпП не застосовують. Отже, із розрахунку середньої заробітної плати святкові та неробочі дні, встановлені законодавством, не виключаються. Тому для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку суми компенсації за невикористану відпустку, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, проводилися виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році (з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р.):

Станом на 31 грудня 2023 рік ОСОБА_1 мав 56 днів невикористаною відпустки, розмір компенсації за яку становить 124 340,25 грн. з розрахунку:

810 432 грн. (заробітна плата за 2023 рік ОСОБА_1 ) /365 = 2 220,36 грн.

2 220,36 грн * 56 к. днів = 124 340,25 грн.

З 01 січня 2024 року ОСОБА_5 мав 4 дні невикористаної відпустки розмір компенсації за яку становить 9 595,28 грн. з розрахунку:

877 968 грн. (заробітна плата за період з 01 березня 2023 року по лютий 2024 рік) /366 =2 398,82 грн

2 398,82 грн * 4 дні = 9595,28

Отже сума компенсації позивачу за невикористану відпустку становить 133 935,53 грн, (124 340,25 + 9 595,28) які підлягають стягнення з відповідача на його користь.

Відповідно до положень Кодексу Законів про працю України та вимог Закону України «Про оплату праці» обов`язок доказування відсутності заборгованості перед працівником із виплати всіх належних йому сум при звільненні покладається на роботодавця (відповідача), а не на працівника (позивача).

Відповідач не спростовує кількість днів невикористаної щорічної відпустки та факт затримки виплати заробітної плати. Відповідач не довів належними, допустимими та достовірними доказами свої твердження, щодо розміру посадового окладу, обчислення виплат з компенсації за невикористану відпустку та затримку виплати заробітної плати.

Заперечення відповідача стосовно розміру компенсації за невикористану відпустку позивачем суд не бере до уваги оскільки вони спростовуються вищенаведеним.

Щодо твердження відповідача про відсутність вини роботодавця у несвоєчасному розрахунку суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те що саме позивач повинен був оформити наказ про власне звільнення та здійснити розрахунок, оскільки звільнення голови з займаної посади за власним бажанням повинно здійснюватися за рішенням уповноважених на це органів профспілки. Якщо статутом профспілки порядку звільнення керівників виборних органів не визначено, то рішення з цього питання приймають профспілкові збори (конференція).

Таким чином, звільнення голови профспілки має відбуватися відповідно до загальних вимог законодавства про працю з урахуванням додаткових гарантій, визначених статтею 252 КЗпП України та статтею 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

На звільнення голови профспілки власник або уповноважений ним орган зобов`язаний, крім додержання загального порядку, одержати попередню згоду профспілки, членом якої є працівник, а також вищого органу цієї профспілки (профспілкового об`єднання).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з`їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України. Статут (положення) профспілки повинен містити, зокрема, умови і порядок прийняття в члени профспілки та вибуття з неї; права, обов`язки членів профспілки, умови, порядок та підстави виключення з членів профспілки; територіальну, галузеву або фахову сферу діяльності; організаційну структуру профспілки, повноваження її організацій, виборних органів, порядок формування їх складу.

Таким чином, під час звільнення голови профспілки потрібно враховувати вимоги частини третьої статті 252 КЗпП України, норми Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та умови статуту.

Згідно з частиною першою ст.5 ЦПК України, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень частини третьої ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за весь період затримки з розрахунку та компенсації за невикористану відпустку підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 105 200,31 грн. та компенсація за невикористану відпустку в розмірі 133 935,53 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормального життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових життєвих зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством. За змістом вказаного положення закону, передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди за підставами статті 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових для організації свого життя.

В обґрунтування моральної шкоди позивач зазначив, що на його утриманні перебуває дві неповнолітні особи та він є єдиним годувальником в сім`ї, так як його дружина перебуває у декретній відпустці, а несвоєчасна виплата заробітної плати призвела до зміни способу життя, необхідності докладання зусиль для утримання себе та своєї сім`ї.

При цьому, суд вважає недоведеними позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. та вважає справедливим розміром стягнути на користь позивача 5 000 грн. на покриття його душевних страждань, спричинених необхідністю зміни укладу життя.

Також Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Що стосується заявленого позивачем відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією договору про надання правничої допомоги № 1/24 від 15 квітня 2024 року, додатковою угодою № 1 від 02 вересня 2024 року, актом наданих послуг від 30 вересня 2024 року, деталізованим звітом з описом робіт.

Як зазначено в детальному описі робіт адвоката у вартість послуг увійшли послуги: юридична консультація, вивчення та аналіз документів наданих замовником, вивчення нормативних документів про практику застосування, складання позовної заяви, аналіз процесуальних документів , які надійшли в ході розгляду справи, підготовка до подання процесуальних документів, підготовка замовника до судового засідання, підготовка до подання додаткових пояснень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (РішенняЄСПЛ усправі «East/WestAllianceLimited»проти України»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З урахуванням встановлених обставин та виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатом послуг та співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, розмір витрат на правову допомогу є завищеним.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Таким чином розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, слід зменшити та стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 592,85 грн. (244 135,84 грн. х 3 423,03 грн. : 322 302,86 грн. = 2 592,85 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до об`єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, компенсації невикористаної відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з об`єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (ЄДРПОУ 23327974) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) компенсацію за невикористані відпустки (60 днів) у розмірі 133 935,53 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу з вини відповідача в період з 01 березня по 10 квітня 2024 року в розмірі 105 200,31 грн., спричинену моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., а всього 244 135,84 грн.

Стягнути з об`єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (ЄДРПОУ 23327974) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн.,

Стягнути з об`єднаної профспілкової організації Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (ЄДРПОУ 23327974) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір 2 592,85 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 21 листопада 2024 року

Суддя С.О. Демидова