Рішення

від 20.11.2024 по справі 180/2034/24

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/2034/24

2/180/789/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули О.С.

при секретарі - Котовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Марганець в порядкуспрощеного позовногопровадження зповідомленням (викликом)сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товарна біржа "Українська" про визнання правочину дійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувсядо Марганецькогоміського суду Дніпропетровськоїобласті довідповідача ОСОБА_2 , третя особа: Товарна біржа "Українська" про визнання правочину дійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначив, що 13.10.2000 року він через Товарну біржу «Українська» в м. Марганці придбав, згідно договору купівлі-продажу нерухомості - зареєстрованим на Товарній біржі "Українська" за № 93402 від 13.10.2000 року - будинок АДРЕСА_1 .

Тобто був укладений договір купівлі-продажу нерухомості, а саме ним - ОСОБА_1 у продавця - кооператива «Новатор» при колгоспі ім. Орджонікідзе, в особі ОСОБА_2 був придбаний об`єкт нерухомості, будинок АДРЕСА_1 ,: до складу якого входить А-житловий будинок площею-53,43 кв.м., Б-літня кухня, В- навіс, Г-погріб, Д- вбиральня і споруди, який належав продавцеві.

Згідно договору купівлі-продажу. ним сплачено відповідачеві гроші в сумі - 7 000 грн.

Після укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна будинок АДРЕСА_1 , був прийнятий ним у власність і з того часу він став володіти та користуватися ним на свій розсуд, де став з 13.10.2000 року і до теперішнього часу проживати, переоформив на себе особові рахунки та відкрив у обслуговуючих комунальних організаціях рахунки на своє ім`я, оформив технічний паспорт на будинок та прибудови, зареєстрував в Марганецькому БТІ 31.10.2000 року в реєстрову книгу за номером -80-15.

До теперішнього часу він проживає в цьому будинку, а у 2024 році вирішив зареєструвати у Держаному реєстрі свою власність на вищевказаний будинок, і він надав крім інших довідок оригінал права власності, однак йому відмовлено в реєстрації та повідомили, що договір не зареєстрований у нотаріуса, а значить він недійсний, у зв`язку з чим необхідно встановити дійсність договору на спірний будинок з прибудовами та право власності через суд.

При укладанні угоди купівлі- продажу нерухомості сторони керувались ч. 2ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ, відповідно до якої, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Також в п. 11 вищевказаного договору вказано шо я тільки повинен зареєструвати договір в БТІ по місцю розташування, а посвідчення у нотаріуса не передбачена. Саме тому він вважав, що угода купівлі-продажу нерухомості укладена згідно вимог чинного на той час законодавства, оскільки він зареєстрував в Марганецькому БТІ договір, як вимагає договір купівлі - продажу.

Проте, у відповідності зі статтею 227 ЦК Української PCP (в редакції 1963 року), який діяв на момент виникнення зазначених правовідносин, зазначений вид угоди повинен був бути оформлений в нотаріальному порядку. Згідно ст. 47 ЦК Української PCP (в редакції 1963 року) недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

В укладеній угоді обміну нерухомості сторони, тобто він та відповідач, повністю оговорили усі істотні умови, всі зобов`язання за угоди купівлі-продажу нерухомості сторонами виконані в повному обсязі. Також факт купівлі - продажу будинку та прибудов і виконання умов укладеної угоди ніким не оскаржено і ніким не оспорюється.

На сьогоднішній момент він не має можливості розпоряджатися належним йому будинком та прибудовами через відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Факт здійснення сторонами своїх обов`язків за договором (виконання договору) підтверджується самою письмовою угодою та відповідною реєстрацією.

Враховуючи те, що угода купівлі-продажу нерухомості 13.10.2000 року фактично відбулася, сторони всі свої зобов`язання за договором обміну виконали, нерухоме майно належним чином зареєстровано на час укладання угоди, але в наступному нотаріальне посвідчення угоди не відбулося, я вважаю що є всі підстави для визнання вищезазначеної угоди дійсною.

Згідно вищевказаного документу, що підтверджує його право власності на будинок з прибудовами АДРЕСА_1 , він не може в повній мірі розпоряджатися своїм майном, не може його зареєструвати в державному реєстрі, не може переоформити на своїх рідних, отримати виплати по пошкодженню майна, навіть щоб укласти договори на обслуговування з водоканалом, світлом, міськгазом вимагають право власності, а нього, а воно, як вияснилося - недійсне, тому він не може в повній мірі розпоряджатися своїм майном, оскільки біржа вже не має права проводити реєстрацію відчуження майна і підтвердити дійсність договору та наше право власності на своє майно, можна тільки через суд. Тобто він володіє, користується будинком з прибудовами, проте не може ним розпоряджатися оскільки відсутній документ, завірений нотаріусом, що підтверджує право власності. На підставі вищевикладеного просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості, між ним - ОСОБА_1 та продавцем - кооперативом «Новатор» при колгоспі ім. Орджонікідзе, в особі ОСОБА_2 , згідно якого був придбаний об`єкт нерухомості, будинок АДРЕСА_1 ,: до складу якого входить А-житловий будинок площею-53,43 кв.м., Б-літня кухня, В- навіс, Г-погріб, Д- вбиральня і споруди, який належав продавцеві.

Ухвалою суду від 09 лютого 2024 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує на їх задоволенні у повному обсязі наполягає, Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений нале5жним чином про, що в матеріалах справи містяться відповідні докази, заяв чи клопотань не надав, про причини неявки не повідомив.

Статтею 131ЦПК України передбачено обов`язок учасників судового процесу повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Як наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням по справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки поштовий конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідача, крім викликів за вказаною адресою, було викликано до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Оголошення про виклик відповідача опубліковано: 01 листопада 2024 року.

Відповідно до ч. 11 статті 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до ч.1ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи - Товарна біржа Українська" у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином про, що в матеріалах справи містяться відповідні докази, пояснення щодо позову не надав, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Нормами ст. 129 Конституції України встановлено, що одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Частиною 2ст.124Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Нормами ст. 129 Конституції України встановлено, що одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до ст.6Європейської конвенціїз правлюдини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У частині четвертійстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Статтею 13ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудове рішенняу цивільнійсправі» №14від 18грудня 2009року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним ЗакономУкраїни принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Судом встановлено, що 13 жовтня 2000 року між ОСОБА_3 та кооперативом «Новатор», при колгоспі ім. Орджонікідзе, в особі ОСОБА_2 , через Товарну біржу «Українська» було укладено договір купівлі-продажу нерухомості, реєстраційний номер - 93402.

Відповідно до умов даного договору продавець, яким є кооператив «Новатор» при колгоспі ім. Орджонікідзе, в особі ОСОБА_2 продав, а покупець, яким є ОСОБА_3 придбав об`єкт нерухомості - будинок АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці, підлягаючий приватизації, знаходяться: А-житл. будинок; житл. площею 53,4 кв.м., Б- літня кухня; В- навіс Г-погріб; Д-вбиральня, споруди.

Згідно п. 2 даного договору, об`єкт нерухомості належить продавцю - кооперативу «Новатор» при колгоспі ім. Орджонікідзе, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_4 , державним нотаріусом Марганецької державної нотаріальної контори у Дніпропетровській області за р..№ 1848 від 26.05.1989 року (зареєстрованого Марганецьким бюро технічної інвентаризації за №80-15, від 14.09.2000 р.).

Відповідно до п. 3 договору, об`єкт нерухомості проданий за 32 981 грн. - Інвентаризаційна оцінка, ціна фактично становить 7000 гривень, які продавець одержав від покупця до підписання Договору.

Після укладення вищезазначеного договору позивач став власником будинку АДРЕСА_2 . Останній користувався та користується ним до теперішнього часу на власний розсуд, проживає в ньому Оформив на себе в Комунальному підприємстві "Марганецьке бюро технічної інвентаризації "Марганецької міської ради" оформив всю необхідну технічну документацію на нього, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією технічного паспорта, схематичним планом характеристикою об`єкта нерухомого майна, експлуатацією приміщень та зареєстрував його в КП "Марганецьке бюро технічної інвентаризації "Марганецької міської ради», що підтверджується інформативною довідкою від 29.07.2024 року №450.

У 2024 році позивач вирішив зареєструвати у Державному реєстрі прав на нерухоме майно свою власність на вищевказаний будинок на, що отримав відмову державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_5 Марганецької міської ради, Дніпропетровської області, що підтверджується копією рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_6 від 29 серпня 2024 року №74795828. Підставою відмови стало те, що наданий договір купівлі-продажу житлового будинку від 13.10.2000 року №93402, укладений на товарній біржі "Українська" нотаріально не посвідчений, тобто є недійсним. Право власності на будинок йому необхідно встановлювати лише через суд.

В укладеній угоді обміну нерухомості сторони, тобто він та відповідач, повністю оговорили усі істотні умови, всі зобов`язання за угоди купівлі-продажу нерухомості сторонами виконані в повному обсязі. Також факт купівлі - продажу будинку та прибудов і виконання умов укладеної угоди ніким не оскаржено і ніким не оспорюється.

Однак на даний час позивач позбавлений можливості розпоряджатися належним йому будинком з господарчими будівлями та спорудами через відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, не може його зареєструвати в державному реєстрі, переоформити його тощо.

Через відсутність нотаріального посвідчення вищевказаного договору позивач позбавлений можливості розпоряджатися належним йому житловим будинком, з господарчимибудівлями таспорудами. Крім того, не може зареєструвати його у державному реєстрі також переоформити на своїх рідних, тощо. Тому за захистом своїх прав та інтересів вимушений звернутися до суду.

Встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини з порядку належного оформлення та форми договору купівлі продажу передбаченимиЦК України 1963 року, норми якої діяли на момент укладення угоди. Згідно дост. 153 ЦК України 1963 року, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Приписами ч.2ст. 47 ЦК України 1963 року, яка діяла на момент укладання угоди, визначено, що якщо відбулося повне або часткове виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати таку угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення угоди не вимагається. Згідно до ч.2 ст.220ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п.13постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними, норми ч.2ст. 220 ЦК Українине застосовуються до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. На цей час правочини, щодо купівлі-продажу нерухомості, підлягають державній реєстрації. Не зважаючи на це застереження, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки норми про державну реєстрацію правочинів, щодо відчуження нерухомості, введені тільки з введенням в діюЦК 2003 року. До цього часу, в тому числі і на час укладення спірної угоди /2000 рік/ норми щодо реєстрації правочинів не були чинними. На той час діяли норми, які передбачали тільки реєстрацію нерухомого майна. Як вбачається з матеріалів справи вимоги щодо реєстрації нерухомого майна позивачами на момент укладання спірної угоди виконано.

Згідно ч. 2ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зважаючи на те, що угода купівлі-продажу фактично відбулася, а сторони всі свої зобов`язання за договором виконали, нерухоме майно на час укладання угоди було належним чином зареєстроване, суд вважає за можливе визнати вищезазначену угоду дійсною.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 2,3,4,6,9,10,12,13,76,81,141,247,258,263-265,274 ч. 4, 280-283,289,354-355 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товарна біржа "Українська" про визнання правочину дійсним- задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - будинку АДРЕСА_2 , до складу якого входить: А-житловий будинок-цегла; В-навіс; ВI-комора-шлакоблок; Г-погріб-цегла (шлакоблок); Д-вбиральня-дошка; №1-огорожа, I замощення, загальною площею 109,3 кв.м., житловою площею - 39,9 кв.м., укладеного 13 жовтня 2000 року між ОСОБА_3 та кооперативом «Новатор», при колгоспі ім. Орджонікідзе, в особі ОСОБА_2 , зареєстрований Марганецькою філією Товарна біржа «Українська», реєстраційний номер 93402.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: О. С. Янжула