Вирок

від 20.11.2024 по справі 190/2461/24

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/2461/24

Провадження №1-кп/190/180/24

ЄРДР № 12024041560000445

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. П`ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. П`ятихатки Дніпропетровської області, громадянки України, освіта середньо-спеціальна, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заміжня, не працює, мешканка АДРЕСА_1 , раніше судима:

- 26.12.2011 року П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі;

- 13.04.2016 року П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з встановленням іспитового строку 2 роки;

- 07.10.2016 року П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

- 23.06.2021 року П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з встановленням іспитового строку 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України,

в с т а н о в и в:

03 вересня 2024 року приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_4 знаходилась на території Центрального кладовища м. П`ятихатки Кам`янського району Дніпропетровської області, що розміщено на території земельної ділянки з кадастровим номером 1224510100:10:002:0005. В цей час у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел на здійснення наруги над могилами осіб, захоронених на території Центрального кладовища в АДРЕСА_1 .

В подальшому, 03 вересня 2024 року приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_4 , реалізовуючи власний раптово виниклий злочинний умисел, направлений на здійснення наруги над могилами, підійшла до місця поховання ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 - 18.10.1999 років життя), що складається з надгробного каменю та бетонної стели з фотозображенням останньої. Визначивши могилу ОСОБА_7 предметом свого злочинного посягання, ОСОБА_4 , грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи та релігійні традиції щодо поховання померлих, взявшись обома руками за бетонну стелу на вказаній могилі, почала розгойдувати останню, прикладаючи фізичну силу для здійснення поштовхів. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 бетонна стела, встановлена на могилі ОСОБА_7 , впала на землю, порушивши комплекс могильної споруди.

Надалі, 03 вересня 2024 року приблизно о 21 год. 05 хв., продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на здійснення наруги над мої илами, ОСОБА_4 підійшла до місця поховання ОСОБА_8 (21.07.1910-16.08.1997 років життя), яке складається з надгробного каменю та бетонної стели з фотозображенням останньої. Визначивши могилу ОСОБА_8 предметом свого злочинного посягання, ОСОБА_4 , грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи та релігійні традиції щодо поховання померлих, взявшись обома руками за бетонну стелу на вказаній могилі, почала розгойдувати останню, прикладаючи фізичну силу для здійснення поштовхів. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 бетонна стела, встановлена на могилі ОСОБА_8 , впала на землю, порушивши комплекс могильної споруди.

Після чого, 03 вересня 2024 року приблизно о 21 год. 10 хв., продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на здійснення наруги над могилами, ОСОБА_4 підійшла до місця поховання ОСОБА_9 (1913-2002 років життя), яке складається з надгробного каменю та бетонної стели з фотозображенням останнього. Визначивши могилу ОСОБА_9 предметом свого злочинного посягання, ОСОБА_4 грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи та релігійні традиції щодо поховання померлих, взявшись обома руками за бетонну стелу на вказаній могилі, почала розгойдувати останню, прикладаючи фізичну силу для здійснення поштовхів.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , бетонна стела, встановлена на могилі ОСОБА_9 , впала на землю, порушивши комплекс могильної споруди.

Своїми протиправним діями, які виразились у здійсненні наруги над могилами ОСОБА_7 (18.07.1914-18.10.1999 років життя), ОСОБА_8 (21.07.1910-16.08.1997 років життя), ОСОБА_9 (1913-2002 років життя), ОСОБА_4 спричинила матеріальні збитки потерпілому ОСОБА_10 на загальну суму 3 187,50 грн..

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 297 КК України як наруга над могилою.

25 жовтня 2024 року між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою ОСОБА_4 беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Також, при укладенні угоди між сторонами, останні погодилися на призначення покарання за ч. 1 ст. 297 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, пропонують на підставі ст. 75 КК України звільнити останню від відбування покарання з іспитовим строком та встановленими обмеженнями на підставі ст. 76 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що при укладанні угоди були дотримані всі вимоги і правила КПК та КК України, а тому просив суд затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

При цьому, обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину повністю визнала, а також зазначила, що вона розуміє надані їй законом права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення угоди про визнання винуватості згідно ч. 2 ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476КПК України та вид покарання, який до неї буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягала на затвердженні останньої.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між його підзахисною та прокурором, на умовах, визначених у ній.

Потерпілий ОСОБА_10 надав письмову згоду прокурору на укладення між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 угоди про визнання винуватості та просив затвердити угоду про визнання винуватості, також подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченої та її захисника, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.468КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 4 ст.469КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Умови угоди не суперечать вимогам КПК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди відбулося добровільно, умови, які б ускладнювали виконання угоди обвинуваченим, не встановлено. Суд переконався, що укладення угоди сторонами є також добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачена визнала себе винною, віднесено до категорії нетяжкого кримінального правопорушення, унаслідок вчиненого обвинуваченою злочину шкода завдана потерпілому, який надав письмову згоду прокурору на укладення угоди.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

Керуючись ст.ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 25 жовтня 2024 року між прокурором П`ятихатського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватою у пред"явленому обвинувачені за ч. 1 ст.297КК України та призначити покарання ДВА роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.75КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку ОДИН рік.

Відповідно до ст.76КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов"язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в П"ятихатський районний суд Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1