Ухвала

від 01.11.2024 по справі 226/2086/23

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 226/2086/23

Провадження № 1-в/191/522/24

У Х В А Л А

іменем України

01 листопада 2024 року м. Синельникове

Синельниківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове подання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про приведення вироку стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX-

ВСТАНОВИВ:

До Синельниківського районного суду Дніпропетровської області надійшло подання начальника Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про приведення вироку стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX.

В обґрунтування подання посилаються на те, що ОСОБА_4 відбуває за вироком Димитровського міського суду Донецької області від 22.02.2024 , яким він засуджений за ч.4ст.185, ч.4 ст.70, 72 КК Українидо 5 років 2 місяців позбавлення волі. Початок строку - 22.02.2024, кінець строку - 31.12.2028. Згідно вироку Димитровського міського суду Донецької області від 15.11.2022 ОСОБА_4 18.09.2022 вчинив крадіжку майна, вартість якого становила1400 грн, крім того згідно вироку Димитровського міського суду Донецької області від 14.11.2023 останній 23.06.2023 шляхом шахрайства вчинив крадіжку майна, вартість якого становила 928,87 грн, що на момент вчинення правопорушення не перевищувало двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи, що 09.08.2024 набрав чинностіЗакон № 3886-IX від 18.07.2024 на підставі ст.5, ч.2 ст.74 КК України, ст.537,539 КПК Українипросить звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання вироком Димитровського міського суду Донецької області за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70,72 КК України у відповідності до чинного законодавства.

Від представника державної установи та засудженого надійшли заяви про розгляд клопотання без їхньої участі.

У судовому засіданні прокурор зазначив, що вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали, долучені до клопотання, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 відбуває покарання в ДУ «СВК (№94)» за вироком Димитровського міського суду Донецької області від 22.02.2024.

Вказаним вироком ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання призначеного за вироком Димитрівського міського суду Донецької області від 14.11.2023, остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 2 місяців позбавлення волі. У строк остаточного призначеного покарання зараховано покарання, частково відбуте за вироком Димитрівського міського суду Донецької області від 14.11.2023, а саме період часу з 31.10.2023 по 21.02.2024 включно. Вирок набрав законної сили 26.03.2024. Початок строку відбування покарання засудженого 22.02.2024, кінець строку- 31.12.2028.

Відповідно до змісту зазначеного вироку, ОСОБА_4 06.09.2023 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 3983,60 гривень.

Відповідно до вироку Димитрівського міського суду Донецької області від 14.11.2023, ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст.190, ч.1 ст.71 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 07.02.2024 вирок Димитровського міського суду Донецької області від 14.11.2023, яким ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.71 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 8 місяців змінено в частині призначеного покарання. Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за оскаржуваним вироком та невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Димитровського міського суду Донецької області від 10.08.2023 у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці, вважати останнього засудженим до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 8 місяців. В іншій частині вирок залишити без змін.

Відповідно до змісту зазначеного вироку ОСОБА_4 23.06.2023 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 928,87 гривень.

Відповідно до вироку Димитрівського міського суду Донецької області від 10.08.2023 ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст.317 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1,2 чт.71, ч.1 ст.72 КК України остаточно призначено покарання за сукупністю вирків шляхом приєднання до покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за вироком Димитровського міського суду Донецької області від 15.11.2022 у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяця.

Відповідно до вироку Димитровського міського суду Донецької області від 15.11.2022 ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст.190 КК України до 1 року обмеження волі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, яким завдав потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 1400,00 гривень.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX(далі Закон № 3886-IX), який набув чинності 09.08.2024, внесено зміни до ст.51 (Дрібне викрадення чужого майна)Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Заст. 51 КУпАП(у редакціїЗакону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1ст. 5 КК Українипередбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання такимзакономчинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21)Закон № 3886-IХ, яким внесено зміни дост. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенніст.5 КК Українидля тих діянь, які до набрання цимЗакономчинності вважались кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченогост. 51 КУпАП. Зміни, внесені цимзакономмають зворотну силу в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначенийст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та п.п169.1.1 п. 169.1 ст. 169розділуIV Податкового кодексу України.

Пункт 5 підрозділу 1розділу XX Податкового Кодексу Українипередбачає, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п. 169.1 статті 169розділуIVцьогоКодексудля відповідного року.

Приписами підпункту169.1.1 п.169.1 ст.169розділуIV Податкового кодексу Українирозмір податкової соціальної пільги визначений у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленомузакономна 1 січня звітного податкового року.

Відповідно дост. 7 Закону України «Про Державний бюджет»прожитковий мінімум для працездатної особи станом 01.01.2023 встановлений на рівні 2684 грн.

Так, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України.

Положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 КК України.

Отже, враховуючи вказані положення КПК України, а також те, що Закон №3886-ІХє таким законом, яким скасовано кримінальну протиправність кримінальних правопорушень, передбачених ст.185,190,191КК України, в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 НМ (установлений на час вчинення діяння), суд, в порядку п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, може лише вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для звільнення засудженого від призначеного судом (судами) покарання, згідно ч. 2 ст. 74 КК України.

Під час судового розгляду встановлено, що на теперішній час, з урахуванням положень Закону №3886-ІХ, діяння, за яке ОСОБА_4 було засуджено вироком Димитровського міського суду Донецької області від 22.02.2024, залишається кримінально карним, оскільки вартість викраденого ним майно у сумі 3983,60 гривень перевищує розмір 2 НМ установленого на час вчинення такого діяння (2684 гривні), тому підстави звільнення ОСОБА_4 від покарання, призначеного йому за вироком Димитрівського міського суду Донецької області від 22.02.2024, відсутні.

Крім того, за останнім вироком Димитровського міського суду Донецької області від 22.02.2024 частково приєднано покарання за вироком Димитровського міського суду Донецької області від 14.11.2023 у вигляді 2 місяців позбавлення волі.

При цьому, до вироку Димитровського міського суду Донецької області від 14.11.2023 частково зараховано покарання у виді шести місяців позбавлення волі за вироком Димитровського міського суду Донецької області від 10.08.2023 (ч.1 ст.317 КК), на яке не розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024. Розмежувати частину покарання, яке було зараховано засудженому в останній за часом вирок, суд не має можливості.

Таким чином у задоволенні клопотання ДУ «Синельниківська виправна колонія (№94)» слід відмовити.

Керуючисьст. 372, 376, 537, 539 КПК України, Законом України № 3886-IX від 18.07.2024, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про приведення вироку стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суду протягом семи діб з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1