Рішення

від 20.11.2024 по справі 215/5186/24

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/5186/24

2/215/2275/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Камбул М.О.,

при секретарі судового засідання Савельєвої Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

14.08.2024 представник Криворізької міської ради звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 47229,98 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:07:357:0002, за період з 01.01.2022 до 08.11.2023, а також 3028 грн. судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що необхідність звернення з даним позовом обумовлена порушенням інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу, як суб`єкта права на землі комунальної власності міста, яке вона реалізує через органи місцевого самоврядування, що зумовлено несплатою ОСОБА_1 коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, що призвело до недоотримання місцем бюджетом коштів у відповідному розмірі. Так, земельна ділянка площею 0,0579 га з кадастровим номером 1211000000:07:357:0002, розташована на АДРЕСА_1 , є сформованою з 29.03.2010, разом з тим, за інформацією з ДРРП на нерухоме майно, на АДРЕСА_1 , розташований об?єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, загальною площею 91.7 кв.м., реєстраційний номер 2827343412060, та за за відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про об?єкт нерухомого майна №1559417 погашено 09.11.2023 на підставі переходу права власності та відкриття розділу в Державному реєстрі речових прав. Разом з тим, як вбачається з Реєстру прав власності на нерухоме майно 04.03.2008 нежитлова будівля розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з 04.03.2008 до 08.11.2023 на праві приватної власності була зареєстрована за відповідачем - ОСОБА_1 .

Нерухоме майно нерозривно пов?язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлової будівлі, яка належать Відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки, а тому, у зв?язку з користуванням відповідачем нежитловою нерухомістю, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , презюмується користування усією земельною ділянкою. Відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з 04.03.2008 - з моменту набуття права власності на нерухоме майно, розміщене на вказаній земельній ділянці до моменту його відчуження - 08.11.2023, а отже, ОСОБА_1 у період з 01.01.2022 до 08.11.2023 користувався означеною земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки та не сплачуючи при цьому плату, що у свою чергу позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати

За таких обставин, у період користування спірною земельною ділянкою відповідач мав сплачувати власнику земельної ділянки - Криворізькій міській раді відповідну плату. Проте, протягом спірного періоду ним така плата здійснювалась не у повному обсязі, що призвело до недонадходження коштів до бюджету Криворізької міської територіальної громади, чим порушено майнові права останньої. Таким чином, Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:357:0002, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01.01.2022 до 08.11.2023, зобов?язаний повернути ці кошти у розмірі 47 229,98 грн. власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Так, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу, яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та яке набрало чинності з 01.01.2022. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.08.2023 №Н-1800449132023 (додається), земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:07:357:0002 за цільовим призначенням віднесена до коду 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що відповідає розміру ставки орендної плати - 1,2% від нормативної грошової оцінки земель. А відтак, протягом періоду з 01.01.2022 до 08.11.2023 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:357:0002 було віднесено до коду 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяціє у році. Таким чином за період з 01.01.2022 до 08.11.2023 за відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:07:357:0002, розмірі 47 229,98 грн. (15 685,95 + 31 544,03), у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Заяви, клопотання учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_2 не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно поштового повідомлення, а.с. 71-72, а також за допомогою оголошення про виклик відповідача, яке було опубліковано на сайті Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, а.с. 70, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність до суду не надходили, відзив на позов до суду не надавав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тернівськогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від09.09.2024позовну заявуприйнято дорозгляду тапризначено судовезасідання на09-30год.25.10.2024,за правиламиспрощеного позовногопровадження звикликом сторін.

На підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України, 20.11.2024 Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області постановлено ухвалу про заочний розгляд даної цивільної справи, оскільки існує сукупність умов, передбачених нормами ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1211000000:07:357:0002, площею 0,0579 га, є комунальною власністю з 29.03.2010, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1800449132023 від 11.08.2023 та Витягом № НВ-0001572082024 від 28.06.2024, згідно яких орендарем є ОСОБА_1 (а.с. 16-24).

Згідно інформаційної довідки з ДРРП на нерухоме майно №373151749 від 08.04.2024, ОСОБА_1 з 04.03.2008 по 09.11.2023 був власником нежитлової будівлі, загальною площею 91.7 кв.м., реєстраційний номер 2827343412060, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-15).

Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №198271 виданого 18.08.2023 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:07:357:0002 становить 3646553,58 грн. (а.с. 11).

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 встановлено з 01.01.2022 на території м. Кривого Рогу ставки плати за землю, а саме орендної плати за землю (а.с. 34-40).

З відомостей ГУ ДПС у Дніпропетровській області №21608/5/04-36-24-17-12 від 08.05.2024, вбачається, що ОСОБА_1 був платником орендної плати за земельну ділянку площею 0,0579 га з кадастровим номером 1211000000:07:357:0002 в Тернівському районі міста та за 2022 рік сплатив 22365,04 грн., а за 2023 сплатив 5893,88 грн. податкових зобов`язань з плати за землю (а.с. 25).

Згідно розрахунку безпідставно збережених коштів заборгованість орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 08.11.2023 становить 47229,98 грн., при цьому вбачається частково сплата за період з січня по грудень 2022 року в розмірі 22365,04 грн. та в травні 2023 в розмірі 5893,88 грн. (а.с. 8).

16.05.2024 позивач звертався до ОСОБА_1 з вимогою про добровільну сплату ним орендної плати за період з 01.01.2022 по 08.11.2023 в розмірі 47229,98 грн. (а.с. 30-31).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зістаттею 13 Конституції Україниземля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Відповідно дост. 80 ЗК Українисуб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Так, судом встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1211000000:07:357:0002, площею 0,0579 га, є комунальною власністю з 29.03.2010, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1800449132023 від 11.08.2023 та Витягом № НВ-0001572082024 від 28.06.2024, згідно яких орендарем є ОСОБА_1 (а.с. 16-24).

Згідно з ч. 2ст. 152 ЗК Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.

Відповідно до ч. 1 та 2ст. 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У главах82і83 ЦК Українивизначено, що для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Водночас для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першоїстатті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 року в справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістомглави 15 ЗК Україниреалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст.93і ст.125 ЗК Українипередбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першоїстатті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбаченостаттею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт14.1.147пункту14.1статті4 Податкового кодексу України(даліПК України), тут і далі у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти14.1.72,14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зістаттями 122-124 ЗК Україниміські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першоюстатті 21 Закону України «Про оренду землі».

ВодночасЗК Українирегламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин першої, другоїстатті 120 цього Кодексу(у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі, розташовані на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2021 року в справі № 924/856/20.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що після набуття права власності на нежитлові приміщення у відповідача могло б виникнути право користування земельною ділянкою, на якій розташовані відповідні приміщення.

Незважаючи на те, що нежитлові приміщення не можуть бути відокремлені від земельних ділянок, на яких вони розташовані, вказаними положеннями закону було врегульовано правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельних ділянок, на яких воно розташовано, а отже, користувач земельної ділянки зобов`язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положеннямстатті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою.

Таким чином, положення глави15, статей120,125 ЗК України,статті 1212 ЦК Українидають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16 (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року в справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 13 лютого 2019 року в справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), у постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року в справі № 912/1188/17, від 21 січня 2019 року в справі № 902/794/17, від 04 лютого 2019 року в справі № 922/3409/17, від 12 березня 2019 року в справі № 916/2948/17, від 16 листопада 2022 року в справі № 922/519/20.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першоїстатті 1212 ЦК України.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Безпідставне набуття відповідачами спірної земельної ділянки у зазначений у позові період не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме набуття відповідачами у власність будівель, які безпосередньо пов`язані із земельною ділянкою.

Схожий за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 726/349/21 (провадження № 61-18143св21).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, будучи власником нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , в період з 29.03.2010 по 09.11.2023 користувався земельною ділянкою, кадастровий номер 1211000000:07:357:0002, на якій знаходилася вказана вище нежитлова будівля, загальною площею 91.7 кв.м., реєстраційний номер 2827343412060, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що відповідач договір оренди земельної ділянки не укладав, однак як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першоїстатті 1212 ЦК України.

Згідно розрахунку, заборгованість орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 08.11.2023 становить 47229,98 грн., при цьому вбачається частково сплата за період з січня по грудень 2022 року в розмірі 22365,04 грн. та в травні 2023 в розмірі 5893,88 грн. (а.с. 8).

З`ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд приходить до висновку про порушення майнових прав позивача та необхідність їх захисту в судовому порядку.

Аналізуючи вищевикладені норми права, враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов`язань, як фактичний користувач земельної ділянки, сплату коштів за користування земельною ділянкою, яка розташована під належною йому на праві приватної власності нежитловою будівлею не здійснив, тобто без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити власнику, що призвело до ненадходження плати за землю до бюджету Криворізької міської територіальної громади, тому суд вважає необхідним позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:07:357:0002 за період з 01.01.2022 по 08.11.2023 в розмірі 47229,98 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача, тому слід стягнути з відповідача 3028 грн. судового збору, який сплачений позивачем при подачі позову (а.с. 7).

На підставі ст.13 Конституції України, ст.ст.15, 80, 120,122, 125, 206 ЗК України,ст. 1212 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 277, 280-284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Криворізької міськоїради до ОСОБА_1 простягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:07:357:0002 за період з 01.01.2022 по 08.11.2023 в розмірі 47229,98 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради судовий збір в розмірі 3028 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено та підписано 20 листопада 2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Криворізька міська рада, місцезнаходження за адресою: 50101, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, ЄДРПОУ 33874388.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: