Рішення

від 12.11.2024 по справі 342/886/24

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/886/24

Провадження № 2/342/494/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

з участю секретаря судового засідання Малик Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину житлового будинку з господарським будівлями і спорудами,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовомдо ОСОБА_2 та просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимогипозивач мотивувавтим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померлайого мама ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Після смерті матерівідкрилася спадщинана належнеїй майно,в томучислі на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Будучи спадкоємцем першої черги за законом, який фактично вступив в управління спадковим майном, позивач звернувся до державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори С.В. Капріян, де заведена спадкова справа № 318/2014.

Розглянувши подані позивачем документи, на частину спадкового майна нотаріусом видано відповідні правовстановлюючі документи. У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері на спадковий житловий будинок нотаріус відмовила. Причиною для прийняття такого рішення стали наступні обставини. Згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконкомом Чернелицької селищної ради Городенківського району Івано-Франківської області 10.04.1964, вищезгадане господарство відносилося до колгоспного двору, що унеможливлює визначити частки спадкодавця.

Спадковий житловий будинок побудований у 1991 році на земельній ділянці розміром 0,15 га. Суспільна група даного господарства - колгоспний двір, головою якого записаний дідусь позивача ОСОБА_4 .

Право власностіна майно,яке належалоколгоспному дворуі збереглосяпісля припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Станом на 15 квітня 1991 року в спадковому господарстві проживали та були зареєстрованими: дідо позивача Випас ОСОБА_5 , 1923 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; баба позивача ОСОБА_6 , 1931 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; мама позивача ОСОБА_7 , 1949 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ; сестра позивача відповідачка ОСОБА_8 , 1974 р.н. та позивач.

З часу народження й по сьогодні позивач фактично проживає у спадковому будинку. При житті всіх родичів здійснював догляд за ними, вели спільне господарство та мали спільний побут. Увесь час позивач самостійно сплачував комунальні послуги та здійснював інші фінансові витрати щодо утримання господарства в належному стані. Поховання мами, діда й баби теж проводив позивач з сім`єю. Тобто, позивач володіє і відкрито користується даним нерухомим майном із земельною ділянкою, обробляє землю та сплачує земельний податок, доглядає за будинком та утримує його, що свідчить про фактичний вступ в управління спадковим майном.

Ухвалою суду від 02.07.2024 відкрито провадження у даній справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідачка ОСОБА_2 , скориставшись правом, передбаченим ч.1 ст.193 ЦПК України,12.08.2024подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 та просить визнати за нею право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов мотивований тим, що станом на 15 квітня 1991 року (час припинення існування колгоспних дворів) в спадковому господарстві проживали та були зареєстрованими: дідусь по маминій лінії споріднення Випас ОСОБА_5 , 1923 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; бабуся по маминій лінії споріднення ОСОБА_6 , 1931 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; мама ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ; позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Отже, кожному члену даного колгоспного двору належить по 1/5 частині будинковолодіння. Позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 належить 1/5 частина вищевказаного господарства, як члену колишнього колгоспного двору. Також він претендує на 3/5 частини будинковолодіння, спадкуючи після смерті родичів, що разом становить 4/5 частини спадкового будинковолодіння. Позивачка за зустрічним позовом, як член колишнього колгоспного двору, претендує на 1/5 частину вищезгаданого господарства.

Ухвалою судувід 15серпня 2024р.зустрічний позовприйнято доспільного розглядуз первіснимпозовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 30.09.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача-відповідача ОСОБА_1 адвокат Бундзяк У.М. 11.11.2024 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача-відповідача, зазначивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі.

Від відповідачки-позивачки ОСОБА_2 судом 09.10.2024 засобами поштового зв`язку отримано заяву про розгляд справи без її участі, де зазначено, що вимоги зустрічної позовної заяви вона підтримує в повному обсязі.

Дії учасників справи не суперечать вимогамст.211 ЦПК України,відповідно доякої учасниксправи маєправо заявитиклопотання пророзгляд справиза йоговідсутності.

Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У Постанові Верховного Суду від 5 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено, що згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч.5 ст.268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст.5 Цивільного кодексу України (у редакції 2003 року) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Із копії свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 10 квітня 1964 р., виданого виконкомом Чернелицької селищної Ради народних депутатів на підставі рішення цього ж виконкому № 7 від 9 квітня 1964 р., вбачається, що ціле домоволодіння, яке складається з одного житлового будинку і розташоване в АДРЕСА_2 , дійсно належить колгоспному двору, де головою є ОСОБА_4 .

Номер житлового будинку АДРЕСА_2 змінено на номер 7, про що свідчить довідка № 217, видана 20.06.2024 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

За змістом ч.1 ст.120, ст.121, ч.1, ч.2 ст.123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності; володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору; частка члена колгоспного двору в майні двору визначається, зокрема, при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Оскільки право власності на майно колишнього колгоспного двору, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 набуте до 15 квітня 1991 року, тому спір щодо даного майна вирішується за нормами, що регулювали власність цього двору.

Станом на 15.04.1991 у житловому будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 , 1923 р.н., ОСОБА_6 , 1931 р.н., ОСОБА_10 , 1949 р.н., ОСОБА_11 , 1974 р.н., ОСОБА_12 , 1978 р.н., що стверджується довідкою № 85, виданою 05.06.2024 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , змінив прізвище та ім?я на ОСОБА_13 , запис від 29 серпня 2002 р., що стверджується копією свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові серії НОМЕР_1 , виданого 29 серпня 2002 р. відділом реєстрації актів громадянського стану Городенківського районного управління юстиції.

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , змінив прізвище та ім?я на ОСОБА_14 , запис за № 93 від 09 вересня 2004 р., що стверджується копією свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові серії НОМЕР_2 , виданого 09 вересня 2004 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції.

Відповідно доч.1ст.120ЦК України(вредакції 1963року,яка діялана часвиникнення колгоспних дворів) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Частки всіх членів колгоспного двору є рівними (ст.123 цього ж Кодексу).

Згідно ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Зі змісту ч.2 ст. 370 ЦК України вбачається, що у разі виділу частки із майна, що є в спільній сумісній власності, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

З наведеного слідує, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/5 кожному.

Член колгоспного двору ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 75 років у селищі Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис за № 20 від 03.05.2007, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 03.05.2007 Чернелицькою селищною радою Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок її смерті відкрилася спадщина.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно з ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, визначено ч.1 ст.1267 ЦК України.

За ст. ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Частина 1 ст.1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.

ОСОБА_6 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) була зареєстрована і проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з нею були зареєстровані та проживали: чоловік ОСОБА_4 , 1923 р.н., дочка ОСОБА_3 , 1949 р.н., онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що стверджується копією довідки № 27, виданої 27.02.2024 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, та довідкою № 84, виданою 05.06.2024 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

Те,що ОСОБА_4 ,1923р.н.,та спадкодавець ОСОБА_15 ,1931р.н.,були подружжямсвідчить копіясвідоцтва проодруження серії НОМЕР_4 ,виданого 26квітня 1979р.Чернелицькою селищноюрадою Городенківськогорайону Івано-Франківськоїобласті, актовий запис № 2 від 26 квітня 1979 р.

Родинні відносини між ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , як дочкою та батьком, матір`ю стверджується копіями: свідоцтва про народження ОСОБА_17 серії НОМЕР_5 , виданого 15 липня 1966 р. Городенківським рай бюро ЗАГС Івано-Франківської області, актовий запис за № 146 від 15 липня 1966 р.; копією Витягу № 00045370150 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, сформованого 05 червня 2024 р. Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з якого вбачається, що ОСОБА_17 у зв`язку із реєстрацією шлюбу з ОСОБА_18 змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_19 » на « ОСОБА_20 », актовий запис № 20 від 03 листопада 1973 р., складений виконавчим комітетом Олієво-Кролівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, шлюб розірвано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Городенківського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 38 від 25 травня 1981 р.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є сином ОСОБА_18 та ОСОБА_3 , актовий запис за № 1 від 21 січня 1978 р., що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 09 вересня 2004 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції.

Відповідачка-позивачка ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ,є дочкою ОСОБА_18 та ОСОБА_3 , що стверджується копіями: свідоцтва про народження ОСОБА_11 серії НОМЕР_7 , виданого 02 лютого 1974 р. Олієво-Королівською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис за № 5 від 02 лютого 1974 р.; свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 , виданого 07 березня 1993 р. виконкомом Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, з якого вбачається, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у зв`язку із укладенням шлюбу змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_20 » на « ОСОБА_22 », актовий запис № 10 від 07 березня 1993 р.

Наведене свідчить, що позивач-відповідач ОСОБА_1 та відповідачка-позивачка ОСОБА_2 є онуками ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 заповіту не вчиняла. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є її дочка ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_4 , які в рівних частках прийняли спадщину після її смерті, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інших спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

В матеріалах справи наявна копія спадкової справи № 10/2010, надана суду Городенківською державною нотаріальною конторою, з якої вбачається, що державним нотаріусом Городенківської районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Паньківим Д.М. позивачу-відповідачу ОСОБА_1 13.01.2010 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 22, на спадкове майно баби ОСОБА_6 , яке складається із двох земельних ділянок згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ІФ № 001063.

Однак, суд критично оцінює доказ прийняття позивачем-відповідачем ОСОБА_1 спадщини після смерті баби ОСОБА_6 , визнає його неналежним, оскільки вищезазначене свідоцтво видане з порушенням вимог закону, зокрема, глави 86 ЦК України «Спадкування за законом», а саме, видане на підставі ст. 1266 ЦК України відповідно до якої спадкування здійснюється за правомпредставлення,а саме: внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, в той час, коли мати позивача-відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 була живою на час відкриття спадщини після смерті її ж матері ОСОБА_6 та прийняла спадщину як спадкоємець першої черги за законом.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_6 входить також 2/10 (1/5) частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківської області, що належала їй як члену колишнього колгоспного двору.

Дочка спадкодавця ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_4 ,як спадкоємціпершої чергиза законом,в рівнихчастках успадкуваливищезгадану часткужитлового будинкуз відповідноючасткою господарськихбудівель таспоруд,що становитьпо 1/10частці,однак донотаріуса завидачею їмсвідоцтв проправо наспадщину зазаконом надані часткиспадкового майнане зверталися.

Згідно ч.3 ст.1296 ЦПК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частиною 1 ст.1235 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кількафізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За заповітом, посвідченим 27 березня 2007 р. секретарем виконавчого комітету Чернелицької селищної ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованим в книзі для запису нотаріальних дій під № 20, ОСОБА_4 , житель селища Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області, свій власний житловий будинок, господарські приміщення, які знаходяться в АДРЕСА_1 , земельну частку (пай) Державний акт на право приватної власності на землю ІІ-ІФ № 001066 заповів своїй дочці ОСОБА_3 , а автомобіль «Таврія» реєстраційний номер НОМЕР_9 заповів ОСОБА_1 . Заповіт чинний, зареєстрований у спадковому реєстрі за № 43779255 (номер в реєстрі нотаріальних дій 20), що стверджується копією Витягу № 20260542 зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), виданого 18.06.2009 Городенківською районною державною нотаріальною конторою.

Голова колгоспногодвору ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 85 років у селищі Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис за № 4 від 23.01.2009, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 , виданого 23.01.2009 Чернелицькою селищною радою Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

ОСОБА_4 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ним були зареєстровані та проживали: ОСОБА_3 , 1949 р.н., ОСОБА_1 , 1978 р.н., що стверджується довідкою № 83, виданою 05.06.2024 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

Із копії спадкової справи № 552/2009, наданої суду Городенківською державною нотаріальною конторою, вбачається, що ОСОБА_3 , будучи спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , до спливу шести місяців з часу відкриття спадщини (18.06.2009) подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини в користь свого сина ОСОБА_1 , що не суперечить вимогам ч.1 ст.1274 ЦК України, відповідно до якої спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

Отже, право на спадкування на все заповідане спадкодавцем ОСОБА_4 майно одержав позивач-відповідач ОСОБА_23 , як спадкоємець за заповітом, який прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та у строк, визначений ч.1 ст.1270 ЦК України, подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини (18.06.2009).

Спадкоємців, які відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України, мають обов`язкову частку в спадщині ОСОБА_4 та прийняли спадщину, - судом не встановлено. Того, хто пережив подружжя, у померлого немає.

Однак, із матеріалів спадкової справи № 552/2009 вбачається, що державний нотаріус Городенківської районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Паньків Д.М. 13.01.2010 видав позивачу-відповідачу ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 21, на спадкове майно діда ОСОБА_4 , яке складається із двох земельних ділянок згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ІФ № 001066.

Суд визнає даний доказ неналежним, оскільки вищезазначене свідоцтво видане з порушенням вимог спадкового права, визначених ЦК України, а саме, видане на підставі ст. 1266 ЦК України відповідно до якої спадкування здійснюється за правом представлення, а саме: внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини, в той час, коли спадкування після смерті ОСОБА_4 здійснювалося позивачем-відповідачем ОСОБА_1 за заповітом.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_4 входить 3/10 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , 2/10 частки якого належала йому, як члену колишнього колгоспного двору, а 1/10 частки успадкована ним після смерті дружини ОСОБА_6 , як спадкоємцем першої черги за законом, однак документи на успадковане майно ОСОБА_4 не оформив.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 ,як спадкоємецьза заповітом,успадкував вищезгаданучастку житловогобудинку звідповідною часткоюгосподарських будівельта споруд,однак донотаріуса завидачею йомусвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом надану часткуспадкового майнане звертався.

Член колгоспногодвору -мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 65 років у селищі Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 15 від 12.05.2014, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_11 , виданого 12.05.2014 виконкомом Чернелицької селищної ради Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок її смерті відкрилася спадщина.

ОСОБА_3 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) була зареєстрована і проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з нею був зареєстрований та проживав ОСОБА_1 , 1978 р.н., що стверджується довідкою № 82, виданою 05.06.2024 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

ОСОБА_3 заповіту не вчиняла. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є її син позивач-відповідач ОСОБА_1 та дочка відповідачка-позивачка ОСОБА_2 . Інших спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 судом не встановлено.

Із копіїспадкової справи№ 318/2010,наданої судуГороденківською державноюнотаріальною конторою,вбачається,що позивач-відповідач ОСОБА_1 ,як спадкоємецьпершої чергиза законом,прийняв спадщинупісля смертіматері ОСОБА_3 ,оскільки постійнопроживав разоміз спадкодавцемна часвідкриття спадщини.

Відповідачка-позивачка ОСОБА_2 , будучи спадкоємцем першої черги за законом, спадщину після смерті матері ОСОБА_3 не прийняла, оскільки не проживаларазом ізспадкодавцем начас відкриттяспадщини тау строк,визначений ч.1ст.1270ЦК України, не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадкування на все належне спадкодавцю ОСОБА_3 майно одержав позивач-відповідач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом.

Прийнявши спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , позивач-відповідач ОСОБА_1 15.11.2014 подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно спадкодавця. Йому 25.03.2017 державним нотаріусом Городенківської районної державної нотаріальної контори видано два свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за № 396 та за № 397, на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території села Олієво-Королівка Городенківського району Івано-Франківської області, площами: 0,0200 га, кадастровий номер 2621682900:03:001:0123; 1,4689 га, кадастровий номер 2621682900:03:001:0063, що належали померлій на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки серії: ЯД № 858379, ЯД № 820340.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входить також 3/10 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , 2/10 частки якого належала їй, як члену колишнього колгоспного двору, а 1/10 частки успадкована нею після смерті матері ОСОБА_6 , як спадкоємцем першої черги за законом, однак документи на успадковане майно ОСОБА_3 не оформила.

Підставою звернення позивача-відповідача ОСОБА_1 до суду стало те, що постановою державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області № 1799/02-31 від 28 травня 2024 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 , спадкоємцем якого була його дочка ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, однак не оформила своїх спадкових прав, з посиланням на те, що вищезгадане господарство, головою якого був ОСОБА_4 , відносилось до колгоспного двору, кожному з членів колгоспного двору, які проживали станом на 15 квітня 1991 року, належить відповідна частка житлового будинку, проте частки в спадковому господарстві між членами бувшого колгоспного двору не визначені.

З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого 08.05.2024, вбачається, що житловий будинок споруджено в 1991 р., господарські будівлі та споруди в 1960, 1991 роках.

Однак, слід зазначити, що технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами не є беззаперечним доказом року спорудження (побудови) будинку, допоміжних (господарських) будівель і споруд, оскільки рік спорудження (побудови) зазначається за словами замовника технічної інвентаризації і не потребує надання будь-яких підтверджуючих документів.

Ринкова вартість житлового будинку літ. «А» загальною площею 106,8 кв.м, житловою площею 49,5 кв.м, господарських будівель і споруд, що знаходяться за вищевказаною адресою, станом на 21.05.2024 становить 267000 грн, що стверджується копією звіту про вартість майна, складеного ЕТ-ВО «Придністров`я».

За господарством по АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 0,85 га, в т.ч. 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, про що свідчить довідка № 81, видана 05.06.2024 виконавчим комітетом Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 384762480, сформованої 28.06.2024, вбачається, що відомості про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутні.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Тобто, за вказаною нормою права вимога про визнання права власності може бути пред`явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Досліджені судом докази підтверджують, що ОСОБА_4 , як голові колгоспного двору, 10.04.1964 був виданий документ, що посвідчував його право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківськоїобласті.Однак,даний житловийбудинок згосподарськими будівлямита спорудаминалежав йому, ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та Чорнопському (до зміни імені ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/5 кожному, як членам колишнього колгоспного двору.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як спадкоємці першої черги за законом, успадкували після смерті ОСОБА_6 по 1/10 частці житлового будинку з відповідноючасткою господарськихбудівель таспоруд по АДРЕСА_1 , однак донотаріуса завидачею їмсвідоцтв проправо наспадщину зазаконом надані часткиспадкового майнане зверталися. Крім того, їм належить по 2/10 (1/5) частки у даному житловому будинку, як членам колишнього колгоспного двору, що разом становить по 3/10 частки.

Позивач-відповідач ОСОБА_23 , як спадкоємець за заповітом, успадкував після смерті ОСОБА_4 3/10 частки житлового будинку з відповідноючасткою господарськихбудівель таспоруд по АДРЕСА_1 , однак донотаріуса завидачею йомусвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом надану часткуспадкового майнане звертався.

Також, позивач-відповідач ОСОБА_23 , як спадкоємець першої черги за законом, успадкував після смерті матері ОСОБА_3 3/10 частки житлового будинку з відповідноючасткою господарськихбудівель таспоруд по АДРЕСА_1 , однак через те, що спадковий житловий будинок відносився до колгоспного двору і частки у ньому між членами бувшого колгоспного двору не визначені, немає можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на дану частку нерухомого майна.

Крім того, позивачу-відповідачу ОСОБА_23 належить 2/10 частки у даному житловому будинку, як члену колишнього колгоспного двору, що разом становить 8/10 (4/5) частки.

Також судом встановлено, що відповідачка-позивачка ОСОБА_2 правомірнонабула правовласності на1/5частки житловогобудинку з відповідноючасткою господарськихбудівель таспоруд по АДРЕСА_1 , як член колишнього колгоспного двору, оскільки не вчиняла дій, що можуть свідчити про її відмову від права власності у порядку ст. 347 ЦК України.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши зібрані у справі докази, суд не знаходить підстав для визнання за позивачем-відповідачем ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в цілому та приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом та повного задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом з підстав та в обсязі, наведеному в мотивувальній частині рішення.

На підставіст.ст.120,123,563ЦК УРСР(1963р.),ст.ст.316,317,325,328,347,392,1216,1217,1220,1222,1223,1233,1241,1258,1261,1267-1270,1274,1296-1297ЦК України(2003р.), 1296-1297 ЦК України (2003 р.),

керуючись ст. ст. 76, 81, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнання прававласності наспадкове майнов порядкуспадкування зазакономзадовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , право власності на 4/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 провизнання прававласності начастину житловогобудинку згосподарським будівлямиі спорудамизадовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивач-відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 ;

- відповідачка-позивачка ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 .

Повний текст судового рішення складено 21.11.2024.

Суддя: Андріюк І.Г.