Ухвала

від 21.11.2024 по справі 372/6176/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/6176/24

Провадження 2-з-74/24

ухвала

Іменем України

21 листопада 2024 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Висоцька Г.В., розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області заяву заступника керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Обухівської окружноїпрокуратури Київськоїобласті в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовом до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації земельної ділянки 3223151000:06:007:0030 площею 0,1 га із цільовим призначенням для індивідуального садівництва.

Разом із позовом прокурор подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на земельну ділянку із цільовим призначенням для індивідуального садівництва із кадастровим номером 3223151000:06:007:0030 площею 0,1 га, власником якої є ОСОБА_1 та заборонити ОСОБА_1 та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо спірної земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:06:007:0030 частково накладається на землі лісогосподарського призначення та розташована в межах державного лісового фонду. Так, на наявність ризику відчуження вказує той факт, що під час підготовки позовної заяви щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 3223151000:06:007:0030, а саме 14.08.2024 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки первинний власник - ОСОБА_2 , продала земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:06:007:0030 ОСОБА_1 . Вказане свідчить про те, що земельна ділянка після скерування позовної заяви до суду може бути відчужена третім особам.

У судове засідання сторони не викликались, у відповідності до приписів ст.153 ч.1 ЦПК України, згідно яких заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно положень ч.1 ст 150 ЦПК України позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;2) забороною вчиняти певні дії;3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанова Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №331/1255/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.

Тобто, необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову заявник просив суд застосувати такі види забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно спірну земельну ділянку, належну відповідачу на праві власності, та заборона відповідачу і будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботита здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на спріні земельні ділянки (їх відчуження, оренди, суборенди, поділу та об`єднання тощо).

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що фактично заявник просить вжити заходи забезпечення позову з метою можливості повернення державної земельної ділянки лісового фонду, на його думку незаконно переданої у приватну власність органом місцевого самоврядування для індивідуального садівництва, забезпечення позову є необхідною мірою для гарантування виконання рішення суду в разі, якщо позивач отримає рішення суду на свою користь, але відповідач не виконає цього рішення добровільно.

Загалом заява про забезпечення позову мотивована тим, що спірна земельна ділянки належать до лісового фонду та незаконно була передана у приватну власність, змінено її цільове призначення, конфігурацію.

Установивши, що між сторонами у справі виник спір щодо права володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, приходжу до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позову та призвести до порушення прав і законних інтересів Київської обласної державної адміністрації.

Вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:040:0129 є необхідним та співмірним із заявленими вимогами. Такий захід забезпечення позову забезпечить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі задоволення позову, а невжиття такого заходу може істотно ускладнити виконання рішення суду й ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Предметом розгляду суду у даній справі є спір з приводу права володіння, користування та розпорядження вказаної у позові земельної ділянки, процесуальною метою забезпечення позову є застосування превентивних заходів, які покликані виключити ризики невиконання рішення суду у випадку задоволення позову, зафіксувати незмінність обставин спірних правовідносин сторін до ухвалення рішення у справі.

Із наданих суду позивачем доказів неможливо встановити, яким чином застосування заборони відповідачу і будь-яким іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки (її відчуження, оренда, суборенда, поділ та об`єднання тощо) може гарантувати ефективний захист для позивача та виконання потенційного судового рішення, направленого на задоволення вимог щодо вказаного відповідача.

У матеріалах справи відсутні будь які докази здійснення будь-яких дій щодо земельної ділянки (її відчуження, оренда, суборенда, поділ та об`єднання тощо).

Отже, застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу і будь яким іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо спірної земельної ділянки не є ефективним способом, оскільки за суттю арешт охоплює заборону на вчинення будь-яких дій.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є накладення арешту на спірну земельну ділянку, належну відповідачу ОСОБА_1 на праві власності. Такий захід забезпечення позову може гарантувати виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вказаний вид забезпечення позову суд вважає ефективним та достатнім заходом захисту прав позивача, оскільки він пов`язаний з предметом позову, співмірний із позовними вимогами Київської обласної державної адміністрації.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 151, 153, 157, 260 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку із цільовим призначенням для індивідуального садівництва із кадастровим номером 3223151000:06:007:0030 площею 0,1 га, власником якої є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

В решті заяви відмовити.

Стягувач: Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. В. Чаплінського, 7, код ЄДРПОУ 02909996).

Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Копію ухвали направити сторонам для відома, компетентним органам для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня підписання ухвали.

Суддя Г.В.Висоцька