Вирок

від 21.11.2024 по справі 539/4206/24

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/4206/24

Провадження № 1-кп/539/306/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області кримінальне провадження № 12024170570000901, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2024 року, щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лубни Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня технічна, працює на посаді сторожа закладу загальної середньої освіти Академічного ліцею «Європейський» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, одруженого, не має на утриманні малолітніх дітей, не є інвалідом, не є військовослужбовцем, зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , фактично проживаєу квартирі АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190 та частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України (далі КК України),

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження.

До Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2024 року за № 12024170570000901 щодо ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190 та частиною другою статті 190 КК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 539/4206/24 між суддями від30 вересня 2024 року визначено головуючого суддю Лубенського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 01 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні призначено судовий розгляд, доручено Лубенському районному відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого.

10 жовтня 2024 року до суду надійшло клопотання від органу пробації про продовження строку на підготовку досудової доповіді.

15 жовтня 2024 року відкладено судовий розгляд у зв`язку з неприбуттям потерпілого та його представника, а також вказаним клопотанням для надання органу пробації строку на підготовку досудової доповіді.

II. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

ОСОБА_3 , будучи обізнаним з вимогами Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістились у період воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 № 333 (далі Порядок), діючи всупереч його вимогам, шляхом обману, переслідуючи протиправний умисел, спрямований на протиправне заволодіння грошовими коштами Товариства Червоного Хреста України, які призначаються як компенсація витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, що перемістилися у період воєнного стану, достовірно знаючи, що внутрішньо переміщені особи, які проживали в належному йому житловому приміщенні квартирі АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 грудня 2022 року виїхав за місцем власного проживання до міста Харкова, а ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 11 грудня 2022 року виїхали за місцем власного проживання до міста Харкова, 02 лютого 2023 року подав заяву до Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, зазначивши у ній відомості про проживання у січні місяці 2023 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в його житловому приміщенні протягом 31 календарного дня січня 2023 року кожним, що не відповідало дійсності.

Відповідно до інформації вказаної заяви та вимог Порядку Товариство Червоного Хреста України 11 травня 2023 року перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2790 грн у вигляді компенсації витрат за тимчасове розміщення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 як внутрішньо переміщених осіб у січні 2023 року, за 93 людино-дні січня 2023 року, тобто по 30 грн за кожний день перебування.

Таким чином, ОСОБА_3 незаконно заволодів коштами в розмірі 2790 грн, які Товариство Червоного Хреста України нарахувало та виплатило йому у вигляді компенсації витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за 93 людино-дні січня 2023 року.

Крім того, продовжуючи свій протиправний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами Товариства Червоного Хреста України у вигляді компенсації витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_3 03 квітня 2023 року повторно подав заяву до Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, в якій зазначив відомості про проживання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в його житловому приміщенні квартирі АДРЕСА_1 , протягом 31 календарного дня березня 2023 року кожним, що не відповідало дійсності.

Відповідно до інформації вказаної заяви та вимог Порядку, 25 липня 2023 року Товариство Червоного Хреста України перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2790 грн у вигляді компенсації витрат за тимчасове розміщення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 як внутрішньо переміщених осіб у березні 2023 року, за 93 людино-дні березня, тобто по 30 грн за кожний день перебування.

Таким чином, ОСОБА_3 незаконно заволодів коштами в розмірі 2790 грн, які Товариство Червоного Хреста України нарахувало та виплатило йому у вигляді компенсації витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за 93 людино-дні березня 2023 року.

IІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.

ОСОБА_3 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) та у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190 та частиною другою статті 190 КК України.

ІV. Позиція сторін судового провадження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі та вказав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинив зазначене кримінально каране діяння.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 , зокрема, заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, а завдані потерпілому збитки відшкодовані шляхом повернення грошових коштів, просив суд суворо не карати.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті, підтримала у повному обсязі, просила визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190 та частиною другою статті 190 КК України. Вказувала на необхідність застосувати покарання за частиною першою статті 190 КК України у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за частиною другою статті 190 КК України у розмірі 3000неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на підставі частини першої статті70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Захисник вказував, що обвинувачений свою провину визнав повністю, щиро розкаявся, відшкодував потерпілому завдану шкоду шляхом повернення грошових коштів та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Просив призначити ОСОБА_3 покарання за частиною першою статті 190 КК України у розмірі 2000неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за частиною другою статті190ККУкраїни у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на підставі частини першої статті 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 3000неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Потерпілий та його представник у судові засіданні не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. Товариство Червоного Хреста України через представника ОСОБА_9 (голову Полтавської обласної організації ТоваристваЧервоного Хреста України) подало заяву про розгляд справи без участі потерпілого, в якій також вказувало, що не заперечує щодо розгляду справи в порядку статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПКУкраїни), при визначенні міри покарання повністю покладається на розсуд суду. Вказувало, що претензій до обвинуваченого потерпіла юридична особа немає. Майнова шкода, заподіяна внаслідок вчинення кримінального правопорушення, відшкодована у повному обсязі шляхом повернення грошових коштів.

V. Положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до статті 2КПКУкраїни завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.

Частиною першою статті 2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Відповідно до частини першої статті 190 КК України заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років (частина друга статті 190 КК України).

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

У свою чергу суб`єктивна сторона складу злочину характеризується такими юридичними ознаками, як прямий умисел, корисливі мотив і мета.

Зміст прямого умислу утворюють два моменти інтелектуальний і вольовий. Інтелектуальний мотив визначається усвідомленням суспільно небезпечного характеру вчиненого діяння і передбачення суспільно небезпечних наслідків, в той час як вольовий бажанням настання суспільно небезпечних наслідків, які передбачаються винною особою.

Вчиняючи шахрайство, винна особа цілком усвідомлює суспільну небезпечність самого діяння, тобто фактичну сторону діяння та його суспільне значення, усвідомлює об`єкт та предмет злочину, цінність матеріальних благ та інших предметів спеціального призначення, усвідомлює спосіб вчинення злочину, той факт, що свідомо вводить потерпілого в оману шляхом обману чи зловживання довірою, що останній лише зовнішньо добровільно передає їй предмет злочину, тоді як фактично ця воля потерпілого є фіктивною, усвідомлює факт заволодіння майном, правом на майно чи предметами спеціального призначення.

Отже, об`єктивна та суб`єктивна сторони шахрайства як конкретного акту вольової поведінки суб`єкта злочину, перебувають у тісному взаємозв`язку та взаємообумовленості. Вчинюване шляхом обману чи зловживання довірою заволодіння майном, правом на майно, предметами спеціального призначення є свідомим та вольовим діянням, яке обумовлено потребами, інтересами винної особи, прагненням досягнення конкретного результату свідомо обраним шляхом.

За змістом частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною першою статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1)у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина друга статті 65 КК України).

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, визнаються: з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Щире каяття обвинуваченого полягає, зокрема, у визнанні обставин, регламентованих пунктом 1 частини другої статті 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення (його час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

VІ. Висновки та мотиви суду.

У судове засідання потерпілий (його представник) не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Представник потерпілого надала до суду заяву, в якій просила судовий розгляд кримінального провадження здійснювати без її участі, при призначенні покарання покладається на розсуд суду. Вказувала, що претензій до обвинуваченого потерпіла юридична особа немає, майнова шкода, заподіяна внаслідок вчинення кримінального правопорушення, відшкодована у повному обсязі шляхом повернення грошових коштів.

Відповідно до статті 325 КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою12 цього Кодексу.

Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, які не заперечують щодо проведення судового розгляду без потерпілого та його представника, вважав за можливе проведення судового розгляду без потерпілої.

Після роз`яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування частини третьої статті 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Показання ОСОБА_3 у судовому засіданні відповідають фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються, його показання є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченого змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Наведене, на думку суду, свідчить про щире каяття ОСОБА_3 .

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, із врахуванням заяви прокурора про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом ОСОБА_3 та дослідженням характеризуючих матеріалів.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за частиною першою статті 190 (як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство)) та частиною другою статті 190 КК України (та у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно). Дії обвинуваченого повністю охоплюються диспозицією частини першої статті 190 та частини другої статті 190 КК України.

Відповідно до досудової доповіді, складеної 29 жовтня 2024 року органом пробації, серед свого оточення друзів та рідних з кримінальним минулим обвинувачений не має, стосунки з рідними хороші. Згідно з характеристикою з місця проживання ОСОБА_3 характеризується позитивно, зарекомендував себе з позитивного боку: ввічлиивй, дисциплінований, порядний, охоче бере участь у громадських роботах, доброзичливий у відносинах з членами родини та сусідами по будинку, ніколи не порушував громадський порядок і не конфліктував, сам утримує житло в чистоті та порядку, завжди відгукується на будь-яке прохання сусідів. За змістом характеристики з місця роботи ОСОБА_3 протягом роботи зарекомендував себе як надійний та відповідальний працівник, пунктуальний, чесний, організований, при виконанні службових обов`язків характеризується уважністю та пильністю, що забезпечує високий рівень безпеки та охорони території, завжди дотримується встановлених правил і норм, демонструючи професіоналізм у своїй роботі, здатен швидко редагувати на будь-які нестандартні ситуації, що виникають під час чергування, вміє ефективно взаємодіяти з колегами та відвідувачами. Під час роботи в ліцеї зарекомендував себе як висококваліфікований працівник у виконанні своїх обов`язків.

У досудовій доповіді також зазначено, що ОСОБА_3 має позитивні плани на майбутнє: не вчиняти нових злочинів, жити спокійним життям, працювати. Відповідно до соціально-психологічних, криміногенних потреб, що обумовлюють ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, виявлено наступні фактори: нездатність мислити раціонально у окремих випадках. Інших факторів впливу на ризик повторного кримінального правопорушення не виявлено. У обвинуваченого є захисні ресурси, які сприяють зменшенню впливу факторів ризику, ними можуть бути: наявність місця проживання, наявність родини, освіти, роботи, задовільне матеріальне становище, позитивна характеристика з місця проживання та роботи. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній.

Результати оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_3 показали середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, тобто небезпека може виникати періодично в залежності від посилення впливу криміногенних факторів. Дослідження інформації, що характеризує особу за місцем його проживання, роботи, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. Орган пробації пропонував зазначену досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику прийняти до відома під час винесення рішення про міру кримінальної відповідальності у межах санкції статті інкримінованого кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог статті65КК Українивраховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, яке згідно зістаттею 12КК України є кримінальним проступком;

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого другою статті 190 КК України, яке згідно зістаттею 12КК України є нетяжким злочином;

- особу винного, який на обліку у лікарів: психіатра та невролога не перебуває, одруженого, працює на посаді сторожа закладу загальної середньої освіти Академічного ліцею «Європейський» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, який на утриманні малолітніх дітей не має, несудимого, характеризується позитивно, не є інвалідом, не є військовослужбовцем;

- обставини, що пом`якшують покарання.

Так, згідно зістаттею 66 КК Українисуд визнає пом`якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого та добровільне відшкодування завданої шкоди, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обвинувачений повністю визнав свою вину, проявив готовність понести відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до статті67ККУкраїни,не встановлено.

Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій.

Обставин, які б виключали кримінальну протиправність діянь ОСОБА_3 або звільняли його від кримінальної відповідальності чи від покарання, за жодне вчинене ним кримінальне правопорушення судом не встановлено, а тому обвинувачений підлягає покаранню за кожне вчинене ним правопорушення, на загальних підставах.

Зважаючи наособу винного,пом`якшуючі йогопокарання обставини,які усвоїй сукупностідійсно істотнознижують ступіньтяжкості обохвчинених обвинуваченимкримінальних правопорушень,а такожз урахуваннямусіх викладенихвище обставинсуд вважаєза необхіднепризначити покаранняв межахсанкцій статейобвинувачення,а самеза:частиною першоюстатті 190КК Україниу виді2000неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,частиною другоюстатті 190КК Україниу виді3000неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян. На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покараннябільш суворим остаточно визначивши ОСОБА_3 покарання у виді 3000неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 грн.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

VІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлено.

Сторона обвинувачення не надала суду документально підтверджені витрати на залучення експерта чи експертів, тому підстав для розподілу судових витрат не має.

В матеріалах справи речові докази відсутні, тому підстави для вирішення питань щодо їх долі відсутні. Документи слід залишити у матеріалах кримінального провадження.

Відносно обвинуваченого запобіжний захід не обирався.

Підстави, для вирішення судом інших питань, передбачених статтею368КПКУкраїни, відсутні.

Керуючись статтями 50, 6567 КК України, статтями 2, 7, 84, 349, 368371, 373, 374, 376, 532 КПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190 та частиною другою статті 190 КК України та призначити йому покарання: за частиною першою статті 190 КК Україна штраф в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000(тридцять чотири тисячі) гривень; за частиною другою статті 190 КК Україна штраф в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень.

На підставі частини першої статті 70 КК України визначити ОСОБА_3 остаточне покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені частиною першою статті 190 та частиною другою статті 190 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання (штраф у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) більш суворим (штраф у розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), тобто покарання у виді штрафу у розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень.

Вирок може бути оскаржено, з урахуванням положень частини другої статті394КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1