Рішення

від 14.11.2024 по справі 564/2537/24

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2537/24

14 листопада 2024 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О. С.

з участю секретаря Забейди А.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки і піклування Костопільської міської ради про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Костопільської міської ради про позбавлення батьківських прав, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою та за час перебування у шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що сімейне життя з відповідачкою не склалося та рішенням Здолбунівського районного суду від 29.08.2016 шлюб між ними було розірвано. За домовленістю з відповідачкою, після розірвання шлюбу спільна дочка проживала з ОСОБА_2 у с.Копиткове Здолбунівського району. Зазначає, що через деякий час дізнався, що відповідачка з дочкою проживає у орендованій квартирі в м.Костопіль та не сплачує орендну плату та не займається вихованням дочки. Вказує, що коли приїхав до відповідачки то вона розпивала спиртні напої з друзями, а дочка була знервованою, пізніше в дитини було діагностовано аффекгивно-респіраторний синдром, гіпоксичну кардіоміопатію, деформацію ступнів та було рекомендовано лікування. Рішенням Здолбунівського районного суду від 01.03.2017, визначено місце проживання малолітньої дочки разом з ним. Зазначає, що на цей час дитина проживає разом з ним, він займається її вихованням та утримання. Мати дочки відповідачка по справі, декілька разів відвідувала дочку, останній раз 15.02.2019. Вказує, що на цей час відповідачка проживає у м.Костопіль з чоловіком та дитиною, участі у вихованні спільної дочки не приймає, не цікавиться її фізичним, духовним, моральним розвитком. Окрім того зазначає, що на цей час перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , яка замінила дочці ОСОБА_3 її біологічну матір.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовні заяві, та просив суд задоволити позов.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності, підтримує поданий висновок.

Суд, заслухавши пояснення сторін, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 07.05.2015 позивач з відповідачкою зареєстрував шлюб у Виконкомі Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, що підтверджується матеріалами справи.

Встановлено, що за час перебування у шлюбі в позивача та відповідачки народилася дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9), свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.18).

З рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області №562/1795/16-ц від 29.08.2016, встановлено, що шлюб між позивачем та відповідачкою був розірваний (а.с.14).

Встановлено, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області №562/446/17-ц від 01.03.2017, визначено місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_1 (а.с.15-16).

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , судом встановлено, що відповідачка 12.10.2017 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 " (а.с.18).

З матеріалів справи судом встановлено, що неповнолітня дочка сторін проживає разом із батьком - позивачем по справі за адресою АДРЕСА_1 (а.с.12-13).

З педагогічної характеристики учениці 3 класу Новолюбомирської гімназії Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області ОСОБА_3 , вбачається, що батько дитини приділяє належну увагу вихованню доньки. Мати дитини, не цікавиться шкільним життям дитини (а.с.10-11).

Встановлено, що відповідно до судового наказу №564/229/18 від 09.02.2018, з відповідачки стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , які відповідачка не сплачує, та станом на серпень 2024 має заборгованість в сумі 89211,14 грн., що підтверджується матеріалами справи.

З висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 №2807/02-10 від 05.11.2024 вбачається, що неповнолітня дочка сторін проживає разом з батьком позивачем по справі. Позивач ОСОБА_1 одружений, проживає разом із дружиною та двома малолітніми дітьми у квартирі. Для дочки створені всі умови для повноцінного фізичного та духовного розвитку, наявне окреме спальне місце, стіл для підготовки уроків, шафа, іграшки. Під час бесіди із малолітньою ОСОБА_3 з`ясовано, що вона проживає разом із батьком та перебуває на повному його утриманні. Життям, здоров`ям та навчанням рідна мати не цікавиться, участі у її житті не приймає.

Окрім того, з вказаного висновку встановлено, що відповідачка разом з дочкою не проживає, не доглядає за нею, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, бачиться з дочкою рідко, іноді телефонує, жодної участі у вихованні дочки не бере, не допомагає фінансово, аліменти не сплачує, не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав.

Також з вказаного висновку вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати може бути позбавлена батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» передбачено, зокрема, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Абзацом 1 і 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» встановлено, зокрема, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розглядати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.

Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.

Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з приписами пунктів 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків…, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При вирішенні даної справи, суд враховує також і практику ЄСПЛ, зокрема у справі "М.С. проти України" від 11.07.2017 року, вказано на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16.07.2015 року у справі "Мамчур проти України").

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Враховуючи, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , не бажає змінюватися, вчиняти дії для покращення ситуації яка склалася, а також позовні вимоги визнала та бажає щоб її позбавили батьківських прав, суд приходить до висновку, що наявні підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно своєї дочки ОСОБА_3 .

Разом з тим, суд звертає увагу відповідачки на те, що відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав. Відповідно до ч.4 зазначеної статті, суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 81, 141, 206, 263-265, 353 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки і піклування Костопільської міської ради про позбавлення батьківських прав - задоволити.

Позбавити ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительку АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно її дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч.6 ст.164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити відповідачу у справі зміст статті 169 СК України, що мати, батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Костопільської міської ради, м.Костопіль, вул.1Травня 3, Рівненської області, код ЄДРПОУ 04057698.\

Повне судове рішення складено 21.11.2024.

СуддяО. С. Цвіркун