Рішення

від 24.10.2024 по справі 753/11376/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11376/24

провадження № 2/753/7105/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Котвицького В.Л., за участі секретаря судового засідання Овчар В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Баришівської селищної ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року до Дарницького районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Баришівської селищної ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 володіла на праві приватної власності: квартирою АДРЕСА_1 , садовим будинком з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. За свого життя, ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 21.10.2021 Поздняковою Н.М. , приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, відповідно до якого призначила ОСОБА_1 спадкоємцем всього майна, що буде їй належати на день смерті.

22.03.2023 Морозовим Г.В. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа № 11/2023 (номер у спадковому реєстрі 704256650). У шестимісячний термін, а саме 22.06.2023, ОСОБА_1 надала заяву приватному нотаріусу Морозову Г.В. про прийняття спадщини.

22.05.2024 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса КМНО Морозова Г.В. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на все майно, яким на день смерті володіла померла ОСОБА_2

24.05.2024 за вих. № 97/02-31 приватний нотаріус КМНО Морозов Г.В. надав позивачу постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій (видачі свідоцтва про право на спадщину). Свою відмову приватний нотаріус Морозов Г.В. мотивував тим, що спадкоємець ОСОБА_1 на день звернення із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно не надала. При цьому, у позивача відсутні оригінали таких документів, оскільки ОСОБА_2 їх не передавала за життя позивачу.

Приватний нотаріус КМНО Морозов Г.В. з метою отримання дублікату правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1 , 26.09.2023 надіслав на адресу Департаменту житлового забезпечення КМДА відповідний запит. Проте дублікат правовстановлюючого документу нотаріусу надано не було.

Таким чином, позивач позбавлений можливості успадкувати майно за заповітом після смерті ОСОБА_2 в позасудовому порядку, оскільки у позивача відсутні оригінали або дублікати правовстановлюючих документів на таке майно.

Ухвалою судді від 19.06.2024 за вказаною позовною заявою відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

До суду 28.06.2024 від Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшов відзив на позов відповідно до якого Дарницька РДА просила суд відмовити у задоволенні позовної заяви до неї, оскільки вона не є належним відповідачем у вказаній справі.

Ухвалою суду від 30.07.2024, за клопотанням представника позивача, замінено неналежного відповідача Дарницьку районну в місті Києві державну адміністраціюна належного - Київську міську раду.

До суду 16.08.2024 від Київської міської ради надійшов відзив на позов відповідно до якого КМР просила суд прийняти законне та обгрунтоване рішення та просила слухати справу без участі її представника.

Ухвалою суду від 25.09.2024 підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду.

До суду 23.10.2024 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

У судове засідання сторони не з`явились.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, вивчивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним доказам як у їх сукупності так і кожному окремо, дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Згідно із статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналіз норм цієї статті дає підстави для висновку, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 володіла на праві приватної власності: квартирою АДРЕСА_1 , садовим будинком з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. За свого життя, ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 21.10.2021 Поздняковою Н.М. , приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, відповідно до якого призначила ОСОБА_1 спадкоємцем всього майна, що буде їй належати на день смерті.

22.03.2023 Морозовим Г.В. , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа № 11/2023 (номер у спадковому реєстрі 704256650). У шестимісячний термін, а саме 22.06.2023, ОСОБА_1 надала заяву приватному нотаріусу Морозову Г.В. про прийняття спадщини.

22.05.2024 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса КМНО Морозова Г.В. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на все майно, яким на день смерті володіла померла ОСОБА_2

24.05.2024 за вих. № 97/02-31 приватний нотаріус КМНО Морозов Г.В. надав позивачу постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій (видачі свідоцтва про право на спадщину). Свою відмову приватний нотаріус Морозов Г.В. мотивував тим, що спадкоємець ОСОБА_1 на день звернення із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно не надала. При цьому, у позивача відсутні оригінали таких документів, оскільки ОСОБА_2 їх не передавала за життя позивачу.

Приватний нотаріус КМНО Морозов Г.В. з метою отримання дублікату правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1 , 26.09.2023 надіслав на адресу Департаменту житлового забезпечення КМДА відповідний запит. Проте дублікат правовстановлюючого документу нотаріусу надано не було.

Відповідно до положень частини першої, третьої та п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У ч. 1 ст. 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов`язок спадкоємців, а їх право.

Відповідно до частини першої та другої статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Згідно з положеннями статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

За ч. 1 ст. 53 Закону України "Про нотаріат" у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування видається дублікат втраченого або зіпсованого документа.

Свідоцтва про право на спадщину за заповітом не можуть бути видані, оскільки відповідно до вимог підпункту 4.16. пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №а296/5 (далі - Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Пунктом 3 глави 7 розділу І Порядку встановлено, що документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Таким чином, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, це право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Відповідно до п. 23 постанови пленуму Верхового суду України № 7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У пункті 3.3 роз`яснень, що містяться у листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Судам при вирішенні справ цієї категорії необхідно згідно із нормами, що регулюють підстави виникнення права власності на нерухоме майно, та нормами щодо складу спадщини перевіряти, чи належав та на якій правовій підставі об`єкт нерухомості спадкодавцеві.

Згідно з частиною другою статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

У свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Отже, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу щодо спадкового майна, існують обставини, які є підставою для визнання за ним права власності на спадковий майно в судовому порядку, оскільки іншого способу захисту своїх спадкових прав та свого права власності у позивача немає.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Із урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про те, що за встановлених у цій справі обставин, права позивача підлягають захисту, шляхом визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 48, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, Баришівської селищної ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24.10.2024.

Суддя В.Л. Котвицький