Ухвала

від 20.11.2024 по справі 756/14390/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/14390/24

Провадження № 2/756/5926/24

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд приходить до висновку, що заяву та додані до неї документи слід повернути позивачу виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

При цьому, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави ( рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

За змістом ч. 1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 62 ЦПК України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена н о т а р і а л ь н о або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Відповідно до ч.4 ст.62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Згідно з частиною першою ст. 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Аналіз судової практики Верховного Суду дає підстави вважати, що статус адвоката підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідченням адвоката України. Правовий висновок викладений в ухвалі Верховного суду від 01 березня 2018 року у справі 910/3483/17, та в ухвалі від 17 жовтня 2018 року у справі 3916/1059/18.

Як вбачається з матеріалів, позовна заява подана та підписана ОСОБА_2 .

Водночас, слід зазначити, що у поданому позові зазначається, що ОСОБА_2 надає правничу (правову) допомогу ОСОБА_1 згідно договору про надання правничої допомоги №05/09/2024 від 05.09.2024.

Разом з тим, серед доданих до позовної заяви матеріалів відсутні докази на підтвердження повноважень ОСОБА_2 , а саме: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також, договір про надання правничої допомоги №05/09/2024 від 05.09.2024, про який зазначено у позові або ордер.

При цьому, слід зазначити, що до позовної заяви додана видана ОСОБА_1 довіреність від 13.11.2024 на представництво його інтересів у судах на ім`я ОСОБА_2 , як фізичної особи, яка не посвідчена у встановлений Законом спосіб.

Таким чином, особою, яка підписала та подала до суду позовну заяву, належним чином своїх повноважень на вчинення таких дій від імені та в інтересах позивача не підтверджено, належних тому документів не надано.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, передбачено, що заява повертається у випадках коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на викладене, вивчивши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що заяву подано та підписано особою, яка не надала суду належні документи наявності повноважень на підписання позовної заяви та звернення з позовною заявою до суду від імені та в інтересах позивача, - що є підставою для повернення позовної заяви особі, яка її подала відповідно до положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Частиною 7 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 185, 260, 261, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - повернути позивачу.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали суду.

Суддя М. М. Ткач