Рішення

від 21.11.2024 по справі 677/1150/23

КРАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 677/1150/23

Провадження № 2/677/172/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

(повний текст)

21.11.2024 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді: Шовкуна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Демчишеної Ю.В.,

учасники справи (сторони):

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Ковальчук І.М.,

представник третьої особи - Тимченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красилів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Красилівської міської ради Хмельницької області, про визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи.

До суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Красилівської міської ради Хмельницької області, у якому просить прийняти рішення про визначення місцем проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ним (батьком) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу у них народились два сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З серпня 2022 року він з ОСОБА_2 проживає окремо. 01.07.2023 року набрало законної сили рішення суду про розірвання шлюбу, ухвалене за позовом ОСОБА_2 . Діти весь цей час мешкають з ним, з матір`ю ОСОБА_2 не спілкуються. У позовній заяві про розірвання шлюбу ОСОБА_2 зазначила, що діти будуть проживати після розірвання шлюбу з батьком. Він має можливість та бажання утримувати дітей, має окреме житло, яке належить йому на праві власності. Діти проживають в будинку постійно, мають усі умови для навчання. Він має постійну роботу. Він веде здоровий спосіб життя, не зловживає алкогольними та наркотичними засобами, позитивно характеризується за місцем проживання. Діти відвідують навчальні заклади, відповідно до віку. Він забезпечує їх всім необхідним.

18.12.2023 року прийнято справу до свого провадження та відкрито провадження у справі, та призначено її до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

26.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 30.05.2024 року.

Аргументи учасників справи.

Відповідач відзив на позов не подала.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили їх задовольнити. Крім того, звернули увагу, що вирішення даного питання не є необхідністю задля убезпечення позивача від мобілізації, оскільки позивач є заброньованим та має відстрочку від мобілізації, відповідний доказ долучений до матеріалів справи.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Красилівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області Тимченко О.С. не заперечувала щодо поданої позовної заяви, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду. Суду повідомила, що вони їздили за місцем проживання позивача, бачили умови проживання дітей, які відповідають вимогам для нормального розвитку дітей. Крім того, позивачу у вихованні дітей допомагають його батьки. Були в школі, спілкувалися з вчителями та директором. Встановили, що відповідач не приймає участі у вихованні дітей. Також представник третьої особи повідомила суду, що дійсно, на даний час часто виникають ситуації коли необхідна участь обох батьків (це мається на увазі і відвідування лікарів, школи, дитячого садку) і добре, що до цього часу така необхідність не виникла, а тому при прийнятті рішення покладаються на розсуд суду.

Відповідач, яка повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, в судове засідання повторно не з`явилася, відзив на позов не подала та про причини неявки суд не повідомила. 13.10.2023 року до суду подала заяву, в якій позовні вимоги визнала, правові наслідки розуміє, справу розглядати просила без її участі. Проте, дана заява була подана попередньому складу суду, при зміні складу суду, місце проживання, перебування суду не відомо, відповідач викликалася до суду і через сайт судової влади, а тому суд приходить до висновку щодо ухвалення заочного рішення.

Позиція суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши учасників справи, суд дійшов наступного висновку.

Короткий зміст фактичних обставин справи.

Як встановлено судом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03.11.2014 року уклали шлюб, який зареєстрований Виконавчим комітетом Кульчинівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, що підтверджується копією свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_1 (а.с. 13).

У шлюбі народились ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Кульчинівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , виданого Красилівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), де вказано у графі «Батько» - ОСОБА_1 , а у графі «Мати» - ОСОБА_2 (а.с. 14, 15).

З серпня 2022 року сторони проживають окремо.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 31.05.2023 року за позовом ОСОБА_2 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, рішення набрало законної сили 01.07.2023 року (а.с. 16-17).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у 2 класі Кульчинівської гімназії Красилівської міської ради Хмельницької області, що підтверджується довідкою № 6 від 07.07.2023 року Кульчинівської гімназії (а.с. 29).

Згідно характеристики ОСОБА_3 , засвідченої його класним керівником ОСОБА_6 та директором Кульчинівської гімназії Яблонським П., батько приділяє належну увагу навчанню та вихованню сина, завжди відвідує батьківські збори, співпрацює з учителями, радиться, реалізує поради у відносинах з дитиною, забезпечує усім необхідним. (а.с. 30).

ОСОБА_1 має постійний заробіток, працевлаштований, що підтверджується довідкою № АГК00000016 від 13.07.2023 року, виданою ТОВ «АГРОКРАЙ» (а.с. 19). Він звільнений від мобілізації. Він веде здоровий спосіб життя, не зловживає алкогольними та наркотичними засобами.

ОСОБА_1 має можливість та бажання утримувати своїх дітей, має окреме житло, яке належить йому на праві приватної власності, що підтверджується копією витягу № 151974713 від 05.01.2019 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Діти сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають у будинку АДРЕСА_1 , де також зареєстрований і позивач, що підтверджується характеристикою № 52 від 07.07.2023 року (а.с. 18).

Станом на дату звернення до суду з даним позовом - ІНФОРМАЦІЯ_6 син сторін ОСОБА_3 досягнув 7- річного віку, а ОСОБА_4 2-річного віку.

13.10.2023 року відповідач ОСОБА_2 до суду подала заяву, згідно якої вона позовні вимоги визнала, правові наслідки розуміє, справу розглядати просила без її участі (а.с. 61).

Вказані обставини відповідачем не оспорені.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.

Згідно зі статтями 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України Про охорону дитинства).

Згідно зі статтею 12 Закону України Про охорону дитинства на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі М. С. проти України , заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини Хант проти України від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судам необхідно враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 лютого 2016 року у справі N.TS. та інші проти Грузії зазначено, що обов`язок національних органів влади вживати заходів для полегшення возз`єднання, проте не є абсолютним. Возз`єднання одного з батьків з дитиною, яка деякий час прожила з іншими особами, може бути неможливо реалізувати негайно і може знадобитися проведення підготовчих заходів для цього. Характер та обсяг такої підготовки залежатимуть від обставин кожного випадку, але розуміння та співпраця всіх зацікавлених сторін завжди буде важливим компонентом. Хоча національні органи влади повинні зробити все можливе для сприяння такому співробітництву, будь-яке зобов`язання щодо застосування примусу в цій сфері має бути обмеженим, оскільки інтереси, а також права і свободи всіх зацікавлених осіб повинні бути враховані, а особливо найкращі інтереси дитини та її права. Якщо контакти з батьками можуть загрожувати цим інтересам або втручатися в ці права, національні органи влади повинні дотримуватись справедливого балансу між ними (див. посилання Hokkanen, § 58). Найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговими і, залежно від їхньої природи та серйозності, можуть перевищувати права їхніх батьків.

Згідно з ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Частинами 5 та 6 вказаної статті СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно відповіді № 404 органу опіки та піклування міської ради щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_1 , не вбачається потреби готувати та подавати на затвердження органу опіки та піклування Красилівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області такий висновок, оскільки між сторонами немає спору про місце проживання дітей.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у певних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися.

Між тим, неможливість надати органом опіки та піклування висновку в таких справах, зокрема, відсутності спору, хоча відповідач у судове засідання не з`явилася, свою думку з даного приводу не висловила, при цьому представник органу опіки та піклування у судовому засіданні зазначила, що дійсно можуть виникати ситуації, коли для вирішення та захисту інтересів дітей необхідність є присутність (надання згоди) обох батьків, а місце знаходження відповідачки не відоме, а тому суд вважає, що такі обставини не означають неможливості розгляду та вирішення спору судом. Протилежний підхід є рівнозначним відмові в доступі до правосуддя, що суперечить положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Про це йдеться у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19.

Зважаючи на вказане, а також те, що малолітні діти сторін ОСОБА_3 досягнув 8-річного віку, а ОСОБА_4 4-річного віку, суд доходить висновку, що для повноцінного та безперешкодного виконання позивачем батьківських обов`язків щодо малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , здійснення представництва та захисту їхніх інтересів, необхідно визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з позивачем ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На стягненні судових витрат позивач не наполягає. Користуючись принципом диспозитивності, визначеним ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, а тому підстав для стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 2 ст. 29 ЦК України, ст.ст. 160, 161 СК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 10, 47, 141, 247, 263-265, 280, 352 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Красилівської міської ради Хмельницької області, про визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Красилівського районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Красилівської міської ради Хмельницького району Хмельницької області; місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Красилів, пл. Незалежності, 2.

Повний текст виготовлено 21.11.2024 року.

Суддя: В.О.Шовкун