Ухвала

від 21.11.2024 по справі 759/24336/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-н/759/735/24

ун. № 759/24336/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія Академ-Квартал» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг із ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія Академ-Квартал» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг із ОСОБА_1 .

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Справу передано судді 20.11.2024 року.

Дослідивши матеріали поданої заяви, суд встановив наступне.

Питання, пов`язані із видачею судового наказу, врегульовано у розділі ІІ ЦПК України. Отже, при вирішенні питання щодо можливості видачі судового наказу, суд керується положеннями вказаного розділу ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Крім того, ч. 3 ст. 19 ЦПК України встановлює, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Вимоги до змісту заяви про видачу судового наказу наведені ст. 163 ЦПК України.

Проаналізувавши матеріали поданої заяви, співставивши їх із вимогами у вищезазначеній статті, суд дійшов висновку, що наявні підстави для відмови у видачі судового наказу, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» зазначено, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Як визначено у пункті 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Досліджуючи наявні матеріали справи суд встановив відсутність копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Заявник зазначає, що ОСОБА_1 проігноровано як публічні пропозиції, так і індивідуальні звернення ТОВ «КК «Академ-Квартал» щодо укладення Договору про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння у отриманні комунальних послуг у житловому комплексі «АкадемКвартал». Крім того, вказав, що ОСОБА_1 здійснювалась оплата за обслуговування будинку та здійснювалася компенсація комунальних послуг.

Щодо цього суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Оскільки відсутній договір між заявником та ОСОБА_1 щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, вимога про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг не є безспірною.

Також суд звертає увагу, що заявник вказує на те, що ОСОБА_1 здійснювалась оплата за обслуговування будинку та здійснювалася компенсація комунальних послуг, що, за його переконанням, свідчить про укладеність Типового договору та його обов`язковість для виконання.

Однак, до матеріалів заяви доєднано лише довідку про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , що складена на ім`я ОСОБА_1 . Однак, зазначена довідка складена самим заявником та не може братись до уваги як доказ того, що ОСОБА_1 здійснював відповідну оплату.

Суд роз`яснює, що за відсутності між стягувачем та боржником договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, стягувач не позбавлений можливості звернутися до боржника з вказаними вимогами в порядку позовного провадження.

Отже, враховуючи законодавчі положення, наведені обставини не свідчать про наявність у заявника безспірної заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг. В даному випадку суд вбачає наявність спору про право.

Щодо стягнення із боржника витрат на професійну правничу допомогу.

Ч. 1 ст. 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 ЦПК України.

Так, у спеціальній нормі щодо змісту судового наказу передбачено, що у ньому зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника (п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №300/3178/20 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Однак, вказані висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вони не стосувалися справ по яким ухвалено судом судове рішення у вигляді судового наказу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Суд зауважує, що витрати на професійну правничу допомогу складають більше половини суми заборгованості ОСОБА_1 , що не є співмірним та справедливим.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до положень ст. 167 ЦПК України розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких втрат.

З огляду на викладене відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження. У справах наказного провадження судові витрати не відшкодовуються.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі №607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.

Відтак, суд також дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи наведені положенням законодавства, суд приходить до висновку про необхідність відмови заявнику у видачі судового наказу на підставі п.п. 1, 8 ст.165 ЦПК України у зв`язку із тим, що заява подана з порушеннями вимог статті 163 ЦПК України та тим, що із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно з ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність відмови заявнику у видачі судового наказу на підставі п.п. 1,8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-167, 260 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча Компанія Академ-Квартал» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг із ОСОБА_1 .

Роз`яснити, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому Розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків.

Ухвалу суду разом надіслати заявнику.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя Н.О. Горбенко