Ухвала

від 19.11.2024 по справі 953/4823/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №953/4823/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/1131/24 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: запобіжний захід

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-за участю секретаря ОСОБА_5 ,

-захисника ОСОБА_6 ,

-підозрюваної ОСОБА_7 ,

-прокурора ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року,-

УСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у межах строку досудового розслідування до 26 листопада 2024 року, заборонивши підозрюваній залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин ранку наступної доби, за виключенням необхідності перебувати в безпечному місці в період оголошення сигналу тривоги.

Цією ж ухвалою, покладено на підозрювану ОСОБА_7 , обов`язки:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

В апеляційнійскарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області задовольнити та обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави - 6000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор послався на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні ряду особливо тяжких корупційних злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Зазначив, що слідчим суддею не враховано того, що при призначенні більш м`якого покарання за корупційні злочини, заборонено застосування ст. 69 та ст. 75 КК України.

Наголосив, що слідчим суддею не прийнята до уваги роль підозрюваної у діяльності злочинної організованої групи, того факту, що вона приймала участь у її створенні та керівництві, а також того, що ОСОБА_7 приховувала вчинений злочин, перешкоджала кримінальному провадженню, в ході досудового розслідування відмовилась від дачі показань.

Таким чином, на думку прокурора, наявні ризики передбачені п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України та застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належного контролю за поведінкою підозрюваної.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення підозрюваної та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, чи суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на інших учасників провадження, знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст. 209 КК України, а також у вчиненні злочину середньої тяжкості, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч.1 ст.366 КК України, за які останній може бути призначено максимально остаточне покарання 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Однак, відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваної можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби для запобігання ризикам передбаченим ст.177 КПК України, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, наявності ризиків незаконного впливу на свідків та переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, та недоведеності стороною обвинувачення ризику вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення. При прийнятті рішення слідчим суддею враховано, що підозрювана є інвалідом 3 групи загального захворювання, має стійкі родинні зв`язки, а саме неповнолітню дитину на утриманні, раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, має реєстрацію ВПО та місце фактичного мешкання.

З огляду на зазначене, колегія суддів не приймає доводи прокурора про те, що слідчий суддя не прийняв до уваги наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки наявність зазначених ризиків була врахована слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу.

Крім того, слідчим суддею враховані всі обставини, на які посилається прокурор в своїй апеляційній скарзі.

Посилання прокурора на заборону застосування вимог ст.ст.69, 75 КК України, в даному випадку є безпідставним, оскільки стосуються правил призначення покарання та можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням, та не враховуються при вирішенні питання під час обрання запобіжного заходу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім та не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотання слідчого.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у межах строку досудового розслідування щодо ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: