Рішення

від 20.11.2024 по справі 204/16375/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 204/16375/23

Провадження № 2/175/92/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" листопада 2024 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Перепелиці В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадженя цивільну справу за позовом Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів державної допомоги на дітей одиноким матерям,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся з позовом до суду до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів державної допомоги на дітей одиноким матерям. Позов мотивує тим, що відповідач перебуває на обліку соціального населення як отримувач державної допомоги на дітей одиноким матерям. Відповідачу була призначена державна допомога у розмірі 2 218, 00 грн. щомісячно. З 24.07.2020 року, після винесення нової редакції пункту 352 Порядку призначення і виплати державної допомоги, оскільки відповідач не працювала і не сплатила єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вона не мала права на допомогу одиноким матерям. Позивачем було визначено обсяг надміру виплачених коштів державної допомоги відповідачу у розмірі 2 218, 00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, зазначивши, що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (поштове повідомлення). Заяв не надавала, відзив не подавала.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

07 жовтня 2019 р. відповідач надала до Правобережного управління соціального захисту населення ДМР чергову заяву про призначення державної допомоги на дітей одиноким матерям.

На підставі поданої заяви та декларації про доходи і майновий стан осіб, які звернулися за призначенням державної допомоги, відповідачу була призначена державна допомога на дітей одиноким матерям на період з 01.10.2019 по 31.03.2020 у розмірі 2 218,00 грн. щомісячно.

27 липня 2020 р. відповідач звернулась з заявою та декларацією про доходи і майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (за нормами, які діють до 01.07.2020) на підтвердження виплати державної допомоги на дітей одиноким матерям з урахуванням доходів за період з 01.10.2019 по 31.03.2020.

Нормами пункту 352 Порядку в редакції від 24.07.2020 встановлено, що допомога на дітей одиноким матерям не призначається, якщо у складі сім?ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи. Допомога на дітей одиноким матерям у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців.

З урахуванням вище викладеного, відповідача було повідомлено шляхом направлення листа стосовно надання до Управління двох заяв та відповідних документів, а саме:

- заяву, декларацію та відповідні документи для проведення перерахунку виплаченої державної допомоги на дітей одиноким матерям, за нормами, які діяли до 01.07.2020 (заява разом з декларацією подана 27.07.2020),

- заяву, декларацію та відповідні документи для призначення державної допомоги на дітей одиноким матерям, за нормами, які діють з 01.07.2020 року (заява разом з декларацією подана 20.08.2020).

Оскільки відповідач не працювала і не сплатила або за неї не було сплачено єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, вона не мала права на допомогу одиноким матерям (з урахуванням доходів).

Враховуючи вищевикладене позивачем було визначено обсяг надміру виплачених коштів за період з 01.07.2020 до 31.07.2020 року у розмірі 2 218, 00 грн.

Згідно із п. 34 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

За п. 49 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» особи, яким виплачується державна допомога сім`ям з дітьми, зобов`язані повідомляти органи, що призначають і виплачують зазначену допомогу, про зміну всіх обставин, які впливають на виплату державної допомоги (зміни у складі сім`ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї тощо). Суми державної допомоги сім`ям з дітьми, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно із законом.

Відповідно до п. 6 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250, для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї), а також довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).

Згідно із п. 28 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку у позивача та зверталася до позивача з заявами про призначення державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та подавала декларації про доходи та майновий стан, при цьому не працювала і не сплатила єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування.

Одночасно з цим суд вказує, що загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Суд зазначає, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Згідно практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вказує, що в даному випадку стороною позивача не наведено обов`язкових умов повернення надмірно виплаченої соціальної допомоги; зокрема не надано суду будь-яких доказів, які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, що підтверджували б наявні ознаки (обставини) навмисного подання саме відповідачем недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

Оскільки грошові кошти у вигляді державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям надані позивачем добровільно та за відсутності недобросовісності зі сторони відповідача, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв`язку із чим відмовляє у його задоволені в повному обсязі.

На думку суду, з врахування соціального статусу відповідача, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, суд дійшов висновку, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на вказаного відповідача надмірного тягаря.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. На підставі викладеного, у зв`язку із відмовою в задоволені позову, суд вважає, що сплачений судовий збір слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, Законом України від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», п. п. 28, 34, 49 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» ст.ст. 19, 48, 81, 129, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів державної допомоги на дітей одиноким матерям - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова