Рішення

від 19.11.2024 по справі 175/14720/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/14720/24

Провадження № 2-а/175/114/24

РІШЕННЯ

Іменем України

19 листопада 2024 року смт Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Шаповалової І.С., за участі секретаря Ступак Т.В., з участю представника позивача адвоката Шевчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив скасувати постанову №795-СС3 від 19 вересня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000 грн., провадження у справі закрити.

Його представник адвокат Шевчук О.М. в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримала та просила їх задовольнити. Суду зауважила, що ОСОБА_3 18.07.2024 року оновив свої військово-облікові дані за допомогою застосунку Резерв+, а тому притягнення його до відповідальності за незвіряння даних протягом останніх 5 років під час звернення ним до ІНФОРМАЦІЯ_3 із наданням заяви на відстрочку від мобілізації є неправомірним.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи. Суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив прийняти законне та справедливе рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Постановою №795-СС3 від 19 вересня 2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з підстав не звіряння особистих даних з ІНФОРМАЦІЯ_3 останні 5 років.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Разом із тим, КУпАП не встановлює жодних наслідків недотримання цього строку особою, яка склала протокол, а тому зазначене процесуальне порушення не тягне за собою протиправності винесеної постанови.

Разом з тим, строк притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, встановлений ст. 38 КУпАП, відповідачем дотриманий, а факт правопорушення підтверджується належними в розумінні ст. 251 КУпАП доказами.

Порушення строку складання протоколу не може слугувати підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення та не може тим самим слугувати підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності.

Стосовно повноважень посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_4 на складання протоколу про адміністративне правопорушення та складння постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суд зазначає про таке.

Чинний КУпАП не містить приписів щодо визначення відповідальної особи на складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.

Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3 затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вказаної Інструкції, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

У даному випадку постанова винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , отже, уповноваженою на те посадовою особою згідно з положеннями ст. 235 КУпАП.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення посадові особи діяли в межах повноважень, визначених Законом.

В силу приписів ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.2ст.19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно доЗакону України «Про оборону України»особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі згаданим ранішеУказом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106Конституції України, Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Отже, з 24.02.2022 на території України діє особливий період.

Відповідно до ч. 3ст. 210 КУпАПпорушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Указана стаття містить примітку «Положення статей210,210 - 1цьогоКодексуне застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.»

Зі змісту оскаржуваної постанови, долученої позивачем, вбачається, що йому інкримінується порушення вимогп.1 пп.10 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», які є Додатком до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів».

Пунктом 11ст.38 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову служби» № 2232-ХІІ від 25.03.1992(в редакції станом на день виникнення правовідносин) встановлено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

В силу абзаців 8 підпункту 1 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервісті»), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених устатті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених устатті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об`єкту; б) об`єктивної сторони; в) суб`єкту; г) суб`єктивної сторони.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Аналізуючи обставини справи та досліджені матеріали, суд прийшов до висновку, що позивач допустив порушення правил військового обліку, вчинене в особливий період, а тому в його діях наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові.

Будь-яких належних доказів щодо протилежного матеріали справи не містять, та позивачем чи його представником не доведено.

Частиною 1 статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно з пунктом 7 статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Як вбачається зі змісту статті 38 КУпАП, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

Верховний Суд у в постанові від 18.12.2019 у справі № 158/286/17 зазначив: КУпАП не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

З правових висновків, викладених в пунктах 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 по справі № 487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Отже, характерною ознакою вчинення триваючого правопорушення є те, що час його вчинення не обмежується якимось моментом у часі або конкретною датою, а час його вчинення характеризується тривалим часовим періодом і завершується або припиненням правопорушення особою самостійно, зокрема виконання нею обов`язку, або притягненням її до відповідальності, або скасування закону, який визнає таке діяння правопорушенням.

Також, протягом вчинення триваючого правопорушення може змінюватись його правова кваліфікація. Так, якщо у момент початку його вчинення вона могла визначатись однією нормою закону, то під час його вчинення законодавець шляхом внесення змін може змінити її назву, номер, частину, санкцію тощо.

Пунктом 11ст.38 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову служби» № 2232-ХІІ від 25.03.1992(в редакції станом на день виникнення правовідносин) встановлено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Правила військового обліку в Україні в період з 19.12.2016 по 05.01.2023 були встановлені Порядком організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов`язаних, затвердженимпостановою КМУ від 07.12.2016 №921.

З 05.01.2023 в Україні діють нові правила військового обліку, які встановленіПостановою КМУ від 30.12.2022 №1487, яка набрала чинності 05.01.2023.

Відтак, якщо дія (бездіяльність) особи на момент вступу в дію нового закону про відповідальність продовжує бути правопорушенням і особа продовжує його вчиняти (перебувати у стані вчинення правопорушення), то вона підлягає відповідальності на підставі закону, який є чинним на час продовження вчинення нею такого правопорушення.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.06.2020 у справі № 345/4368/16-а.

Щодо решти інших доводів позивача суд зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п.26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

На підставі викладеного, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

За змістом ч. 1ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 1, 3ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на результат вирішення справи, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст.251,268,280,289 КУпАП, ст.ст.72-79,90,242-246,255,295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволені позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 проскасування постанови - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 21 листопада 2024 року.

Суддя І. С. Шаповалова