Рішення

від 20.11.2024 по справі 278/4999/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/4999/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючої судді Інни Зубчук, за участю секретаря Наталії Вербовської, розглянув цивільну справу за позовом першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору сільськогосподарське підприємство "ЛАД" про конфіскацію земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2024 року перший заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся до суду із вищевказаним позовом в інтересах держави згідно із прохальною частиною якого просив припини громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083500:01:001:0004 шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

У обґрунтування заявленого прокурор повідомив, що у липні 2018 року ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом отримала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083500:01:001:0004 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Разом із тим, відповідачка є громадянкою російської федерації, а отже відповідно до норм земельного законодавства України мала відчужити зазначену нерухомість протягом року з моменту її набуття, однак не зробила цього. Ураховуючи викладене, позивач переконаний, що у цьому випадку існують усі правові підстави для конфіскації зазначеної землі на користь держави.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином. Разом з тим, від представника позивача прокурора Костишина О.Д. на адресу суду надійшло клопотання про здійснення судового розгляду справи у відсутність позивача, проти заочного порядку розгляду справи сторона позивача не заперечувала. Разом з тим, від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до суду надійшли письмові пояснення у яких управління просило здійснювати судовий розгляд справи без їх участі. Причини неявки відповідачки та представника Сільськогосподарського приватного підприємства «ЛАД» суду не відомі.

Також ОСОБА_1 не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву та будь-яким іншим чином не висловила свого ставлення щодо заявлених вимог.

Виходячи з наведеного, судом ухвалено здійснювати розгляд справи у відсутність її учасників та, відповідно, без фіксації його перебігу технічними засобами, що відповідає приписам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Окрім цього, із врахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд справи у заочному порядку відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом установлені наступні фактичні обставини та відповідно ним правовідносини.

Відповідачка у справі є громадянкою російської федерації та отримувала код платника податків.

17 липня 2018 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083500:01:001:0004 загальною площею 4,5943 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Зазначене свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 1045 (а.с. 8).

У подальшому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17 липня 2018 року на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В. зареєстровано право власності на раніше згадану земельну ділянку за ОСОБА_1 . Окрім цього, зазначена земельна на підставі договору оренди землі № б/н від 14 грудня 2018 року передана в оренду Сільськогосподарському приватному підприємству «ЛАД» (а.с. 6).

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20240905-0008360211 вартість зазначеної земельної ділянки станом на 05 вересня 2024 року становить 67 512,37 грн (а.с. 17).

Нормами законодавства вказані правовідносини врегульовано наступним чином.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться -в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону (абз. 1, 2 ст. 13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (абз. 6 ст. 41 Конституції України).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини (ч. 2, 3 ст. 81 ЗК України).

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (ч. 4 ст. 81 ЗК України).

Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: громадяни України; юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади; держава (ч. 1 ст. 130 ЗК України).

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом (п. е абз. 2 ст. 140 ЗК України).

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України).

Право власності припиняється у разі конфіскації (п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України).

Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом (ч. 2 ст. 354 ЦК України).

В силу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства України, якими врегульовано вказані правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зазначеного позову з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що у цьому випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки остання мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до моменту звернення позивача до суду земельну ділянку не відчужила. Зазначений перебіг подій порушує вимоги земельного законодавства України, а відтак потребує відповідного втручання у право власності відповідача задля відновлення порушеного законодавства.

Указане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23 січня 2018 року (провадження № 61-1390 св 17).

У порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати пов`язані із розглядом даної справи, що складаються із судового збору в розмірі 3 028 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Припинити право власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт іноземця серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 30 квітня 2014 року, видавник ФМС 51007, код платника податків 2836422849) на земельну ділянку з кадастровими номером 1822083500:01:001:0004 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства загальною площею 4,5943 га, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, код ЄДРПОУ 39765513).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, код ЄДРПОУ 02909950) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 20 листопада 2024 року.

Суддя Інна Зубчук